Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 1.7. Професійно-особистісні якості юристаСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Самостійна робота Професіограми слідчого, судді, адвоката.
Слідчий – посадова особа, яка здійснює в установленому законом порядку розслідування дій, що містять ознаки злочину. Для професіограми слідчого основними аспектами є соціальний та пошуковий. Соціальний аспект діяльності слідчого розкривається в тому, що він: 1. Притягує до відповідальності осіб, які здійснили суспільно небезпечні діяння; 2. Проводить профілактику правопорушень, з’ясовує причини і умови злочинності; 3. Сприяє поновленню порушених прав і охоронювальних законом свобод і інтересів фізичних і юридичних осіб. Пошуковий аспект діяльності слідчого розкривається в установлені фактів, які мають значення для всебічного повного і об’єктивного розгляду і вирішенню кримінальних справ: 1. Відшукує і фіксує сліди скоєного злочину; 2. Проводить розшук з ціллю виявлення предметів злочину, речей і цінностей, добутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, які мають значення по справі, при наявності достатніх даних про місце або конкретну особу, яка вчинила злочин; 3. Вилучає труп з місця захоронення для судово-медичного аналізу з метою уточнення деяких даних (ексгумація трупа); 4. Проводить виїмку предметів і документів, які мають значення по справі, при наявності точних даних про особу або місце її знаходження; 5. Затребує джерела доказів: направляє запроси особі або організації; відображає факти доставки цього об’єкта і індивідуальні ознаки об’єкта матеріалах справи; залучає об’єкт до справи та ін. Суддя – посадова особа судової влади, яка наділена владними повноваженнями по здійсненню правосуддю і виконанню своїх обов’язків на професіональній основі. Для професіограми судді основними аспектами є соціальний та реконструктивний. Соціальний аспект діяльності судді відображується в: 1. Мотивованій постанові судді або ухвалі суду про арешт підозрюваного або обвинуваченого або застосуванні попереджувальної міри у вигляді взяття під варту; 2. Винесення справедливого вироку, який повинний стати початком вирішення конфлікту особи і суспільства; 3. Відповідальність перед суспільством за соціальний прогноз розвитку особистості підсудного; 4. Використання судових процесів для запобігання і попередження правопорушень (відкритість судових процесів). Реконструктивний аспект діяльності складається з наступного: 1. Аналізу всієї зібраної по справі інформації, її перевірка, аналіз, співпадання, формування своєї версії; 2. Заслуховування сторін та їх представників, приведення потоку інформації до логічної системи, відтворення події правопорушення; 3. Підготовка проекту і винесення рішення (вироку), який відповідає діючому законодавству: він повинен бути законним, обґрунтованим, мотивованим; основуватися на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Адвокат – це юрист, яких надає допомогу громадянам і організаціям і відстоює їх інтереси шляхом консультацій, судового захисту і представництва. Для професіограми адвоката основними аспектами є соціальний та комунікативний. Соціальний аспект діяльності адвоката визначається гуманним призначенням, яке покладає на нього суспільство: 1. Здійснює судовий захист обвинуваченого з метою досягнення справедливого вирішення конфлікту між особою і суспільством, керуючись принципом презумпції невинуватості; 2. Проводить консультації, що означає, вести прийом громадян і бути компетентним в питаннях, які їх цікавлять. Комунікативний аспект діяльності складається з: 1. Морально-психологічного зв’язку з підзахисним до захисту, в вмінні дати пораду, рекомендацію, пояснити правовий статус, перспективи судового вирішення справи; 2. Морально-психологічного зв’язку з складом суду та іншими учасниками судового процесу; 3. Збереження таємниці, встановленої законом для нормального здійснення правосуддя і обмеження довіреності відносин між адвокатом і його клієнтом. Запитання для закріплення матеріалу 1. Назвіть основні аспекти професіограм слідчого, судді та адвоката; 2. Назвіть відмінності в вищенаведених професіограмах; Тема 2.1. Політична культура юриста Самостійна робота Знання юристом основних складових політики. Врахування юристом у своїй діяльності політики. Професія юриста зобов'язує його вникати в усі сфери суспільного життя, де він відчуває, що саме через відсутність досвіду самостійного політичного життя нашого народу появляється незрілість української національної свідомості, яка властива і правникам. Багатовікова атмосфера закритості суспільства звичайно позначилась і на його політичній культурі. Тому має місце певна політична невпевненість, розгубленість юристів, дефіцит їх політичних переконань. Це нерідко позбавляє юристів виваженої політичної стратегії у правоохоронній діяльності. Як відомо, Закон забороняє юристам вступати у будь-які політичні партії. Але позапартійність не означає де-політизованість, оскільки юрист має власні політичні погляди, хоча вони не повинні безпосередньо впливати на юридичну діяльність. На думку деяких дослідників термін «політична культура» появився у 50-х роках XX ст. Існують різні підходи щодо змісту даного поняття, що виявляється в численних дефініціях. Зрозуміло, що політична культура є складовою духовної культури й утворюється багатьма видами культур (субкультурами). Так, одна із видів культур - політична культура юриста - увібрала в себе ті структурні елементи усіх видів політичних субкультур, які необхідні у правоохоронній діяльності. Тому політична культура тісно пов'язана з політичною культурою суспільства, політичною культурою соціальних груп та політичною культурою окремих осіб. У наукових дослідженнях С. Рутара окреслюються наступні підходи до розуміння політичної культури. Наприклад, політична культура, це: 1) ментальний епітет політичної системи (свідомість суб'єктів політичного процесу; 2) якісний стан функціонування інститутів політичної системи; 3) якісна сукупність політичних цінностей інформації (174, 29). На нашу думку, найоптимальніший третій аспект, оскільки політична культура розглядається у контексті розвитку мислення юриста. Тут політичне мислення є засобом інформації оцінки політичних подій, поведінки окремих людей у політичних структурах, що важливе для розгляду юридичної справи. „--- Політична культура юриста - це рівень реальної оцінки ним політичної ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права. Розглянемо групи компонентів, які визначають політичну культуру юриста. Розвиток політичної культури юриста полягає у свідомому засвоєнні і критичному осмисленні ним історичних та політичних знань. Це означає, що політична культура як суспільний феномен у першу чергу потребує інтелектуального осмислення історичного досвіду українського народу. Юрист має зрозуміти, що всі політичні невдачі українців пов'язані з великим прагненням до незалежності, свободи. Історичні умови сприяли розвиткові української національно-правової теорії. Звідси постає висновок, що інформаційний фонд щодо історії України становить основу політичної культури працівників правоохоронних органів. Лише теоретично осмисливши минуле, можна здійснити багатоаспектний культурологічний вимір політичної історії України, її політико-культурних елементів. Отже, соціальна пам'ять у питаннях політики, ставлення до власної історії, практики, політичної боротьби спричиняє активні впливи на формування політичної культури юриста, оскільки засвоюються політичні уроки, глибоко усвідомлюється національно-політична ідея. Сформовані таким чином політичні погляди і знання юриста дозволяють більш ефективно здійснювати аналіз і оцінювати явища суспільного життя. Справа в тому, що так чи інакше юрист при виконанні службових обов'язків вступає у політичні відносини, політичні діалоги з колегами та громадянами. Тому важливо формувати високий рівень політичної культури юриста, здатність чітко зорієнтуватися у політичних ситуаціях, роз'яснювати мету і смисл політичних подій громадянам. Проте, незалежно від політичних уподобань, головним у діяльності юриста є Закон. Тобто передусім юрист повинен формувати у собі політичну неупередженість. Не менш важливою є здатність кожного юриста виробити політичний імунітет проти деформації почуттів та переконань, які стають причиною неправильного, а то й фальшивого тлумачення політичного становища в Україні. Тому потрібно розвивати у собі навички політичного регулювання й управління, політико-правові здібності. Зміст політичної культури юриста вміщує також переконання та усвідомлення політичних цінностей. Тобто цінність політичної культури правника полягає у тому, що вона сприяє піднесенню і культури правоохоронної діяльності, вдумливому, свідомому ставленню кожного до виконання своїх службових обов'язків. Вона передусім постає для юриста засобом утвердження загальнолюдських цінностей, передбачення перспективи подальшого розвитку українського суспільства, застерігає від сліпого наслідування чиєїсь (часом ворожої) думки. Йдеться про уміння юриста осмислювати своє ставлення до правової дійсності з політичних позицій. У даному випадку домінує здатність політичної оцінки національної ідеї, яка є теоретичним підґрунтям політичної культури. У свою чергу, усвідомлення національної ідеї сприяє формуванню глибоких патріотичних почуттів юристів, адекватному розумінню тимчасових політичних, ідеологічних й економічних труднощів нашої держави. У противному разі політико-правова невизначеність юриста негативно впливатиме на виконання професійного обов'язку. Це означає, що політична культура юриста органічно поєднана з виконанням внутрішнього імперативу службового обов'язку. Для глибокого розуміння такого компонента політичної культури юриста як здатність передбачати політичні наслідки власної правоохоронної діяльності, необхідно звернутися до політичної думки України. її суть полягає у поясненні закономірностей, основних напрямів суспільного процесу в Україні. Адже юрист не повинен бути пасивним суб'єктом політичного життя українського народу. Опановуючи політичну науку, він усвідомлює мету розвитку українського суспільства, знаходячи ефективні правові методи розуміння цього процесу. Так, одним із методів демократизації, правового розвитку України є найповніше врегулювання суспільних відносин правовими нормами. Тому саме політична ефективність юридичної діяльності дозволяє визначити відповідні шляхи утвердження цивілізованого правопорядку. Справа у тому, що розв'язати правові проблеми неправовими та силовими методами неможливо. А політична культура дає можливість юристові зрозуміти, що правовим та й економічним реформам обов'язково передують політичні. Це особливо стосується України, де політичні надії й сподівання століттями поступово переходили у політичні орієнтації. Відтак методологічного значення у діяльності юриста набуває українська політична етика, поєднання національних та загальнолюдських цінностей. У процесі виконання службового обов'язку такі цінності становлять підґрунтя можливих політичних наслідків. Наприклад, у виборі методів стабілізації криміногенної обстановки юристу доцільно виходити із пріоритету національно-державницьких політичних цінностей. Незважаючи на існування численних політичних течій в Україні (прихильність до однієї з них безпосередньо впливає на власну юридичну діяльність), юрист має керуватися державницькими цілями, закріпленими у Конституції України. Тільки з позиції конституційної культури та інтересів держави юрист спроможний справедливо регулювати політичні інциденти у правоохоронній діяльності. Політичні права людини, закріплені в Конституції України, юрист зобов'язаний охороняти, оскільки у противному випадку можуть виникнути правові наслідки. У цілому можна сказати, що політична культура юриста є основою розв'язання правових проблем при виконанні службового обов'язку. Специфіку політичної культури нації зумовлює своєрідність національної культури в цілому, оскільки першовитоком є духовно-ментальні алгоритми етносу. Різні форми культури по-різному пов'язані з «душею народу». Запитання для закріплення матеріалу 1. Що означає термін «політична культура»; 2. Які компоненти визначають політичну культуру юриста;
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 412; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.222.3.153 (0.008 с.) |