Розділові знаки в реченні з узагальнюючими словами при однорідних членах речення

При однорідних членах речення можуть уживатися узагальнюючі слова, які виступають тими самими членами речення, що й однорідні члени, які вони узагальнюють.

Виражаються узагальнюючі слова означальними або заперечними займенниками (всякий, кожний, усе, ніхто, ніщо) прислівниками місця і часу (всюди, скрізь, навкруги, завжди, ніде), іменниками, прикметниками.

Вживання двокрапки і тире залежить від позиції узагальнюючого слова стосовно однорідних членів речення.

 

Двокрапка ставиться	Тире ставиться
1) Після узагальнюючого слова перед однорідними членами: Я з тобою навпіл все життя поділю: хліб і сіль, і краплину щастя (Мал.). 2) Після слів як – от, а саме, наприклад,що стоять після узагальнюючого слова: Вчителі-словесники використовують різні технічні засоби, а саме: кодоскоп, програвач, магнітофон, кінопроектор.	Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення: На річці, в лісі, на полі – всюди німа тиша (Тич.).
Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнююче слово, а після них речення продовжується, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире: Скрізь: на вершечку стрілецької гори, на пагорбах і видолинках – панувала тиша (Н.-Лев.).

 

 

Розділові знаки при відокремлених членах речення

Відокремлення – це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх смислової значущості, а також для пояснення чи уточнення якоїсь частини висловлення. Відповідно до цього відокремлені члени поділяються на дві групи: власне відокремлені й уточнюючі.

Загальними умовами відокремлення є: 1) видільна інтонація; 2) порядок слів;
3) ступінь поширення; 4) смислове навантаження; 5) характер означуваного слова.

Відокремлені означення

Відокремленими можуть бути узгоджені і неузгоджені означення.

 

Відокремлюються

Не відокремлюються

1. Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, якщо стоять після означуваного слова: Плід червоний, соку повен, рвуть маленькі руки (Сос.). 2.Непоширені означення, якщо вони стоять після означуваного слова, перед яким є інше означення: Морозний сніг,блискучийталегкий, здається, падає на серце прямо…(Рильск.). 3.Означення у будь-якій позиції, якщо вони відносяться до особового займенника: Довго, довго чув я, полонений сном, солов’їну пісню за моїм вікном (Сос.). 4.Поширені й непоширені означення, що стоять перед означуваним словом, якщо вони мають обставинне значення: Осяяні сонцем, гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять (Олесь). 5.Означення, відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків (Карп.). 6.Поширені й непоширені означення, які відносяться до відсутнього в означено-особовому реченні займенника-підмета: Іду,чужий самотності й печалі, і сонце усміхається мені (Сос.). 7.Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмінках, якщо стоять після узгоджуваних: Невід’ємною частиною обличчя Києва стали квартали новобудов, світлі, з широкими проспектамитабульварами(З газ.).

1.Означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Я прийшовутомлений, розбитий, мовчазний і ніби неживий не молить, не плакать, не просити, я сказав лиш тихо: обігрій (Рильск.). 2.Означення, що стосується означальних, вказівних, присвійних та неознечених займенників: Усі подаровані авторомкниги зберігаються у бібліотеці. 3.Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, що стоять перед означуваним словом і не мають обставинного значення: І дощами вмитіжуравлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях (Мал.).

 

Примітка. Відокремлені означення, як правило, виділяються комами. Кілька відокремлених означень зрідка можуть виділятися за допомогою тире: З моря здіймалась хмара – чорна, важка, з суворими обрисами, схожа на гірське пасмо (З газ.).

Відокремлені прикладки

Прикладки як різновид означення можуть відокремлюватись і не відокремлюватись.

 

Відокремлюються

Не відокремлюються

1.Поширена прикладка, якщо стоїть після пояснювального іменника: Коли слова для тебе – грище, звукосполучення нове, - тебе народ,суддя найвищий,марнописателем назве (Рильськ.). 2.Поширена прикладка, що стоїть перед пояснювальним іменником і має обставинне значення: Син бідного сільського титаря, Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні образи, сумовиту красу української пісні (О. Дей). 3.Поширена і непоширена прикладка, яка стосується особового займенника, незалежно від позиції щодо означуваного слова: А він,орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру (В. Шевчук). 4.Поширена й непоширена прикладка, виражена загальним іменником, стосується власної назви і стоїть після неї: Дядько Максим,залізничник, теж після війни жив у Черкасах (З газ.). 5.Прикладка, яка приєднується за допомогою слівродом, на ім’я, на ймення, так званий, тобто, або: Козак Бобренко, на ім’я Григорій,єдиний син достойної вдови (Кост.). 6.Прикладка, що приєднується за допомогою слова як і має обставинний відтінок причини: Гордій Байда, як колишній офіцер,розумівся на військовій справі (П. Панч).

1.Прикладка, яка стоїть перед пояснювальним іменником і має тільки означальне значення: Студентка сільськогосподарського інституту Надія добре уявляла своє майбутнє (З газ.). 2.Прикладка, що приєднується за допомогою слова як і означає “в ролі кого або чого виступає предмет”: Я виїхав в Одесу і влаштувався на кінофабрику як режисер(Довж.).

Примітка. Поширені приклади, які мають значення уточнення або містять у своєму складі розділові знаки, відокремлюються за допомогою тире: Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари – духовного каліцтва (Нуд.).

3. Відокремлені обставини

Обставини так само, як й інші другорядні члени, можуть відокремлюватись і не відокремлюватись.

Відокремлюються

Не відокремлюються

1.Обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від їх позиції у реченні: Шуміло море, виграючи на сонці, ваблячи зір заспокійливим синім простором(Гонч.). 2.Обставини, виражені одиничними дієприслівниками, якщо означають додаткову дію, час, причину, умову: Дівчата йдуть, співаючи, з ланів (Укр.). 3.Обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Освіта в Україні, незважаючи на деякі промахи та кризовий стан, наближена до світового рівня (Гонч.). 4.Обставини, виражені іменниками з прийменниками всупереч, наперекір, попри, за браком, на випадок, на відміну, у зв’язку з, внаслідок, завдяки, згідно з, подібно до (за бажанням автора):Всупереч зовнішнійлегковажності,Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Гонч.). 5.Поширені й непоширені обставини (місця, часу тощо), виражені прислівниками чи іменниками, які уточнюють попередню обставину: На самій горі, понад шляхом,маячив білий стовп (Гонч.).

1.Дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук. Говорити не переводячи духу. Бігти не чуючи ніг. Сидіти склавши руки. 2.Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стоїть підсилювальна частка і (й): Можна помилятися й маючи результати досліджень. 3.Обставина, виражена одиничним дієприслівником, яка означає спосіб дії: Художник працював сидячи… (Гонч.). 4.Обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, якщо вона поєднується з іншою однорідною невідокремленою обставиною неповторюваним єднальним сполучником: Солдати стояли струнко й не зводячи з командира очей. 5.Дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Українська народна творчість – це світ, поринувши в який стаєш духовно багатшим (З підр.).

4. Відокремлені додатки, підмети, присудки