Інкасо в міжнародних розрахунках

При виконанні договорів міжнародної торгівлі з розрахунками за допомогою міжнародних кредитних переказів завжди існує ризик неплатежу з боку покупця або ризик непостачання товарів з боку продавця (за попередньої оплати товарів). Для запобігання такому ризику в міжнародній практиці досить широко використовується та­ка форма розрахунків, як інкасо (англ. collections).

Інкасо міжнародне (італ. incaso — виручка, виторг) — форма міжна­родних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, ко­мерційних) і перерахувати її експортеру.

На відміну від міжнародних кредитних переказів, що не регулюються актами міжнародного торгового права, практика розрахунків за допо­могою інкасо систематизована Міжнародною торговою палатою за до­помогою публікації "Уніфікованих правил з інкасо". Остання редакція Уніфікованих правил є публікацією МТП № 522, виданою в 1995 р. (попередню редакцію було видано в 1978 р., публікація МТП № 322). Рекомендації МТП діють тоді, якщо сторони прямо вказують, що підпорядковують свої відносини цій рекомендації. Водночас Уніфіко­вані правила широко застосовуються в міжнародній банківській прак­тиці. На підставі Уніфікованих правил та інших звичаїв міжнародної торгівлі можна дати визначення розрахунків за інкасо.

Розрахунки за інкасо здійснюються відповідно до договору, за яким особа, яка має право вимагати здійснення платежу (довіри­тель), доручає банкові, в якому вона має рахунок (банк-ремітент), передати особі, зобов'язаній здійснити платіж або акцепт переказно-го векселя (платник), передати через банк платника (представ­ляючий банк) документи за умови одержання платежу або акцепту переказного векселя. Банк-ремітент, що одержав інкасове доручен­ня, вправі залучати для його виконання крім представляючого банку також інші банки (інкасуючі). Відповідно до Уніфікованих правил, банк вправі відмовитися від інкасового доручення з будь-якої при­чини, але він повинен негайно повідомити про це банк, від якого от­римане таке доручення.

За інкасо довіритель у разі, якщо це буде зазначено в договорі з банком, вправі відправити товар на адресу представляючого банку ра­зом з інструкціями і тримати товар у винятковому розпорядженні бан­ку до здійснення платежу або акцепту платником переказного вексе­ля. Якщо товари відправлено безпосередньо на адресу представляючо­го банку для видачі їхньому платникові проти платежу або акцепту пе-реказного векселя без попередньої згоди з боку цього банку, банк не зобов'язаний приймати постачання товару, ризик і відповідальність за який продовжує нести довіритель (ст. 10 Уніфікованих правил).

Учасниками міжнародних розрахунків з використанням інкасо є:

довіритель (англ. — principal) — особа, яка дає доручення з інкасо своєму банкові. Як правило, довірителем є продавець товару (підрядчик, виконавець при виконанні робіт або наданні послуг);

банк-ремітент (англ. — remiting bank) — банк, якому довіритель доручає операцію з інкасо;

інкасуючий банк (англ. — collecting bank) — будь-який банк, що не є банком-ремітентом, який бере участь в операції з інкасо;

представляючий банк (англ. — presenting bank) — банк, що інкасує, який здійснює представлення платникові;

платник (англ. — drawee) — особа, яка повинна зробити платіж або акцептувати переказний вексель проти представлених доку­ментів. Як правило, платником є покупець товару (замовник робіт або послуг).

Види інкасо. Відповідно до Уніфікованих правил та сформованої практики розрахунки з інкасо здійснюються у вигляді чистого або документарного інкасо.

Чисте інкасо (англ. — clean collections) — інкасо, за якого платіж або акцепт переказного векселя здійснюються при наданні переказ-них векселів, простих векселів, чеків або інших фінансових доку­ментів, які використовуються для одержання грошового платежу; при цьому транспортні й інші комерційні документи не надаються.

Документарне інкасо — інкасо, за якого платіж чи акцепт переказ-ного векселя здійснюються при наданні рахунків, відвантажувальних документів, документів про право власності або інших документів, що підтверджують підставу платежу чи акцепту векселя (комерційні документи); при наданні зазначених документів і виписаних на їх підставі переказних векселів або інших фінансових документів.

Форми інкасо. Інкасо здійснюється в таких формах:

• одержання платежу — надання простого або переказного векселя, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грішми;

• акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцепту платником;

• видача комерційних документів проти платежу (англ. — docu­ments against payment — D/P). — представляючий банк видає ко­мерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми;

• видача комерційних документів проти акцепту переказного век­селя (англ. — documents against accept — D/Л) — представляючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови ак­цепту переказного векселя;

• видача документів на інших умовах — представляючий банк ви­дає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні.

Відповідно до ст. 7 Уніфікованих правил за відсутності вказівок при документарному інкасо про видачу комерційних документів проти акцепту (В/А) або проти платежу (Э/Р) вважається, що вони повинні бути видані тільки проти платежу грішми.

Етапи розрахунків за інкасо:

1) видача інкасового доручення довірителем банку-ремітенту;

2) видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому банку, в тому числі представляючому банку;

3) виконання представляючим банком інкасового доручення;

4) переказ грошей або передання акцептованого векселя довірителеві.

Видача інкасового доручення довірителем банку-ремітенту. Цей етап стосовно документарного інкасо починається після передання товару перевізникові й одержання документів від транспортної ор­ганізації. Видача інкасового доручення здійснюється довірителем шляхом надання банку-ремітенту погоджених із платником ко­мерційних і (або) інших документів та інструкцій з їхнього представ­лення платникові. При цьому інкасове доручення повинне містити вичерпні відомості для виконання доручення, у тому числі повну ад­ресу платника. Приймаючи інкасове доручення, банк-ремітент зо­бов'язаний упевнитися в тому, що отримані комерційні та інші доку­менти за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Банк-ремітент повинен негайно сповістити довірителя про відсут­ність якого-небудь документа або невідповідність документів на­даній інструкції. Етап завершується прийняттям до виконання інка­сового доручення банком-ремітентом.

Видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому (представляючому) банку. При прийнятті інструкції та наданих до­кументів банк-ремітент надсилає отримані від довірителя комер­ційні та (або) інші документи й інструкцію довірителя інкасую­чому банку, який може виконувати також функції представляючого банку.

Відповідно до ст. 5 Уніфікованих правил інкасуючий (представ­ляючий) банк визначається банком-ремітентом відповідно до вка­зівок довірителя, а за відсутності таких вказівок — за власною ініціа­тивою. Проте в обох випадках банк-ремітент не відповідає за дії інка­суючого банку. При здійсненні інкасуючим (представляючим) банком окремих дій за інкасовим дорученням відповідно до доручення банку­ремітента на інкасуючий (представляючий) банк покладено ті самі обов'язки, що і на банк-ремітент.

Виконання представляючим банком інкасового доручення. Прий­маючи інкасове доручення, представляючий банк повинен упевни­тися в тому, що отримані комерційні та (або) інші документи за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Представ­ляючий банк має негайно сповістити банк-ремітент і банк, від якого отримано інкасове доручення, про відсутність якого-небудь доку­мента або невідповідність документів представленій інструкції. Але це не перешкоджає йому в представленні документів до виконання.

Якщо представляючий банк не може з якоїсь причини виконати інструкції, що містяться в інкасовому дорученні, він повинен негай­но сповістити про це банк, від якого отримав інкасове доручення. За відсутності розбіжностей в отриманій інструкції і переданих доку­ментах, а також інших перешкод для виконання інкасового доручен­ня представляючий банк повідомляє платника про отримані доку­менти та умови, на яких їх можна одержати.

Документи передаються тільки у разі здійснення платежу або ак­цепту переказного векселя. Відповідно до ст. 19 Уніфікованих пра­вил частковий платіж за чистого інкасо може бути прийнятий, якщо це дозволено законодавством місця платежу. Проте і в цьому випад­ку документи передаються платникові тільки після одержання пов­ного платежу. За документарного інкасо частковий платіж може бу­ти прийнятий лише за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні. Якщо довіритель не вказав інше, документи передаються платникові тільки після повного платежу. При цьому, згідно зі ст. 17 і 18 Уніфікованих правил, інкасове доручення повинне бути виконане винятково у валюті, зазначеній в інкасовому дорученні.

Переказ грошей або передання акцептованого векселя довірите­леві. Після одержання платежу представляючий банк зобов'язаний негайно перерахувати інкасовані суми, за винятком комісії і (або) витрат, банку, від якого було одержано інкасове доручення, для нас­тупного зарахування на рахунок довірителя. У разі акцепту векселя платником представляючий банк зобов'язаний негайно його переда­ти банку, від якого походить інкасове доручення, для передання йо­го довірителеві.

Відмова від платежу або акцепту переказного векселя. Якщо платіж і (або) акцепт переказного векселя не було отримано від плат­ника, представляючий банк зобов'язаний негайно сповістити про це банк-ремітент із зазначенням причин неплатежу і (або) відмови від акцепту переказного векселя. Банк-ремітент повинен негайно інфор­мувати про це довірителя із вимогою від нього розпорядження щодо подальших дій. Як правило, інкасове доручення повинне містити спеціальні вказівки про те, як повинен вчинити представляючий банк у разі відмовлення від платежу або акцепту. За відсутності таких указівок банк не зобов'язаний пред'являти документи для протесту або вчинення іншої юридичної дії (ст. 24 Уніфікованих правил).

Довіритель вправі також в інкасовому дорученні вказати особу, яка виступає повірником (агентом) довірителя за відсутності акцеп­ту або платежу. При цьому в інкасовому дорученні повинні бути точ­но зазначені повноваження такої особи (ст. 25 Уніфікованих пра­вил). За відсутності цього банки не зобов'язані приймати вказівки від представника (агента) довірителя. Як правило, представник призначається з осіб, які мають постійне місце перебування на тери­торії держави-платника.

За відсутності інструкції або відповідно неотримання вказівок про подальші дії представляючий банк вправі повернути документи банку, від якого було отримано доручення.

Зміна і відкликання інкасового доручення. Ці дії не регламентуються Уніфікованими правилами. Але відповідно до сформованої практики, інкасове доручення може бути змінене або відкликане довірителем чи банком-ремітентом лише в тому разі, якщо відповідно банк-ремітент або представляючий банк одержать вказівки про зміну або відкликан­ня інкасового доручення до фактичного його виконання.

При одержанні вказівки про зміну інкасового доручення банк-ремітент або представляючий банк виконують його відповідно до цих змін. При одержанні вказівки про відкликання інкасового дору­чення банк-ремітент, або банк, що представляє, зобов'язані повер­нути передані документи відповідно довірителеві або банку-ремі-тенту.

Варто мати на увазі, що відповідно до ст. 4 Уніфікованих правил банки не вправі додержуватися яких-небудь вказівок, отриманих ни­ми від будь-якої особи, крім тієї, що надала їм інкасове доручення (якщо інше не зазначено в інкасовому дорученні). Тобто довіритель має право давати які-небудь вказівки інкасуючому банкові лише че­рез банк-ремітент.

Відповідальність банків при виконанні інкасового доручення. За неналежного виконання банками обов'язків щодо інкасового до­ручення банк-ремітент, інкасуючий банк і представляючий банк відшкодовують відповідно довірителеві або банку-ремітенту поне­сені збитки. При цьому, згідно зі ст. 14 Уніфікованих правил, бан­ки не несуть ніякої відповідальності за затримку або витрати, пов'язані з надсиланням повідомлень, листів, документів, за пе­рекручування чи помилки в текстах повідомлень або помилки в перекладах чи тлумаченні технічних термінів. Банки також не відповідають за форму, дійсність, фальсифікацію, оригінальність або правову силу будь-якого переданого ними документа (ст. 13 Уніфікованих правил). Крім того, представляючий банк не відповідає за дійсність підпису під акцептом переказного векселя (іншого документа) або за наявність в особи, яка підписала акцепт (інший документ), повноважень на таке підписання (ст. 22 та 23 Уніфікованих правил).

Оплата витрат, пов'язаних з виконанням інкасового доручення. За загальним правилом усі витрати, пов'язані з виконанням інкасо­вого доручення (у тому числі оплату послуг інкасуючих і представ­ляючих банків), несе довіритель. Але в інкасовому дорученні може бути зазначено, що витрати, пов'язані з його виконанням, поклада­ються на платника. У цьому разі представляючий банк при переданні документів стягує понесені витрати (у тому числі витрати банку-ремітента та інкасуючого банку) з платника. Якщо платник відмов­ляється покривати витрати з інкасо, то представляючий банк вправі передати документи проти платежу або акцепту переказного вексе­ля, як зазначено в інкасовому дорученні, та зажадати відшкодування витрат з банку, від якого він одержав інкасове доручення, або, якщо передання документа здійснювалося проти одержання платежу, ут-ри-мати суму своїх витрат і комісії з отриманої суми платежу. Про­те, якщо в інкасовому дорученні прямо вказано, що довіритель не не­се ніяких витрат з виконання інкасового доручення, представляючий банк вправі не передавати платникові ніякі доку­менти доти, поки платник не оплатить витрати банку.

Ризики довірителя і платника при міжнародних розрахунках за допомогою документарного інкасо. Міжнародні розрахунки за доку­ментарним інкасо є безпечнішою формою, ніж за допомогою міжна­родних кредитних переказів. Але і за цієї форми розрахунків наявні ризики, наведені вище, стосовно міжнародних кредитних переказів (за винятком ризику неплатежу і ризику непостачання товару).

Водночас при використанні такої форми документарного інкасо, як надання документів проти акцепту переказного векселя, зберігаєть­ся ризик продавця з несплати векселя покупцем. У цьому разі ризик можна зменшити шляхом одержання авалю з боку представляючого банку. Можливий також ризик втрати або псування товару, якщо він надійде раніше, ніж комерційні документи на нього. Подібному ризику можна запобігти переданням товару на збереження представляючому банку і страхуванням цього товару.

У разі відмови від платежу або акцепту переказного векселя у продавця можуть виникнути проблеми з розпорядженням щодо вже відправленого товару. Але якщо він має представника у країні приз­начення товару, цей представник може досить швидко розпоряди­тися цим товаром.