Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналу

 

Аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб’єкта господарювання.

У МСА 260 «Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями»^[8] термін «управління» описує роль осіб, яким довірено нагляд, контроль і управління суб’єктом господарювання. Найвищий управлінський персонал, як правило, відповідає за забезпечення досягнення суб’єктом господарювання його цілей, складання фінансових звітів і звітування зацікавленим сторонам. Управлінський персонал входить до складу найвищого управлінського персоналу лише в тих випадках, коли він виконує відповідні функції.

В МСА 260 «Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями» під «інформацією з питань аудиту, яка має значення для управління» мається на увазі інформація, яку виявлено в процесі аудиторської перевірки фінансових звітів і яка, на думку аудитора, є важливою і стосується найвищого управлінського персоналу, здійснення ним контролю за фінансовою звітністю й розкриттям інформації. Інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, включає лише ту інформацію, яка привернула увагу аудитора в результаті проведення аудиторської перевірки. Аудитор не зобов’язаний у процесі аудиторської перевірки, що проводиться відповідно до МСА, розробляти процедури спеціально з метою виявити інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління.

Аудитор повинен установити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу і яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління.

У різних країнах є різні управлінські структури, що відображають культурні та правові традиції. Наприклад, у деяких країнах функція нагляду і функція управління юридично розділені між різними органами, наприклад, між спостережною радою (яка цілком або в основному не є виконавчою) та правлінням (виконавчим органом). В інших країнах обидві функції юридично покладені на один орган, хоча може існувати ревізійна комісія, яка надає допомогу цьому органові в здійсненні його управлінських обов’язків, пов’язаних з фінансовою звітністю.

Така різноманітність ускладнює встановлення універсальних критеріїв визначення найвищого управлінського персоналу та осіб, яким аудитор повідомляє інформацію з питань аудиту, що має значення для управління. Аудитор застосовує судження для визначення осіб, яким треба повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління, беручи до уваги управлінську структуру суб’єкта господарювання, обставини завдання та відповідні закони. Аудитор ураховує також юридичні обов’язки цих осіб. Наприклад, на суб’єктах господарювання, де є спостережна рада або ревізійна комісія, відповідними особами можуть бути ці органи. Проте на суб’єктах господарювання, де єдиний орган створив ревізійну комісію, аудитор може прийняти рішення повідомляти цю інформацію з питань аудиту ревізійній комісії або всьому органові (залежно від важливості інформації з питань аудиту, яка має значення для управління).

Якщо управлінська структура суб’єкта господарювання чітко не визначена або не можна чітко визначити найвищий управлінський персонал через обставини завдання або законодавство, то аудитор узгоджує із суб’єктом господарювання, кому треба повідомляти важливу для управління інформацію з питань аудиту. Як приклад, можна навести деякі суб’єкти господарювання, що ними управляють власники, та деякі некомерційні організації чи деякі державні установи.

Щоб уникнути неправильного розуміння, у листі-зобов’язанні про проведення аудиторської перевірки можна чітко пояснити, що аудитор буде повідомляти лише ту інформацію, яка має значення для управління й на яку він зверне увагу в результаті проведення аудиторської перевірки, і що аудитор не зобов’язаний розробляти процедури спеціально з метою виявлення питань, що мають значення для управління. Лист-зобов’язання може також містити:

1) опис форми, в якій буде повідомлятися інформація з питань аудиту, що має значення для управління;

2) зазначення відповідних осіб, яким буде повідомлятися така інформація;

3) зазначення будь-якої інформації з конкретних питань аудиту, яка має значення для управління, а отже, її треба повідомляти згідно з попередньою домовленістю.

Ефективність повідомлення інформації підвищується за допомогою налагодження конструктивних робочих взаємовідносин між аудитором та найвищим управлінським персоналом. Ці взаємовідносини розвиваються за умови збереження професійної незалежності й об’єктивності.

Аудитор повинен розглянути інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління й одержана у процесі аудиторської перевірки фінансових звітів, та повідомляти про неї найвищий управлінський персонал. Як правило, ця інформація з питань аудиту охоплює таке:

1) загальний підхід до аудиторської перевірки та її обсяг, у тому числі будь-які очікувані обмеження обсягу аудиторської перевірки та будь-які додаткові вимоги;

2) вибір або зміна важливої політики і методів бухгалтерського обліку, які мають (або можуть мати) суттєвий вплив на фінансові звіти суб’єкта господарювання;

3) можливий вплив на фінансові звіти будь-яких суттєвих ризиків (наприклад, поточні розгляди судових справ), які слід розкривати у фінансових звітах;

4) аудиторські коригування (як зафіксовані, так і не зафіксовані суб’єктом господарювання), які спричиняють (або можуть спричинити) суттєвий вплив на фінансові звіти суб’єкта господарювання;

5) суттєва невизначеність, що стосується подій або обставин, що можуть викликати суттєві сумніви щодо дотримання суб’єктом господарювання принципу безперервності;

6) незгода з управлінським персоналом з приводу інформації, яка (окремо або разом з іншою) може бути суттєвою для фінансових звітів суб’єкта господарювання чи аудиторського висновку. Повідомлення такої інформації передбачає розгляд того, була ця проблема вирішена чи ні й наскільки суттєвий характер вона має;

7) очікувані пояснювальні параграфи аудиторського висновку;

8) інша інформація, що потребує уваги найвищого управлінського персоналу (зокрема, суттєві недоліки в системі внутрішнього контролю, інформація щодо чесності управлінського персоналу, а також випадків шахрайства за участю управлінського персоналу);

9) будь-які інша інформація, зумовлена умовами завдання з аудиторської перевірки.

Повідомляючи інформацію найвищому управлінському персоналові, аудитор повинен поінформувати найвищий управлінський персонал про те, що:

1) інформація з питань аудиту, що її повідомляє аудитор, включає лише ту інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління й на яку він звернув увагу в результаті проведення аудиторської перевірки;

2) аудиторська перевірка фінансової звітності не призначена для виявлення всієї інформації з питань аудиту, яка може цікавити найвищий управлінський персонал. Отже, у процесі аудиторської перевірки зазвичай виявляється не вся така інформація.

Аудитор повинен вчасно повідомляти інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.

Для того, щоб домогтися своєчасного повідомлення інформації, аудитор обговорює з особами, які відповідають за управління, порядок і терміни повідомлення інформації. Іноді у зв’язку з характером інформації з питань аудиту аудитор може повідомити про неї раніше, ніж це було попередньо погоджено.

Аудитор може повідомляти інформацію найвищому управлінському персоналові усно або письмово. На рішення аудитора про те, повідомляти інформацію усно чи письмово, впливають такі фактори:

1) розмір, операційна структура, організаційно-правова форма суб’єкта господарювання і процес повідомлення інформації на суб’єкті господарювання, де проводиться аудиторська перевірка; характер, чутливість і важливість інформації з питань аудиту, яка має значення для управління;

2) домовленості щодо регулярних зустрічей або звітування про інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління;

3) обсяг постійних контактів та контакти, що їх підтримує аудитор з найвищим управлінським персоналом.

Якщо інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, повідомляється в усній формі, аудитор документує в робочих документах повідомлену інформацію та отримані відповіді. Ця документація може мати форму копій протоколів обговорень, проведених аудитором з найвищим управлінським персоналом. За певних обставин – залежно від характеру, чутливості та важливості інформації – може бути доцільним, щоб аудитор одержував від найвищого управлінського персоналу, письмові підтвердження щодо будь-якої повідомленої усно інформації з питань аудиту, яка має значення для управління.

Як правило, аудитор спочатку обговорює з управлінським персоналом інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, за винятком тієї інформації, яка ставить під сумнів компетентність або чесність управлінського персоналу. Ці попередні обговорення з управлінським персоналом мають важливе значення для з’ясування фактів та інформації з питань аудиту, а також для того, щоб дати управлінському персоналові можливість надати додаткову інформацію. Якщо управлінський персонал погоджується повідомити про інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, особам, які відповідають за управління, то аудиторові може не знадобитися повторно повідомляти цю інформацію, за умови, що аудитор переконаний у тому, що повідомлення такої інформації було здійснено ефективно та належним чином.

Якщо аудитор вважає, що треба додати пояснювальний параграф до аудиторського висновку щодо фінансових звітів (як це описано в МСА 700 «Аудиторський висновок щодо фінансових звітів»), то обмін інформацією між аудитором і особами, які відповідають за управління, не може розглядатися як належна заміна пояснювальних параграфів.

Аудитор розглядає, чи може повідомлена раніше інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, вплинути на фінансові звіти поточного року. Аудитор розглядає, чи має ця інформація, як і раніше, значення для управління і чи треба знову повідомляти про неї найвищий управлінський персонал.

Вимоги національних професійних бухгалтерських організацій, законодавчі та нормативні акти можуть установлювати обов’язки щодо конфіденційності, які обмежують інформацію, що повідомляється аудитором з питань аудиту, яка має значення для управління. Аудитор звертається до таких вимог, законів і нормативних актів, перш ніж повідомляти інформацію особам, які відповідають за управління. Іноді потенційні конфлікти між етичними і правовими зобов’язаннями аудитора щодо конфіденційності та звітності можуть мати складний характер. У цих випадках аудитор може звернутися до юриста за консультацією.

Надання рекомендацій щодо інформування управлінського персоналу з питань аудиту обговорено в МСА 260 «Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями».

Цим МСА визначено форми повідомлення інформації. Аудитор може повідомляти інформацію управлінському персоналу усно або письмово. На це впливають наступні фактори:

1) розмір, операційна структура, організаційно-правова форма суб'єкта господарювання і процес повідомлення інформації на суб'єкті господарювання, де проводиться аудиторська перевірка;

2) характер, чутливість і важливість інформації з питань аудиту, яка має значення для управління;

3) домовленість щодо регулярних зустрічей або звітування про інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління;

4) обсяг постійних контактів та контакти, які підтримує аудитор з управлінським персоналом.

Якщо управлінська структура суб'єкта господарювання чітко не визначена, то аудитор повинен узгодити із замовником, кому треба повідомляти важливу для управління інформацію з питань аудиту. З цією метою МСА рекомендують до листа-зобов’язання включити:

1) опис форми, в якій буде повідомлятися інформація з питань аудиту, що має значення для управління;

2) зазначення відповідних осіб, яким буде повідомлятися така інформація;

3) зазначення будь-якої інформації з конкретних питань аудиту, яка має значення для управління, а отже, її треба повідомляти згідно з попередньою домовленістю.

У будь-якому випадку вся інформація з питань аудиту, яка має значення для управлінського персоналу, в усній чи письмовій формі, повинна бути задокументована в робочих документах аудитора.

Після закінчення аудиторської перевірки керівництво підприємства також повинно вчинити ряд дій для реалізації матеріалів аудиту. До них, зокрема, відноситься: 1) складання «Проекту Рішення за матеріалами аудиту»; 2) розгляд його на Загальних зборах (акціонерів, учасників тощо); 3) складання довідок, необхідних для пояснення окремих питань користувачам аудиторського висновку; 4) передача матеріалів аудиту: висновок чи звіт – замовнику; висновок – зацікавленим користувачам; публікація у періодичній пресі.

 

 

Контрольні запитання:

1. Що таке ефективність аудиту?

2. Охарактеризуйте складові ефективності аудиту.

3. Які фактори та критерії слід враховувати при визначенні ефективності аудиту?

4. Хто може виступати користувачами аудиту?

5. Дайте характеристику алгоритму формування матеріалів аудиту відповідно до вимог користувачів.

6. Охарактеризуйте цілі користувачів аудиту.

7. Дайте характеристику процесу повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналу.

 

Тестові завдання:

 

1. Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» замовниками на проведення аудиту мають право виступати:

а) власники підприємства;

б) державні контролюючі органи;

в) контрагенти підприємства;

г) всі відповіді правильні.

2. Такого користувача матеріалів аудиту як Власники цікавить:

а) інформація, яка дає можливість оцінити здатність підприємства забезпечити належний рівень оплати праці, пенсій і зайнятість;

б) інформація про ризик, який властивий інвестиціям, і доходами від інвестицій;

в) інформація, необхідна для управління підприємством, уникнення штрафних санкцій;

г) інформація, що дає можливість оцінити здатність підприємства виплачувати дивіденди.

3. За неналежне виконання своїх обов’язків перед аудиторською фірмою аудитор несе:

а) професійну відповідальність;

б) дисциплінарну відповідальність;

в) матеріальну відповідальність;

г) кримінальну відповідальність.

4. При умові, що управлінська структура суб'єкта господарювання чітко не визначена, аудитор повідомляє важливу для управління інформацію з питань аудиту:

а) державним контролюючим органам;

б) узгоджує дане питання із замовником;

в) оприлюднює в пресі та інших друкованих виданнях;

г) інвесторам та акціонерам суб’єкта господарювання.

5. Працівників суб’єкта господарювання цікавить інформація:

а) про здатність підприємства забезпечити належний рівень оплати праці, пенсій і зайнятість;

б) про ризик, який властивий інвестиціям, і доходами від інвестицій;

в) необхідна для управління підприємством, уникнення штрафних санкцій;

г) що дає можливість оцінити здатність підприємства виплачувати дивіденди.

6. На національному рівні контроль за порушенням професійних вимог аудиторами здійснює:

а) Комісія з контролю якості Аудиторської палати України;

б) Секретаріат Аудиторської палати України;

в) Дисциплінарна комісія Аудиторської палати України;

г) Комісія зі стандартів і практики аудиту Аудиторської палати України.

7. Аудитор несе відповідальність перед замовником за:

а) достовірність фінансової звітності;

б) своєчасність оприлюднення аудиторського висновку в періодичній пресі;

в) відповідність вхідних залишків фінансовій звітності;

г) професійну думку.

8. Користувач результатів аудиту – це:

а) фізична або юридична особа, яка потребує інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень;

б) юридична чи фізична особа, зацікавлена в достовірності інформації, що підлягала аудиту;

в) юридична особа, створена в Україні, незалежно від організаційної форми і форми власності;

г) керівник підприємства, який має право користуватися матеріалами аудиту.

 

9. Передача зацікавленим користувачам таких матеріалів аудиту як висновок належить до компетенції:

а) державних контролюючих органів;

б) керівництва підприємства;

в) аудитора;

г) Аудиторської палати України.

10. Відповідальність зовнішнього аудитора складається з:

а) відповідальність має суто етичний характер;

б) відповідальність майнова згідно з договором, професійна з боку Аудиторської палати України та кримінальна за Кримінальним Кодексом України;

в) відповідальність передбачена договором на проведення аудиту;

г) виключно майнова відповідальність.

11. Такого користувача матеріалів аудиту як Акціонери цікавить:

а) інформація, яка дає можливість оцінити здатність підприємства забезпечити належний рівень оплати праці, пенсій і зайнятість;

б) інформація про ризик, який властивий інвестиціям, і доходами від інвестицій;

в) інформація, необхідна для управління підприємством, уникнення штрафних санкцій;

г) інформація, що дає можливість оцінити здатність підприємства виплачувати дивіденди.

12. За умови, що управлінська структура суб'єкта господарювання чітко не визначена до листа-зобов’язання необхідно включити:

а) зазначення відповідних осіб, яким буде повідомлятися така інформація;

б) порядок обчислення суми гонорару за умов такої невизначеності;

в) термін, протягом якого відбудеться становлення структури управлінського персоналу;

г) всі відповіді правильні.

13. Розмір майнової відповідальності аудитора (аудиторської фірми) не може перевищувати:

а) 10 н.м.д.г.;

б) 1 мінімальної заробітної плати;

в) фактично завданих збитків замовнику;

г) розміру винагороди аудитору за надані послуги, прописаної в договорі на проведення аудиту.

14. Складання довідок, необхідних для пояснення окремих питань користувачам аудиторського висновку належить до компетенції:

а) аудитора;

б) державних контролюючих органів;

в) служби внутрішнього контролю;

г) керівництва підприємства.

15. На реалізацію матеріалів аудиту управлінському персоналу не впливає:

а) організаційно-правова форма суб'єкта господарювання;

б) чутливість і важливість інформації з питань аудиту, яка має значення для управління;

в) контакти, які підтримує аудитор з управлінським персоналом;

г) соціально-економічні процеси в країні.