Загальна психол. хар-ка судової дія-ті.

Психологічна структура судової діяльності складається з:

*пізнавальної,

*конструктивної

*виховної діяльності суду.

Особливість пізнавальної діяльності в суді, перш за все, полягає у тому, що матеріали попереднього розслідування завжди дають йому вже певну готову модель події, дій та взаємостосунків, які підлягають дослідженню, перевірці, у тому вигляді в якому вони подаються в результаті закінчення розслідування. Суть конструктивної діяльності в суді- це винесення вироку за справою, що розглядається. До спеціальних умов конструктивної діяльності слід віднести:

1. Винесення вироку колегіально членами суду;

2. Забезпечення невтручання в його прийняття;

3. Законодавче гарантування свободи власного переконання судді, що є в основі кожного винесеного вироку;

4. Вимога неперервності розгляду кримінальної справи.

Специфічна особливість діяльності суду полягає у тому, що конструктивна діяльність спочатку здійснюється кожним суддею окремо, а закінчується завжди колегіальним при винесенні вироку. Важливий виховний вплив має і оголошення вироку в тому випадку, якщо він був справедливим, відповідав вимогам закону про співмірність покарання важкості скоєного злочину і особистості підсудного, був конкретним, чітким, зрозумілим для всіх присутніх у залі судового засідання.

Суд реалізує виховну функцію і в діяльності по найбільш повному зібранні, аналізу і відправленню у виправно-трудовий заклад даних про особистість засудженого.

Важливе значення для виховної роботи над підсудним має і дотримання моральних норм попереднього розслідування.

 

Професійні та психологічні якості, необхідні для ефективної діяльності суддів.

Суддя – одна з найскладніших юридичних професій. Суцддя повинен не тільки правильно розглядати і вирішувати кримінальну чи громадську справу, а й максим ально використовувати судову практику ведення процесівз метою запобігання злочинних проявів та інших порушень.Судіі з досвідом характерні принциповість, високий рівень відповідальності за власну діяльність, прийняття рішення, витримка та неупередженість.

Мислення судді повине бути об’єктивним, всебічним, конкретним, певним; інтуїція і увага беруть участь не тільки в оцінюванні інформаціїна початкових етапах дослідження доказів.

В комунікативному аспекті роботи реалізуються такі якості як чуйність, емоційна врівноваженість, вміння слухати, говорити.

В організаційній діяльності судді реалізуються токі якості як воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість.

Психологічна характеристика підготовчої стадії судового розгляду справи.

Підготовча стадія має на меті: пізнання матеріалів попереднього слідства і планування судової діяльності. На даній стадії суддя, знайомлячись з матеріалами попереднього слідства і його висновком, в основному з письмовими матеріалами та деякими речовими доказами, здійснює реконструктивну діяльність. Вивчення матеріалів справи - особливий етап і в діяльності інших учасників кримінального процесу, і перш за все - прокурора і адвоката. Уже на цьому етапі формується їх процесуальна позиція, їх протиборча взаємодія. При вивченні матеріалів кримінальної справи кожна сторона з'ясовує:

- що має бути підтверджено в суді;

- чи відповідають зроблені висновки матеріалами даної кримінальної справи;

- чи врахована слідчим вся сукупність доказів у справі, чи є необхідність заповнення прогалин попереднього слідства в суді;

- на яких сторонах справи слід побудувати стратегію звинувачення або захисту, які докази можуть отримати нову інтерпретацію, що може вплинути на рішення суду.

На даному етапі здійснюється систематизація доказів та джерел їх отримання, здійснюється критичний аналіз їх достовірності, висуваються всі можливі контр версії.

 

86. Псих. хар-ка стадії судового слідства.

Тут беруть участь всі зацікавлені сторони процесу: судді, прокурор, підсудний і його адвокат.

Різні вихідні позиції сторін надають судового розгляду справи особливу гостроту і напруженість. На цій стадії проводиться безпосереднє сприйняття усіх джерел доказів, здійснюється дослідження їх надійності, аналізується їх відносність і значимість.У судовому слідстві всі учасники судового розгляду мають рівні права за поданням доказів, участі в дослідженні доказів і заявою клопотань. Але кожна зацікавлена сторона прагне тут виділити ті сторони обставин, які відповідають її інтересам.

 

 

87.Псих. хар-ка стадії судових дебатів.

Самостійною частиною судового розгляду є судові дебати, в яких кожне яка бере участь у справі особа викладає свою точку зору на обставини справи і майбутні вирішення питання на основі доказів, перевірених в ході судового слідства. У своїх промовах зацікавлені особи зачіпають перш за все доведеність чи недоведеність звинувачення, кваліфікації вчиненого діяння, якщо воно підтверджене зібраними доказами, міри покарання, що підлягає призначенням підсудному, питання про причини злочину, дається характеристика особистості підсудного.

У судових дебатах бере участь також державний і громадський обвинувачі, захисник і підсудний, якщо захисник у судовому засіданні не бере участь.

Учасники судових дебатів аналізують у своїх промовах свою версію розглянутого події, прагнуть надати на суддів сприятливий для себе вплив, виходячи зі свого процесуального положення, спростовують модель події або його елементи, відстоюють один учасниками судових дебатів. Викладають свої пропозиції щодо можливого покарання або виправдання підсудного.

 

Психологія судової промови.

В цілому не існує єдиного підходу до судової промови, її визначення та атрибутів, ознак. Можна вважати, що до сфери розгляду в судовому красномовстві належать всі форми виступів учасників процесу.

За призначенням у кримінальному процесі судова промова може бути або "захисною", або "обвинувальною.

Головною характеристикою судової промови є те, що це процесуальна діяльність, визначена законом, та, відповідно правовий акт. Цим зумовлюються певні елементи формалізації в судовій промові.Перш за все, деякі мовні конструкції, що використовуються при зверненні до суду та учасників процесу, при представленні доказів, тощо. При підготовці судової промови слід вивчати практику відомих судових процесів, звертаючи увагу на "стандартні" елементи промови та правила їх застосування. Промова завжди містить взаємодію з аудиторією, навіть якщо ця аудиторія була б уявною, а сам контакт — умовним. Не є винятком і судова промова. Існують розбіжності стосовно розуміння того, що вбачається в понятті "аудиторія " у даному випадку. Очевидно, більш правильним буде таке розуміння судової аудиторії, при якому до неї належать лише ті, хто прямо вишпчрііий у законі як учасник процесу. В іншому випадку, тобто коли аудиторією вважають всіх присутніх в залі судового засідання, саме визначення судової промови буде розпливчастим, і вона втрачає свою якісну природу як процесуальної дії.

Психологічна культура судового оратора полягає втому, що він має володіти знаннями та вміннями психологічного спілкування такою мірою, щоб стати керівником (лідером) організації специфічного пізнавального процесу, яким є судовий розгляд. Досягається це не лише логічними та фактологічними засобами, але й за допомогою таких психологічних прийомів, як управління увагою, пізнавальною активністю т. ін.Судова промова в своїй основі мас суто професійну мовленнєву базу, тобто до лексики належить професійна юридична мова. Це зумовлює її насиченість спеціальними термінами та зворотами. Тому мовленнєвою нормою в судовій промові найчастіше є адекватне вживання спеціальних термінів. Різновиди судової промови в процесі пов'язані з певними процесуальними функціями, і їх побудова має свої особливості.

Загальними принципами побудови промови мають бути: поєднання її направленості (наприклад, обвинувальної чи захисної) з абсолютною точністю та повнотою у викладенні права; уникнення загальних положень, абстрактної та нецілеспрямованої мови; аргументованість та підпорядкованість усієї промови цільовому призначенню та темі промови.

Варто враховувати й те, що судова промова мас виховну спрямованість, активно впливаючи на судову аудиторію, широку громадськість і передаючи ті вселюдські духовні цінності, якими мас керуватися судовий оратор.