Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 2.3. Психологічна культура юристаСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Самостійна робота Основні види психологічної культури юриста. Психологічна культура судді, слідчого, адвоката, прокурора, працівника міліції. Психологічна культура юриста-сангвініка, юриста-холерика, юриста-флегматика, юриста-меланхоліка. Прояви психологічної культури юриста. Психологічна культура юриста це органічна єдність психологічної освіченості (знань, навичок, прийомів, аутотренінгу, саморегуляції тощо) волі, відповідних професійно-психологічних якостей, які спричиняють ефективний вплив на регулювання правовідносин у суспільстві. Говорячи про основи психологічної культури, якими має володіти юрист, підкреслимо, що це передбачає розвиток високих особистісних душевних якостей. Юристу необхідно постійно удосконалювати свої знання психології, формувати відповідні психічні процеси, власний душевний стан, що звичайно впливає на зміст життєдіяльності. Проте, цього недостатньо. Адже юрист як особа може характеризуватися високими душевними якостями, але не вміти втілювати їх у практичну діяльність. У результаті відсутність ефективного психологічного впливу на громадян, у свою чергу, негативно відіб'ється на правоохоронній діяльності. Коли йдеться про психологічну культуру, важливо поєднувати теорію і практику. Зрозуміло, що психологічна культура юриста не існує абстрактно. Вона виявляється у сукупності видів. Так, при класифікації психологічної культури за юридичними спеціальностями, відповідно виділяють: психологічну культуру судді. Психологічну культуру слідчого, психологічну культуру адвокатам психологічну культуру прокурора психологічну культуру працівника міліції тощо. Ці види психологічної культури за своїм змістом мають багато спільних ознак, проте існують істотні відмінності, які пояснюються специфікою обов'язків. Доцільно розглянути особливості видів психологічної культури юриста за такою ознакою як темперамент особистості, оскільки, це характеризує його відносно стабільно з погляду динамічності, тонусу, врівноваженості психічної діяльності. Маємо на увазі відомі типи темпераментів (типи нервових систем): сангвіністичний, холеристичний, флегматичний, меланхолічний. У зв'язку з цим можна говорити про психологічну культуру юриста-сангвініка, психологічну культуру юриста-холерика, психологічну культуру юриста-флегматика, психологічну культуру юриста-меланхоліка. Так, сутність психологічної культури юриста сангвіністичного темпераменту полягає у тому, що його ступінь освоєння психологічними прийомами впливу на людей характеризує велика рухливість, активність, але домінує врівноваженість, планомірність. Такий юрист швидко входить у контакт зі співбесідниками, швидко знайомиться, активно пропонує свої послуги, розв'язує проблеми. Набуття відповідних психологічних навиків у нього відбувається без особливих зусиль. У цілому юрист-сангвінік швидко й правильно реалізує правові норми, уміло керує юридичними справами, не створює конфліктних ситуацій тощо. Психологічна культура юриста-холерика потребує постійного вдосконалення і конкретних меж. Справа в тому, що такий психологічний тип характеризує неврівноваженість, гарячкуватість, роздратованість, збудженість і врешті-решт - непередбачуваність. Як і сангвінік, холерик має міцну нервову систему. Він може виконувати завдання підвищеної складності, працювати у неординарній оперативній обстановці тощо. Але юрист-холерик потребує постійного контролю. Причому контролю, який супроводжується вимогливістю, як правило - безальтернативністю. Небезпечним є те, що юрист з такою психологічною культурою може зопалу прийняти неправомірне правове рішення, хоча завжди знайде вихід зі складної ситуації. Як швидко він запалюється, так швидко і згасає, заспокоюється і, основне, ненадовго ображається, швидко забуває неприємності. Стосовно юриста-флегматика, відзначимо стабільний рівень його психологічної культури. Підвищення рівня культури потребує значного проміжку часу, проте це буде надійно і надовго. Стриману манеру поведінки юриста-флегматика вирізняє упевненість у прийнятті виважених юридичних рішень, як правило, безпомилкових. Він, звичайно, враховує всі альтернативні варіанти, обирає найоптимальніші. Юриста-флегматика нелегко вивести з психологічного стану, рівноваги, він не піддається умовлянням, діє на свій розсуд. Це, безумовно, міцний тип нервової системи, надійний працівник юридичної служби, на якого можна покластися, який не підведе. Недоліком, можливо, є те, що флегматик повільно приймає рішення, не спішить із пропозиціями. На особливу увагу заслуговує характеристика психологічної культури юриста-меланхоліка, оскільки це -слабкий, неврівноважений, інертний тип нервової системи. З такими юристами (як і з холериками) керівникам юридичних установ працювати досить складно. Юристи-меланхоліки дуже вразливі, з підвищеною емоційністю, в результаті чого вони легко впадають у відчай і розпач, вдаються до сліз, відчувають безпорадність. Зауваження і пропозиції сприймають неадекватно, насторожено. Більше того, вони потребують особливого підходу, тактовної бесіди тощо. Меланхоліків може вразити навіть погляд людини, вони надзвичайно чутливо вловлюють оцінки, думки про свою особистість. Зрозуміло, що таким юристам притаманні надзвичайно тонкі внутрішні переконання, а їх юридичне рішення може бути незрозумілим навіть для колег. Отже, предметом дослідження психологічної культури юриста є його психіка, душа, а також ефективність впливу її на' учасників юридичної справи. Існує закономірність: чим більше вивчати психіку людини, тим більше можна знайти в ній невідомого, незрозумілого. Щодо визначення норм психологічної культури юриста, то звичайно, такі норми юрист може установити особисто для себе. Тут доцільно орієнтуватись на професійно-етичний кодекс юриста, необхідну допомогу, яку може надати і морально-психологічна служба. В цілому за норми психологічної культури можна взяти систему загальнолюдських цінностей та вимоги юридичної етики. Важливо дослідити механізм дії психологічної культури юриста.3 Тобто потрібно знайти важелі, за допомогою яких психологічна культура втілюється у практичну діяльність юриста. На нашу думку, до такого механізму слід віднести перш за все мислення і мову, тобто думку і слово. Мислення юриста - спрямоване на усвідомлення права і реалізації його норм. У психологічній літературі, мислення поділяють на теоретичне і практичне (151, 233). Юристу важливо розвивати усі ці види мислення, що активізує творчий пошук, оригінальність, професійні дії. Але перешкодою творчої діяльності юриста може бути осуд керівників, невпевненість за результати тієї чи іншої справи (наприклад, рішення суду по справі, яку розслідував слідчий тощо). У таких випадках механізм мислення у психологічній культурі юриста буде «деформований», оскільки думка правника залишиться не висловленою. Думки виражаються за допомогою мови, яка буває, як відомо, внутрішньою і зовнішньою. Зрозуміло, що внутрішня мова людини передує зовнішній, тобто слову. Проте, юрист працює в таких умовах, коли зовнішня мова не завжди повинна виражати думку чи внутрішню мову. Це позитивний результат його психологічної культури, хоча зміст вираженої думки характеризує ступінь розвитку загальної культури людини. Зауважимо, що мова для юриста не завжди адекватна його психологічної культури. Справа в тому, що не кожен юрист уміє використовувати слово як засіб юридичної праці. Бувають випадки, коли юристові важко висловитись усно, а легше письмово висловити свої думки тощо. Цей та інший випадок буде характеризувати прогалину у його психологічній культурі. Стосовно роботи з людьми, психологічна культура юриста виявляється на певних рівнях, зокрема, стадія експектації та емпатії. ""Суть психологічної культури на рівні експектації (соціального очікування) полягає, на думку Р. С. Немова, в оцінці здатностей юриста, які він виявляє, у певній ситуації (151, 569). Тобто на цьому рівні можна оцінити соціальну роль юриста, визначити його можливості у юридичній діяльності, виявити, як саме він хоче діяти. Зрозуміло, що очікування можна майже безпомилково визначити тоді, коли людину тривалий час знають і спостерігають за нею. Психологічна культура на рівні «експектації» дає змогу зробити висновок про судження; дії та вчинки юриста. Другий рівень психологічної культури - емпатія - визначає здатність юриста розуміти інших людей, їхній внутрішній стан, переживання, хвилювання тощо (151, 573). Тут у юриста проявляється уміння виявляти скриті (особливо злочинні) наміри людей, відчути, як вони сприймають суспільні явища, проявляють щирість або нещирість у взаємостосунках. Тобто рівень психологічної культури на цьому рівні повинен сприяти юристові пристосуватися до умов співбесідника, внаслідок чого виявити психічний стан і емоції людини з метою ефективного психологічного впливу на неї. Існують певні перешкоди для психологічної культури на рівні емпатії. У спеціальній літературі вказуються різні джерела таких перешкод. До них можна віднести такі: стандартні образи (стереотипи); враження (думки) інших осіб; психічний стан юриста; тверда націленість юриста на одну із кількох позицій; неадекватне розуміння реальності; спрощене бачення ситуації та ін. Тому високий рівень психологічної культури допоможе подолати ці психологічні бар'єри. Для цього потрібно пам'ятати про їх існування і відповідно реагувати. Психологічна культура юриста виявляється через певні сфери (психічні стани): несвідоме, передсвідоме, свідоме, підсвідоме і надсвідоме. Так, сфера несвідомого характеризується тим, що юрист не здогадується про усвідомлення якоїсь події, явища тощо. Тобто він розуміє, що усвідомити в повному об'ємі всі явища неможливо. В результаті юрист не-усвідомлено, не думаючи, «викидає» зі своєї пам'яті непотрібні відомості. "Сфера передсвідомого визначає той стан юриста, коли він ще не зорієнтувався: усвідомлювати інформацію чи ні. Насправді, це початкова стадія формування свідомості, хоча вибір рішення юристом зовсім не означає зникнення слідів у його мозку надалі. Тут психологічна культура повинна бути спрямована на психологічне орієнтування в ситуації так, щоб не завдати шкоди розглядуваній справі. Важлива роль відводиться в даному випадку пам'яті. Це означає, що коли у юриста добре розвинута пам'ять, то проблем з усвідомленням не існує. Легше зрозуміти сферу свідомого, коли юрист усвідомлює свою діяльність, може прозвітувати про свої вчинки, а його психологічна культура характеризується стабільністю. Цікаві процеси з психологічною культурою відбуваються у сфері підсвідомого, де вона нібито виходить з-під контролю юриста, і певним чином впливає на свідоме. Це явище виявляється у випадках, коли психологічна культура юриста спонукає: 1) позитивну дію; 2) негативну дію; 3) нейтральну дію. Тобто підсвідоме є досить небезпечна сфера, яка може суттєво змінити сенс життєдіяльності людини. Перший випадок виявляється тоді, коли у підсвідомому, де перебуває завжди як позитивна, так і негативна інформація, психологічна культура відіграє роль «гасіння» негативних внутрішніх процесів. Тобто високий рівень психологічної культури юриста допомагає його свідомому мисленню отримувати тільки позитивні імпульси, в результаті чого професійні дії юриста у правовому полі є правомірними, вони не залежать від негативних факторів. Звичайно, психологічна культура юриста спонукає негативну дію у підсвідомому, домінує негативна інформація. Тоді у свідоме потрапляють негативні імпульси, які спонукають юриста до неправомірних дій, прояву неповаги до людини та ін. Таке явище пояснюється низькою психологічною культурою юриста. Нейтральна дія психологічної культури у сфері підсвідомого також не бажана. Адже в такому випадку негативні імпульси іноді пасивно можуть впливати на свідоме. Таким чином, підсвідоме може керувати свідомим, якщо відсутній достатній рівень психологічної культури особи. Підсвідомі негативні імпульси блокують різні фізичні недуги, хвороби самої особи. Тобто, можна сказати, що хвороба є певною мірою ліками від негативних процесів, які відбуваються у підсвідомому. Взагалі, етично освічений юрист не допустить негативних почуттів у підсвідомість. Певний інтерес становить визначення меж впливу психологічної культури юриста на громадян, на правовиховну роботу з ними. Тобто потрібно показати ті граничні точки, після яких психологічна культура юриста може не діяти або змінити межу дії. Найкраще це показати на прикладі своєрідної тактики дії психологічної культури. Юрист у правоохоронній роботі з громадянами має дотримуватись такої послідовності: зняття психологічного бар'єру між собою і співбесідником; оволодіння ситуацією; психологічне вивчення співбесідника; здійснення певної психологічної установки. Так, початок розмови юриста з правопорушником, свідком, потерпілими чи іншими учасниками справи пов'язаний з певною психологічною незручністю, яка виникає з різних об'єктивних та суб'єктивних причин. Високий рівень психологічної культури допомагає юристові використати цю ситуацію для нібито невимушеного знайомства, не проявляючи при цьому свого надмірного зацікавлення. Тобто йдеться спочатку про загальні життєві справи, дати можливість співбесіднику виявити свою ініціативу. У свою чергу, юрист повинен відчути, коли ініціатива непомітно переходить до нього. Причому, варто звернути увагу на темпи такого переходу, їх виваженість. Впевнившись у надійності оволодіння ситуацією, юрист підходить до психологічного вивчення співбесідника. Суть психологічного вивчення полягає у виявленні психічних особливостей громадянина, хоча таке вивчення стихійно починається з першого погляду. Тому йдеться про активне вивчення, в результаті чого з'ясовується тип нервової системи, національні традиції, рівень мислення тощо. Це допоможе поступово готувати співбесідника до запланованої розмови шляхом постановки навідних питань та очікуваної вичерпної відповіді. Звичайно, перейшовши до психологічного «тиску» («атаки»), юрист використовує заплутану систему запитань. Тобто час від часу слід вертатися до попередньої теми, але запитання повинно бути поставлене в іншому варіанті, з оперуванням конкретними фактами. Однак цей етап психологічної тактики не слід використовувати з метою «загнати» співбесідника у «глухий» кут. Це повинно бути ефективним методом одержання достовірної інформації, без порушення законності та норм юридичної етики з метою прийняття правильного рішення. У чому полягає мета психологічної культури юриста? Йдеться про вміння юриста працювати з людьми, зберегти себе як моральну особистість. Тому, метою психологічної культури юриста є встановлення психологічного контакту з громадянами, виробленню симпатії громадян до юриста. Зокрема, як зазначає Ю. В. Чуфаровський, симпатія (тяжіння) виникає на основі дії закону реципроксності: дія однієї людини породжує відповідну реакцію іншої, де відповідна реакція виступає у вигляді складного, психологічного утворення. Інтенсивність цієї реакції залежить від самого юриста (223, 50). Зрозуміло, що основний напрям впливу психологічної культури юриста є вплив на людину через дух і душу. На це скеровуються всі можливі засоби, які є в арсеналі правоохоронних органів. Це надійний, ефективний, хоча довгий шлях впливу на людину. Психологічна культура юриста ґрунтується на відповідних принципах та виконує певні функції у юридичній практиці. Так, основними принципами є: родова комплексність і професійна необхідність, а провідними функціями - своєчасне вироблення психічної адаптації, формування професійно-правового мислення юриста. Родова комплексність як принцип означає, що всі культури психологічного спрямування: інтелектуальну, внутрішню, емоційну об'єднує психологічна культура. Тобто інтелектуальна, внутрішня, емоційна є субкультурами до психологічної культури юриста, вони співвідносяться як частки до цілого. Тому всі принципи та функції цих субкультур є одночасно принципами і функціями психологічної культури особи. Принцип професійної необхідності застерігає юристів від зловживань ^психічними прийомами у процесі службової діяльності. Йдеться про недопущення знущання з громадян, насміхання, приниження честі та гідності, різного роду обману чи корисливості. Використання досягнень психологічної науки повинні грунтуватися на справедливості, законності, чесності і головне - доцільності. Тобто юрист має бути впевненим у професійній необхідності психічного впливу на громадян, не зловживаючи ніякими методами. Психологічна культура виконує таку важливу функцію як своєчасне вироблення психічної адаптації юриста до різних несподіванок. Тобто правник повинен бути готовим до різних вказівок, умов праці, не вдаючись при цьому до паніки, гарячкуватості, що може завершитись небажаними стресами чи іншими недугами. Причому йдеться не про будь-яку адаптацією саме своєчасну, з проявами швидкого реагування, приведення себе у необхідний стан професійної готовності. Психологічна культура передбачає також уміння юриста виробляти необхідну адаптацію у громадян. Наприклад, коли є необхідність повідомити сумну звістку про близьку людину чи певні службові факти про учасника юридичної справи тощо. Фактично уміння підготувати людину до подальшої співпраці - це результат психічної адаптації і вияв психологічної культури юриста взагалі. Не викликає сумніву те, що висока психологічна культура формує справжній, професійно-правовий характер юриста. Адже юриста з великим стажем важко чимось здивувати у питаннях вчинення правопорушення. Професійна холоднокровність допомагає юристові не втрачати дорогоцінний час (іноді й секунди) на прояв емоцій чи різного роду розмірковування. Саме правовий характер спрямовується на пошуки встановлення істини, на оперативність професійних дій, на логіку обґрунтування різних аспектів правового явища. Тобто, психологічна культура впливає на юриста так, як вимагає правова ситуація чи суспільство в цілому. Отже, психологічна культура для юриста має велике практичне значення. Передусім вона впорядковує його мислення та ділове мовлення, що дає можливість зрозуміти своє місце в суспільстві та серед колег, де можливі вияви зверхності, формального ставлення до справи. Крім того, психологічна культура, активізує свідомість, розвиває почуття, забезпечує юристові розумну (обґрунтовану, виважену) дію його волі. Адже можливі негативні спрямування волі, а високий рівень психологічної культури дозволяє запобігти цьому. Психологічна культура сприяє піднесенню настрою, створенню позитивної імпульсивності, наприклад, сором'язливості). Загалом, психологічна культура юриста є виявом його суб'єктивності, що у свою чергу підвищує ефективність виконання службових обов'язків. Запитання для закріплення матеріалу 1. Назвіть види психологічної культури юриста; 2. Вкажіть відмінності психологічної культури в залежності від юридичної спеціальності; 3. Яке практичне значення має психологічна культура для юриста;
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 705; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.64.192 (0.01 с.) |