Організаційно-розпорядчі методи управління



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Організаційно-розпорядчі методи управління



1.Регламентування- Являє собою до­сить жорсткий тип організаційного впливу і полягає у розробці та введен­ні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного, визначеного цими положеннями часу.

Регламентуючі організаційні положення.

sПоложення загально-організацій­ного характеру, яке встановлює органі­заційну відокрем­леність і порядок функціонування соціально-економі­чної системи у цілому.

sПоложення, яке визначає і встанов­лює внутрішній по­рядок роботи, орга­нізаційний статус різних ланок, їх завдання, функції, повноваження.

sТипові структури, які визначають ос­новні риси побудо­ви внутрішніх орга­нізаційних основ.

sПосадове регламе­нтування, а саме: розробка штатного розкладу та поса­дових інструкцій, що встановлюють перелік посад і основні вимоги до їх заміщення.

Сукупність регла­ментів повинна охоплювати усі ланки соціально-еко­номічної системи. Побудова і функці­онування всіх цих ланок регламенту­ються спеціальни­ми положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями для окремих посад

2. Нормування- Більш м’який спосіб організації і полягає у встановленні нормативів, які є орієнтиром у діяльності.

Норми і нормативи, що засто­совуються в про­цесі управління, є необхідною важливою умовою наукової організації управління, на них ґрунтується виконання функцій менеджменту

3. Інструктування- Найбільш м’який спосіб організацій­ного впливу і поля­гає в ознайомленні з умовами роботи чи обставинами до­рученої справи, з’ясовуванні пи­тань, можливих утруднень, попере­дженні можливих помилок, у порадах щодо виконання певних видів робіт.

Інструктування може здійснюватись за допомогою радіо, телефону, відеоапаратури, особистими контактами, індивідуально і колективно. Воно може мати наочну форму. До інструктування відносять оформлення приміщень організаційною документацією про умови роботи, найменування організаційних підрозділів, схем їх розташування та порядок роботи, внутрішньо-органіізаційні інструкції.

Інструктування завжди має форму методичної та інформаційної допомоги, спрямованої на успішне виконання роботи.

Норми і нормативи, які постійно застосовуються в діяльності організацій класифікуються таким чином:

1.Рівень управління(Ознака класифікації)- Народногосподарські, загальносистемні, внутрішньовиробничі.

Народногосподарські - ставки вивізного мита, норми оподаткування діяльності підприємств, мінімальний розмір заробітної плати у народному господарстві;

Загальносистемні - нормативи створення фондів, норми амортизації приміщення, обладнання та механізмів, природних втрат товарів при перевезеннях і зберіганні тощо.

Внутрішньовиробничі - норми витрат матеріалів, сировини і палива у виробництві, виробітку, нормативи часу на технологічні операції тощо.

2.Види-Техніко-технологічні- регулюють використання сировини, обладнання та допоміжних матеріалів.

Планово-економічні - регулювання оплати праці і стимулювання праці, нормування товарних залишків, строки подання статистичної звітності.

Трудові - норми виробітку, нормативи чисельності працівників, норми часу для праці і відпочинку, трудового розпорядку.

Фінансово-кредитні - регулюють порядок одержання кредитів та ліквідації заборгованості, створення фондів загального і спеціального призначення, порядок віднесення втрат і заробітків на результати діяльності та інші.

Матеріально-постачальницькі - визначають порядок надходження сировини, матеріалів на підприємство, строки поставки, встановлюють мінімальні обсяги відвантаження тощо.

Організаційно-управлінські - типові управлінські структури, норми підпорядкування, порядок розробки та прийняття управлінських рішень та інші.

3. За строками дії- Норми поділяються на довго- та короткострокові

4. За напрямком впливу- Розрізняють норми впливу на колектив у цілому та на окремих працівників.

41.Соціально-психологічні методи

Соціально-психологічні методи-це способи та прийоми впливу на процес формування й розвиток колективу, а також на соціальні процеси, що в ньому відбуваються.

Соціально-психологічні методи реалізуються через різні психологічні форми впливу:переконання, особистий приклад керівника, регулювання міжособистісних та групових стосунків, гуманізація праці(колір, музика, боротьба з шумом та монотонність праці

Система засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу і його окремих працівників.

Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі задоволенням соціальних потреб працівників-розвитку особистості, соціального захисту та інші.

До методів соціального управління належать: соціальне прогнозування, соціальне нормування, соціальне регулювання

Соціальне нормуванняполягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою розуміють певний, визначений обов’язковим, порядок, правило. Відповідно до цього соціальні норми регулюють різні сторони господарського і соціального життя колективу і підпорядковують їх єдиним цілям та завданням, які визначені характером відносин та призначенням системи.

Соціальне регулювання - цезаходи щодо підтримання соціальної справедливості у колективі та удосконалення соціальних відносин між працівниками.

Сюди також відносять черговість задоволення соціальних потреб залежно від трудового стажу, виробничої активності працівників тощо.

Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної, особистої ініціативи працівників та інтересу до їх праці.

Велике значення надається стимулюванню особистої ініціативи за допомогою матеріальних стимулів.

Соціальне прогнозуваннявикористовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі.

Параметри соціального прогнозу включають такі показники:

· вікові та статеві зміни у колективі;

· зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників;

· зміни у матеріальному забезпеченні та побутових умовах працівників

· динаміку співвідношення фізичної і розумової праці та інше

Управлінські відносини регулюються трьома видами соціальних норм:

· юридичними (правовими), які встановлюються, або санкціонуються державою

· суспільними (неюридичними) нормами, які встановлюються громадськими організаціями і товариствами

· норми моралі, які формулюються в свідомості людей у процесі виховання і життєдіяльності

При високій якості індивідуальної праці такими стимулами є:

· Підвищення ролі відповідальності (делегування повноважень, що дає змогу працівнику прийняти рішення від імені керівництва, почесне доручення представляти підприємство в інших організаціях, виступати з доповіддю чи повідомленням на нараді та інші)

· Зміцнення авторитету працівника, що відзначився, публічною похвалою, високою оцінкою результатів його праці у присутності інших співробітників

· Зарахування до резерву на заміщення керівної посади, показ особистої перспективи (просування по службі), розкриття перед працівником перспектив розвитку підприємства, організації і у зв’язку з цим, прогноз службового зростання працівника

· Особиста неформальна похвала підлеглого в процесі ділових контактів, моральна підтримка, іменні поздоровлення із значними подіями

· Рекомендація працівника для виступу в пресі, по радіо, в телепередачі про передовий досвід свого колективу (чи про особистий досвід)

· Направлення адміністрацією листів про трудові успіхи молодих працівників їхнім батькам

При низькій якості праці моральними стимулами є:

· Особиста бесіда з підлеглими, аналіз показників праці, причин невиконання завдань, наказів, розпоряджень керівників підприємства

· Публічна форма аналізу роботи в присутності інших працівників

· Доброзичливий, позитивний аналіз роботи в присутності інших працівників

· Пониження відповідальності - позбавлення права самостійно приймати рішення, підписувати документи та інше.

До соціально-психологічних методів впливу на організації відноситься соціальне планування:

Соціальне планування -реалізується складанням плану соціального розвитку організації (підприємства). Соціальні плани в організаціях найчастіше складаються на 1-3 роки, вони передбачають реалізацію таких заходів:поліпшення демографічної структури персоналу і забезпечення належними житловими, виробничими і побутовими умовами для праці, поліпшення соціальн0-психологічного клімату в колективі, створення належних умов для кар’єрного зростання працівників, розвитку корпоративної культури та виховання у працівників творчого, ініціативного ставлення до виконання обов’язків тощо.

42.Сутність управлінських рішень та їх роль в досягненні мети організації.

Управлінське рішення (англ. Decision) – це процес вибору керуючою системою однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямований на досягнення поставлених цілей. Рішення – це основна форма впливу керуючої системи на керовану підсистему з метою виконання певних завдань та досягнення поставлених цілей.

Від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать продуктивність праці, використання всіх видів ресурсів, мотивація персоналу, імідж організації та її конкурентоспроможність. Ефективне управл рішення базується на таких умовах: права, повноваження, обов’язковість, компетентність, відповідальність)

43.Класифікація управлінських рішень:

За способом прийняття рішень (одноосібні; колегіальні; колективні). Залежно від масштабів впливу (загальні, часткові) За тривалістю дії (перспективні, поточні) За рівнем прийняття (вищі управлінські ланки; середні управлінські ланки; нижчі управлінські ланки) За характером розв’язування задач (організаційні запрограмовані; організаційні незапрограмовані; компромісні) За способом обґрунтування (інтуїтивні; на судженнях, міркуваннях, висновках) За формою(усні письмові)

Етапи розробки, прийняття та реалізації управлінського рішення. – Обґрунтування проблеми, визначення мети; - Збір інформації і вивчення ресурсів, які необхідні для вирішення проблеми; - Підготовка управлінського рішення, визначення критеріїв його оцінки; -Прийняття і реалізація управлінського рішення.

Основні форми управлінських рішень, що приймаються на рівні організації: постанови, накази, розпорядження, вказівки,резолюції.

44.Моделі та сучасні підходи до прийняття управлінських рішень.

Методи прийняття управлінських рішень умовно поділяють на дві групи, що ґрунтуються на ефективному і компетентному консультуванні керівника(методи експертних оцінок і мозкового штурму), а також на моделюванні. Метод експертних оцінок полягає у залученні кваліфікованих фахівців, чия компетентність не викликає сумніву у керівника, до вироблення рішень з конкретної проблеми. Метод мозкового штурму полягає в організації колективного обговорення проблеми і вироблення управлінського рішення.

Модель рішення – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкта управління, який досліджується. Вирізняють такі моделі прийняття рішень: фізичні(відображають збільшення або зменшення об’єкта) аналогові(ведуть себе так як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не подібні) математичні(використ символи для опису властивостей або характеристик об’єкта). Складові елементи процесу побудови моделей прийняття рішень (постановка задачі, формулювання моделі, перевірка моделі на достовірність, використання моделі, відновлення моделі). Класична модель ухвалення рішень – це сукупність підходів, якими керуються менеджери в процесі ухвалення рішень(діють логічно і раціонально). Способи моделювання: теорія ігор, теорія черг, моделювання управління запасами, лінійне програмування, економ аналіз, платіжна матриця, дерево рішень, прогнозування. Етапи раціонального ухвалення рішень: 1.виявлення та визначення ситуації 2.визначення варіантів 3.оцінка варіантів 4.вибір оптимального варіанту 5. впровадження обраного варіанту 6.оцінка результатів.

45.Основні вимоги до управлінських рішень та критерії їх оцінки.

Управлінські рішення мають відповідати таким вимогам: компетентність, правомочність і правомірність, обов’язковість виконання, правота і комплексність, своєчасність, узгодженість, результативність, логічне не протиріччя, чіткість і ясність викладення.

Критерій(оцінка) рішень являє собою вихідне положення порівняння і вибору альтернатив, вимірник економічного і соціального ефекту. Основним критерієм управл рішень є закон економії сусп. праці при виробн. та реалізації продукції



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.012 с.)