Психологічна характеристика мотиваційного етапу формування злочинної поведінки.

На мотиваційному етапі формуються психологічні причини або спонукальні засади злочину. Появі будь якого мотиву завжди передує наявність потреби, яка спочатку існує в неопредмеченому вигляді (тобто безвідносно до об’єктів зовнішнього світу, за допомогою яких вона може бути задоволена).

Згодом відбувається опредмечування потреби і з’являється так званий потребнісний стан при якому дана потреба набуває значущого особистісного смислу. Перетворення потреби на мотив відбувається тоді коли опредмечена потреба може бути реалізована в певній життєвій ситуації, тобто коли ця ситуація виникає перед людиною випадково або коли ця ситуація створюється штучно.

 

 

33. Психологічна характеристика цілепокладаючого етапу формування злочинної поведінки.

На цілепокладаючому етапі різ мотиви людини знаходять своє оформлення у вигляді ідеальних прагнень до мети. Тобто мотив знаходить свою форму реалізації – мету, яка втілюється в діях і результатах. Цей етап закінчується прийняттям рішення діяти.

В структурі процесу прийняття рішення виділяють такі етапи:

1. Підготовчий – обробка інформації, розробка можливих варіантів дій.

2. Основний - вибір одного найбільш прийнятного варіату дій

3. Контрольний – оцінка прийнятого рішення, за критерієм необхідності та доцільності; можлива відмова від рішення або зміна рішення.

4. Заключний або опер раціональний – реалізація прийнятого рішення.

 

Поняття особистості потерпілого.

Потерпілий — це особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди. покази потерпілого є одним із джерел доказів і займають

самостійне місце в системі доказів. Вони мають багато спільних рис із

показами свідків, проте не можуть ні ототожнюватись з ними, ні

розглядатись як їх різновид. Від показів свідків покази потерпілого

відрізняються як за своїм суб’єктом, так і за процесуальною природою та

за змістом. Ці покази даються особою, якій скоєно моральну, фізичну або

матеріальну шкоду і, яка за своїм процесуальним становищем, є учасником

процесу. Потерпілий наділений правами, що забезпечують йому можливість

добиватись задоволення своїх законних інтересів, які порушені злочином.

Методика вивчення особистості потерпілого за Васильєвим.Ця методика поділяється на:

1.Статична область-включає в себе вік,стать,соц.статус,становище особистості,тощо.

2.Динамічна область-включає в себе поведінку потерпілого перед нападом,в період нападу,а також зв'язок цієї поведінки із поведінкою злочинців.

Фактори що впливають на поведінку потерпілого

1.Вплив зовнішнього середовища під час нападу чи інших дій спрямованих проти особистості потерпілого. Злочин проти особи здійснюється при взаємодії мінімум двох людей, один з яких визнається обвинуваченим, другий – потерпілим. При детальному вивченні особи обвинуваченого і конкретних обставин злочину, визначається його вина, відповідальність, вирішується його доля. Але часто злочинні дії обвинуваченого провокуються легковажними або неправомірними діями потерпілого. Поведінка потерпілого, яка належить до об’єктивних ознак складу злочину, може впливати на вину обвинуваченого, а деколи і виключати її.

2.Індивідуальні особливості реакцій особистості при певних діях,нападах. - Індивідуальні особливості особистості, які забезпечують різноманітну гаму реакцій на зовнішній злочинне дія (від непритомного стану до самооборони або активного нападу на злочинця).

Ці особливості особистості в основному характеризуються наступними категоріями: тип вищої нервової діяльності потерпілого (сильний, активний, рухливий за інших рівних умов знаходиться в більш вигідному положенні), риси його характеру (в першу чергу вольові якості і, зокрема, воля до боротьби і воля до опору, а також самолюбство, гордість, сором'язливість і т. д.). Життєвий досвід має велике значення в поведінці потерпілого у справах про статеві злочини, злочинах на транспорті, в області порушень правил техніки безпеки (в останніх випадках велике значення мають спеціальні і професійні навички потерпілого). До цієї категорії примикають такі властивості потерпілого, як його колишня і справжня спеціальність та пов'язані з цим спеціальні навички. На поведінку потерпілого має суттєвий вплив правосвідомість: знання закону та своїх прав дає додаткові можливості при відображенні злочинного нападу, створює переконаність у правоті дій, що перешкоджають злочинному посяганню. З точки зору суспільних інтересів найбільш доцільним видається активне, цілеспрямоване поведінка потерпілого, спрямоване на відсіч і припинення злочинних посягань і не виходить за рамки, які для даних ситуацій встановив закон (інститут необхідної оборони і т. д.).

 

Віктимологія. Віктимна характеристика особи(соціально-демографічні,суспільно-професійні,психологічні характеристики)

Віктимологія-наука про жертву.

Злочинна поведінка – це процес, що розгортається в просторі і часі і включає в себе не лише самі дії, а й попередній вплив на особистість, який і визначає ґенезу протиправного вчинку.

Етапи формування злочинної поведінки:

1. На мотиваційному етапі формуються психологічні причини або спонукальні засади злочину. Появі будь якого мотиву завжди передує наявність потреби, яка спочатку існує в неопредмеченому вигляді (тобто безвідносно до об’єктів зовнішнього світу, за допомогою яких вона може бути задоволена). Згодом відбувається опредмечування потреби і зявляється так званий потребнісний стан при якому дана портреба набуває значущого особистісного смислу. Перетворення потреби на мотив відбувається тоді коли опредмечена потреба може бути реалізована в певній життєвій ситуації, тобто коли ця ситуація виникає перед людиною випадково або коли ця ситуація створюється штучно.

2. На цілепокладаючому етапі різ мотиви людини знаходять своє оформлення у вигляді ідеальних прагнень до мети. Тобто мотив знаходить свою форму реалізації – мету, яка втілюється в діях і результатах. Цей етап закінчується прийняттям рішення діяти. В структурі процесу прийняття рішення виділяють такі етапи:

· Підготовчий – обробка інформації, розробка можливих варіантів дій.

· Основний - вибір одного найбільш прийнятного варіату дій

· Контрольний – оцінка прийнятого рішення, за критерієм необхідності та доцільності; можлива відмова від рішення або зміна рішення.

· Заключний або опер раціональний – реалізація прийнятого рішення.

3. Відбувається скоєння злочину.

Соціально-демографічні ознаки віктимності.

1) стать(ж,ч),

2) вік(20-49р.) – неповнолітні і пенсіонери,

3) освіта (поч.. і незакінчена середня освіта)

4) фізичний та фізіологічний стан (вади у розвитку), алкогольне сп’яніння, хворобливість, втомлюваність.

 

До суспільно-профсійних ознак віктимності.

Належать:

1) сімейно-роддині стосунки,

2) х-р проведеня дозвілля,

3) статева поведінка,

4) професія,рід занять.

 

Психологічні характеристики віктимності.

До психологічної х-к віктивності відносять:

1. схильність до неконтрольованого вживання алкоголю і зловживання наркотичних і токсичних речовин;

2. понижена рефлексія і самоконтроль;

3. схильність до невиправдоного ризику;

4. характ.риси(сварливість,брутальність,довірливість,наївність);

5. псих.вади, розлади (банкір, касир,спорцмен,колекціонер).

Класифікація потерпілих.

Класифікація жертв злочину:

1.За кількісно ознакою:

a) Індивідуальна

b) Групова 1-10 осіб

c) Масова більше 10 осіб

2.За кількістю злочинних посягань:

a) Разова

b) Епізодична – 2-3 скоєний злочин

c) Стійка жертва, більше 3 злочинів одного типу

3.За часом настання шкідливих звичок:

Безпосередня жертва.

Віддалена ж. – шкода проявляється у часі пізніше від самого скоєння злочину (венеричні захворювання, отруєння харчами чи підробленими ліками)

4. За правомірністю поведінки до і після злочину:

Правомірна жертва – не створює сприятливих умов для злочину, тобто поведінка не віктимна

Нейтральна жертва – поводить себе пасивно, не чинить опру але й не провокує

Неправомірна жертва – створює умови для злочину, поведінка віктимна.

41 класифікація жертв злочинів за Гентінгом (ст.. Барданова)

Гентінг обєднав всі види жертв в 3 основні класи:

- Загальний клас жертв

- Психологічний тип жертв

- Активоване страждальне обличчя.

І Загальний клас жертв:

- Молодь, діти. Вони фізично слабкі і знайбільшою степення вірогідністю можуть стати жертвою нападу.

- Жінки. Жінки друга форма слабкості, які провокують злочин.

- Старше покоління. До старшого покоління відносяться більшість власників великого майна, влади в різних її проявах.

- Розумово неповноцінні – психічно хворі, наркомани, алкоголіки.

- Імігранти і різні соціальні меншини.

ІІ психологічні пити жертв:

-депресивний тип. Такі жертви можуть постраждати через подавлення інсктинкта самозбереження. Позбавлений такого інсктинкта індивід може бути легко піддаватися насилю, обману.

- жадний. Такий тип людини представляє собою легку жертву. Занадто велике бажання до вигоди затуманює розум, життєвий досвід, внутрішній голос.

- екстравагантний. Безпричинне, виходяче за загальні рамки поведінки часто провокує злочин.

- одинокі і «убиті горем» жертви. Самотність веде до послаблення розумових здібностей індивіда, які становляться легкою здобиччю для злочинців, а убиті горем жертви часто бувають настільки заклопотані своїми втратами що є легкою здобиччю для злочинців всякого роду.

- мучитель. Жертва мучителя часто стає злочинцем.

- «заблокована жертва». Тут жертва настільки заплутана в ситуації складного відношення з злочинцем, що захисні кроки становляться для неї неможливими.

ІІІ до активованого страждального обличчя може бути віднесена жертва, яка співпадає з любою категорією загального класу, або психологічно типу.