Про примноження борошна за пророцтвом Святого

Знов якось одного дня до цього ж блаженного й преподобного отця нашого Теодосія прийшов старший над пекарями і сказав, що немає борошна спекти хліба для братії. І сказав йому Блаженний: «Іди і поглянь у комору, може, знайдеш у ній хоч трохи борошна, поки Бог знову про нас не потурбується». Та знаючи, що він вимів засіки і лиш в одному кутку було трохи висівок, каже Преподобному: «Правду кажу тобі, отче, я сам вимів те місце, і немає там нічого, лише трохи висівок». І відповів йому Отець: «Вір мені, сину, що могутній Бог із тієї дрібки висівок може наповнити нам місце борошном. Так при Іллі сотворив Він тій удовиці, помноживши з однієї пригорщі борошна таку кількість, щоб вона прогодувала своїх дітей у голодні часи, коли люди гинули. Він і нині такий, і могутність Його та ж, і нам з малої кількості може зробити багато. Тож іди подивися, коли буде Боже благословення на тому місці».

Почувши це, відійшов, а коли зайшов до комори, то побачив, що засік, який перед тим був порожній, молитвами преподобного отця нашого Теодосія повний борошна так, що воно пересипається на землю. Побачивши таке преславне чудо, він здивувався і повернувся до Блаженного й розповів йому це. А Святий відповів: «Іди, сину, і нікому не розповідай про це, а, як звичайно, спечи хліба для братії. Це молитвами преподобної нашої братії Бог послав нам свою милість, подавши усе, чого потребуємо».

Такою була ревність до Бога блаженного, надія Преподобного отця нашого Теодосія. І таке мав уповання на Господа нашого Ісуса Христа, бо не мав жодної надії на земне, ні на що не уповав у цьому світі, а всією думкою і всією душею схилявся до Бога, поклавши на Нього все своє уповання. Зовсім не турбувався про завтрашній день, щоденно маючи в серці слово Боже, що говорить: «Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші» (Мт. 6, 26). Тому щоночі слізно молився. Молитва: «Владико, якщо Ти згромадив нас у цьому місці і якщо Твоя свята милість дозволяє нам жити в ньому, то будь нам помічником і подателем усіх благ. Бо ж в ім'я Святої Твоєї Матері споруджений дім цей, а ми Твоїм іменем зібрані в ньому. Збережи нас і охорони від усякого підступу вселукавого ворога, зроби нас гідними осягнути вічне життя. І завжди вкладай у наші серця Твій страх, щоби ним ми успадкували ті блага, які Ти приготував для преподобних».

Так він проводив усі дні, наказуючи братії, навчаючи, втішаючи й забороняючи розхолоджуватися, а поступово й невпинно зміцнюватися. Так старанно випасав свою отару, пильнуючи, аби жоден підступний вовк не заліз і не розігнав оту божественну святу отару.

Про богоявлене сяйво

З'явилося воно якомусь христолюбному й богобоязливому чоловікові, показуючи блаженного й преподобного отця нашого Теодосія і його пречисті й непорочні молитви, а також той святий монастир, указуючи інше місце для переселення.

Є невеличка гора над тим монастирем, і коли той чоловік вночі там проходив, то вжахнувся, побачивши дивне чудо. Була темна ніч, а світло предивне стояло лише над монастирем Блаженного. Це побачивши, розгледів у тому сяйві преподобного Теодосія, що стояв посеред монастиря перед церквою, звівши до неба руки, і ревно молився Богові. Поки дивився на це й дивувався, інше чудо з'явилося йому.

Від бані церкви вийшло велике полум'я, наче намет, і перейшло на другий пагорб, стало там, де блаженний отець наш Теодосій назнаменував церкву, а після того почав споруджувати. І донині на тому місці є славний монастир. А полум'я те йому з'явилося так: було воно наче дуга, що одним кінцем стояла на верху церкви, а другим сягала вказаного місця, поки він, заїхавши за гору, перестав її бачити. Це той чоловік сам бачив, розповів одному з братів монастиря Блаженного, і все це правда.

Тому краще нам сказати з божественним патріархом Яковом: «Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав... Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!»

Або можна також сказати, подібно як сказано у житії святого великого Сави. Бо і йому, коли він однієї ночі вийшов зі своєї келії і молився, з'явився вогняний стовп до небес. Коли ж він прийшов на те місце, то знайшов там печеру, і через кілька днів спорудив там славний монастир. Так і тут треба це розуміти; Бог указав це місце, і незабаром на ньому створено славний монастир, який і донині процвітає його молитвами.

Отака була молитва отця нашого блаженного Теодосія до Бога за свою отару і за це місце. Такі чування щоночі. І сяяв він, як пресвітле сяйво у тому монастирі. Милостивий і благодатний Бог показав на цьому місці ще й інше чудо.

Про знаменну появу святих ангелів

Люди, що жили поблизу, розповіли потім усій братії те, що сталося. Однієї ночі чули вони голоси багатьох співців. Тож уставши зі своїх лежанок, повиходили зі своїх помешкань і стали на високому місці, дивлячись, звідки той голос. Над монастирем Блаженного сяяло велике світло, і вони бачили багато ченців, що виходили зі старої церкви та йшли на вказане місце, несучи ікону Святої Богородиці. Усі ж інші йшли слідом із запаленими свічками в руках і співали. А перед ними йшов преподобний отець їхній і наставник Теодосій. Коли вони дійшли до того місця, то тут співали і молилися, а потім повернули назад і на очах очевидців увійшли до старої церкви, знову співаючи. Бачив це не один, не двоє, а багато людей, і розповідали те, що бачили.

Треба розуміти, що це з'явилися ангели. А що жоден із братів їх не бачив, то це Бог так зволив і приховав від них цю таємницю. Згодом, почувши про це, прославляли вони Бога, який творить численні чудеса і прославляє це місце та освячує його молитвами преподобного отця нашого Теодосія.

І знову краще нам, браття, розповівши це, перейти до дальших похвал Блаженного і переказати правдиво все те, що гідне його відданості Господу нашому Ісусу Христу.

Про те, як Святий проповідував Христову віру жидам

Мав Блаженний такий звичай, що часто вставав уночі і потай від усіх ходив до жидів, сперечався з ними про Христа, докоряючи їм і звинувачуючи. Називав їх відступниками й беззаконниками. Бажав-бо бути вбитим за сповідування Христа.

Про великий подвиг і піст Святого

Коли він у дні Посту відходив до вище названої печери, то звідти часто, без нічийого відома, уставав уночі (один Бог його охороняв), відходив сам до монастирського села і там у потай приготованій печері, про яку ніхто не знав, перебував самотньо до Вербної неділі. Відтак знову приходив уночі звідти у вище згадану печеру, щоб у п'ятницю Вербної неділі вийти до братії, аби вони подумали, ніби він перебував тут усі дні Посту.

І так він перебував, не даючи собі спокою чуванням і молитвами всенощними, благаючи Бога про свою отару і закликаючи Його бути їм помічником у всіх їхніх справах. Обходячи щоночі монастирське подвір'я з молитвою, відгороджувався нею, наче міцним муром, стежачи, щоби не увійшов змій лукавий полонити когось із його учнів. Так він охороняв усі монастирські володіння.

Коли ж одного разу ті, хто охороняв свої домівки, спіймали розбійників, зв'язали їх і вели до міста на суд, то за волею Божою довелося їм проходити біля одного монастирського села. Один із цих злодіїв, зв'язаний, кивнувши головою у бік того села, сказав, що якось однієї ночі прийшли вони до того села з наміром вчинити напад і пограбувати все, що там було. Побачили вони однак дуже високий мур і навіть не могли до нього наблизитися. Це ж бо благий Бог невидимо обгородив усе те майно молитвами цього праведного й преподобного мужа. Тому блаженний Давид, передбачаючи таке, сказав: «Очі Господні на праведних; вуха його - на їхній заклик» (Пс. 34,16).

Владика, який сотворив нас, завжди прихиляє своє вухо, щоби почути тих, хто кличе Його воістину. А почувши їхню молитву, спасе їх. Тим, хто на нього уповає, чинить усе за їхньою волею і проханням. Так було із преподобним і преблаженним отцем нашим Теодосієм, який випасав свою отару з усім благочестям і чистотою, даючи приклад усім своїм стриманим життям і подвигом.