Тести системи внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості підприємства

№ з/п	Зміст тесту-запитання	Варіанти відповіді	Примітки
«так»	«ні»	«немає даних»
Тести системи внутрішнього контролю
	Чи є в наявності договори на реалізацію продукції (робіт, послуг)?
	Чи ведеться в хронологічному порядку реєстрація договорів на реалізацію продукції (робіт, послуг)?
	Чи беруть участь в укладанні договорів усі зацікавлені служби економічного суб’єкта?
	Чи ведеться контроль виконання договорів?
	Чи візує договори головний бухгалтер?
	Чи залежить одержання авансів від виписки рахунків?
	Чи залежать виписка рахунків і відвантаження від роботи з коштами й іншим обліком дебіторської заборгованості?
	Чи залежить виписка рахунків від відправлення і збереження товарно-матеріальних запасів?
	Чи залежить контроль відповідності вимогам замовника від дебіторської заборгованості, бухгалтерського обліку і роботи з грошовими коштами?
	Чи залежить ведення аналітичного обліку від обраної форми ведення бухгалтерського обліку
	Виписки по банківському рахунку розносить особа, не пов’язана з обліком дебіторської заборгованості?
	Наявність актів перевірки дебіторської заборгованості внутрішніми контролюючими органами?
	Наявність актів перевірки дебіторської заборгованості зовнішніми контролюючими органами?

Продовження табл. 4.2

1	2	3	4	5	6
	Наявність помилок і фактів обману виявлених контролюючим органом?
	Яка суттєвість помилок і фактів обману виявлених контролюючими органами?
Тести системи бухгалтерського обліку
	Доступ до комп’ютеризованих записів дебіторської заборгованості обмежений тими особами, яким необхідний такий доступ у рамках їхніх службових обов’язків?	+	-	-	↓
	Документи на відвантаження, попередньо пронумеровані, рахунки-фактури ведуться з належною перевіркою їх послідовності?	+	-	-	↓
	Чи контролюються недійсні й невикористані рахунки?	+	-	-	↓
	Чи використовуються затверджені прейскуранти для виставлення рахунків?	+	-	-	↓
	Переліки рахунків дебіторів із розбивкою за термінами оплати складаються (і регулярно перевіряються) відповідною особою?	-	-	+	→
	Чи перевіряються виписані клієнтам рахунки відповідною особою перед відвантаженням?	+	-	-	↓
	Відвантажені кількості звіряються з кількостями, за якими виставляються рахунки-фактури?	+	-	-	↓
	Детальна звірка аналітичного обліку дебіторської заборгованості із синтетичним рахунком проводиться відповідною особою?	+	-	-	↓
	Чи класифікується дебіторська заборгованість за термінами оплати?	-	+	-	↑
	Скарги замовників і питання, пов’язані з виставленням рахунків-фактур, контролюються і вирішуються вчасно?	-	-	+	→
	Наявність актів звірки взаєморозрахунків?	-	-	+	→
	Наявність інвентаризаційних описів дебіторів?	+	-	-	↓

 

Дотримання даних правил при проведенні тестування забезпечить достовірне визначення рівня властивого ризику та ризику контролю, а отже, дозволить визначити коло об’єктів для перевірки та оптимальні масштаби перевірки (кількість аудиторських процедур до застосування).

Аудитор самостійно визначає перелік тестів, які він застосовуватиме виходячи із специфіки об’єктів аудиторської перевірки та особливостей фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється.

 

 

Контрольні запитання:

1. Дайте характеристику способам усунення інформаційного ризику.

2. Розкрийте зміст понять «Аудиторський ризик», «Властивий ризик», «Ризик контролю», «Ризик невиявлення».

3. Охарактеризуйте взаємозв’язок між видами аудиторського ризику.

4. Що повинні включати процедури оцінки ризиків?

5. З яких компонентів складається внутрішній контроль?

6. Які фактори аналізує аудитор під час оцінки властивого ризику?

7. Яка методика формування тестів внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку?

 

 

Тестові завдання:

 

1. Спосіб зменшення інформаційного ризику, у випадку, якщо користувач власноруч перевіряє достовірність наданої йому бухгалтерської звітності з виїздом на місце:

а) користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора;

б) користувач інформації усуває ризик самостійно;

в) користувач вдається до ризику з метою економії витрат;

г) користувач розподіляє ризик з постачальником інформації.

 

2. Спосіб зменшення інформаційного ризику, у випадку, якщо користувач вважає, що рівень інформаційного ризику в представленій йому звітності не значний і ним можна знехтувати:

а) користувач вдається до ризику з метою економії витрат;

б) користувач інформації усуває ризик самостійно;

в) користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора;

г) користувач розподіляє ризик з постачальником інформації.

 

3. Спосіб зменшення інформаційного ризику, у випадку, якщо надійність і достовірність інформації в певних документах перевіряється і підтверджується спеціалістами:

а) користувач розподіляє ризик з постачальником інформації;

б) користувач інформації усуває ризик самостійно;

в) користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора;

г) користувач інформації усуває ризик самостійно.

4. Спосіб зменшення інформаційного ризику, у випадку, якщо при виявлені затрат на усунення інформаційного ризику користувачі приймають рішення залишитись без інформації про рівень ризику:

а) користувач інформації усуває ризик самостійно;

б) користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора;

в) користувач вдається до ризику з метою економії витрат;

г) користувач розподіляє ризик з постачальником інформації.

 

5. Ризик того, що фінансова звітність містить суттєве викривлення до початку аудиту, це:

а) ризик не виявлення;

б) ризик суттєвого викривлення;

в) ризик вибірки;

г) фінансовий ризик.

 

6. Ризик того, що виконані процедур для зменшення аудиторського ризику, не дадуть змогу виявити викривлення, це:

а) ризик суттєвого викривлення;

б) ризик вибірки;

в) ризик невиявлення;

г) ризик контролю.

 

7. Ризик того, що аудиторський висновок сформований на основі опрацьованого матеріалу відповідної сукупності, відрізняється від висновку, який можна було б зробити, опрацювавши всю сукупність матеріалів, це:

а) ризик контролю;

б) ризик невиявлення;

в) властивий ризик;

г) ризик вибірки.

 

8. Чутливість тверджень до викривлення, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не враховуючи будь-які відповідні заходи контролю, це:

а) ризик невиявлення;

б) властивий ризик;

в) ризик вибірки;

г) ризик контролю.

 

9. Ризик того, що потенційне викривлення у твердженні, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не буде своєчасно попереджено та виправлено, це:

а) ризик контролю;

б) ризик невиявлення;

в) властивий ризик;

г) ризик вибірки.

 

10. Аудиторські процедури, що являють собою оцінку фінансової інформації через аналіз правдоподібного зв’язку між фінансовими та нефінансовими даними, це:

а) повторне виконання;

б) запит;

в) повторне обчислення;

г) аналітичні процедури.

 

11. Аудиторські процедури, що являють собою пошук фінансової та нефінансової інформації від обізнаних осіб, як на підприємстві так і за його межами, це:

а) аналітичні процедури;

б) запит;

в) зовнішнє підтвердження;

г) повторне виконання.

 

12. Аудиторські процедури, що являють аудиторські докази отримані аудитором отриманої у вигляді відповіді від третьої сторони, це:

а) запит;

б) зовнішнє підтвердження;

в) повторне виконання;

г) аналітичні процедури.

 

13. Середній рівень ризику невиявлення допускається, якщо:

а) ризик контролю є високим, а властивий середній;

б) ризик контролю та властивий ризик є низькими;

в) ризик контролю є низьким, а властивий високий;

г) ризик контролю та властивий ризик є високий.

 

14. Пропорційною залежністю характеризується такі види ризику, як:

а) властивий ризик і ризик контролю;

б) ризик контролю і ризик невиявлення;

в) ризик невиявлення і властивий ризик;

г) властивий ризик, ризик контролю і ризик невиявлення.

 

15. На рівні фінансової звітності, під час аудиту властивого ризику аудитор використовує професійне судження для оцінки численних факторів, а саме:

а) рівень судження, необхідного для визначення сальдо по рахунку;

б) чесність управлінського персоналу;

в) здійснення надзвичайних і складних операцій;

г) чутливість активів до втрат або незаконного привласнення.

 

 

 

Тема 5. Планування аудиту

 

План

1. Суть та принципи процесу планування аудиту.

2. Загальна стратегія аудиту: сутність та порядок розробки.

3. План аудиту фінансової звітності.

 

 

1. Суть та принципи процесу планування аудиту

 

Процес планування аудиту – це розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту. Планування аудиту включає встановлення загальної стратегії аудиту для завдання та розробку плану аудиту.

Адекватне планування допомагає у виконанні аудиту фінансової звітності, зокрема [2]:

1) допомагає аудитору приділити відповідну увагу важливим сферам аудиту;

2) допомагає аудитору своєчасно ідентифікувати та вирішувати потенційні проблеми;

3) допомагає аудитору належно організовувати й управляти завданням з аудиту з метою його ефективного та кваліфікованого виконання;

4) допомагає обрати членів групи із завдання, що мають відповідний рівень підготовки та компетентності, щоб діяти у відповідь на очікувані ризики, а також спрощує належний розподіл роботи між ними;

5) полегшує управління та нагляд за членами групи із завдання, а також огляд їх роботи;

6) допомагає координувати роботу аудиторів компонентів та експертів.

У процесі планування аудиту рекомендується дотримуватись наступних принципів:

1) комплексність – забезпечення узгодженості всіх стадій роботи від попереднього планування до складання стратегії та плану аудиту;

2) безперервність – забезпечення узгодженості стратегічного та тактичного планування аудиту;

3) оптимальність – розробка декількох варіантів плану та подальший вибір найбільш оптимального;

4) мобілізація – застосування реальних і найбільш ефективних форм використання часу спеціалістів.

Під час виконання аудиту аудитор має доповнювати та змінювати загальну стратегію і план аудиту і разі потреби.

Характер та обсяг заходів з планування залежать від розміру і складності суб’єктів господарювання, попереднього досвіду роботи з таким суб’єктом господарювання провідних членів групи із завдання та змін в умовах, що відбуваються під час виконання завдання з аудиту.

Планування не є окремим етапом аудиту, а швидше безперервним і повторюваним процесом, який часто розпочинається невдовзі після (або у зв’язку із) завершення попереднього аудиту та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту. При цьому планування включає розгляд часу виконання певних дій та аудиторських процедур, які потрібно завершити до виконання подальших аудиторських процедур. Наприклад, планування включає розгляд (до ідентифікації та оцінки аудитором ризиків суттєвого викривлення) таких питань, як:

1) аналітичні процедури, що будуть виконуватись як процедури оцінки ризиків;

2) вивчення законодавчої та нормативної бази, що застосовуються до суб’єкта господарювання, та дотримання суб’єктом господарювання її вимог;

3) визначення суттєвості;

4) залучення експертів;

5) виконання інших процедур оцінки ризиків.

Аудитор може вирішити обговорити елементи планування з управлінським персоналом суб’єкта господарювання для полегшення виконання й керування завданням з аудиту (наприклад, для координації виконання деяких запланованих аудиторських процедур з роботою персоналу суб’єкта господарювання). Хоча такі обговорення відбуваються досить часто, розробка загальної стратегії та плану аудиту залишаються обов’язком аудитора. Обговорення питань, які входять до загальної стратегії або плану аудиту, вимагає уважності для того, щоб не поставити під загрозу ефективність аудиту. Наприклад, обговорення характеру та часу детальних аудиторських процедур з управлінським персоналом може поставити під загрозу ефективність аудиту, роблячи такі процедури занадто передбачуваними.