Джерела християнського сходу

 

 

ЛЬВІВ

Монастир Свято-Іванівська Лавра • Видавничий відділ "Свічадо"

2 0 0 7

Зміст

Для читачів

Перелік глав Печорського патерика

Розповідь 1. Благослови, отче

Розповідь 2. Про прихід церковних майстрів із Царгорода до Антонія й Теодосія

Розповідь 3. Про те, коли була заснована Печерська церква

Розповідь 4, Про прихід іконописців із Царгорода до Ігумена Никона

Розповідь 5. Про Йоана і Сергія. Велике чудо в божественній Печерській церкві було перед чудотворного іконою Богородичною

Розповідь 6. Про святий Престол і про освячення тієї великої церкви Божої Матері

Розповідь 7. Розповідь монаха Нестора із обителі монастиря Печерського про те, чому названо монастир Печерським

Розповідь 8. Третього дня місяця травня. Житіє Преподобного отця нашого Теодосія, ігумена Печерського монастиря. Написане Несюром, монахом того ж Печерського монастиря

Розповідь 9. 14 серпня. Слово монаха Печерського монастиря Нестора про перенесення мощів святого преподобного отця нашого Теодосія Печерського

Розповідь 10. Про обкування домовини преподобного отця нашого Теодосія Печерського

Розповідь II. Похвала преподобному отцю нашому Теодосію, ігуменові Печерському, котрий є у богоспасенному граді Києві

Розповідь 12. Про святих блаженних перших ченців Печерських, які засяяли у домі Пречистої Божої Матері божественними чеснотами, постом, і чуваннями, і пророчим даром у святому монастирі Печерському

Розповідь 13. Про блаженного Нифонта єпископа Новогородського, як у святому монастирі Печерському у божественному одкровенні бачив святого Теодосія

Розповідь 14. Послання смиренного єпископа Володимирського й Суздальського Симона до Полікарпа, ченця Печерського

Розповідь 15. Оповідь Симона, єпископа Володимирського й Суздальського, про святих чорноризців Печерських і заради чого слід мати ревність і любов до преподобних Антонія і Теодосія Печерських

Розповідь 16. Про блаженного Євстратія Посника

Розповідь 17. Про смиренного і многостраждального ченця Никона

Розповідь 18. Про Святого священомученика Кукшу і Пимена Посника

Розповідь 19. Про святого Атанасія Затворника, який помер, і наступного дня ожив, і жив ще дванадцять років

Розповідь 20. Про преподобного Святошу, князя Чернігівського

Розповідь 21. Про ченця Еразма, котрий витратив майно своє на святі ікони і ради них здобув спасіння

Розповідь 22. Про ченця Арету, котрому те майно, що украли злодії, було зараховано за милостиню, й ради того він спасся

Розповідь 23. Про двох братів - священика Тита та диякона Евагрія, які ворогували між собою

Розповідь 24. Друге послання Печерському архимандритові Акиндину про святих і блаженних ченців Печерських, братію нашу, написане Полікарпом, ченцем, того ж Печерського монастиря

Розповідь 25. Про Микиту Затворника, який став потім єпископом Новгородським

Розповідь 26. Про Лаврентія Затворника

Розповідь 27. Про святого й блаженного Агапіта, безкорисливого лікаря

Розповідь 28. Про святого Григорія Чудотворця

Розповідь 29. Про многотерпеливого Йоана Затворника

Розповідь З0. Про преподобного Мойсея Угрина

Розповідь 31. Про Прохора-чорноризця, який молитвою із зілля, що лободою зоветься, творив хліб, а з попелу - сіль

Розповідь 32. Про преподобного Марка Печерника, повелінь якого мертві слухалися

Розповідь 33. Про святих преподобних отців Теодора й Василія

Розповідь 34. Про преподобного Спиридона Проскурника та про Алімпія Іконописця

Розповідь 35. Про преподобного і багатостраждального отця Пімена і про тих, хто хоче перед смертю прийняти чернецтво

Розповідь 36. Про преподобного Ісакія Печерника

Розповідь 37. Про кончину преподобного отця нашого Полікарпа, архимандрита Печерського, і про священика Василія

 

Переклад за виданням: Проф. Дмитро Абрамович. Києво-Печерський патерик. - Київ: Час, 1991.

 

ББК 86.372

К 38

 

 

Перекладачі

Марія Кашуба, Надія Пікулик

Художнє оформлення обкладинки

Лада Гентош-Маруняк

 

На обкладинці використано фрагменти ікони

Святі Антоній і Теодозій Печерські

(Кінець XVII - початок XVIIIст.)

та хромолітографії

Панорама Києво-Печерської Лаври

(Початок XX ст.)

 

К 38 Києво-Печерський Патерик/ Пер. із церковносл. М. Кашуба і Н. Пікулик. - Львів: Свічадо, 2007. - 192 с.

ІSBN 978-966-561-240-7

Автори (агіографи) Патерика, свідомі великої відповідальності перед Богом та людьми, створили цей шедевр, який явив світові іконографію самобутньої української душі.

Розуміючи цінність Патерика як пам'ятки української культури, передовсім хочемо адресувати його для духовного читання, щоб продовжити багатовікову традицію, упродовж якої він був джерелом «літературної утіхи та морального поучення».

Для широкого кола читачів.

 

 

ББК 86.372

 

 

ISBN 978-966-561-240-7 © Монастир Свято- Іванівська Лавра, український переклад, 2001

 

До читачів

«Дивень Бгь во стыхъ своихъ»

(Псалом 67, 36)

В історико-літературній спадщині українців знайдемо, на жаль, не надто багато писемних пам'яток, із яких зможемо почерпнути відомості про життєву філософію, побут і звичаї наших предків. Простуючи шляхом свого національного розвитку, не багато зберегли ми з того, що впродовж віків створили прадіди, бо як скаржиться псалмопівець: «На хребтъ моемъ делаша грешницы, продолжиша беззаконіе своє» (Пс. 128, 3). Проте незважаючи на обставини, які часто змушували нас орати чужу ниву, все-таки деякі цінні пам'ятки давньої української літератури дійшли до нас. Серед цієї спадщини особливе місце посідає Києво-Печерський Патерик, видання якого сучасною українською мовою пропонуємо читачам. Для перекладу використано текст Другої Касіянівської редакції, який опублікував проф. Дмитро Абрамович 1930 року в Києві під егідою Всеукраїнської Академії Наук.

Читаючи Патерик, потрібно пам'ятати про специфіку таких текстів, яка полягає у використанні особливого стилю, притаманного житійній літературі. Твір, який можна сприйняти як проілюстровану численними оповідями про різноманітні чуда апологію Києво-Печерської Лаври, для сучасного християнина є цінним завдяки прикладам особистого досвіду різних людей на шляху до Бога. Автори оповідей виходять за дещо тісні рамки звичних агіографічних матриць і показують нам не готові іконографічні лики як взірці для наслідування, а впроваджують нас у цілий світ своїх героїв, детально знайомлячи з їхніми переживаннями, духовним становленням та внутрішньою боротьбою. Це робить їх ближчими і зрозумілішими сучасному читачеві.

Сучасний християнин не завжди готовий сприймати літературу такого жанру; деякі події і факти, що описує Патерик, нелегко узгодити з раціоналізмом нашого часу, а те, що промовляло до наших предків сім століть назад, не зворушує людину початку третього тисячоліття. Тому важливо поза специфічним літературними формами і такою великою культурно-цивілізаційною різницею побачити найсуттєвіше - людину на шляху до Бога. Придивившись уважніше, побачимо, що людина часів печерських старців у своїй суті не дуже відрізнялася від нас. Вона намагається бути господарем свого життя, турбується про дочасне і хоче, щоб віра не стояла їй на заваді в утвердженні «раю» на землі. Також Бог - тоді, як і тепер - залишається тим самим і не перестає кликати людину до спасення. Чернецтво ж є спробою «нового» існування - життя з Богом, яке світ завжди сприймав з підозрою і недовірою, адже воно було для нього викликом, який слід прийняти чи відкинути. Людина ж чомусь завжди схильна балансувати десь посередині, не відкидаючи Божого поклику, але й не відповідаючи на нього однозначно, що є перешкодою для інтегрального християнського життя. Радикалізм оповідей Патерика може послужити своєрідним важком, що схиляє шальку терезів до глибшого християнства, бо каже Господь через Одкровення Йоана Богослова: «Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст Моїх» (3, 16).

Суть життя святих і їх почитання виражається в розумінні того, що Бог як Святий Дух являється «дивним у святих своїх» (Пс. 67, 36). Про це пише Г. Флоровський: «Ми вшановуємо у святих "обожествлення" людської природи, Божу любов до них і у них»[1].

Розуміючи вартість Патерика як цінної пам'ятки української культури, ми, передовсім, хочемо адресувати його для духовного читання, продовжуючи багатовікову традицію, про яку згадує проф. Абрамович, цитуючи М. Грушевського: «Патерик і Кобзар се були дві найпопулярніші українські книги... Патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства - неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, "золотою книгою" українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи і морального поучення»[2].