Принципи управління за Анрі Файолем



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Принципи управління за Анрі Файолем



Принцип управління - це орієнтири, які застосовують в усіх ситуаціях. Вони будуть ефективними і в управлінні фабрикою з виготовлення морозива, і на електростанції, і в банку, якщо їх правильно застосовувати.

1. Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Метою поділу праці є виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю у разі застосування однакових зусиль. Це досягається завдяки зменшенню кількості цілей, на які мають бути спрямовані зусилля та увага (згадаймо приклад про виготовлення булавок).

2. Повноваження та відповідальність. Повноваження - це право віддавати наказ, а відповідальність - це зобов'язаність якісно виконати роботу; там, де видаються повноваження, виникає відповідальність.

3. Дисципліна. Дисципліна передбачає справедливе застосування санкцій. Дисципліна вимагає слухняності та поваги до досягнутих узгоджень між фірмою та її працівниками. Установлення цих узгоджень, які пов'язують фірму та її працівників, з яких виникають дисциплінарні відносини, має стати однією з головних цілей керівництва.

4. Єдиноначальність. Працівник має одержувати накази від одного безпосереднього начальника.

5. Єдність напряму. Кожна група, що діє для досягнення однієї мети, має бути об'єднана єдиним планом і мати одного керівника.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника чи групи працівників не мають переважати інтереси фірми чи організації великого розміру.

7. Винагорода персоналу. Для того щоб забезпечити відданість і підтримку працівників, вони мають одержувати справедливу заробітну плату за свою працю.

8. Централізація. Як і поділ праці, централізація є умовою існування організації. Однак відповідний ступінь централізації може застосовуватися залежно від конкретних умов. Тому виникає питання про правильні пропорції між централізацією та децентралізацією. Це проблема визначення міри, яка забезпечить кращі можливі результати. Важливо знайти оптимальну рівновагу між централізацією та децентралізацією.

9. Скалярний ланцюг. Скалярний ланцюг - це перелік осіб на керівних посадах, починаючи від особи, яка займає найвищу посаду в цьому ланцюзі, до найнижчих керівників. Було б помилкою відмовитися від ієрархічної системи без певної необхідності, але було б такою самою помилкою підтримувати ієрархію, якщо вона завдає збитків інтересам бізнесу. Підлеглі повинні дотримуватися формального (ієрархічного) ланцюга комунікацій доти, доки не отримають вказівок щодо обміну інформацією з ким-небудь іншим.

10. Порядок. Місце для всього і все на своєму місці.

11. Справедливість. Справедливість — це сполучення доброти та правосуддя. Вона спонукає до відданої служби.

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність діяльності організації. Посередній керівник, який тримається за місце, більш бажаний, ніж видатний талановитий менеджер, який швидко звільнюється та не тримається за своє місце на фірмі.

13. Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану та забезпечення його успішного виконання. Це дає організації силу та енергію.

14. Корпоративний дух. Спілка - це велика сила, а вона є результатом гармонії персоналу.

8. Історія розвитку управлінської науки в світі та в Україні

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактичнона перших етапах становлення людського суспільства. Потреба в науці про менеджмент виникла в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. і пов’язана з появою великого машинного виробництва

Слід мати на увазі, що формування сучасної системи менеджменту в Україні потребує: Створення нової стабільної системи органів державного керування економікою; Формування нового управлінського мислення керівників всіх рівнів; Розробки наукової бази менеджменту; Набуття досвіду цивілізованого ведення бізнесу;

Формування цілісної системи підготовки висококваліфікованих і духовно розвинутих керівників всіх рівнів за генетичними здібностями та знанням стратегічного і тактичного менеджменту.

Етапи розвитку менеджменту як науки: Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва, Побудова систем управління,орієнтованих на ринок, Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків, Комп’ютеризація управлінських процесів, Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення, Формування системного та ситуаційного підходів.

Етапи розвитку управлінської науки в радянський і пострадянський періоди:

Жовтень 1917р.- березень 1921р.(Розроблялись форми і методи державного управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання)1921-1928рр.(Здійснювалось подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з’явились трести і синдикати, а також формально вивчались можливості участі працівників в управлінні)

1929-1945рр.(Пов’язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, увагу приділяли удосконаленню структур управління, методів підходу і підготовку кадрів планування і організації виробництва)1946-1965рр.(Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що врешті-решт призвела до поглиблення адміністрування)1965-1975рр(Була здійснена служба проведення господарської реформи через посилення ролі економічних методів управління)1985р. і донині(Цей період характеризується проведенням економічних ринкових реформ в умовах розвитку незалежної національної економіки України)

Хронологія науки про управління: 5 тис. років до н.е. Шумери(Писемність, реєстрація фактів) 4 тис. років до н.е. Древній Єгипет(Організація, планування, контроль)3 тис. років до н.е. Древній Єгипет(Децентралізація в організації управління, письмові запити, використання рекомендацій „штабу”) 2 тис. років до н.е. Древній Єгипет (Централізація в організації управління, відповідальність)1 тис. років до н.е. Китай(Визнання необхідності організації, планування, спеціалізації, керівництва і контролю)400 років до н.е. Сократ(Формулювання принципу універсальності менеджменту)400 років до н.е. Ксенофонт (Визнання менеджменту як особливого виду мистецтва) 350 років до н.е. Платон (Формулювання принципу спеціалізації) 325 років до н.е. Олександр Македонський (Створення штабу) 284 років до н.е. Діоклетіан (Делегування повноважень) 1436р. Арсенал Венеції(Облік витрат виробництва. Чеки і баланси для контролю, присвоєння номерів при інвентаризації, використання методу конвеєра, контроль товарних запасів, контроль собівартості) 1500р. Томас Мор(Аналіз недоліків поганого керівництва) 1525р. Ніколо Макіавелі (Усвідомлення принципу масової згоди, цілеспрямованість в організації, визначення якості керівництва) 1725р. Іван Тихонович Посошков(Діапазон контролю, рівномірне завантаження виконавців, тестування, облік, контроль, дотримання ритмічності трудових процесів) 1767р. Деймс Стюарт (Витоки теорії влади, вплив автоматизації) 1776р. Адам Сміт (Застосування принципу спеціалізації до промислових робітників, розрахунок оплати праці, потреби „економічної” людини, концепції контролю) 1790р. Олександр Суворов (Принципи навчання і виховання воїнів, наука перемагати) 1810р. Роберт Оуен (Узагальнення особистого досвіду управління, відповідальність за підготовку робітників) 1860-1870 Московське вище технічне училище МВТУ ім. Баумана(Методика раціоналізації трудових рухів) 1881р. Джозеф Вартон (Розробка курсу підприємницького менеджменту для коледжу) 1900р. Федерік Тейлор (Науковий менеджмент, системний підхід, кадровий менеджмент, відношення між працею і менеджментом, система оцінки собівартості, дослідження робочого часу, визначення наукового менеджменту, функціональна організація) 1910р. Х’юго Манстерберг(Використання психології в менеджменті) 1911р. Семенов І., Пійкін А.(Курс лекцій „Організація заводського господарства”, сформульовані „основні закони організації виробництва і НОП”) 1911р. Харлоу С. Персон (Організував першу наукову конференцію в США з менеджменту)1916р. Генрі Файоль(Перша повна теорія менеджменту, функції менеджменту, принципи менеджменту, необхідність викладання менеджменту)1920р. Петербурзький політехнічний інститут, Московське вище технічне училище(Формулювання „законів” наукової організації і „НОП” (закон найменшої при ланцюговому зв’язку; закон взаємного замкнення; закон ритму; закон паралельної послідовності робіт; закон фронту робіт; закон реальності умов) 1920р. Богданов А.А. (Розробка принципів нової науки про закони організації, що діють в техніці, економіці і політиці, а також необхідності їх системного вивчення) 1927р. Елтон Мейо (Соціологічна концепція групових спрямувань) 1930р. Мері П. Фолетт (Філософія менеджменту, що ґрунтується на індивідуальній мотивації, груповий підхід до вирішення проблем менеджменту) 1935р. Єрманський О.А. (Методологія раціоналізації управлінської праці, закон організаційної суми. Прийшов до висновку, що в майбутньому всі стануть керівниками – співвідношення історично складалось так: ХІХс. 1:1000, 1914р. 1:2, в 1920р. 1:5, в недалекому майбутньому повинно бути 1:0. Тейлор вважав ідеальним співвідношення 1:3) 1938р. Честер Бернанд (Теорія організації, соціологічні аспекти менеджменту) 1938р. Гостев А.К.(НОП” потрібно починати з окремої людини. Концепція вузької бази: робітник біля станка є директор свого підприємства. Формула „розрахунок-установка-обробка-контроль-облік-систематика-розрахунок”) 1939р. Керженцев П.М. (Теорія організаційної діяльності. Загальні риси управління людьми) 1949р. Норберт Вінер та інш. (Ухил на системний аналіз і теорію інформації у менеджменті)1950р. Дунаєвський Ф.Р.(Теорія адміністративної ємкості, тобто здатність керувати певною кількістю осіб)1955р. Герберт Саймон та інші (Надали особливе значення поведінці людини при прийнятті рішення.) 1960р. Дуглас МакГрегор (Довів, що відношення менеджера до підлеглих суттєво впливає на їх роботу і клімат у організації. В теорії „Х” – утвердження переваги контролюючого менеджера, а в теорії „У” – принцип розподілу відповідальності.) 1965р. Ігор Ансофф (Модель стратегічного планування.)1972р. Д.М. Гвишиани (Систематизація і аналіз американської теорії управління)1975р. Генрі Мінцберг (Розглянув організаційні структури від машинної бюрократії до „адхок”-кратії) 1981р. Г. Кунц і С.О. Донннел(Системний і ситуаційний аналіз управлінських функцій) 1985р. Р.А. Акофф (Стратегічне планування розвитку корпорації фірм).1985-1997рр. • Визнання значення матеріальної, технологічної бази сучасного виробництва і сфери послу.• Посилення уваги до організаційної культури і демократизації управління.• Систематизація і аналіз процесу управління в умовах міжнародної конкуренції МНК та ТНК, переходу країн до відкритої економіки.• Критичний аналіз і переосмислення адміністративно-командної системи управління в умовах переходу до ринкових відносин соціалістичних країн.

9. Класичні теорії менеджменту, їх зміст, особливості та сфера застосування.

Особливості управління організаціями до 1990 року:Невелика кількість керівників вищої ланки; Менші, ніж в сучасних умовах, пропозиції між чисельністю керівників і робітників; Невелика чисельність керівників середньої ланки ;Переважаюче використання адміністративних методів управління.

На початку ХХ ст.. ідеї менеджерів і теоретиків зазнали змін у зв’язку із виникненням та еволюцією широкомасштабного бізнесу.

Перші важливі ідеї у цій галузі тепер трактуються як класичний підхід до менеджменту.

Нині на класичний підхід є два різні погляди:науковий менеджмент (школа наукового керування), і адміністративний менеджмент (школа адміністративного керування). Науковий менеджмент виник на початку ХХ ст. Передумовою виникненнябула проблема продуктивності праці та необхідність пошуку ефективнішого використання наявної робочої сили на підприємствах.

Етапи наукового менеджменту:дослідження кожного елемента роботи для того, щоб замінити старі методи; дослідним шляхом відібрати працівників, а тоді навчити їх виконувати роботу; наглядати за працівниками, щоб упевнитися, що вони використовують новітні методи роботи; продовжувати процес планування, одночасно контролюючи працівників.

Засновниками наукового менеджменту були Ф. Тейлор (1856 – 1915 рр.), Френк Гілберт (1868 – 1924 рр.)

Адміністративний менеджмент зосереджений на керуванні організацією в цілому, тоді як науковий досліджує працю окремих працівників.

Виділяють такі школи менеджменту: Теорія (школа) наукового управління Класична теорія (школа) управління .Теорія (школа) людських стосунків .Теорія (школа) поведінських наук .Школа (теорія) (кількісний підхід) науки управління

10.Наукові школи менеджменту:

Школа наукового управління (1885-1920)- Термін «наукове управління» ввів Ф.У.Тейлор (1856-1915Вони заклали фундамент для сучасної розробки стандартів праці, а також принципів його стимулювання за допомогою заробітної платні. Ці дослідники вважали, що, використовуючи спостереження, вимірювання, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу.

Методологія наукового управління трудовими процесами ґрунтувалася на аналізі змісту праці і виявленні основних складових її компонентів.

Дослідники, що належали до школи наукового управління, вперше звернули увагу на значущість людського фактора в процесі виробництва. Вони надавали великого значення системі стимулів зростання продуктивності праці, розробляли рекомендації щодо організації її з урахуванням фізіологічних можливостей людей, обґрунтовуючи норми виробітку, необхідні перерви в трудовому процесі та ін. Ключовими моментами цієї теорії було стимулювання високої продуктивності праці, добір людей, фізично та інтелектуально здатних виконувати певні види праці, та спеціальне навчання їх.

Основні положення школи наук поведінки:

1) раціональна організація управління, що враховує соціальні та психологічні аспекти трудової діяльності людей;

2) досягнення соціальної стабільності, тобто рішення проблем людей;

3) жорстка ієрархія підлеглості та формалізація організаційних процесів, несумісних з природою людини.

Внесок школи наукового управління:використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання завдання; добір людей до виконання певних завдань та спеціальне навчання їх; забезпечення робітників певними ресурсами, необхідними для досягнення мети; систематичне використання матеріального стимулювання щодо підвищення продуктивності праці; формування організації, в якій кожен робітник реалізовував би свій потенціал; застосування прийомів управління міжособовими відносинами для підвищення ступеня задоволення потреб та продуктивності праці.

Недоліки школи наукового управління:розглядання праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лінійної системи управління через відокремлення функцій планування; організація розглядалася як замкнута система. Також недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів (спілкування, самоповага тощо).

Адміністративна школа (класична теорія організації) В 20-ті роки виникла класична школа, яку ще називають адміністративною школою в управлінні. Видатними представниками цієї школи були А.Файоль (Франція), Л.Урвік (Англія), Джеймс Д.Муні та А.К.Рейлі (США), М.Вебер (Німеччина). Ці та інші прихильники класичної школи розглядали проблеми ефективності організацій у ширшому аспекті, включаючи перспективу та намагаючись визначати загальні характеристики і закономірності ефективної організації.

Прихильники класичної школи намагалися знайти універсальні принципи управління, додержуючи яких можна досягти успіху організацїї. Ці принципи розроблялися ними у двох напрямах. По-перше, вони були впевнені, що, розробивши раціональну структуру організації, тобто здійснивши поділ її на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху. Досягненням цього напряму досліджень було виділення функцій управління, вперше здійснене А.Файолем.

Другий напрям досліджень «класиків» стосувався організації управління людьми. Згідно з цією теорією, бюрократична організація управління повинна ґрунтуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків, компетенції працівників, регламентації їх праці аж до докладного опису окремих управлінських операцій.

Внесок класичної школи в науку менеджменту: визначення принципів управління; опис функції управління; системний підхід до управління всією організацією.

Класична теорія відіграла позитивну роль у пошуках способів раціональної організації виробництва, підвищення його ефективності. Вона вперше поставила питання про дві функції управління, пов'язані, з одного боку, з регуляцією психологічного процесу, а з іншого — з регуляцією людської діяльності. Разом з тим обмеження аналізу організації роботи тільки директивними функціями спонукало до пошуку нових джерел підвищення продуктивності праці та нових засобів регуляції людської поведінки. Недоліки класичної школименеджменту: спрощене уявлення про мотиви людської поведінки; розглядання організації як замкнутої системи.

Школа людських стосунків (1930-1950рр.). Засновником її є Мері-Паркер Фолліт та Елтон Мейо. М.-П. Фолліт першою почала трактувати менеджмент як "забезпечення виконання робіт з допомогою інших осіб". Представники цієї школи рекомендували здійснювати управління людьми шляхом впливу безносередніх керівників на підлеглих, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі. Вони виходили з того, що уважне ставлення до людей значно підвищує продуктивність праці. На відміну від інших шкіл, де переважала турбота про виробництво, у цій школі головну увагу зосереджено на турботі про людину, тобто на вдосконаленні діяльності організації за рахунок під-вищення ефективності її трудових ресурсів. Представники цієї школи поставили під сумнів один із ос-новних принципів класичної школи - максимальний поділ праці. Це пояснюється тим, що монотонне повторення робітниками елемен-тарних і одноманітних виробничих операцій під суворим контролем майстра вступає в суперечність з потребами людини як особистості. У зв'язку з цим стали рекомендувати заходи для усунення небажаних наслідків поділу праці. До них належать:1.залучення робітників до планування і нормування операцій;2.розширення і підвищення різноманітності виконуваних операцій;3.сполучення професій;

Отже, школа людських стосунків зосередилася, в основному, на методах налагоджування міжособистісних стосунків (концепція взаємин між членами колективу). Було доведено, що за умови виявлення більшого піклування керівництва про своїх підлеглих, рівень задоволення працівників повинен зростати, а це, в свою чергу, приведе до зростання продуктивності праці. Рекомендувалося використовувати прийоми управління людськими стосунками, які охоплювали більш ефективні дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками та надання їм більш ширших можливостей для спілкування на роботі.



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.171.146.141 (0.01 с.)