Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Орфоепія і культура усного мовленняСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Орфоепія – це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови. Предметом вивчення орфоепії є: - звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам); - правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних); - правильна вимова звукосполучень; - правильна вимова окремих слів і їх форм. Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам. Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення. 1. Вимова голосних звуків. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: план, постанова. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості: - голосні [а], [і], [у] – в усіх позиціях вимовляються виразно: [зна´ти] - звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у] [гоулу´бка] - звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко: [е] – з наближенням до [и], [и] – з наближенням до [е]: [меита´].
2. Вимова приголосних звуків - Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко:[три'дцат']. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [лехко], орфографічно: легко. - оглушуються прийменник і префікс з-перед глухими приголосними: [с тобо´йу] - префікси роз- без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розпи´ска ] і [роспи´ска]; - губні приголосні б, п, м, в, ф в кінці слова вимовляються твердо (на відміну від рос.мови); - шиплячі ж, ш, ч, дж, як правило, тверді: [хо´диш] [п´іч], лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм’які [ш´іс´т´], також подовжені шиплячі вимовляються як напівм’які: [зб´іж´:а]; - звук р твердий в кінці слова і складу: [секретар] - звук л в українській мові вимовляється твердо перед а, о, ув кінці слова і в середині слова перед приголосними [ст´іл]. М’яка вимова л не властива українській мові, пом’якшується перед і [л´іто]; - передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ч], [л], [н] перед м’якими приголосними та перед [і] вимовляються м‘яко: [майбутн´є], [с´іл´]; - звук [ґ] слід вимовляти у словах ґатунок, ґречний, ґрунт; - африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: [дзв´інок] звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі: [в´ідзначити]; 3. Вимова звукосполучень - сполучення шся, ться у дієслівних формах вимовляються як [с´:а], [ц´:а], [у´чис ц´:а]; - сполучення жся, чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з´с´а], [ц´с´а], [не моро´ц´с´а]; - групи приголосних, що з’являються в словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд + н(ий) Õ [пройізни´й]. Така вимова закріплена правописом. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот не відповідає вимові: [ш´іс:о´т] і в деяких словах, утворених від іншомовних основ: президентський [преизиеде´нс´кий] - ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр], [справа] Вимова слів іншомовного походження Іншомовні слова в українській мові фонетичного й граматичного адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями. - голосні [і], [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [ч], [ж], [ш], [р] вимовляється [и], а не [і] [тираж] - в іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не переходить в [у] - ненаголошені [е], [и] після приголосних вимовляються з наближенням до [и], [е] [теиндеинці] Правила оформлення бібліографії
Бібліографія – це список літератури з певного питання. У книзі бібліографія слугує для поглиблення і розширення знань читачів з певної галузі науки або техніки, якій присвячено основний зміст книги. Розрізняють бібліографію: 1) реєстраційну – знайомить читача з назвами усіх книг з конкретного питання; 2) рекомендаційну – містить назви книг, які автор радить прочитати; 3) як список використаної літератури – містить перелік книг, на які посилається автор. Вибір автором певного типу бібліографії залежить від характеру і призначення видання.
Способи розташування бібліографічних відомостей Порядок розміщення назв книг у списках літератури може бути алфавітним, хронологічним, тематичним. Всередині тематичних рубрик треба дотримуватися алфавітного або хронологічного принципу розташування назв. Список літератури може записуватися двома способами: 1) перший рядок назви книги пишеться від лівого поля без абзацу, наприклад: Бондар Д. Д. Практикум з металообробки: Навч. посіб. – Донецьк: Майстер, 1991. – 130 с.; 2) перший рядок назви книги пишеться з абзацу, а другий і наступні рядки – від лівого поля без абзацу, наприклад: Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес. – 2-ге вид. – Політвидав України, 1989, - 298., іл. Перевага надається частіше другому способу. Список літератури, вміщений у кінці книги, пишеться через два інтервали. Бібліографічне посилання, вміщене в кінці сторінки, оформляється як виноска.
Правила складання бібліографічного опису 1. Автор (прізвище, ініціали); крапка; якщо книга написана декількома авторами, то вони перераховуються через кому. Якщо посібник написаний чотирма авторами і більше, то вказують лише першого, а замість прізвищ інших авторів зазначається “та ін.”. 2. Назва книги (без скорочень і без лапок); двокрапка. Підзаголовок (без лапок); крапка, тире. 3. Початкові відомості (місце видання, видавництво, рік видання). 3.1. Місце видання – з великої літери скорочено, - Москва (М.), Санкт-Петербург (СПб.), Київ (К.), Харків (Х.), Львів (Л.); крапка, двокрапка. Усі інші міста повністю – Донецьк, Одеса, Мінськ; двокрапка. 3.2. Назва видавництва (без лапок) з великої літери; кома. 3.3. Том, частина – скорочено з великої літери (Т., Ч.); цифра тому або частини; крапка, тире. Випуск з великої літери, скорочено (Вип.), крапка, тире. 3.4. Слово “Видання” з великої літери, скорочено; крапка; порядковий номер видання арабськими цифрами, крапка, тире (Вид. 2-ге). 3.5. Рік видання (лише арабськими цифрами), крапка; тире. 3.6. Якщо вказується загальна кількість сторінок, то пишуться арабські цифри на позначення номера сторінки; слово “сторінка” записується скорочено, з маленької літери. Наприклад: 350 с. Якщо вказуються конкретні сторінки, то спочатку пишеться слово “сторінка” скорочено з великої літери (С.); крапка; арабськими цифрами номери сторінок, наприклад: 4. Якщо на одній сторінці декілька посилань, то при повторюванні бібліографічних відомостей достатньо вказати “Там само”, поставити крапку й тире і записати номери сторінок, на які посилаються. Наприклад: Там само. – С. 65-70.
Документи щодо особового складу До цих документів належать автобіографія, резюме, заява, пропозиція, скарга, характеристика, трудова книжка, особовий листок з обліку кадрів.
РЕЗЮМЕ Це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу. Р е к в і з и т и: 1. Назва виду документа. 2. Текст, що містить таку інформацію: - домашня адреса, телефон (факс); - прізвище, ім’я, по батькові; - мета, з якою написано документ; - особисті дані (дата народження; сімейний стан; національність (якщо потрібно)); - відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися; ступінь володіння іноземними мовами (при потребі); - відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи); - відомості про публікації (якщо потрібно); - інша інформація на вимогу роботодавця. 3. Дата (при потребі) 4. Підпис (при потребі). Резюме повинно бути детальним, точним, але лаконічним. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Як правило, цей документ надсилається до установи, яка оголосила вакансії. Після ознайомлення дирекції із документом претенденти запрошуються на співбесіду. Якщо особа відповідає вимогам установи, то їй пропонують заповнити резюме у вигляді анкети безпосередньо на місці.
Зразок: Резюме Коваленко Олена Анатоліївна Адреса: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, б.7, кв. 13, тел. 66-04-90 Дата і місце народження: 11 березня 1982 р. м. Черкаси. Мета: заміщення вакантної посади менеджера з питань реклами у корпорації “Біржа нерухомості” Досвід роботи: 2001 р. – навчально-виробнича практика на посаді менеджера з питань реклами у цій фірмі. Освіта: 2000-2002 рр. – навчання у Черкаському державному бізнес-коледжі на відділенні економіки та підприємництва за спеціальністю “Комерційна діяльність”. 2002 р. – студентка ІІІ курсу економічного факультету Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького за спеціальністю “Менеджмент організації”. Працюю на комп’ютері: Маю досвід роботи з електронними таблицями, текстовим і графічним редакторами у середовищах DOS і WINDOWS, а також володію системою програмування на мові PASCAL.
Знання мов: вільно володію англійською, українською та російською мовами, німецькою (читаю і перекладаю із словником). Контактний телефон: 45-05-90
ЗАЯВА Це документ, який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. Р е к в і з и т и: 1. Адресат (назва установи або посада та ініціали керівника, на ім’я яких подається заява). 2. Адресант (назва установи або посада, ініціали (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою). 3. Назва виду документа. 4. Текст. 5. Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності. 6. Дата. 7. Підпис.
Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Різновидами заяви є заява-зобов’язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності тощо.
Зразок: Ректору Черкаського державного
Заява Прошу зарахувати мене студентом 3-го курсу денної форми навчання за спеціальністю “Комп’ютерні системи та мережі” на контрактній основі за співбесідою. До заяви додаю: 1. Диплом молодшого спеціаліста за фахом “Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем і мереж”. 2. Автобіографію. 3. Довідку з місця проживання. 4. Медичну довідку. 5. Шість фотокарток.
24 червня 2002 р. Підпис
ХАРАКТЕРИСТИКА Це документ, в якому в офіційній формі висловлено громадянську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи.
Р е к в і з и т и: 1. Назва виду документа. 2. Заголовок (прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається характеристика; рік або повна дата народження; посада; якщо треба – місце проживання). 3. Текст, який містить такі відомості: - трудова діяльність працівника (з якого часу в цій установі, на якій посаді); - ставлення до службових обов’язків та трудової дисципліни (вказуються найбільш значущі досягнення, заохочення та покарання); - моральні якості (риси характеру, ставлення до інших членів колективу); - висновки; - призначення характеристики (при потребі). 4. Дата складання. 5. Підпис керівника установи (при потребі – інших відповідальних осіб). 6. Печатка. Характеристика оформляється на стандартному аркуші паперу у двох примірниках: перший видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи.
Зразок: Характеристика Тихонова Євгена Володимировича, 1983 року народження, студента групи № 1Д-2000 Черкаського державного бізнес-коледжу
Тихонов Євген навчається в Черкаському державному бізнес-коледжі з 1 вересня За час навчання зарекомендував себе здібним студентом, сумлінно ставиться до навчання, має глибокі та міцні знання з усіх предметів, всебічно розвинений. Особливі здібності має з обраної спеціальності: він добре володіє технікою рисунку та живопису, має творчий підхід до виконуваних робіт, у яких розкривається неординарний погляд на світ, світовідчуття та світобачення юнака. Брав участь у міському конкурсі творчих робіт з комп’ютерної графіки. Має досвід роботи на персональному комп’ютері, добре володіє англійською мовою. Тихонов Є. виявляє активність у громадській та суспільно корисній роботі, відповідає за спортивну роботу в групі. Євген чуйний, вимогливий до себе, користується повагою в студентському колективі та серед викладачів коледжу.
Характеристику видано для ______________________
Директор, к.пед.н. Підпис О. В. Куклін
Куратор Підпис В. Л. Красюк
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 514; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.220.200.197 (0.008 с.) |