Особливості синтаксису писемного мовлення

 

Офіційно-діловий стиль вимагає бездоганного дотримання правил побудови речень. Для документів властивий розповідний характер.

Характерні риси синтаксису ділового тексту:

1. Прямий порядок слів:

- підмет стоїть перед присудком (Кияни відчули переміни…)

- узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом, неузгоджене – одразу після нього (Пайовий внесок оплачується на підставі…)

- вставні слова ставляться на початку речення (відомо, що пропуск прийменника створює двозначність)

Використання непрямого порядку слів у текстах виправдане, коли треба наголосити на певному слові (Завтра відбудеться засідання…)

2. Особливості функціонування членів речення:

- Присудок переважно має форму теперішнього часу. Поширені пасивні конструкції із дієсловами на –ться (виплати нараховуються, проект обговорюється)

- У текстах ділового стилю використовується “нанизування” слів в одному відмінку (родовому, орудному)

- Синтаксис ділової документації характеризується вживанням інфінітивних форм дієслова у реченнях резолютивного змісту та розпорядчій документації. Для ділових паперів характерне застосування наказової форми дієслів у 1-й особі однини (наказую, пропоную)

- З метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти

У діловому мовленні надається перевага непрямій мові. Пряме відтворення чужої мови використовується як посилання на закони, розпорядження. Діловий стиль послуговується складними реченнями. Перевага надається підрядним з’ясувальним, означальним, а також із значенням мети й умови.

 

3. Для правильного оформлення висловлювання важливо узгодити присудок з підметом.

Правила наведені в таблиці:

 

Чим виражений підмет	Яка форма присудка	Приклад
іменник + числівник: - якщо числівник закін-чується на одиницю (31, 2001, 151) - якщо числівник закін-чується на два, три, чотири - якщо є числівник 5, 115, 17 та ін.	в однині   у множині (однина у безособовому реченні)   в однині чи множині	Двадцять один комп’ютер придбав банк   Чотири студенти було відзначено…   Сто п’ятнадцять тонн буряка вивезено з поля…
слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька + іменник	в однині   у множині, коли головні члени речення розділені підрядним реченням, коли головні члени речення є однорідними	Більшість абітурієнтів буде забезпечена гуртожитком.   Ряд питань, які внесені до іспиту, будуть поставлені в письмовій формі.
займенник хто, дехто, ніхто, ніщо та ін.	в однині	Усі, хто пройшов реєстрацію, повинні з’явитися…
іменник + прикладка	присудок узгоджується із підметом, а не прикладкою	Виставка-продаж проводиться з ініціативи
родова + символічна назва	присудок узгоджується із родовою назвою	Об’єднання “Світанок” уклало угоду на постачання канцтоварів
однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не лише – а й)	в однині	Не лише економічного, а й юридичного обґрунтування потребує…
однорідні підмети із означенням (значна частина, цілий ряд, деяка сума)	в однині	Значна частина верстатів і механізмів відповідає вимогам…
абревіатура	у роді, числі, що й головне слово в словосполученні, від якого утворено абревіатуру	УАН (Українська академія наук) була заснована в 1918 році.

 

Вибір прийменника у діловому тексті

 

У переважній більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією або він зумовлений конкретним текстом.

- так конструкції з на – для різняться відтінками думки: на – вказує сферу вживання, для – мету. Наприклад: на місцеві потреби і для місцевих потреб

- Також традиційно закріпилось уживання прийменника проти в діловому мовленні із значенням “порівнюючи з чимось”: Наприклад: Збільшити виробництво продукції у два рази проти минулого року

Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді проти не вживається. Наприклад: Ярових посіяно більше (ніж, чим) озимих.

- Прийменник завдяки (вживається з давальним відмінком). Завдяки зусиллям колективу, має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він заміняється прийменником через.

- Прийменник в – на розрізняються не лише змістовими відтінками, а й за традицією вживання. Наприклад: вчитися в школі, вчитися на курсах.

- Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (всупереч розпорядженню)

- Можливість вибору прийменника є не в усіх синтаксичних конструкціях. (Наприклад: витрати на…, відрахування на …)

- У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових прийменниковими. Наприклад: книжкова шафа – шафа для книжок; плата за оренду – орендна плата)

- В українській літературній мові при перекладі з російської мови словосполучень існує не один, а кілька варіантів.

Так російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідає цілий ряд прийменникових і безприйменникових конструкцій:

- конструкціями з прийменником по:

дежурный по вокзалу – черговий по вокзалу,

по возможности – по можливості;

- конструкціями з прийменником з:

материалы по вопросам экономики – матеріали з питань економіки,

по принуждению – з примусу;

- конструкціями з прийменником на:

по заказу – на замовлення,

по предложению – на пропозицію;

- конструкціями з прийменником у (в):

комитет по вопросам разоружения – комітет у справах роззброєння,

по выходным дням – у вихідні дні;

- конструкціями з прийменником для:

комиссия по рассмотрению вопросов – комісія для розгляду питань,

кружок по изучению – гурток для вивчення;

- конструкціями з прийменником через:

по ошибке – через помилку,

по невнимательности – через неуважність;

- конструкціями з прийменником після:

по возвращению – після повернення,

по прибытию – після прибуття;

- конструкціями без прийменника (і орудним відмінком іменника):

сообщить по телефону – повідомити телефоном,

старший по возрасту – старший віком.

 

Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов’язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – краще сприйняти сказане. В діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм значенням вставні слова і словосполучення діляться на три групи:

1. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні.

Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, можливо, може, мабуть, безперечно, безсумнівно, власне кажучи, зрозуміло, без сумніву, немає сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь та ін.

2. Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому). Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, на мою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких) тощо.

3. Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, проте, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, по-третє, кінець кінцем, мало цього та ін.

Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному – паузами.