Futur I und Futur II Konjunktiv



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Futur I und Futur II Konjunktiv



 

Futur I Konjunktiv= „werden“(Präsens Konj.)

+ Infinitiv Ides sinntragendes Verbs

zum Beispiel:

1. ich 2. du 3. er,sie,es 1. wir 2. ihr 3. sie; Sie werde werdest werde werden werdet werden     } … }   haben, sein, fragen können

i

Futur II Konjunktiv= „werden“(Präsens Konj.)

+ Infinitiv IIdes sinntragendes Verbs

zum Beispiel:

1. ich 2. du 3. er,sie,es 1. wir 2. ihr 3. sie; Sie werde werdest werde werden werdet werden     } …     gehabt haben, gewesen sein, gefragt haben gekonnt haben  

§ 22. Konditionales I und Konditionales II

 

Konditionales I= „werden“(Präteritum Konjunktiv)+

+ Infinitiv Ides sinntragendes Verbs

Konditionalis I утворюється з допоміжного дієслова „werden“ в Präteritum Konjunktiv (würde) та Infinitiv I відмінюваного дієслова. Кондиціоналіс вживається замість кон’юнктива тоді, коли кон’юнктив за своєю формою збігається з дійсним способом. Це стосується насамперед дієслів слабкої дієвідміни:

Konditionalis I Präteritum Konjunktiv II
• Ich würde jetzt meinen Freund gern besuchen. • Würden Sie mir bitte das Buch mitbringen? • Würden Sie so freundlich sein, mir das Salz zu reichen? • Ich besuchte jetzt meinen Freund gern. • Brächten Sie mir bitte das Buch mit? • Wären Sie so freundlich, mir das Salz zu reichen?

i

Konditionales II= „werden“(Präteritum Konjunktiv)+

+ Infinitiv IIdes sinntragendes Verbs

Konditionalis II утворюється з допоміжного дієслова werden у Präteritum Konjunktiv та Infinitiv IIвідмінюваного дієслова:

1. ich würde gelobt haben 2. du würdest gelobt haben 3. er,sie,es würde gelobt haben 1. wir würden gelobt haben 2. ihr würdet gelobt haben 3. sie; Sie würden gelobt haben 1. ich würde gefahren sein 2. du würdest gefahren sein 3. er,sie,es würde gefahren sein 1. wir würden gefahren sein 2. ihr würdet gefahren sein 3. sie; Sie würden gefahren sein

 

§ 23. Значення і вживання Konjunktiv II:

 

Усі претеритні часові форми Konjunktiv можуть вживатись абсолютно. Konditionalis I – паралельно з Präteritum, аKonditionalis IIз Plusquamperfekt. Präteritum Konjunktiv і Konditionalis I вживаються стосовно дій у теперішньому і майбутньому часі кон’юнктіва, Konditionalis II– у минулому:

• Ich ginge heute (morgen) gern ins Kino. = Ich würde heute (morgen) gern ins Kino gehen. – Я би охоче пішла сьогодні (завтра) в кіно.

• Ich wäre gestern gern ins Kino gegangen. = Ich würde gestern gern ins Kino gegangen sein. – Я би охоче пішла вчора в кіно.

Konditionalis вживається замість Konjunktiv тоді, коли Konjunktiv за своєю формою збігається з дійсним способом. Це стосується насамперед дієслів слабкої дієвідміни:

• Ich würde jetzt meinen Freund gern besuchen.

• Ich besuchte jetzt meinen Freund gern.

Претерітні часові форми Konjunktiv виражають:

1. Нереальне бажання (оптативний Konjunktiv). Такі речення є емоційно забарвленими. Вони вживаються як прості речення з присудком на першому місті або як підрядні зі сполучником wenn (псевдопідрядне речення):

• Oh, wären doch alle Menschen so wie er! – Якби всі люди були такі як він!

Wenn man jetzt ein Stück Brott hätte! – Якби зараз мати шматок хліба!

Wenn ich mehr Zeit hätte! – Якби я мав більше часу!

2. В умовних (нереальних) сполучникових і безсполучникових речен-нях:

• Wenn du mich letzten Sonntag besucht hättest, wären wir ins Theater gegangen. – Якби ти минулої неділі прийшов до мене, ми б разом пішли в театр.

• Ich würde mir einen Anzug kaufen, wenn mein Vater geld schickte. – Я б купив собі костюм, якщо б мій батько прислав гроші.

• Hätte ich gestern mehr Zeit gehabt, wäre ich ins Kino gegangen. – Якби у мене вчора було більше часу, я б пішов в кіно.

3. Констатування факту. Вживання такого кон’юнктіва звичайно пов’язане з почуттям задоволення в зв’язку із завершенням якоїсь дії, досягненням мети або з подоланням труднощів. Констатуючий кон’юнктів перекладається на українську мову дійсним способом часто уточнюючими модальними словами:

• Nun wäre die Frage schon gelöst! – Тепер питання, мабуть, уже розв’язане.

• Wenn du mir auch hundert Euro gäbest, täte ich die Arbeit nicht. – Якби ти мені навіть100 євро дав, я б і тоді не робив цієї роботи.

4. Перерваність дії, що могла відбутись, але не відбулася. У такому значенні вживається Plusquamperfekt Konjunktiv і супроводжується частками fast, beinahe або словосполученнямum ein Haar (ums Harr = “мало, трохи”досл.яа волосину“). Кон’юнктів у цьому разі перекладається на українську мову конструкцією мало/ трохи + не + минулий час дійсного способу доконаного виду:

• Ich wäre fast eingeschlafen. – Я мало не заснув.

• Ich hätte die Prüfung beinahe nicht bestanden. – Я мало не провалився на іспиті.

• Und solch einen Gast hätte der Chef um ein Haar abgewiesen. – І такому гостю шеф трохи не відмовив.

5. Невпевненість або припущення. У такому значенні вживається Konjunktiv II дієслова dürfen.(див. також § 34 „Вживання модальних дієслів для виразу впевненості, сумніву, припущення, наказу, побажання“. Кон’юнктів у цьому разі перекладається на українську мову словами (на)певно, можливо, мабуть:

• Dieses Gesetz dürfte nur für Edelgasen gelten. – Цей закон, певно, має силу тільки для інертних газів.

• Die Auflösung dürfte nicht bis zu Ende verlaufen. – Розчинення, мабуть, проходить не до кінця.

• Nicht viele würden von einem solchen Manne so gesprochen haben. – Не багато людей могли б так поговорити з таким чоловіком.

6. В нереальних додаткових реченнях порівняння з сполучником als ob (немов, наче, неначе, ніби):

• Diese Frau tanzt (so), als ob sie 20 wäre. – Ця жінка танцює так, ніби їй 20 років.

7. У ввічливих звертаннях та проханнях.

• Würden Sie so freundlich sein, mir das Salz zu reichen? – Чи не були б Ви таким люб’язним, передати мені сіль?

 

§ 24. Beispiele der Verwendung des Konjunktivs:

 

Konjunktiv I B e i s p i e l e:
indirekte Rede (neutral) • Martina hat mir erzählt, sie sei schrecklich in dich verliebt.
indirekte Überlegung • Sascha dachte pausenlos darüber nach, wie er sie ansprechen könnte.
indirekte Frage • Er fragte sie endlich, ob sie mit ihm ins Kino gehe.
Vermutung • Er glaubte, sie habe schon einen festen Freund.
Forderung • Sie forderte von ihm, dass er ihr ewig treu sei.
Wunsch • Möge diese Liebe ewig währen!
Anweisung • Man beachte die versteckte Ironie!
Redewendungen • Seien Sie doch bitte so nett ... • Seien wir doch mal vernünftig! • Herr, dein Wille geschehe!
Konjunktiv II  
indirekte Rede (starke Zweifel) • Dieser alte Schwindler sagt, er hätte eine große Erbschaft gemacht.
indirekte Rede (Ersatzform für Konjunktiv I) (siehe auch unten) • Ich schrieb dir, ich käme um zehn Uhr am Schwerter Bahnhof an.
unerfüllbarer Wunsch • Wenn sie doch nur bald wieder gesund würde!
unwirkliche Aussage • Ohne deine Hilfe wäre ich nie rechtzeitig fertig geworden.
unwirklicher Vergleich • Ich hatte das Gefühl, als würde das Experiment jeden Moment explodieren.
unwirkliche Bedingung • Wenn ich das vorher gewusst hätte, dann hätte ich anders gehandelt.
höfliche Aussage • In diesem Fall hätte ich mich anders verhalten. • Herr Professor, ich möchte sie etwas fragen.
höfliche Frage • Würdest du nicht auch so handeln?
höfliche Aufforderung • Könnten Sie mir erklären, wie ich zum Bahnhof komme?
Zweifel • Das hättestdu wirklich getan? • So etwas hätte ihm niemand zugetraut.
Potentialis • Für diese Aufgabe wäre ich wie geschaffen. • Das könntest du doch auch!
einschränkende Aufforderung • Sie müssten mal dringend ein paar Wochen Urlaub machen. • Er müsste so schnell wie möglich ins Krankenhaus.

Der Imperativ

(Наказовий спосіб)

 

Наказовий спосіб (Der Imperativ) вживається, якщо особа яка говорить висловлює прохання, наказ, пораду, тобто своє волевиявлення.

Наказовий спосіб має 4 форми:

„du“ – Form (звертання на “ти”):

1. здебільшого відповідає формі Infinitiv , без закінчення -n або -en:

sagen → Sag(e)! – Скажи!
trinken → Trink(e)! – Пий!

2. у дієслів, основа яких закінчується на d, -t, dm, tm, bn, chn, fnголосний -eзалишається:

arbeiten → Arbeite! – Arbeite mal! – Працюй! Працюй-но!

3. у дієслів з відокремлюваними префіксами префікс відокремлюється і ставиться в кінець речення:

aufstehen → Stehe … auf! Втавай!
mitbringen → Bring(e) ... mit! Принеси з собою!

4. у зворотніх дієслів відмінюється також зворотний займенник „sich“:

sich kämmen → Kämm(e) dich! Причешись!

5. сильні дієслова з голосним в корені -e-змінюють його на -ie- [i:] або -i-[i]; і форма наказового способу на “ти” вживається без закінчення в Präsens Indikativ -st.

essen → Iss! Їж!
nehmen → Nimm! Візьми!

6. сильні дієслова з голосним -a- в корені не змінюють його в наказовому способі:

fahren → Fahr! Їдь!

7. всі чотири форми наказового способу дієслова „sein“ слід запам’ятати:

sein → Sei! Будь!

 

„ihr“ – Form (звертання на „ви”):

співпадає з формою дійсного способу, але особовий займенник „ihr“ не називається.

sagen → Sagt! – Скажіть!
sich kämmen → Kämmt euch! Причешиться!
essen → Esst! Їжте!
nehmen → Nehmt! Візьміть!
fahren → Fahrt! Їдьте!
sein → Seid! Будьте!

 

„Sie“ – Form / Höfflingform (звертання на „Bи”):

особивий займенник „Sie“ стоїть одразу за дієсловом у формі Infinitiv:

sagen → Sagen Sie! Скажіть!
sich kämmen → Kämmen Sie sich! Причешиться!
nehmen → Nehmen Sie! Візьміть!
fahren → Fahren Sie! Їдьте!
sein → Seien Sie! Будьте!

 

„wir“ – Form (звертання на „ми”):

особивий займенник „wir“ стоїть одразу за дієсловом у формі Infinitiv:

sagen → Sagen wir! – Скажімо!
sich kämmen → Kämmen wir uns! Причешемось!
essen → Essen wir! Давайте поїмо!
nehmen → Nehmen wir! Wollen wir nehmen! Візьмемо! Давайте візьмемо!
fahren → Fahren wir! Їдьмо!
sein → Seien wir! Будьмо!

 

Infinite Formen des Verbs.

(неособові / іменні) форми дієслова.

 

Дієслово (das Verb) має дві неособові форми: інфінітив (der Infinitiv, die Nennform) і дієприкметник (das Partizip, das Mittelwort). Вони мають властивості як дієслова, так і іменника або прикметника. Неособові форми дієслова виражають дію поза безпосереднім зв’язком з поняттям особи, числа й абсолютного часу. Неособові форми дієслова називаються ще неозначеними (infinite Verbformen).

 

Infinitiv

(інфінітив/ неозначена форма дієслова)

Інфінітив має властивості як дієслова, так і іменника, і тому він займає проміжне місце між дієсловом та іменником.

Як дієслово Infinitivможе: а) виражати дію, процес, або стан; б) вживатися для утворення часових форм: Präsens, Futur I, Futur II, Konditionalis I, Konditionalis II; в) мати граматичні категоріі часу і стану.

Неперехідні дієслова мають 2 форми інфінітива: Infinitiv I Aktiv, наприклад: stehen, kommen та Infinitiv II Aktiv, наприклад: gestanden haben, gekommen sein.

Перехідні дієслова мають чотири форми інфінітива:

два інфінітива в активному стані: Infinitiv I Aktiv та Infinitiv II Aktiv;

два інфінітива в пасивному стані Infinitiv I Passiv та Infinitiv II Passiv.

 

Infinitiv I Aktiv = Stamm des Verbs + Endung -(e)n

Infinitiv I Aktiv слабких дієслів утворюється з основи дієслова і закінчення -en, -n. Infinitiv I Aktiv сильних дієслів закінчується на -en. Тількі два сильних дієслова tun (робити) і sein(бути) мають в інфінітив закінчення -n.

bauen«будувати», wählen«обирати», verändern«змінювати»,

Infinitiv II Aktiv = Partizip II des sinntragenden Verbs + „haben“/„sein“imInfinitiv I

Infinitiv II Aktiv утворюється з дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова та інфінітива І допоміжного дієслова „haben“ oder „sein“. Допоміжне дієслово вибирається за тими самими правилами, що й при утворенні перфекта і плюсквамперфекта.

• gebaut haben«побудувати», • getragen haben«принести» , • überwunden haben –«подолати», • eingeladen haben«запросити», • gefahren sein«поїхати»     } (до моменту мовлення) поза контекстом не перекладається

 

Infinitiv I Passiv = Partizip IIdes sinntragenden Verbs+ „werden“im Infinitiv I

 

Infinitiv I Passiv утворюється з дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова та інфінітива І допоміжного дієслова „werden“:

gebaut werden«будуватись», «бути побудованим» (на момент мовлення),

gewählt werden«обиратись», «бути обраним» (на момент мовлення),

eingeladen werden«бути запрошеним» (на момент мовлення),

 

Infinitiv II Passiv = Partizip IIdes sinntragenden Verbs+

„werden“ im Infinitiv II

 

Infinitiv II Passiv утворюється з дієприкметника ІІ відмінюваного дієслова та інфінітива ІІ допоміжного дієслова „werden“, причому дієприкметник ІІ дієслова „werden“ вживається в старій короткій формі - „wоrden“.

• gebaut haben«побудувати», • gebaut worden sein«будуватись», • gewählt wоrden sein«обиратись», «бути обраним», • eingeladen worden sein«бути запрошеним».     } (до моменту мовлення) поза контекстом не перекладається

 

Залежний інфінітив.

 

Інфінітив виконує в реченні функцію складової частини дієслівного присудка, а також функції деяких другорядних членів (додатка, обставини і означення), утворюючи з цим реченням лексико-граматичне ціле, інфінітивну конструкцію/ групу з дієсловами, іменниками і прикметниками.

 

Konstruktion: Beispiele der Verwendung des Infinitis:
1. Modalverb + Inf. I Akt. • Ich kann dich nicht verstehen.
2. behaupten + Inf. I Akt. • Er behauptet, alles gut zu verstehen.
3. Verb + Inf. II Akt. • Er behauptet, alles gut zu verstanden zu haben.
4. glücklich sein + Inf. II Akt. • Ich war glücklich, meinen alten Freund gesehen zu haben.
5. Modalverb + Inf. I Akt. • Ich will an dieser Konferenz teilzunehmen.
6. Modalverb + Inf. I Pas. • Ich will zu dieser Konferenz eingeladen werden.
7. einen Wunsch haben + zu + Inf. I Pas. • Ich habe keinen Wunsch, zu dieser Konferenz eingeladen zu werden.
8. behaupten + Inf. II Pas. • Er behauptet zu dieser Konferenz eingeladen worden zu sein.
9. Futur II Aktiv = werden + Inf.II Aktiv a) vollendete Yukunft Sobald mein Mann den Urlaub bekommen haben wird (Futur II), werden wir in ein Erhohlungsheim fahren.
b) Vermutung Er wird bestimmt geschlafen haben.

 

Інфінітив із всіма словами, які до нього відносяться називається “залежним інфінітивом”. Усі слова, що відносяться до інфінітиву, стоять перед ним; сам інфінітив стоїть в кінці речення або інфінітивної групи.

Інфінітивна група може стояти в кінці речення, посередені його або перед ним. Поширена інфінітивна група відокремлюється комою, або комами.

• Diesen Weg mit Erfolg bestritten zu haben, ist das Verdienst eines Chemikers, der ein Schweißpulver zusammenstellte, das die Aluminiumoxyde beseitigte.

• Eine solche Analyse scheint bisher noch nicht ausgeführt worden zu sein.

 

§ 29. Вживання Infinitiv з часткою «zu» або без «zu»:

 

Інфінітив активного стану, що залежить від іншого дієслова “залежний інфінітив” вживається в реченні з часткою «zu», яка стоїть перед інфінітивом і пишеться окремо. Якщо дієслово в інфінітиві з відокремлюваним префіксом, то «zu» стоїть між префіксом і коренем.

zum Beispiel:

• Ich hoffe dich am Abend zu sehen. – Я сподіваюсь побачити тебе ввечері.

• Ich habe vor, einige Prüfungen vorfristig abzulegen. – Я маю намір, здати деякі іспити достроково.

 

Без частки «zu» інфінітив вживається:

 

  1. після модальних дієслів: müssen, sollen, wollen, mögen, möchten, können, dürfenідієслова lassen;

• Nach dem Unfall mußten wir nach Hause zu Fuß gehen. - Після нещасного випадку ми були змушені йти додому пішки.

• Der Lehrer ließ uns den Text übersetzen. – Вчитель велів нам перекласти текст.

  1. після дієслова bleibenу сполученні з локальними дієсловами: haften(приліпати, приставати), kleben, hängen, kauern(сидіти навпочіпки), liegen, sitzen, stecken, stehen, wohnen;

• Er blieb mit dem kranken Kind sitzen. – Він залишився сидіти із хворою дитиною.

  1. після дієслів, що означають відчуття: fühlen, hören, spüren, sehenі після дієслів: bemerken, erblicken, finden, wissen.

• Niemals sah ich ihn lachen. – Я ніколи не бачив, як він сміється.

(Такі конструкціі за значенням близькі до підрядних додаткових речень, які вводяться сполучниками dass і wie, і перекладаються на українську мову підрядними реченнями із сполучниками що і як.)

  1. після дієслів, що означають рух: fahren, fliegen, führen, gehen, kommen, laufen, reiten, schicken;

• Ich gehe frisches Brot kaufen. – Я іду купувати свіжий хліб.

  1. після дієслів: lehren, lernen, helfen;

• Der Vater lehrt seine kleine Tochter lesen. – Батько вчить читати свою маленьку доньку.

  1. після дієслів heißen, nennenі після дієслова habenв сталих словосполученнях;

• Heißt das nicht elend leben? – І це називається жити без нудьги?

• Du hast gut reden (lachen). – Тобі добре говорити (сміятися).

(Такі конструкції звичайно емоційно забарвлені.)

  1. як підмет на початку речення, якщо він стоїсь на першому місці в реченні і не має при собі залежних слів; звичайно у висловлюваннях узагальнюючого характеру, у прислів’ях;

Lesen ist nützlich. – Читати корисно.

Probieren geht über Studieren. – Краще один раз побачити, ніж сім разів почути.

  1. в односкладових реченнях, що означають наказ або побажання.

• Nur nicht weinen! – Тільки не плакати!

 

З часткою «zu» інфінітив вживається:

  1. як складова частина дієслівного присудка після дієслів, що означають різні види дії, яка відбувається: beginnen, anfangen, aufhören, beabsichtigen, fortfahren, fortsetzen usw.

• Er beginnt den Brief zu lesen.

  1. як додаток після багатьох об’єктних дієслів: bitten, versprechen, versuchen, hoffen, vermuten, erlauben, raten, vorhaben, wünschen usw.

• Ich hoffe dich am Abend zu sehen.

  1. як додаток після прикметників, прислівників та дієприслівників з дієсловом “sein“: glücklich, stolz, froh, überzeugt usw.

• Ich bin froh, Sie kennen zu lernen.

  1. як означення після абстрактних іменників, наприклад: Absicht, Bitte, Freude, Glück, Gedanke, Möglichkeit, Wunsch, usw.

• Er hatte den Wunsch, nach Kaukasus zu fahren.

  1. після прислівників з дієсловом “sein“ і неозначено-особовим займенником “es“:

• Es ist interessant, Deutsch zu lernen.

  1. після дієслів haben, sein, brauchen, verstehen, wissen, scheinen, glauben, pflegen, які разом з інфінітивом набувають модального значення. (див. нижче)

 

Der Infinitivsatz

  1. Якщо інфінітив із часткою «zu» стоїть окремо, то він може бути перед або позаду відокремлюваного префікса, дієприкметника ІІ або інфінітиву головного речення:

• Wir fangen an zu arbeiten. = Wir fangen zu arbeiten an.

• Wir haben angefangen zu arbeiten. = Wir haben zu arbeiten angefangen .

  1. Якщо інфінітив із часткою «zu» має доповнення, то він стоїть із всіма доповненнями за головним реченням. Інфінітив з «zu» і доповнення відокремлюються від головного речення комою.

• Er hatte gehofft, Sie bald wiederzusehen.

• Der Reporter hat den Minister gebeten, ihm etwas über die Sitzung zu erzählen.

  1. З підрядних додаткових речень із сполучником „dass“ можна побудувати речення із інфінітивом, якщо:

a) підмет в головному реченні та підмет у підряному реченні такий самий:

Mein Freund hofft, dass er bald zu mir kommt. = Mein Freund hofft, bald zu mir zu kommen.

b) особовий додаток в знахідному відмінку в підрядному реченні і підмет в годовному реченні однакові:

• Mein Freund hofft, dass du mich morgen besuchst. = Ich bitte dich, mich morgen zu besuchen.

• Ich habe meinen Freund gebeten, dass er mir sein Buch gibt. = Ich habe meinen Freund gebeten, mir das Buch zu geben.

c) підметом в головному реченні і додатком в знахідному відмінку в підрядному реченні є неозначено-особовий займенник „man“ та безособовий займенник „es“:

Es ist nicht erlaubt, dass man im Theater raucht. = Es ist nicht erlaubt im Theater zu rauchen.

Merken Sie sich! після дієслів: „wissen“, „sagen“, „hören“, sehen“у підрядних додаткових реченнях із сполучником „dass“ інфінітивне реченняпобудувати не можна:

• Ich weiss, dass ich um 12 Uhr zu Hause sein muss.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.254.246 (0.028 с.)