Управління та структура підприємства

29. Загальна структура підприємства включає:

а)основні, допоміжні та обслуговуючі цехи;

б)виробничу структуру; організації та установи, що займаються управлінням підприємством та обслуговуванням його працівників;

в)підсобні цехи та господарства;

г)виробничу та соціальну інфраструктури.

 

30.До переваг великих підприємств відносять:

а) відносно високий рівень продуктивності праці; відносно низький рівень собівартості одиниці продукції;

б) підприємство має високу хибність виробництва – може швидко наладити випуск нової продукції;

в)забезпечує рівномірну високу зайнятість у країні;

г)швидко будуються, що дозволяє швидко забезпечити народне господарство потрібною продукцією.

 

31. До переваг малих та середніх підприємств відносять:

а) відносно високий рівень продуктивності праці;

б) підприємство має високу хибність виробництва – може швидко наладити випуск нової продукції; забезпечує рівномірну високу зайнятість у країні;

в) відносно низький рівень капітальних вкладень на одиницю потужності;

г) відносно низький рівень собівартості одиниці продукції.

32. Види виробничих структур:

а) цехова, безцехова, змішана, технологічна;

б) технологічна, предметна, змішана;

в) цехова, безцехова, корпусна, комбінатська;

г) безцехова, корпусна, предметна, змішана.

 

33. Чинники, які впливають на виробничу структуру підприємства:

а) обсяг виробництва, рівень механізації, автоматизації, спеціалізації і кооперування, місце знаходження підприємства;

б) обсяг продукції, особливості технології її виготовлення, рівень механізації, структура персоналу підприємства;

в) особливості технології та трудомісткості продукції, обсяги виробництва, склад і структура оборотних коштів;

г) життєвий цикл продукції, особливості її виготовлення, розмір прибутку.

 

34. Типи виробничих структур (за спеціалізацією):

а) цехова, безцехова, змішана, технологічна;

б)технологічна, предметна, змішана;

в)цехова, безцехова, корпусна, комбінатська;

г)безцехова, корпусна, предметна, змішана.

 

6.Виробнича структура підприємства ¾ це:

а) склад підрозділів виробництва та їх взаємозв’язки;

б) склад усіх ланок підприємства, які володіють технологічними і кооперованими взаємозв’язками;

в) склад підрозділів виробничої системи, їх взаємозв’язок у процесі виготовлення продукції, співвідношення по чисельності, зайнятій площі та їх територіальному розміщенню;

г) склад виробничих ланок, а також організацій щодо управління підприємством, їх кількість, величина і співвідношення між ними за розміром зайнятої площі, чисельності робітників, виробничої потужності.

35. Інфраструктура підприємства – це:

а) сукупність складових будь-якого об’єкта, які забезпечують умови для нормальної роботи;

б) комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому;

в) своєрідний “тил виробництва”, без якого неможлива його нормальна робота;

г) сукупність виробничих підрозділів підприємства.

36. Виробнича інфраструктура підприємства — це:

а) сукупність підрозділів підприємства, діяльність яких спрямована на культурне та побутове обслуговування працівників підприємства;

б) сукупність виробничих підрозділів підприємства, діяльність яких спрямована на підтримку та обслуговування основного виробничого процесу;

в) склад, форми побудови, розміри, кількісні співвідношення та взаємозв’язки виробничих підрозділів підприємства;

г) підрозділи житлово-комунального господарства.

37. Соціальна інфраструктура підприємства:

а) сукупність підрозділів підприємства, діяльність яких спрямована на побутове та культурне обслуговування працівників підприємства;

б) склад форми побудови, розміри підрозділів підприємства;

в) кількісні співвідношення та взаємозв’язок підрозділів підприємства;

г) склад форми побудови, розміри, кількісні співвідношення та взаємозв’язки виробничих підрозділів підприємства.

38. Робоче місце — це:

а) зона виконання основних виробничих операцій;

б) простора зона, яка оснащена необхідними засобами, в якій відбувається трудова діяльність робітника або групи робітників, які сумісно виконують виробничі завдання;

в) частина виробничої площі, що оснащена відповідними знаряддями праці, де робітник або група робітників здійснює окрему операцію по виготовленню готового продукту або обслуговуванню виробничого процесу;

г) адміністративно і технологічно відособлена частина підприємства, що спеціалізується на виготовленні якого-небудь виробу (деталей, вузлів).

39. Інструментальне господарство – це:

а) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, виконуючих заходи з догляду за станом устаткування, а також за його ремонтом;

б) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням, видачею у цехи і на робочі місця;

в) сукупність технічних засобів, що забезпечують безперервне забезпечення підприємства всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів;

г) комплекс технічних засобів підприємства для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства та на його під’їзних коліях.

 

40. Транспортне господарство – це:

а) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, виконуючих заходи з догляду за станом устаткування, а також за його ремонтом;

б) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням, видачею у цехи і на робочі місця;

в) сукупність технічних засобів, що забезпечують безперервне забезпечення підприємства всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів;

г) комплекс технічних засобів підприємства для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства та на його під’їзних коліях.

 

41. Ремонтне господарство – це:

а) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, виконуючих заходи з догляду за станом устаткування, а також за його ремонтом;

б) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням, видачею у цехи і на робочі місця;

в) сукупність технічних засобів, що забезпечують безперервне забезпечення підприємства всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів;

г) комплекс технічних засобів підприємства для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства та на його під’їзних коліях.

 

42. Енергетичне господарство – це:

а) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, виконуючих заходи з догляду за станом устаткування, а також за його ремонтом;

б) сукупність загально-виробничих і цехових підрозділів, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням, видачею у цехи і на робочі місця;

в) сукупність технічних засобів, що забезпечують безперервне забезпечення підприємства всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів;

г) комплекс технічних засобів підприємства для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства та на його під’їзних коліях.

 

43. Ремонтний цикл – це:

а) тривалість проведення поточного ремонту;

б) тривалість проведення середнього ремонту;

в) час між двома послідовними капітальними ремонтами;

г) час між проведенням середнього та капітального ремонту.

 

44. Головним завданням складського господарства є:

а) перетворення виробничого асортименту продукції на споживчий, концентрація і зберігання запасів;

б) ритмічне постачання сировиною виробничих підрозділів;

в) створення торгового асортименту;

г) здійснення раціонального зберігання матеріальних цінностей, забезпечення своєчасного, комплектного постачання підрозділів підприємства, необхідними матеріальними ресурсами, а також своєчасного відвантаження готової продукції споживачам за найменшими витратами на складське обслуговування.

 

45. Типи організаційних структур управління підприємством:

а) галузева; матрична; планова.

б) лінійна; функціональна; матрична;

в) галузева; лінійна;

г) функціональна; матрична; планова.

 

46. Якщо організаційна структура передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції, то така структура має назву:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) дивізіональна;

г) матрична.

 

47. Недоліком якої організаційної структури є те, що керівник повинен виконувати, крім основних координуючих функцій, ще облікові, кадрові функції, функції контролю якості:

а) лінійна;

б) лінійно-штабна;

в) функціональна;

г) дивізіональна.

 

48. Принцип планомірності управління це ¾:

а) рішення всіх задач на плановій основі;

б) пізнання та використання дії об’єктивних економічних законів;

в) використання кібернетичних підходів до управління підприємством як складною динамічною системою, в якій у взаємозв’язку протікають виробничі, науково-технічні, комерційні та соціальні процеси;

г)глибока розробка теоретичних та практичних питань управління.

 

49. Принцип системності управління це ¾:

а) застосування економіко-математичних методів;

б)пізнання та використання дії об’єктивних економічних законів;

в) використання кібернетичних підходів до управління підприємством як складною динамічною системою, в якій у взаємозв’язку протікають виробничі, науково-технічні, комерційні та соціальні процеси;

г) глибока розробка теоретичних та практичних питань управління.

 

50. За своїм змістом і характером впливу на об’єкти управління всі методи управління підприємством поділяють на:

а) психологічні економічні, соціальні;

б) економічні, соціальні, організаційні;

в) адміністративні, економічні, соціально-психологічні;

г) соціально-психологічні, соціальні, організаційні.

 

51. Управління промисловим підприємством ¾ це:

а) сумісна діяльність керівників підприємства з підлеглими щодо досягнення основних цілей підприємства;

б) взаємодія власників та керівників підприємства з приводу поточної діяльності підприємства на шляху досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства;

в) діяльність власників (або органів, діючих від особи і на користь власників) підприємства, яка направлена на узгодження роботи окремих його підрозділів по досягненню поставлених перед ними цілей, які витікають з цілей розвитку підприємства в цілому;

г) діяльність власників, керівників та їх заступників, яка направлена на взаємодію всіх підрозділів підприємства щодо досягнення окремих цілей діяльності підприємства.

 

52. Головним керівником на виробничому підприємстві є:

а) начальник цеху;

б) головний економіст;

в) генеральний директор;

в) начальник відділу кадрів.

53. До загальних функцій управління відносяться:

а) організація; мотивація; планування; контроль; координування.

б) планомірність; планування; диспетчиювання; координування;

в) диспетчиювання; адміністрування; планування; контроль; координування;

г) організація;мотивація; диспетчиювання; адміністрування; планування.

 

54. Принцип управління, що передбачає участь широкого кола фахівців і трудового колективу при підготовці управлінських рішень:

а) поєднання єдиноначальності і колегіальності;

б) системність;

в) ефективність;

г) науковість.

 

55. Принцип управління, що передбачає визначення найбільш важливих цілей і задач, які стоять перед підприємством і окремими його підрозділами на кожному етапі розвитку підприємства:

а) поєднання єдиноначальності і колегіальності;

б) системність;

в) ефективність;

г) виділення головної ланки.

 

56. Тип організаційної структури управління, при якому кожний виробничий підрозділ отримує розпорядження одночасно від декількох відділів апарату управління підприємством:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) лінійно-функціональна;

г) матрична;

д) дивізіональна.

 

57. Тип організаційної структури управління, при якому кожний виробничий підрозділ підприємства, що здійснює певний вид виробничої діяльності, має власну розгалужену структуру управління:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) лінійно-функціональна;

г) дивізіональна.

 

58. Тип організаційної структури управління, при якому фахівці, що входять до складу проектних груп, мають подвійне підкорення: керівнику функціонального відділу і керівнику проектної групи:

а) лінійна;

б) функціональна;

в) лінійно-функціональна;

г) матрична.

 

59. Методи управління поділяються на:

а) економічні, адміністративні, соціально-психологічні;

б) адміністративно-правові, технічні, організаційні;

в) технічні, обчислювальні, економічні;

г) фінансові, правові, статистичні.

 

60. Функції управління:

а) планування, збутова, мотивація, адміністративна;

б) збутова, мотивація, стимулювання, контроль;

в) мотивація, контроль, фінансова, адміністративна;

г) організація, планування, мотивація, контроль.

 

61. Об’єктами управління на підприємстві є:

а) процеси;

б) планування діяльності;

в) ресурси;

г) фінансові потоки.

 

62. До керівників функціональних підрозділів на виробничому підприємстві відносять:

а) начальник цеху, майстер дільниці, начальник відділу кадрів;

б) начальник відділу кадрів, начальник планово-економічного відділу, начальник відділу маркетингу;

в) майстер дільниці, старший економіст, начальник відділу маркетингу;

г) начальник відділу фінансів, начальник цеху, завідуючий складом.

63. Економічність апарату управління визначаються за формулою:

а) К_ey = К_с / К_чу

б) К_ey = К_чу-1 / К_с

в) К_ey = К_с * К_чу

г) К_ey = К_с * (1 + К_чу)

де,

Кеу – коефіцієнт економічності апарату управління;

Кс – коефіцієнт відповідності існуючої структури на підприємстві типовій структурі;

Кчу - коефіцієнт відповідності фактичної чисельності працівників апарату управління їх нормативній чисельності.

 

64. Стратегічне управління – це:

а) розробка бізнес-плану підприємства;

б) розрахунок планових показників використання усіх видів ресурсів;

в) вироблення стратегії підприємства на основі прогнозів майбутнього стану середовища;

г) цілеспрямоване керівництво усіма ланками підприємства для організації і координації їхньої діяльності в процесі виробництва продукції.

 

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

65. Прогнозування розвитку підприємства — це:

а) процес підготовки виробництва для успішного функціонування на стадії відкриття підприємства;

б) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів їх досягнення;

в) процес наукового обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану у майбутньому, а також альтернативних способів та строків досягнення очікуваного стану;

г) процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових цілей та напрямків діяльності підприємства, а також способів їх досягнення.

 

66. Планування діяльності підприємства — це:

а) процес підготовки виробництва для успішного функціонування на стадії відкриття підприємства;

б) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів їх досягнення;

в) процес наукового обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану у майбутньому, а також альтернативних способів та строків досягнення очікуваного стану;

г) процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових цілей та напрямків діяльності підприємства, а також способів їх досягнення.

 

67. Планування діяльності підприємства - це:

а) визначення показників розвитку підприємства;

б) визначення цілей підприємства, а також засобів і шляхів їх досягнення;

в) розрахунок обсягів випуску продукції і величини прибутку;

г) розрахунок показників ефективної діяльності підприємства.

 

68. Сутність індикативного планування полягає в тому, що:

а) всі завдання планів є обов’язковими для виконання підрозділами підприємства;

б) виконання планових завдань заохочується застосування економічних важелів;

в) в планах визначається довгострокова перспектива діяльності підприємства;

г) планування включає розробку як плану, так прогнозу.

 

69. Недолік даного методу планування полягає в тому, що він не враховує умов виробництва, які змінюються в плановому періоді:

а) факторний;

б) балансовий;

в) екстраполяції;

г) нормативний.

 

70. Даний метод планування заснований на допущенні, що сформована раніше тенденція динаміки рівня планованого показника збережеться й у майбутньому:

а) балансовий;

б) екстраполяції;

в) факторний;

г) нормативний.

 

71. Даний метод планування є найбільш точним і відноситься до основних методів розрахунку планових показників:

а) балансовий;

б) екстраполяції;

в) факторний;

г) нормативний.

 

72. Даний метод планування припускає корегування фактичної величини планованого показника з урахуванням у плановому періоді технічних і організаційних умов, які змінюються:

а) балансовий;

б) екстраполяції;

в) факторний;

г) нормативний.

 

73. Основна сутність даного методу планування полягає у встановленні відповідності між обсягом виробництва і необхідними для цього ресурсами:

а) балансовий;

б) екстраполяції;

в) факторний;

г) нормативний.

 

74. Методи планування взаємно доповнюють один одного. Так, для забезпечення обґрунтованості планів балансовий метод обов'язково повинен застосовуватися в сполученні з одним із зазначених нижче методів:

а) екстраполяції;

б) факторний;

в) нормативний;

г) поточний.

75. Метод планування, сутність якого полягає у встановленні відповідності між обсягом виробництва й необхідними для цього ресурсами:

a) нормативний;

б) балансовий;

в) програмно-цільовий;

г) аналітично-розрахунковий.

 

76. Етап, що визначається як перша функція менеджменту, оскільки саме на цьому етапі визначаються конкретні цілі, завдання розвитку підприємства і його окремих підрозділів і раціональні (ефективні) шляхи їх досягнення, має назву:

а) прогнозування;

б) проектування;

в) планування;

г) управління.

77. Принцип планування, що означає встановлення такого плану, який сприяв би найбільш доцільному використанню ресурсів, називається:

а) матеріальної й моральної зацікавленості;

б) безперервності;

в) оптимальності;

г) обґрунтованості планів.

 

78. Даний принцип планування полягає у врахування об'єктивних закономірностей функціонування економічних систем у процесі планування виробничо-господарської діяльності підприємств:

а) обґрунтованість;

б) науковість;

в) гнучкість;

г) комплексність.

79. Принцип планування, який означає, що плани нижчестоящих ланок(цехів) повинні бути спрямовані на виконання цілей вищої ланки (підприємства):

a) принцип безперервності;

б) принцип обґрунтованості;

в) принцип ієрархічності;

г) принцип стабільності.

 

80. Відповідно до даного принципу шляхи досягнення встановлених у планах цілей повинні сприяти раціональному використанню виробничих ресурсів:

а) обґрунтованість;

б) науковість;

в) комплексність;

г) ефективність.

 

81. Даний принцип планування полягає в необхідності сполучення перспективного, поточного й оперативного планування, у розробці сполучених планів на суміжні тимчасові періоди:

а)безперервність;

б)обґрунтованість;

в)гнучкість;

г)комплексність.

 

82. Відповідно до даного принципу планування на підприємстві повинне охоплювати всі сфери (сторони) його діяльності (виробничу, науково-технічну, комерційну, соціальну, природоохоронну):

а)безперервність;

б)обґрунтованість;

в)гнучкість;

г)комплексність.

 

83. Реалізація цього принципу припускає обов'язкове використання при підготовці планових рішень відповідних нормативних документів, прогресивних і обґрунтованих норм і нормативів:

а)обґрунтованість;

б)науковість;

в)гнучкість;

г)ефективність.

84. План, який розробляється до діючого виробництва на всіх рівнях народного господарства, у ньому плануються: випуск і реалізація продукції, забезпечення виробництва матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами, технологічне вдосконалювання виробництва й інші сторони господарсько-фінансової діяльності підприємств і інших ланок народного господарства, має назву:

а) бізнес-план;

б) виробничий план;

в) стратегічний план;

г)програма.

85.План, який розробляється у випадку створення підприємства, розширення, технічного вдосконалювання або придбання підприємства або майна має назву:

а) стратегічний план;

б) бізнес-план;

в) програма;

г) виробничий план.

 

86. Необхідність постійного корегування діяльності підприємства з урахуванням зміни зовнішнього середовища і внутрівиробничих умов обумовлює використання якого принципу планування:

а)безперервність;

б) обґрунтованість;

в) гнучкість;

г) комплексність.

 

87. Даний вид планів розробляється для забезпечення своєчасного і рівномірного виконання плану випуску продукції на основі ритмічної роботи всіх виробничих підрозділів підприємства:

а) оперативно-календарний;

б) поточний;

в) програма;

г) стратегічний план.

 

88. Цей вид планів містить шляхи вирішення конкретних проблем, які носять яскраво виражений цільовий характер:

а) оперативно-календарний;

б) поточний;

в) бізнес-план;

г) програма.

 

89. Одним з основних призначень даного плану є залучення необхідних коштів для реалізації інвестиційних проектів:

а) оперативно-календарний;

б) поточний;

в) бізнес-план;

г) програма.

 

90. У цьому плані відбиті головні цілі діяльності підприємства на перспективний період і основні шляхи їхнього досягнення:

а) оперативно-календарний;

б) стратегічний план:

в) бізнес-план;

г) програма.

 

91. Трирічні плани підприємства відносяться до одного з зазначених нижче видів планів:

а) перспективний довгостроковий;

б) поточний;

в) календарний;

г) перспективний середньостроковий.

 

92. Цілі, які ставлять у перспективному плануванні:

а) стратегічні;

б) оперативні;

в) тактичні;

г) поточні.

 

93. У залежності від тривалості планового періоду розрізняють 3 основних види планів підприємства:

а) середньострокове, поточне, оперативне;

б) довгострокове, середньострокове. короткострокове:

в) перспективне, поточне, оперативне;

г) довгострокове, поточне, короткострокове.

 

94. Плани, всі завдання яких є обов'язковими для виконання називаються:

а) директивними;

б) регулятивними;

в) індикативними;

г) поточними.

 

95. Планування, що на підприємстві охоплює річний період і є сукупністю планів по різних видах діяльності, називається:

а) стратегічним плануванням;

б) поточним плануванням;

в) оперативним плануванням;

г) бізнесом-плануванням.

 

96. Плани, які носять рекомендаційний характер і є орієнтиром для підприємств та інших підрозділів народного господарства при формування їх економічної політики мають назву:

а) директивні;

б) регулятивні;

в) індикативні;

г) поточні.

 

97. Бізнес-план розробляється для:

а) обґрунтування створення підприємства: одержання кредиту, технічного вдосконалення діючого підприємства;

б) визначення довгострокової перспективи розвитку підприємства;

в) розрахунку показників діяльності підприємства на плановий рік;

г) вирішення проблем на пов’язаних з виробництвом продукції;

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

98. Організація виробництва ¾ це:

а) одна з форм суспільного розподілу праці;

б) процес підготовки виробництва до успішного функціонуванню на стадії відкриття підприємства;

в) система заходів, які спрямовані на раціональне поєднання засобів виробництва і праці в єдиному виробничому процесі при певних соціально-економічних умовах;

г) сукупність методів, засобів та заходів, спрямованих на раціональне об’єднання засобів виробництва та праці.

 

99. «Тип виробництва» - це:

а) це характеристика організаційного рівня виробництва;

б) комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей виробництва, обумовлена його спеціалізацією, обсягом і постійністю, сталістю номенклатури виробів, а також формою руху виробів по робочим місцям.

в) сукупність номенклатури продукції, обсягу виробництва, обумовлююча структуру підприємства і цехів, рух предметів праці в процесі виробництва.

г) сукупність прийомів, заходів і методів реалізації виробничого процесу;

 

100. Одиничний тип виробництва – це:

а) широка номенклатура виробництва; невеликі обсяги однакових виробів; устаткування, інструмент, пристрої універсальні; устаткування розташоване по групах однотипних верстатів; технологічний процес розроблено взагалі; використовується праця робітників високої кваліфікації; рівень автоматизації виробничих процесів дуже низький;

б) обмежена номенклатура виробів, котрі періодично повторюються; вироби запускаються у виробництво серіями; за робочими місцями закріпляються окремі деталі операції; разом з універсальним устаткуванням використовується спеціалізоване; технологічний процес розроблено детально, рівень кваліфікації робітників середній;

в) великі масштаби виробництва продукції при вузькій номенклатурі; устаткування використовується спеціальне; застосовуються автомати і автоматичні лінії, робітники виконують обмежену кількість операцій, рівень кваліфікації низький, високий коефіцієнт використання металу, низькі собівартість та трудомісткість продукції;

г) широка номенклатура, великі розміри виробництва, устаткування розташовується за групами однотипних верстатів, верстати спеціальні та універсальні, рівень кваліфікації робітників високий, коефіцієнт використання металу середній, використовуються автомати і автоматичні лінії, собівартість та трудомісткість продукції середні.

101. Серійний тип виробництва – це:

а) широка номенклатура виробництва; невеликі обсяги однакових виробів; устаткування, інструмент, пристрої універсальні; устаткування розташоване по групах однотипних верстатів; технологічний процес розроблено взагалі; використовується праця робітників високої кваліфікації; рівень автоматизації виробничих процесів дуже низький;

б) обмежена номенклатура виробів, котрі періодично повторюються; вироби запускаються у виробництво серіями; за робочими місцями закріпляються окремі деталі операції; разом з універсальним устаткуванням використовується спеціалізоване; технологічний процес розроблено детально, рівень кваліфікації робітників середній;

в) великі масштаби виробництва продукції при вузькій номенклатурі; устаткування використовується спеціальне; застосовуються автомати і автоматичні лінії, робітники виконують обмежену кількість операцій, рівень кваліфікації низький, високий коефіцієнт використання металу, низькі собівартість та трудомісткість продукції;

г) широка номенклатура, великі розміри виробництва, устаткування розташовується за групами однотипних верстатів, верстати спеціальні та універсальні, рівень кваліфікації робітників високий, коефіцієнт використання металу середній, використовуються автомати і автоматичні лінії, собівартість та трудомісткість продукції середні.

 

102. Масовий тип виробництва – це:

а) широка номенклатура виробництва; невеликі обсяги однакових виробів; устаткування, інструмент, пристрої універсальні; устаткування розташоване по групах однотипних верстатів; технологічний процес розроблено взагалі; використовується праця робітників високої кваліфікації; рівень автоматизації виробничих процесів дуже низький;

б) обмежена номенклатура виробів, котрі періодично повторюються; вироби запускаються у виробництво серіями; за робочими місцями закріпляються окремі деталі операції; разом з універсальним устаткуванням використовується спеціалізоване; технологічний процес розроблено детально, рівень кваліфікації робітників середній;

в) великі масштаби виробництва продукції при вузькій номенклатурі; устаткування використовується спеціальне; застосовуються автомати і автоматичні лінії, робітники виконують обмежену кількість операцій, рівень кваліфікації низький, високий коефіцієнт використання металу, низькі собівартість та трудомісткість продукції;

г) широка номенклатура, великі розміри виробництва, устаткування розташовується за групами однотипних верстатів, верстати спеціальні та універсальні, рівень кваліфікації робітників високий, коефіцієнт використання металу середній, використовуються автомати і автоматичні лінії, собівартість та трудомісткість продукції середні.

 

103. Принципи організації виробничого процесу:

а) спеціалізація, паралельність, прямоточність, пропорційність, ритмічність, гнучкість, диференціація, безперервність;

б) спеціалізація, централізація, кооперація, комбінування;

в) системність, гнучкість, стабільність, паралельність, безперервність;

г) диференціація, стабілізація, паралельність, пропорційність, прямоточність.

 

104. Прямоточність, як принципи організації виробництва означає:

а) забезпечення найбільш короткого шляху переміщення предметів праці в процесі їх виробництва;

б) забезпечення прямолінійного шляху переміщення предметів праці;

в) скорочення зустрічних рухів предметів праці;

г) розташування робочих місць за технологічно однорідними групами.

 

105. Безперервність, як принципи організації виробництва означає:

а) мінімізація тривалості виробничого циклу;

б) скорочення до можливого мінімуму перерв у процесі виробництва;

в) скорочення часу транспортування предметів праці в процесі виготовлення продукції;

г) збільшення часу на транспортування предметів праці.

 

106. Тактом безперервно-потокової лінії називають:

а) періодичність сходу з конвеєра партії виробів, яка оброблюється;

б) періодичність сходу з конвеєра передаточної (транспортної) партії виробів;

в) час виготовлення (складання) окремого виробу;

г) періодичність сходу с конвеєру одного чергового виробу.

 

107. Ознака, яка належить до потокового виробництва:

а) розташування обладнання за груповою ознакою;

б) рух предметів праці в обох напрямках;

в) розподіл процесів виробництва на відносно невеликі операції та їх жорстке закріплення за робочими місцями;

г) послідовний рух предметів праці.

 

108. Показники, що визначають потокову лінію:

а) такт, тривалість циклу та його структура, довжина та швидкість, крок;

б) такт, ритм, темп, швидкість, довжина робочої частини, кількість верстатів по операціям та їх завантаження, крок;

в) ефективний фонд часу виготовлення продукції, такт, крок, довжина, швидкість переміщення предметів праці;

г) тривалість циклу, види поєднання операцій, кількість верстатів, швидкість руху, завантаження устаткування.

 

109. Мінімальний розмір партії деталей у серійному виробництві розраховується співвідношенням:

а) оперативного часу до підготовчо-заключного;

б) підготовчо-заключного часу до штучного, з урахуванням коефіцієнту налагодження;

в) штучного часу до часу обслуговування робочого місця;

г) тривалості зміни до оперативного часу.

 

110. При послідовному русі предметів праці у виробництві:

а) кожна наступна операція починається відразу ж після закінчення попередньої над передаточною партією;

б) мінімальні втрати на очікування наступних операцій;

в) наступна операція починається після закінчення обробки всієї партії на попередній операції;

г) суттєві втрати часу на очікування наступної операції.

 

111. Послідовний рух предметів праці характеризується:

а) найкоротшою тривалістю технологічного циклу;

б) найбільшою тривалістю технологічного циклу;

в) меншою тривалістю технологічного циклу ніж при змішаному русі предметів праці;

г) більшою тривалістю технологічного циклу, ніж сумарна тривалість технологічного циклу при паралельному та змішаному рухах предметів праці.

 

112. Паралельний рух предметів праці характеризується:

а) найкоротшою тривалістю технологічного циклу;

б) найбільшою тривалістю технологічного циклу;

в) меншою тривалістю технологічного циклу ніж при змішаному русі предметів праці;

г) більшою тривалістю технологічного циклу, ніж сумарна тривалість технологічного циклу при паралельному та змішаному рухах предметів праці.

 

113. Послідовно-паралельний рух предметів праці характеризується:

а) найкоротшою тривалістю технологічного циклу;

б) найбільшою тривалістю технологічного циклу;

в) меншою тривалістю технологічного циклу ніж при послідовному русі предметів праці;

г) більшою тривалістю технологічного циклу, ніж сумарна тривалість технологічного циклу при паралельному та змішаному рухах предметів праці.

 

114. Поняття «метод організації виробництва»:

а)це – характеристика організаційного рівня виробництва;

б) комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей виробництва, обумовлена його спеціалізацією, обсягом і постійністю, сталістю номенклатури виробів, а також формою руху виробів по робочих місцях;

в) сукупність номенклатури продукції, обсягу виробництва, об<