Пунктуація. Розділові знаки в простому та складному реченні

Завдання: Поставити розділові знаки.

Варіант 1. 1. Чорний колір колір зради а червоний то любов очі в мене два свічада і палка татарська кров. (Лев.-Хол.) 2. Здається з усієї України злетілися сюди солов’ї щоб своїм щебетом розбудити тих хто любив їх слухати ще з дитинства і в роки юності і в хвилини перепочину поміж боями (І. Цюпа) 3. І ніби з нею все пройшло навіки весна бажання і утіхи і вся краса життя й землі (Олесь) 4. Отут на узліссі в минулій війні горіли колись партизанські вогні (Мал.) 5. Сиплеться осипається листя гнуться горбляться берези плаче і посміхається крізь сльози осінь і напрошує журбу на мою наболілу душу (Ст.)
6. Защебетав соловейко пішла луна гаєм (Шевч.) 7. Напевне все життя він буде мати і радість хлібів і житній смуток що перейшов до нього може від пращурів-селян 8. Забудеш рідний край тобі твій корінь всохне вселюдське замовчиш обчухраним зростем (Тич.) 9. Імення матері священне імення матері єдине (Ющ.) 10. Минулася буря і сонце засяяло (Рил.)

 

Варіант 2. 1. Бійці не кривдили старого і коли сідали їсти кожний закликав Ференца до свого казанка (О. Гончар) 2. Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа (Павл.)
3. Час летів немов на крилах і мов сон життя минало. 4. Оксані радість мати одрізала з полотна хустку а порошком пофарбувала в червоний колір (А. Головко.) 5. Гляне холодною водою обіллє (М. Вовчок) 6. Відчувай у думці кожен порух тонко розумій усе навкруг той хто лає не завжди твій ворог той хто хвалить не завжди твій друг. (Д. Білоус) 7. В житті одне ви пам’ятайте в нас труд у честі й честь в труді (Тичина) 8. Дуб цей старезний пращур який так багато звідав і бачив за своє життя був воістину посланцем з минулих віків (Цюпа) 9. Той дуб називався Чорним товстий дуб у шість обхватів унизу нагадував випалене жлукто. (Цюпа) 10. Все минає і все проходить але продовжується життя джерело якого любов.
(Багр.)

 

Варіант 3. 1. Таке моє давнє правило ніколи не шкодувати за тим чого не можна повернути (Гурєїв). 2. З добрим поживеш добро переймеш а з лихим зійдешся того й наберешся (Н.т) 3. Жива водиця всохнуть не дає зніма утому в спеку прохолодить (Крищ)
4. Справедливо кажуть немає буднів є буденні люди (З журн.) 5. Книги морська глибина хто в неї пірне аж до дна той хоч і труду мав досить дивнії перли виносить. (Франко) 6. О тату мій моя старенька мати якби ви тільки знали як я рад що я живу що йду перемагати що я у армії Життя солдат (Павл) 7. Побут звичаї і вірування військове спорядження флора і фауна все явлене все рухається переливається дихає. (Базил) 8. Ах вернися молодосте раз до мене в гості визирати тебе буду на кедровім мості (Вороб.) 9. Було і буде так у всі часи любов як сонце світу відкриває безмежну велич людської краси (Сим.) 10. Батьківщина ти в кожного одна бо хто хоче мати дві батьківщини той залишається без жодної (Зем.).

 

Варіант 4. 1. Доки на світі є діти доки вони здорові і щасливі доки вони сміються Земля наша диво! (Жил.) 2. Кожен кому доводилось зробити добре повинен мені здається переживати радість якусь особливу ні з якою іншою й порівняти не можна (О. Гонч.)
3. Слово не горобець вилетить не зловиш. (Н. п.) 4. Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна (Кост.) 5. І сьогодні вшановуючи Тараса Шевченка ми з любов’ю й шаною схиляємося також перед тими хто продовжував його подвиг хто йшов по цій тяжкій прекрасній дорозі (Гонч.) 6. Як довго ждали ми своєї волі слова і ось воно співа бринить бринить співає наша мова чарує тішить і п’янить (Олесь) 7. Я з тобою навпіл все життя поділю хліб і сіль і краплину щастя (Мал.) 8. Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю народ нацією країна державою (З журн.) 9. Жовте листя тремтячи і коливаючись у повітрі тихо раз по раз сідало на землю вкриваючи її пишним золотим накриттям (Грін)
10. Зброя моя послужи воякам краще ніж служиш ти хворим рукам (Укр.) 11. Осінь то вогненний птах що майнувши злотопломінним крилом сконає спопеліє дощенту (Мих.).

 

Варіант 5. 1. Земля зчорнілі ниви переліски гаї отара у долині і люди на нивах по ріллях і дорогах усе обпалено гарячим сонцем (Косар.) 2. Розгойдане море вже брудне й темне наскакувало на берег і покривало скелі (Коц.) 3. Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги і стежачи за вудочками вели тиху розмову (Янов.) 4. Повій вітре на Вкраїну де покинув я дівчину де покинув карі очі повій вітре опівночі (Рудан.) 5. Заросли шляхи тернами на тую країну мабуть я її навіки покинув (Шевч.) 6. Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні од вітру лягав на землю і засипав Соломію але вона не звертала на те уваги (Коц.) 7. З тихим дзвоном упали перші краплини все стрепенулося і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ той цілющий травневий дощ про який кажуть що це сиплеться з неба золото (Гончар) 8. Грамотна багата мова не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів а й вияв поваги до людей з якими спілкуєшся до народу який створив цю мову (Фед.) 9. Не треба ні паризьких бруків ні Праги вулиць прастарих все сняться материні руки стара солома рідних стріх (Мал.) 10. Бувають дивні на землі діла серед зими черешня зацвіла (Павличко).

 

Варіант 6. 1. Софія зупинилась з тихим хвилюванням охопила очима весь мальовничий краєвид і широку ріку із світлими перекатами і золотисті піщані острівці і далекий протилежний берег зарослий верболозом (О. Донч.) 2. Зорі сплять на холодних морозом зв’ялених травах (Л. Перв.) 3. Учися чистоти і простоти і стоптуючи килим золотий забудь про вежі темної гордині (Рильський) 4. Заграй мені коханий у сопілку нехай вона все лихо зачарує (Укр.) 5. Лети ж о ніч щоб день тобі на зміну прийшов новий (Сос.) 6. То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий то сонце вигляне ласкаво-променисте і знов сховається і знову дощ і тінь (Рил.) 7. Артем розважив що журиться нема чого що як тільки стане десь на роботу зразу й листа напише (Голов.) 8. В літній ясний день коли сонечко весело сяє на небі пізнавали люди яка пора але в ночі або в глуху осінь не вміли дати собі ради (Коц.) 9. Я тягнусь догори і сам собі не вірю від зарічки знову над нашою хатою пролітають журавлі (Стельмах) 10. Танцюють зорі на мороз чималий показують (Рил.).

 

Варіант 7. 1. Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть невимовний страх що раз по раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця (О. Донч.) 2. У червонім намисті зав’язана великою хусткою Мотря була б дуже гарною молодицею 3. Мене там мати повивала і повиваючи співала свою нудьгу переливала в свою дитину (Шевч.) 4. Понеси мене на крилах радосте моя де на пагорбах і схилах сонця течія (Сим.) 5. Либонь уже десяте літо як людям дав я “Кобзаря” (Шевч.) 6. Не то осінні води шуміли збігаючи в Дунай не то вітер бився в заломах провалля (Коц.) 7. Соняшники горять на подвір’ях за огорожами вони повиходили до самої дороги тут ростуть на вільному місці й дивлячись на них хочеш усміхнутись ловиш себе на тому що зласкавів і здобрів безпричинно (Гуц.) 8. Повітря навкруг вигріто до тієї міри що вже ніби пронизує наскрізь без перерви гонячи піт з кожного хто рухається (Барв.) 9. Не бійтесь заглядати у словник це пишний яр а не сумне провалля (Рил.) 10. Раніше встанеш більше діла зробиш (Н. п).

 

Варіант 8. 1. Були у тій пісні і росою влиті світанки і тихі сині надвечір’я і гомінливі сонячні дні і духмяні зоряні ночі рідного лісу (Нест.) 2. Вода в такий час була майже гаряча значно тепліша від ранкового повітря бо серпень ранками вже давав знати свій характер…(Збан.) 3. Всю кров тобі Вітчизно готові ми віддати (Сос.) 4. Залишимо дорогі батьки в серцях наших синів усю красу навколишнього світу все багатство сердець наших предків (Сухом.) 5. Найважливіше здається мені для письменника протягом усього життя не втратити чуття єдності спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.) 6. Зима летіла над землею і от весна і все в цвіту (Сос.) 7. Наша мова найважливіша частина не лише нашої поведінки а й нашої особистості нашої душі розуму нашої здатності не піддаватися впливам середовища якщо воно затягує (Мих.) 8. Я входжу в ліс трава стає навшпиньки кошлатий морок лапу подає (Кост.) 9. Я не знаю як би склалася моя доля коли б біля неї не стояла мов благання моя зажурена мати (Стельмах) 10. На жаль на сьогодні ми зіткнулися з девальвацією поняття “рідна мова” (Рус.).

 

Варіант 9. 1. Вірний син трудової поневоленої України Шевченко став виразником дум і сподівань народних (Гонч.) 2. Тобі країно моя і перший мій подих і подих останній тобі (Сос.) 3. Я всі слова свої не злі всю душу пристрасної вдачі всі почуття мої гарячі тобі Вітчизно віддаю (Воронько) 4. Недарма ж давно помічено моряками що судно йде хутчіше коли йде до рідних берегів (Гонч.) 5. Біда навчить кому подати руку і від кого прийняти чесний хліб (Павл.) 6. Кожен кому доводилось зробити добро повинен мені здається переживати радість якусь особливу яку ні з якою іншою й порівняти не можна (Гонч.)
7. Сковорода ж мав своєрідний розум його бентежило те що тисячам було буденним і звичайним (Драч.) 8. І тепер вона звабливо-мерехтлива вечірняя зоря знову зійшла на холодному синьо-зеленому небі над погасаючою загравою там де щойно зайшло сонце (Багр.) 9. І колишеться м’ята і тремтить долина і доріг тих багато а Вітчизна одна (Мал.)
10. Ліс це не просто сосни та дуби не одна там народилась думка повна щастя ніжності журби (Рильський).

 

Варіант 10. Де не візьмись вітерець і задзвеніли раптом заграли очерета сопілками (Шевчук) 2. Я України не знайшов на карті може в душі її я віднайду (Леп.) 3. Народе мій до тебе я ще верну як в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям. 4. Я не люблю ненавиджу тебе беркуте за те що в грудях маєш серце скуте (Франко) 5. І відчула доросле й маля і вода і трава і земля все любов’ю тобі промовляє (Мал.) 6. Встеляла мати сни мої льонами щоб крила літ у пісню виростали бо нею предки заквітчали долю щоб діти їх ласкавими були до дерева до квітки до пташини щоб не зміліли душі на добро (Редч.)
7. Народ покинутий на злидні народ плазуючий у млі повинен стратить риси бідні безслідно стертися з землі! (Граб.) 8. Поезія рідна сестра моя а правда людська наша мати (Кост.)
9. Серед полів і лісів у тих ярах буяє справжнісіньке царство диких трав і звіробій і материнка і полин і петрів батіг і деревій. 10. Мамина любов уся до краплі залишилась нам із Василем моїм нещасним глухонімим братом а ще мабуть сусідам і пісням і соняшнику що росте в городі від якого я чекаю стиглих зернят (Шкіль).

 

Варіант 11. 1. І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка (Шевч.) 2. У будь-яку погоду в туман дощ у шторм виходять рибалки на промисел на великих оснащених найновішою технікою сейнерах (З газ.) 3. Птахи вириваючись у сизі присмерки степу не могли залітати дуже далеко і високо бо крила їх мабуть робилися зволоженими і вони опускалися зовсім низько майже до землі (Г. Тют.) 4. Рада б зірка зійти чорна хмара заступає (Н. т.) 5. Мені приснились ночі солов’їні дівочі співи пахощі левад весна що дана тільки раз людині і далечінь що не вернуть назад (Л. Укр.) 6. На все осінь щедра на кавуни і на дощі і на холодні роси (Збан.) 7. На дворі був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання і гудіння бджіл (Донч.) 8. Прощай дівчинонько серце коханеє прощайте кучері личко рум’янеє (Н. т.) 9. Катерина Білокур мовби розповідала світові який талановитий її народ як розвинуте в ньому від природи естетичне почуття яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного в житті 10. Мова це коштовний скарб набутий віками нашим народом його невичерпне духовне багатство (Панч.).

 

Варіант 12. 1. Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти і братки і гвоздики і флокси і резеда (О. Вишня) 2. Вода хмари плав все пливло все безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці (Довж.) 3. Навколо все було таке зелене таке урочисте й пахуче минулорічні сережки так ніжно тремтіли на старих вільхах що здавалося прислухайся трохи і відразу почуєш тихий хрустальний дзвін (Г. Тют.) 4. Прийде осінь у засіках буде хліб золотий (О. Десн.) 5. Нехай не знає втоми та рука що добре зерно в добру землю сіє що зневажає чорні суховії і щедра як напровесні ріка. 6. І трави й ниви і небо й сонце все змінилось у хлопчика в очах (Франко) 7. На ожередові соломи сидів старий ворон схожий на степового орла і думав свою думу (Цюпа) 8. Ой мамо мамо Гриць жалю не має нащо ж Гриць мамо разом двох кохає! (Н. т.) 9. Дочка України народний художник Катерина Білокур привернула на виставках загальну увагу до цієї праці вразивши найвибагливіших поцінувачів яскравою самобутністю поетичною силою своїх творів. 10. Орлиний політ думки крилатість без цього неможливо уявити Довженка (Гонч.)

 

Варіант 13. 1. Усе і це повітря і покручені лози і зів’яла трава все це мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя. (Коц.) 2. Будьте тактовними дякуйте за кожне зауваження навіть тоді коли ви з ним не згодні. 3. Від бузинової хмари степом рухалася широка чорна тінь яка повільно наближалася до сівачів дихаючи на них свіжістю близького дощу і фарбуючи все в чорну зловісну фарбу. (Тют.) 4. Багато снігу багато хліба (Н. т.) 5. Як не любить той край де вперше ти побачив солодкий дивний світ що ми звемо життям (Сос.) 6. Пробач мені далекий друже що згадку затягли думи хоч у свої серця байдужість не смієм поселяти ми. (Крищ.) 7.Отут в низенькій цій хатині моя любов жила колись (Мал.) 8. Він наближався й кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів підносив над землею кійок…(Підм.) 9. Усередині книги крім сторінок тексту є титул перша сторінка книги
(З журн.) 10. Але ж мабуть ми правди не зурочим що світ вже так замішаний на злі що як платити злочином за злочин то як же жити люди на землі? (Кост.)

 

Варіант 14. 1. Все бачить співець у широкім роздоллі і небо і море красу світову
(Л. Українка) 2. Спілкуючись з людьми треба завжди пам’ятати мудре народне прислів’я на краплю меду злітається більше мух ніж на діжку жовчі. 3. Потім хмари здавалося застили і сторожке мовчання оволоділо небом і землею і так продовжувалося хвилину-дві потім кілька важких і лапатих дощових крапель упали на круп коня з ляскотом розбилися на ньому і покотилися вниз по сухій шерсті (Тют.) 4. Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять. (Л. Українка) 5. Як не любить той край що дав тобі і силу і гострий зір очей і розум молодий…(Сос.) 6. Пробач мій дню що був похмурим пробач мій рух що кволим був пробач любове що в зажурі твоє ім’я забув (Крищ.) 7. У деяких містах Японії зокрема в містах Удзумі влаштовують свято проводів журавлів (З журн.) 8. Він уставав разом із сонцем довго кашляв сидячи в солом’яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащ-палаткою (Тют.)
9. Гортаючи сторінки одинадцяти томів видання ми вчитуємося в історію народу відбиту в словах давніх і тих що засвідчують реалії наших днів (З підр.) 10. Мій рідний сину бійся нічиїх вони завжди близькі й холодні (Крищ.).

 

Варіант 15. Приймай мене мій ярий світе в свою журу чи благодать щоб разом плакать і радіти і все що буде розділять (Крищ.) 2. Пробач мені дитинства хато що не озвавсь на тихий плач…(Крищ.) 3. Воно мені мабуть так мало бути мабуть воно так сказано мені (Вінч.) 4. Обстоюючи право української мови бути робочою мовою України реально запроваджуючи її в діловодство й усну практику державних та інших установ на території України необхідно пам’ятати що наші стремління й вимоги будуть зведені нанівець якщо забудемо надати мовам наших національних меншостей таке ж право (Павл.) 5. Святі думки як зерна жита на світі знову оживуть заквітне мрія пережита пісні услід їй попливуть (Укр.) 6. Хто сіє хліб хто ставить дім хто створює поему той буде предком дорогим народові своєму (Рил.) 7. Мова це доля нашого народу і вона залежить від того як ревно ми усі плекаємо її (Гонч.) 8. Моє щастя Вітчизни простори оповиті і сонцем і хмелем й зерном (Стельмах)
9. Тут все і повітря і тиша і дерева сповнене такої сили що й сам мимоволі стаєш сильнішим (З газ.) 10. Отже ерудиція глибоке знання історії свіжий погляд духовне злиття з природою вільна орієнтація в художньому просторі часі прадавній символіці та міфології все це і створює довершений мистецький моноліт графіки та скульптури об’єднаний промовистою назвою “Триглав” (Глов.).