Die Satzglieder (члени речення)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Die Satzglieder (члени речення)



 

Підмет(das Subjkt) – це головний член речення, що означає предмет чи особу, який стосується висловлювання. Підметом може бути іменник або особовий займенник. Якщо невідомо, хто виконує дію, або діючої особи взагалі немає, тоді функцію формального підмета виконує неозначено-особовий займенник man або безособовий es.

Wir lesen. – Der Herr liest eine Zeitung. – Wirhaben gerade gefrühstückt. – Die Sonne geht auf. – Man hat ihn gestern im Theater gesehen. – Es ist 7.30 Uhr.

 

Присудок (das Prädikat) – це головний член речення, що виражає дію, стан або ознаку предмета. (Через присудок передаються і інші категорії – час, спосіб, число). Присудки бувають дієслівні та іменні. Дієслівний присудок виражається дієслівними формами.

• Mein Freund arbeitet im Labor.

• Ich kann dieses Thema lernen.

• Mein Freund hat geglaubt tüchtig gearbeitet zu haben.

• Er wird bei uns übernachten.

В іменному присудку зв’язка завжди виражена дієсловом:

• Mein Freund ist ein tüchtiger Student.

• Er hat Hunger.

Дієслівні та іменні присудки можуть бути простими і складеними. У залежності від складності і, таким чином, розмірів присудка у ньому змінюється тільки одне дієслово. Це відмінюване дієслово може стояти в реченні тільки Präsens або в Präteritum (ідеться про змістове дієслово, або допоміжні дієслова, які у комбінації з незмінюваними формами створюють ту чи іншу дієслівну конструкцію).

• Meine Mutter steht gewöhnlich früh auf.

• Der Professor wird uns prüfen.

• Ich muss für meinen Aufsatz viel Material sammeln.

Er wirdbestimmt geschlafen haben.

 

Додаток (das Objekt) – це другорядний член речення, який називає предмет або особу, на які певним чином (прямим або непрямим способом) спрямована дія, що йде від підмета:

• Ich lese ein interessantes Buch.

• Ich kaufe der Mutter Blumen.

• Ich gratuliere dir zum Geburtstag.

 

Обставина (das Adverbiale). Обставинами називають такі другорядні члени речення, які вказують на спосіб, міру та ступінь дії, процесу, стану, міру, час, причину, мету, умову, допустовість існування предмета, явища тощо. В реченні обставина відноситься до дієслова. Обставина може передаватися:

a) іменником (з прийменником і без прийменника): In einem Jahr sind wir mit dem Studium fertig. Es hat den ganzen Tag geschneit.

b) прислівником: Er spricht deutsch gut.

c) числівником: Die Konferenz wird vom 12. bis 17. April dauern.

d) дієприкметником (Partizip I und Partizip II) в повній чи короткій формі: Das Stück war spannend.

 

Означення (das Attribut) – це другорядний член речення для вираження ознаки, приналежності, кількості предметів та осіб. Означення може належати до будь-якого члена речення, вираженого іменником і узгоджуватися з ним у роді, числі та відмінку. Таким чином означення може виражатися:

a) прикметником: ein interessantes Buch;

b) займенником: dieses Buch; meine Schulfreunde;

c) дієприкметниками (Partizip I und Partizip II); lesendes Mädchen; das gelesene Buch;

d) числівником; die dritte Tür; zwei Wochen;

e) іменником в Genitiv: die Wohnung des Vaters;

f) іменником з прийменником; das Geschenk für den Vater;

g) інфінітивною групою: den Absicht, nach Kaukasus zu fahren;

h) прислівником: die Treppe rechts.

Das erweiterte Attribut (поширене означення)

 

Узгоджене означення, виражене прикметником або дієприкметником може мати при собі пояснювальні слова (додатки, обставини), які граматично і за змістом тісно пов’язані між собою і виконують функцію одного поширеного члена речення. Таке означення називається пошире-ним. Узгоджене означення стоїть здебільшого перед означуваним словом, яке виконує функцію будь-якого члена речення, а неузгоджене – після означуваного слова. Якщо означуване слово вживається з артиклем, тоді поширене означення стоїть в рамці між артиклем (рідше займенником або числівником) та означуваним словом (іменником).

 

Дуже часто німецьке поширене означення українською мовою слід перекладати в такому порядку:

  1. означуваний іменник та його артикль;
  2. основне слово – дієприкметником або дієприслівником;
  3. залежні слова.

• Die vom Staatsanwalt ausgeübte Kontrolle wies viele Mängel auf. – Проведена прокурором перевірка виявила багато недоліків.

• Er übersetzt zwei in der lätzten Zeit von unserem Verlag herausgegebenen Romane. – Він перекладає два романи, видані останнім часом нашим видав-ництвом.

Поширене означення за своїм значенням дуже близьке до підрядного означального речення і конкурує з ним. Тому у разі труднощів з перекладом поширеного означення його перекладають підрядним означаль-ним реченням:

• Die Kinder spielen in dem nach Garten liegenden Zimmer. – Діти граються у кімнаті, яка виходить (вікнами) у сад.

 

Поширене означення (das erweiterte Attribut) часто вживається в науковій літературі, публіцистиці та в ділових паперах. У художній літературі і в усному мовленні переважають підрядні означальні речення (Relativsätze oder Attributsätze).

 

Der Satz (речення)

 

Реченням називається мінімальна інтонаційно і граматично оформлена одиниця мовного спілкування, що формує і виражає окрему, відносно закінчену думку і відношення цієї думки до дійсності. За структурними ознаками речення поділяються на прості і складні. Просте речення містить у собі одну предикативну одиницю. Для будови німецького речення характерні таки чотири основні ознаки: а) наявність обох головних членів речення підмета і присудка (двоскладність); б) наявність дієслова в особовій формі; в) фіксоване місце дієслів, що призводить до утворення рамкової конструкції.

Найхарактернішою рисою будови німецького речення є рамкова конструкція – роздвоєння присудка і включення між його обома частина-ми другорядних членів речення Предикативна рамка може бути повна і неповна.

При повній рамці змінювана частина присудка стоїть безпосередньо після підмета або перед ним, а незмінювана – у кінці речення. При прямому порядку слів у рамці розміщуються всі члени речення, крім підмета, а при зворотньому – всі члени речення, крім другорядного, з якого починається речення. Частинами прсудка, які утворюють рамку можуть бути:

a) допоміжне дієслово на першому або на другому місці та Partizip II чи Infinitiv у кінці речення, якщо присудок виражений аналітичною дієслівною формою (Perfekt, Plusquamperfekt, Futurum Aktiv, всі часові форми Passiv):

Haben Sie mit dem Doktor gesprochen?

• Gerstern war Robert von seinem Posten an der Botschaft in London zurück-gekehrt.

• Ein ehrlicher Mensch wird nie seinem Freund im Stich lassen.

b) змінювана частина дієслівної форми на першому, або на другому місці і незмінювана – на останньому, якщо присудок відважений дієсловом у Präsens або в Präteritum з відокремлюваним наголошеним першим компонентом:

• Ich bringe meine Freunde mit.

• Der Personenzug fährt um 5.15 Uhr von Köln ab.

c) змінювана частина складеного дієслівного присудка на першому або на другому місці та незмінювані частини у кінці речення:

• Im Dezember wollen wir in das neue Haus einziehen.

• Möchten Sie eine Tasse Kaffe trinken?

d) зв’язка складеного іменного присудка на першому або на другому місці і незмінювані частини у кінці речення:

War so etwas überhaupt möglich?

• So wurde ich mit Sandra näher bekannt.

При неповній рамці другорядний член, який не має особливого комунікативного навантаження, стоїть поза рамкою, так що незмінювана частина присудка займає передостаннє місце в реченні. У сучасній німецькій мові неповна рамка зустрічається дуже часто, особливо в усному мовленні. Найчастіше за рамку виносяться:

a) додатки, виражені поширеним інфінітивом, і обставини, виражені сполучниковим інфінітивом:

• Hans suchte indessen den Riesen auf, um ihn zum Zweikampf herauszufortdern.

b) обставини порівняння зі сполучниками wieі als:

• Sein gesundes, rundes Gesicht schiehn etwas Luft anzufassen wie ein Kinder-ballon.

c) обставини, виражені прийменниковими групами, і прийменникові додатки:

• Die Mutter schaute sie an mit ihren durchdringenden Augen.

d) однорідні члени речення:

Beide mussten und würden ihn helfen, mit Rat und Obdach, mit Parieren und Geld.

e) предикативне означення, виражене поширеним дієприкметником або абсолютним знахідним відмінком.

• Auf dem Wege durch die duftenden Gärten ging sie schweisam neben mir her, den Kopf grübelnd gesenkt.

 

Der zusammengesetzte Satz

(Складне речення)

 

Складним реченням називається речення, утворене з двох або кількох частин, які маючи будову простих речень, поєднуються в єдине смислове та інтонаційне ціле. Складні речення за характером зв’язку між їх складовими частинами поділяються на: (die Satzreihe) складносурядні і (das Satzgefüge) складнопідрядні речення.

 

Die Satzreihe

(Складносурядне речення)

 

Складносурядне речення складається з двох і більше рівноправних простих речень, пов’язаних між собою певним чином за змістом. Вони можуть з’єднуватися сполучниками або (при відсутності сполучника) тільки відокремлюватися одне від одного комою.

Сурядний зв’язок між окремими реченнями складносурядного речення здійснюється за допомогою лексичних, граматичних, логічних, стилістич-них і структурних засобів, як, наприклад, сполучники, сполучні слова, інтонація, логічна послідовність, особлива структура речення.

Прямий порядок слів.

Не впливають на порядок слів у другому реченні cполучники і сполучники-прислівники:

und– і, а; denn – тому що, бо; oder– або, чи; aber, doch, jedoch – але, а, однак, все ж таки; sondern – однак, а, проте, та; але

За ними слідує самостійне речення з прямим порядком слів: підмет завжди стоїть на першому місці, а дієслово – на другому.

• Die Eltern fahren nach Italien, unddie Tante sorgt für die Kinder.

• Die Eltern fahren nach Italien, aber die Kinder bleiben zu Hause.

• Die Eltern fahren unbeschwewrt ab, denn die Tante sorgt für die Kinder.

• Die Eltern fahren nicht weg, sondern sie bleiben bei den Kindern.

• Die Eltern fahren allein, oder sie nehmen die Kinder mit.

Entweder fahren die Eltern allein, oder sie nehmen die Kinder mit.

Merken Sie sich!

Після сполучників und, aber, oder, denn, sondernможна, так само як і в будь-якому самостійному реченні, виконувати перестановку: на перше місце поставити інший член речення, на друге місце відмінюване дієслово, а на третє місце підмет.

• Ich habe heute die Prüfing bestanden, und morgen bekomme ich das Zeugnis.

• Ich habe das Zeugnis abgeholt, aberleider war mein Name falsch geschrieben.

• Ich habe das Zeugnis zurückgegeben, denn so ist es nicht brauchbar.

Entweder hat sich die Sekretärin verschrieben oderin meinem Pass steht der Name falsch.

• Heute Abend kann ich nichts mehr tun, sondern erst morgen kann ich etwas unternehmen.

  1. Якщо в реченні є в наявності займенник, то він стоїть за дієсловом, що відмінюється. Підмет пересувається тоді на четверте місце:

• Er hatte gut geschlafen, und am Morgen weckten ihn die Vögel.

• Er wollte aus den Zug springen, aber im letzten Augenblick hielt ihn der Schaffner zurück.

  1. Якщо два самостійних речення, що мають один і той самий підмет з’єднуються сполучником „und“, то підмет після „und“ опускається. В цьому випадку утворюється самостійне речення з двома присудками, кома між ними не ставиться:

• Ich ließ ihn stehen, und ich rannte davon. (Я залишив його стояти, і я побіг звідти). aber besser ist:

• Ich ließ ihn stehen und rannte davon. (Я залишив його стояти і побіг звідти).

  1. В реченні можуть вживатись декілька присудків, якщо підмет такий самий, то він не повторюється:

• Er kam nach Hause, sagte kein Wort, holte eine Flasche Bier aus dem Kühlschrank und setzte sich vor dem Fernsehapparat.

  1. Після сполучників aber, oder, sondern, dennпідмет має повторюватись, навіть, якщо він такий самий.

• Er verlor sein Vermögen, aber er war nicht unglücklich. (Він втратив своє майно, але він не здавався нещасливим).

• Sie beklagten sich nicht, sondern sie begannen von vorn. (Вони не скаржились, а почали з початку).

 

Зворотній порядок слів у другому реченні вживається після сполучників і сполучників-прислівників:

dann, danach– потім, після цього; deshalb, daher, deswegen– через те, з цієї причини; sonst –тоді б, інакше, в противному випадку; außerdem– крім того; folglich– виходячи з цього; trotzdem– не дивлячись/ не зважаючи на; хоча; daraufhin– після цього; ... та інші darum –тому; jedoch– проте; also –отже; so –таким чином; insofern– оскільки; allerdings– однак; dennoch – однак  

 

a) В більшості випадків сполучники стоять між реченнями в позиції І, потім слідує відмінюване дієслово (позиція ІІ) та підмет (позиція ІІІ).

b) Більшість сполучників, що стоять в позиції І, можуть стояти за правилами перестановки в позиції ІІІ або в позиції IV, якщо в реченні є займенник.

• Er will abreisen,   a) darum (I) hat (II) er (III) sein Zimmer gekündigt. b) er hat darum sein Zimmer gekündigt.
• Er hatte sich sehr beeilt, a) trotzdemkam er zu spät. b) er kam trotzdem zu spät.
• Du schuldest mir noch 20 ?, a) folglich gebe ich dir nur 10 Euro zurück. b) gebe ich dir folglichnur 10 Euro zurück.
• Wir mußten ihn anrufen, a) dannkam er endlich. b) er kam dann endlich.
Einerseits wollte er mitkommen, a) andererseits fürchtete er sich vor den Unkosten. b) er fürchtete sich andererseits vor den Unkosten.
• Er hat bestimmt viel Arbeit, a) sonst wäre er gekommen. b) er wäre sonst gekommen.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.68.118 (0.041 с.)