Типологія злочинців за М.Єнікеєвим.

Асоціальний тип злочинця (менш злісний) відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не лише впливали б на його поведінку, а й утримували від можливої протиправної поведінки у складних, часом конфліктних ситуаціях.

Антисоціальний тип (злісний) притаманний професійному злочинцю, який виявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки. Як правило, ці люди неодноразово скоювали злочини і мають стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.

Корислива категорія злочинців, які посягають на матеріальні блага суспільства й окремих громадян, поділяється на види:

а) корисливо-господарські злочинці (незаконне підприємництво, ухиляння від сплати податків, фальсифікації товарів і т. д.);

б) корисливо-службові злочинці (хабарництво, розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, обман споживачів і т. п.);

в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність);

г) шахраї (підробка документів, грошових знаків та ін.);

ґ) ненасильницькі вимагачі.

Корисливо-насильницька категорія злочинців характеризується поєднанням корисливих посягань із насиллям над особистістю. Виділяють чотири види корисливо-насильницької категорії злочинців:

а) грабіжники;

б) учасники розбійних нападів;

в) насильницькі вимагачі (рекетири);

г) убивці з корисливою метою.

Насильницька категорія злочинців, яка відрізняється агресивною,

антигуманною спрямованістю до життя, здоров’я і особистої гіднос-

ті інших людей, це:

а) хулігани;

б) злісні хулігани;

в) особи, які посягають на честь і гідність особистості шляхом об-

рази і наклепу;

г) особи, які здійснюють агресивно-насильницькі дії проти особи-

стості — вбивства, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних

ушкоджень та ін.

Випадковий тип особистості злочинця пов’язаний з дефектами психічної саморегуляції. Це особи, які скоїли злочин уперше через випадковий збіг обставин, бо не змогли протистояти криміногенній ситуації через низький рівень самоконтролю. Скоєний злочин суперечить загальній поведінці цієї особистості і є випадковим.

 

Психологічна характеристика насильницького типу злочинців.

Основні риси насильницького типу злочинця:

1. підвищена схильність до агресивності як домінуюча форма реакції на дію різних подразників (хулігани, ґвалтівники).

Високий рівень егоїзму та егоцентризму

3. збудливий тип нервової системи, але при цьому понижений самоконтроль відсутність синтонності, тобто не живе в гармонії зі світом.

4. домінування фізіологічних потреб та примітивні форми їх задоволення.

5. деформація емоційної сфери – емоційна неврівноваженість, відсутність співчуття, жорстокість, черствість, емоційна тупість.

6. деформація когнітивної сфери – відсутність критичної оцінки своїх дій, низький рівень культури та освідченості.

7. неадекватна самооцінка – завищена або занижена.

8. акцентуації характеру – епілептоїдний, збудливий і застрягаючий типи.

Для злочинців насильницького типу, але з категорії злісних і особливо злісних, характерними є наявність стійкої антисуспільної спрямованості особистості, а також властивість штучно створювати або активно шукати ситуації в яких можна реалізувати злочин. На відміну від злісних та особливо злісних злочинців випадкові злочинці насильницького типу володіють соціально- схвалюваною спрямованістю особистості, але не вміють конструктивно розв’язати конфлікти. Ні ціннісно-смислова ні емоційна сфера не є суттєво деформована.

Насильницькі злочини типу зґвалтування скоюються як правило особами які мали ранню сексуальну ініціацію у збоченій формі. Крім цього більшість ґвалтівників пройшли крізь асоціальний розвиток на фоні сімейних проблем. Багато злочинів цього виду скоюються при підвищеній кількості тестостерону в крові.

Гвалтівникам притаманні такі особливості:

· примітивність інтересів

· жорстокість і цинізм

· нездатність встановлювати емоційні контакти з іншими

· зневажливе ставлення до жінок.

 

 

Психологічна характеристика корисливого типу злочинців.

Основні риси злочинця корисливого типу:

а) наявність викривленої системи ціннісних орієнтацій в якій домінують матеріальні цінності як головний смислоутворюючий центр життєдіяльності.

поділяються на 2 види:

1) накопичувальний (гроші як самоціль),

2) марнотратний (прагнення до розгульного життя і безділля).

б) головною антисоціальною характеристикою є пошук неправомірних джерел задоволення своєї потреби в матеріальних цінностях.

В структурі особистості домінують такі риси як жадібність або скупість або ж марнотратство, бажання влади, жорстокість, егоїзм, здирницьке чи споживацьке ставлення до життя, заздрість, неадекватна самооцінка.

 

Психологічна характеристика процесу формування особистості правопорушника.

Особистість правопорушника -це свідомий суб’єкт наділений сукупністю біологічно зумовлених і соц..детермінованих властивостей,якостей,поведінка якого визнається анти суспільно спрямованою,що виникає під впливом дії певних суспільно-політичних,економ,соц.-культурних умов.

На формування особистості великий вплив справляє спосіб життя найблищого соціального оточення та інших прошарків. Саме поняття спосіб життя включає в себе такі складові:

1. Матеріальне становище

2. система соціальних зв’язків та стосунків

3. соціально-психологічний клімат на фоні якого відбувається формування та розвиток особистості

Дефекти чи недоліки хоча б в одній з цих складових здатні обумовлювати появу анти суспільної спрямованості особистості, яка в свою чергу може стати причиною її криміналізації.

 

Типи анти суспільної спрямованості особистості.

* асоціальний – поведінка люд.незбігається з інтересами суспільства але немає чіткого вираженого негативного ставлення до нього не завдає суттєвої шкоди.

* антисоціальна – поведінка люд.суперечить інтересам суспільства і шкідлива для нього але не є небезпечною для основних умов суспільного життя.

*суспільно небезпечний – становить значну, серйозну для суспільства здебільшого свідомо спрямована проти його основних засад (злочинна поведінка).

 

 

Етапи формування злочинної поведінки та їх психологічна характеристика.

Злочинна поведінка – це процес, що розгортається в просторі і часі і включає в себе не лише самі дії, а й попередній вплив на особистість, який і визначає ґенезу протиправного вчинку.

Етапи формування злочинної поведінки:

На мотиваційному етапі формуються психологічні причини або спонукальні засади злочину. Появі будь якого мотиву завжди передує наявність потреби, яка спочатку існує в неопредмеченому вигляді (тобто безвідносно до об’єктів зовнішнього світу, за допомогою яких вона може бути задоволена). Згодом відбувається опредмечування потреби і зявляється так званий потребнісний стан при якому дана портреба набуває значущого особистісного смислу. Перетворення потреби на мотив відбувається тоді коли опредмечена потреба може бути реалізована в певній життєвій ситуації, тобто коли ця ситуація виникає перед людиною випадково або коли ця ситуація створюється штучно.

На цілепокладаючому етапі різ мотиви людини знаходять своє оформлення у вигляді ідеальних прагнень до мети. Тобто мотив знаходить свою форму реалізації – мету, яка втілюється в діях і результатах. Цей етап закінчується прийняттям рішення діяти, тобто виконавчий етап.

В структурі процесу прийняття рішення виділяють такі етапи:

Підготовчий – обробка інформації, розробка можливих варіантів дій.

Основний - вибір одного найбільш прийнятного варіату дій

Контрольний – оцінка прийнятого рішення, за критерієм необхідності та доцільності; можлива відмова від рішення або зміна рішення.

Заключний або опер раціональний – реалізація прийнятого рішення. Відбувається скоєння злочину.