Особливості екстремальної поведінки та її суб’єкта.

Екстремальні, кризові, надзвичайні ситуації викликають зміни в когнітивній, емоційній, поведінкових сферах психіки людини.

Так, в когнітивній сфері на рівні процесів спостерігаються зміни (порушення відчуттів, уваги, мислення, пам'яті і, як наслідок, сприйняття), а також порушення процесів ухвалення рішення, контролю, регуляції станів.

Змінюється стан людини. Емоційна сфера характеризується такими проявами, як: тривога; страх, крайнім вираженням якого є жах; панічний стан; необгрунтована агресія; гнів; відчуття провини; туга, пригніченість, апатія. Внаслідок порушення почуття безпеки, втрачається довіра до людей і, в цілому, до світу.

Виникають соматовегетативні зрушення: порушення сну, апетиту, зниження ваги (чи підвищення), енергетичного тонусу, спостерігається збліднення або почервоніння особи, посилюється потовиділення, з'являється напруга в м'язах, тремор, тремтіння, або навпаки, млявість.

У конативній (поведінковій) сфері часто спостерігається дезорганізація поведінки, що полягає або у втраті контролю, цілеспрямованості поведінки, що виражається у безцільній активності, або ж в пасивності (реакції завмирання). Якщо ж говорити про характер взаємодії, спілкування, взаємин в цілому, то в цих сферах спостерігається агресивна поведінка (не завжди обгрунтоване), конфлікти, пошук винних, відчуження.

У випадках об'єднання постраждалих людей в малі або великі групи, при певному збігу обставин, можуть виникнути масові психічні явища - зараження, паніка, чутки. Для того, щоб управляти цими явищами, фахівець, що надає допомогу в екстремальних умовах, повинен володіти хорошими знаннями в усіх областях психології, у тому числі, в області соціальній, віковій, екстремальній психології, психології праці, психіатрії та ін.

Встановлено, що поведінкові реакції людини в екстремальних умовах, їх тимчасові характеристики, взагалі психофізіологічні можливості людей - величини надзвичайно варіативні, залежні від особливостей нервової системи, життєвого досвіду, професійних знань, навичок, мотивації, стилю діяльності.

Нині вивести інтегральну форму поведінки людини в напруженій ситуації майже не представляється можливим. Проте з'являється все більше за даних, що психологічні чинники - індивідуальні якості, здібності людини, його навички, готовність, установки, загальна і спеціальна підготовка, його характер і темперамент - в складній обстановці не підсумовуються арифметично, а утворюють деякий комплекс, який кінець кінцем реалізується або в правильній, або в помилковій дії.

У загальному вигляді екстремальна ситуація є сукупністю зобов'язань і умов, що чинять сильну психологічну дію на людину і його поведінку.

Діяльність в особливих умовах (екстремальна поведінка) - специфічний вид діяльності людини, здійснюваний в ускладнених, відмінних від звичайних, умовах. Ці умови можуть носити різний характер, проте робота в них характеризується деякими загальними закономірностями. Напруженість роботи людини в таких умовах може бути емоційною, викликаною дією емоціогенних чинників і операційної (діловий), що є результатом великої складності виконуваної роботи. Для діяльності в особах умовах характерні коливання працездатності людини або її явне пониження, особливо при сильній емоційній напруженості. При цьому збільшується кількість помилок, порушується послідовність операцій, сповільнюється темп реакцій і т. п. В особливо важких випадках відбувається розпад трудових навичок. Погіршення якості діяльності істотно залежить від індивідуальних властивостей працівників і передусім від властивостей їх нервової системи. Так, люди з сильною і урівноваженою нервовою системою витриваліші до екстреної напруги, ніж особи, що мають слабку або неврівноважену нервову систему. Важливою є також і рухливість нервових процесів: люди з малою рухливістю важче перемикаються з одного режиму діяльності на інший. Емоційна стійкість і працездатність операторів істотно підвищуються, якщо вони заздалегідь детально вивчили особливості майбутньої діяльності, об'єкти управління, можливу обстановку і наслідки неправильних дій. Тому істотний вплив на підвищення якості діяльності чинить попереднє тренування як спеціальна, так і психологічна. Велике значення має формування у людини моральних, вольових і інших особових якостей, зокрема міра розвитку почуття відповідальності. Велика також роль оперативної установки, яка в особливих і екстремальних умови виступає як механізм виборчої компенсації, за допомогою якого організовується цілісна поведінка і діяльність людини. Діяльність в особливих умовах характеризується нелінійною і немонотонною залежністю змін продуктивності діяльності від інтенсивності і тривалості екстремальних дій. Зазвичай існує оптимальний рівень дії, тоді як слабкі, так і надсильні дії можуть сприяти зниженню результативності діяльності (див. Закон Йєркса-Додсона). Ця діяльність частенько характеризується дією на оператора не одного, а декількох чинників одночасно. При цьому особливо важливо враховувати ефект синергізму, коли кожен з чинників окремо не чинить істотного впливу на людину, але в сукупності вони можуть стати екстремальним чинником (напр, вібрація + холод, прискорення + висока температура та ін.). У багатьох випадках особливі і екстремальні умови діяльності такі, що їх принципово неможливо виключити або змінити. Це не дає можливості активного впливу на них і створення для оператора функціонального комфорту. Тому велике значення має в цьому випадку професійний відбір, хороша професійна підготовка і спеціальне психологічне тренування операторів. Розгляд особливості і закономірності екстремальної поведінки носять загальний характер і справедливі для більшості видів такої діяльності. Окрім цього кожен з них має і свої специфічні особливості, які також необхідно враховувати при організації конкретного виду діяльності.

Найбільш суттєві характеристики екстремальних ситуацій та їх впливу на поведінку - несподіваність їх виникнення і безконтрольність протікання з боку людини. Саме ці особливості зумовлюють необхідність розглядати екстремальні ситуації лише в якості змінених умов життя людини, що не дає підстав для їх ототожнення з діяльністю. Екстремальні ситуації і діяльність в екстремальних умовах – це не тотожні поняття. Разом з тим необхідно розуміти, що одні й ті ж екстремальні ситуації, які для більшості людей є вкрай несприятливими, для певної групи людей можуть розглядатися як умови професійної діяльності. Фізичні, хімічні, психосоціальні та інші чинники середовища, які для більшості створюють тло екстремальної ситуації, для інших осіб можуть бути особливостями їх професійної діяльності. До цієї групи, передусім, слід відносити тих, чия професійна діяльність протікає в умовах, пов'язаних з ризиком для життя. До переліку таких професійних діяльностей відносяться праця пожежника, рятувальників, військовослужбовців, міліціонерів тощо. Специфіка подібного роду діяльності полягає в тому, що вона здійснюється або може здійснюватися в умовах реальної життєвої загрози. При цьому, незважаючи на негативний вплив різноманітних чинників середовища, люди виконують свої професійні обов'язки дуже успішно. Мимоволі виникає питання: «Чому більшість осіб, що опинилися в екстремальній ситуації, частково втрачають контроль над своєю поведінкою, а професіонали в цих умовах діють успішно»?

Причин, що обумовлюють можливість успішної діяльності в екстремальних умовах, так само багато, як і чинників, що заважають її здійсненню. До причин, що обумовлюють можливість успішної діяльності людини в екстремальних умовах, передусім слід віднести особливості його особи. Можна припустити, що безстрашність, хоробрість - ті особистісні особливості, які відрізняють людину, яка успішно виконує свої обов'язки в умовах реальної загрози, від тих, хто пригнічений і приголомшений. Проте така точка зору вірна лише частково. Як пише Ю.О.Александровський, «безстрашних» психічно нормальних людей в загальноприйнятому розумінні цього слова не буває. При виникненні будь-якої усвідомлюваної людиною екстремальної ситуації, що містить загрозу її життю, у неї виникає тривожний стан і страх. Інакше, ймовірно, бути не може, оскільки тривога - це один з механізмів, які дозволяють людині відчувати небезпеку і своєчасно на неї реагувати, приводячи в дію систему екстреної мобілізації енергетичних ресурсів організму. Відмінність в поведінці людей, що виконують професійні обов'язки в екстремальних умовах діяльності, більшою мірою обумовлені їх здатністю контролювати свій стан, адекватно оцінювати ситуацію і своєчасно приймати рішення. У свою чергу, рівень розвитку цих здібностей багато в чому визначається рівнем нервово-психічної стійкості і психологічної готовності до дій в екстремальних умовах.

Слід зазначити, що в науковій літературі вже досить давно зустрічається термін «нервово-психічна нестійкість». Це поняття не має єдиного загальноприйнятого тлумачення. Воно об'єднує цілий клас нервово-психічних явищ і нервово-психічних зрушень, що не мають чітко вираженої симптоматики. Люди з ознаками нервово-психічної нестійкості відрізняються вираженою емоційно-вольовою лабільністю, що виявляється в емоційній неврівноваженості і неадекватній поведінці. Окрім цього, для них характерна підвищена стомлюваність, у тому числі при розумовій діяльності і спілкуванні з людьми. Нервово-психічна нестійкість припускає і різні вегетативні прояви, такі як тремор, почервоніння або, навпаки, блідість шкірних покривів, підвищену пітливість та ін. З точки зору психофізіології, об'єднує усі ці явища в один клас нестійкість в протіканні нервових і психічних процесів. Протилежним по сенсу поняттю «Нервово-психічна нестійкість» є «нервово-психічна стійкість». Рівень нервово-психічної стійкості характеризує міру стабільності перебігу психофізіологічних і психічних процесів, а отже, характеризує міру вираженості у людини ознак нервово-психічної нестійкості. Як правило, діагностика нервово-психічної нестійкості і нервово-психічної стійкості може здійснюватися за однаковими методиками. Чим вищий рівень нервово-психічної стійкості, тим вище стійкість протікання психічних процесів, тим вищою є вірогідність збереження адекватності поведінки в екстремальних умовах діяльності.

На думку багатьох дослідників, таке явище, як нервово-психічна нестійкість, має подвійну природу. З одного боку, воно обумовлене генетично, а з іншого - особливостями виховання і розвитку людини. Це дозволяє ставити питання про можливість відбору людей для діяльності в особливих і екстремальних умовах. Але для того, щоб здійснити професійний відбір, необхідно знати, розвиток яких психофізіологічних і особистісних якостей слід обов'язково оцінювати. Нервово-психічна стійкість - не єдина характеристика, що визначає успішність діяльності людини в складних умовах. Тому дослідження, присвячені виявленню цих індивідуально-психологічних характеристик, впродовж тривалого часу залишалися (і залишаються) актуальними.

Не менше значення для успішної діяльності в особливих або екстремальних умовах має ступінь психологічної готовності людини до роботи в подібних умовах. Процес підготовки людини до виконання певної діяльності в незвичайних умовах припускає знання того, як і до чого готувати. Саме по собі завдання підготовки до діяльності в особливих або екстремальних умовах цілком реалістичне, але вимагає організації і проведення цілого комплексу науково обгрунтованих медичних, психологічних і соціально-психологічних заходів.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що між поняттями «Діяльність в екстремальних умовах» і «екстремальні ситуації» дійсно існують принципові відмінності. Ці відмінності наведені в таблиці: