Лекція 1.Соціально-психологічні особливості підприємництва.

Лекція 1.Соціально-психологічні особливості підприємництва.

План

1. Предмет і завдання курсу «Психологія підприємництва».
2. Атрибути підприємця
3. Особистісні якості, що сприяють і перешкоджають успіху в бізнесі
4. Стратегії особистості в бізнесі
5. Психологічні аспекти прийняття рішень. Специфіка та функції прийняття рішення в діяльності підприємця

 

Питання 1. Предмет і завдання курсу «Психологія підприємництва».

Підприємництво в сьогоднішньому світі - це серйозна економічна і політична сила. У ряді розвинених країн Європи та Америки на частку фірм з числом працюючих менше 20 осіб припадає від 40% до 55% всіх зайнятих у приватному секторі. Малі фірми живлять життєвими силами здоровий економічний організм будь-якої країни. Вони займають такі ніші в економіці, де невигідно діяти гігантським транснаціональним кампаніям, і там маленькі фірми сміливо вступають у конкурентну боротьбу з великим бізнесом, переважаючи більш високою ініціативою, гнучкістю і низькими витратами на управлінський апарат. Своєю високою економічною активністю вони не дозволяють безконтрольно піднімати ціни монополіям, і здатні ефективно розвивати і експлуатувати нові революційні технології. Розвиток малого бізнесу в нашій країні - одна з неодмінних умов стійкої стабілізації економічної обстановки, ослаблення і подолання соціальної напруженості і зміцнення демократії.

Слід зазначити, що перехід людини з однієї соціальної групи, наприклад, технічної інтелігенції, в іншу – бізнесмен, визначається не тільки сумою грошових коштів або матеріальних благ, наявних в її розпорядженні, а й значною мірою - її свідомістю, яке докорінно відрізняється у найманого робітника і вільного підприємця. Саме психологічний компонент: мотивації, установки, вольові якості та інші особистісні параметри, визначають, чи стане людина підприємцем чи ні. Більш того, сукупний менталітет жителів країни визначає її політичну систему, темпи демократичних перетворень і характеристики промислового зростання. Тому одних лише економічних категорій недостатньо для розуміння сутності підприємництва, і для опису цього соціально-економічного феномена потрібне залучення психологічних категорій.
Предметом дисципліни «Психологія підприємництва» є вивчення психологічних особливостей підприємця як суб'єкта економічного процесу.
Завданнями курсу є формування у студентів певних знань, умінь і навичок:
1. Вивчення економічної ролі підприємців у процесі історичного розвитку людства в зв'язку із зміною економічної та ідеологічної свідомості людей.

2. Уміння знаходити психологічні аспекти в діяльності підприємця, а також розуміння психологічних механізмів вибору цього виду діяльності.

3. Визначення набору особистісних якостей, необхідних для успішного заняття підприємницької діяльності.

4. Виявлення психологічних факторів, що сприяють або перешкоджають успіху підприємницької діяльності.

5. Визначення психологічних принципів формулювання бізнес-цілей.

6. Вивчення способів підвищення ефективності керівництва бізнес-процесами.

7. Виявлення потреб потенційних клієнтів при веденні підприємницької діяльності та визначення психологічних принципів успішних продажів.

8. Психологічні основи формування команди для успішного ведення бізнесу.

9. Методи зняття стресу, що виникає при занятті підприємницькою діяльністю.

10. Вивчення ролі ділового етикету, і національних особливостей у діяльності підприємця.

Питання 2. Атрибути підприємця

Одне з перших визначень підприємця належить Річарду Кантильону (1680-1734), який визначав його як господарюючого суб'єкта, що добровільно приймає на себе обов'язок несення різних ризиків у процесі економічної діяльності. Цю точку зору поділяв і інший відомий економіст - Адам Сміт (1723-1790), який визначав підприємця як власника капіталу, який заради реалізації якоїсь комерційної ідеї та отримання прибутку йде на економічний ризик. Фактично у визначенні А. Сміта ми бачимо всі три основні складові діяльності підприємця: прибуток - як мета діяльності, комерційна ідея - як спосіб її досягнення, і ризик - як неминуче негативне умова всього процесу. У своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» Адам Сміт визначив людину як автономного індивіда, керованого двома мотивами – своєкорисливим інтересом і схильністю до обміну. Французький економіст Жан Батист Сей (1767-1832) на відміну від А. Сміта вважав, що не підприємці-землевласники, а промислові та фінансові підприємці є основною рушійною силою розвитку економіки країни. На думку Ж.Б. Сея, підприємець - це економічний агент, який комбінує фактори виробництва, перетягуючи ресурси зі сфери низької продуктивності та прибутковості, в області, де вони можуть принести максимальний дохід.

Пізніше, в кінці XIX століття, виникла суб'єктивно-психологічна концепція економічних відносин, в основі якої знаходиться прагнення людини задовольнити свої потреби (К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер та ін.). Відповідно до думки цих економістів, підприємницька діяльність ініціюється окремими особистостями, які відкривають для себе вигоду якихось видів діяльності або економічних операцій, після чого інші учасники економічного процесу імітують успішні дії підприємців, які потім підкріплюються силами звички і законодавчими актами. Таким чином, в рамках даної концепції, основну роль у підприємницькій діяльності відіграє творчий елемент свідомості, що дозволяє деяким особистостям відкривати для себе найбільш вигідні способи отримання прибутку.

Найбільш повно економічна сторона діяльності підприємця розроблена в працях американського економіста Й. Шумпетера, який зазначав, що підприємництво не є професією, а швидше відображає деякий стан, через який проходить початківець-бізнесмен, який розбудовує свою справу. До категорії підприємців він відносив «господарюючих суб'єктів, функцією яких є здійснення нових комбінацій і які виступають як їх активний елемент». Відповідно до думки Шумпетера, особливістю підприємців є створення ними чогось нового, а також подолання опору соціального середовища, яке перешкоджає цим нововведенням. У цьому визначенні ми бачимо скоріше психологічний підхід, ніж економічний, позаяк звідси з неминучістю випливають такі якості підприємців як креативність, цілеспрямованість і сильна воля. Крім цих якостей Шумпетер вважав невід'ємними властивостями підприємців також індивідуалізм та лідерські якості. У своїй книзі «Теорія економічного розвитку» Шумпетер зазначав, що підприємець - це залучена в економічний процес людина, яка робить не те, що роблять інші і не так, як вони. Таким чином, на думку цього вченого, відмінність терміна «підприємець» від близьких до нього термінів «капіталіст» і «бізнесмен» полягає в тому, що для першого з них в обов'язковому порядку повинні бути притаманні атрибуції «ініціативності», «дар передбачення» і «авторитет», що зовсім не обов'язково для двох інших соціально-економічних груп людей. На його думку, підприємці становлять особливий тип людей, які виконують функцію створення чогось нового, і тому неминуче стикаються з опором соціального середовища.

Засновник сучасного менеджменту Пітер Друкер у своїх роботах підкреслював практичний і інтуїтивний характер підприємницької діяльності, вважаючи, що «науку підприємництва» створити неможливо, бо кожен підприємець стикається з унікальним набором економічних і психологічних факторів. На його думку, принципова відмінність підприємництва від інших форм малого бізнесу полягає в тому, що підприємець створює новий ринок і знаходить нових покупців, формуючи, таким чином, новий сегмент ринку. На думку П. Друкера, головним інструментом підприємця є нововведення, і від того, наскільки грамотно і продумано застосовує інновації підприємець, залежить успіх його починання.

Для того, щоб скласти повне визначення підприємця, що включає як економічні, так і психологічні складові, слід визначити ключові і додаткові атрибути підприємця.

Отже, ключові атрибути підприємця:

Ø Прагнення до комерційного успіху і отримання прибутку (А. Сміт, Ж.Б. Сей, А. Камінка, Ф. Гайек, П. Друкер, Л.І. Абалкіна та ін)

Ø Дія в умовах ризику (Р. Кантільон, А. Сміт, А. Петражицький, Л.Абалкин);

Ø Поєднання функції власника капіталу, найманої керуючого і працівника (Ж. Бодо);

Ø Наявність комерційної ідеї (А. Сміт, П. Друкер);

Ø Комбінування ресурсами і переміщення капіталу в зону максимальної прибутковості (Ж.Б. Сей, Й. Шумпетер, П. Друкер);

Ø Певний набір особистісних якостей (Й. Шумпетер)

Ø Свобода у виборі напрямів та методів діяльності (Л.Абалкин).

До можливих (додаткових) атрибутів підприємця можна віднести:

а) наявність власного капіталу (А. Сміт);

б) генерація нової ідеї або технології (П. Друкер);

в) пропозиція нової послуги чи товару, освоєння нового сегмента ринку (П. Друкер).

Ці властивості підприємця не є ключовими, тому що підприємництво можливе і без наявності власного капіталу (наприклад, з використанням позичкових коштів або за рахунок державних субсидій), з використанням чужих ідей або вже існуючих технологій і т. д. Звичайно, наявність цих додаткових переваг підвищує шанси підприємця на успіх, але вони не є обмежуючими.

Інтегруючи всі вище наведені визначення та атрибути, можна так визначити підприємництво: це ініціативна економічна діяльність людей, спрямована на отримання прибутку. Вона пов'язана з ризиком і здійснюється під власну майнову відповідальність підприємця.

Підпрємець - це людина певного особистісного складу, яка у своєму прагненні до отримання прибутку самостійно вибирає спосіб економічної діяльності, несе майнову відповідальність за її результати і на першому етапі своєї діяльності поєднує функції власника капіталу, найманої керуючого і працівника.

Специфічною особливістю підприємницької діяльності (на відміну від найманого робітника) є невизначеність у виборі не тільки засобів, але і цілей діяльності. Відсутність інструкцій і жорсткої регламентації призводить до необхідності дуже часто приймати важливі рішення, що є додатковим психологічним навантаженням.

Крім того, підприємець одночасно виконує кілька функцій, розділених на сформованому підприємстві. Він одночасно є власником підприємства, управляє бізнес-процесами і є працівником свого підприємства, як правило, сам організовує продажі, а іноді навіть виконує функцію бухгалтера, що створює додаткове психологічне навантаження.

Сучасне підприємництво в Україні виконує три соціально-економічні функції, які чинять все більший вплив на різні сфери суспільного життя.

Економічна функція - формування ринкової економіки, перехід важелів управління економікою від держави до приватних осіб, ініціативний розвиток окремих напрямів у промисловості та сільському господарстві

Соціальна функція - формування нової соціальної групи - підприємців та бізнесменів; формування середнього класу - соціальної верстви забезпечених людей; зміна ставлення суспільства до бізнесу від негативного до позитивного.

Психологічна функція - формування самосвідомості нової української буржуазії, усвідомлення себе як особливої активної економічної (і навіть політичної) сили, здатної впливати на різні сторони життя країни. Самореалізація себе через власний бізнес, політику, інноваційні технології чи благодійність.

Тут слід зазначити, що підприємці, як активна соціальна група, тісно взаємодіють з трьома шарами суспільства:

Ø з клієнтами (споживачами їх товарів або послуг). Клієнти виконують найважливішу функцію в бізнесі, будучи споживачами продукції підприємців і забезпечуючи повернення витрачених фінансових коштів у вигляді оплати за товари або послуги. Крім того, між підприємцями і споживачами існують і інші зв'язки (рекламно-інформаційні та іміджеві), які можуть мати вирішальні наслідки для розвитку того чи іншого бізнесу.

Ø з найманими працівниками. Наймані працівники виникають на певному етапі розвитку бізнесу,коли підприємець вже не може сам виконувати всі функції на своєму підприємстві. Спочатку вони виконують роль виконавців виробничих функцій, а потім і менеджменту. В сучасній Україні, на відміну від Заходу, наймані працівники поки що є роз'єднаною масою людей, не згуртованих реальними профспілками, що полегшує підприємцям взаємодію з ними, однак в перспективі не виключена жорстка конфронтація між бізнесом і найманою працею.

Ø з представниками державних структур. Держава, з одного боку, здійснює регламентацію бізнесу і жорсткий контроль, отримуючи натомість фінансові ресурси у вигляді податків. Крім того, не є секретом те, що в даний час має місце значний «сірий» фінансовий потік між підприємцями та окремими чиновниками у вигляді хабарів і «відкатів». Третя складова держави - це силові структури, які можуть чинити як позитивний, так і негативний вплив на бізнес-процеси.

Питання 3. Особистісні якості, що сприяють і перешкоджають успіху в бізнесі.

Особистісні якості, що сприяють успіху в бізнесі.

Одне з безперечних позитивних якостей особистості підприємництва - це його лідерські якості. Лідера можна визначити як найбільш авторитетну особистість у даному соціальному співтоваристві, що грає центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємовідносин у групі. Підприємець не може не бути лідером, оскільки він повинен згуртувати навколо себе людей і надихнути їх для досягнення високої мети. Він досягне успіху в бізнесі, тільки якщо зможе переконати своїх співробітників у здатності досягти такого рівня виконання завдань, які раніше здавалися їм недоступними. Ця здатність лідера тісно пов'язана з такими якостями, як уміння створювати оптимістичні плани, посилювати надії на успіх, пояснювати суть інновацій, згуртовувати колектив в кризових ситуаціях і т. д. На думку А. Менегетті, лідер - це людина, яка, задовольняючи власний егоїзм, реалізує громадський інтерес. Розвиваючи власну діяльність, він розподіляє матеріальні блага і забезпечує роботою сотні людей. При цьому лідер стимулює прогрес в суспільстві і вносить пожвавлення в економіку, що дає поштовх еволюції суспільства. Для задоволення інтересів суспільства підприємцю необхідно:

а) вивчити інтереси певної групи людей;

б) запропонувати якісь способи задоволення існуючих інтересів або вирішення актуальних проблем;

в) зуміти за допомогою підприємницької активності одержати власну вигоду, розв’язуючи соціальну проблему.

На думку А. Менегетті, економічний лідер - це оперативний центр безлічі відносин і функцій, який створює нові робочі місця, приносить прибуток і сприяє розвитку сфери послуг. Згідно уявленням А. Менегетті лідер має три групи якостей, серед яких умовно можна виділити:

· інтелектуальні здібності,

· особистісні якості

· набуті вміння

Особистісні якості успішних підприємців:

Інтелектуальні здібності	Риси характеру особистості	Набуті вміння
Ø Розвинене логічне мислення Ø Проникливість Ø Оригінальність мислення Цікавість Ø Здатність засвоювати нові знання та навички Ø Інтуїція Ø Освіченість	Ø Ініціативність Ø Гнучкість Ø Схильність до творчості Ø Сміливість Ø Впевненість у собі Ø Врівноваженість Самостійність Ø Амбіційність Ø Адекватність самооцінки Ø Обов'язковість Ø Енергійність Надійність Ø Владність Ø Працездатність Ø Незалежність	Ø Уміння заручатися підтримкою Ø Уміння співпрацювати Ø Уміння завойовувати популярність і престиж Ø Уміння висловлювати думки Ø Такт і дипломатич ність Ø Уміння брати на себе ризик і відповідальність Ø Уміння організовувати інших людей Ø Уміння переконувати Ø Уміння розуміти гумор Ø Уміння розбиратися в людях

Цей далеко не повний перелік особистісних якостей змушує шукати серед них найбільш важливі, без яких успіх підприємницької діяльно буде істотно ускладнений. Аналіз діяльності українських і зарубіжних підприємців показує, що серед різноманітних особистісних якостей можна виділити п'ять найбільш важливих:

§ Самостійність

§ Амбіційність

§ Наполегливість

§ Працьовитість

§ Стійкість

Першу якість - самостійність - в глобальному сенсі можна визначити, як прагнення людини самій визначати своє життя, самостійно вибирати цілі в роботі і засоби для їх досягнення. Наявність таких рис особистості - одне з найважливіших умов успіху. Підприємцями стають, в першу чергу, ті люди, яких не влаштовує їх роль найманого працівника, яким не вистачало самостійності на їх попередній роботі. Якщо згадати концепцію А. Маслоу, то можна сказати, що підприємці - це люди з особливо вираженою потреби до самореалізації.

Амбіційність також є важливою якістю, яка допомагає бізнесменові-початківцю долати будь-які перешкоди на його шляху до успіху. Цікаво відзначити, що ставлення людей до цієї особистісної якості значно відрізняється в різних культурах. У США воно оцінюється як позитивна риса, а в Україні – частіше як недолік, принаймні, про таких людей нерідко говорять з осудом. Тим не менш, амбітність – тобто підвищена самооцінка і віра в успіх - додає людині додаткові сили і допомагає справлятися з труднощами.

Наполегливість в аспекті підприємницької діяльності означає бажання робити все можливе для досягнення успіху, і готовність піти заради нього на певні жертви. Наполегливість проявляється в тому, що людина живе своїм бізнесом, думає тільки про нього.

Працьовитість як особистісна якість повною мірою характеризує багатьох успішних людей у бізнесі. Вони працюють не тільки тому, що хочуть заробити побільше грошей, а й тому, що їм подобається сам процес праці, бо він приносить їм задоволення.

Стійкість до життєвих негараздів і вміння витримувати удари долі складається з двох компонентів: здатності не занепадати духом за несприятливих обставин і уміння виности позитивний досвід з невдач.

Ще один важливий момент, що стосується ефективного керівництва власним бізнесом, полягає в тому, що успішний керівник повинен завжди вміти знаходити оптимальний баланс між двома крайностями. Аналіз особистісних особливостей найбільш успішних лідерів бізнесу Америки показує, що більшість з них мають декілька таких пар якостей, які на перший погляд здаються взаємовиключними:

Амбіційність – Скромність

Питання 4. Стратегії особистості в бізнесі

Особистість кожного підприємця унікальна, що визначає спосіб організації ними бізнес-процесів. Наприклад, один бізнесмен може часто міняти напрямки своєї підприємницької діяльності, в той час, як інший буде постійний у своїх пристрастях і бізнес-стратегіях. Один буде чесний з компаньйонами і державою, інший – буде намагатися ухилятися від сплати податків і своїх зобов'язань по відношенню до ділових партнерів. Якщо підприємець проявляє високі моральні якості: вірність своєму слову і взятим зобов'язанням, працьовитість і відповідальність, то у нього з високою ймовірністю будуть відсутні такі якості особистості як лінь, брехливість та непослідовність.

В процесі свого розвитку особистість може змінюватися. Наприклад, в особистості підприємця, якого неодноразово обманювали його партнери або працівники, може з часом виникнути такі риси, як підозрілість або агресивність. Таким чином, ми можемо визначити особистість як сформовану протягом життя сукупність індивідуальних психологічних особливостей, які визначають своєрідне для даної людини ставлення до себе, суспільства і навколишнього світу в цілому.

Причини, які спонукають людей зайнятися підприємницькою діяльністю:

Внутрішні:

Ø прагнення до свободи,

Ø бажання самореалізувати свої здібності,

Ø бажання поліпшити свій добробут.

Зовнішні:

Ø тиск обставин,

Ø підприємці за традицією (коли фірма передається у спадщину),

Ø перехід з категорії менеджерів у власники,

Ø становлення бізнесмена за допомогою «бізнес-інкубаторів» за підтримки держави.

Бажання розлучитися з найманою працею в менеджерів часто пояснюється ростом амбіцій. Їм стає нецікаво працювати на господаря, і вони розраховують значно збільшити свій дохід, який вже не буде обмежувати хтось «зверху». Проте перехід в нове амплуа рідко проходить без жертв. Справа в тому, що колишні топ-менеджери звикли до вирішення питань стратегічного рівня, а стаючи підприємцями, вони починають тонути в дрібницях, кожна з яких може виявитися важливою. Крім того, менеджерам, які вирішили відкрити свою власну справу, спочатку доводиться жертвувати звичним рівнем доходів та соціальним статусом. Крім того, їм потрібно проходити всі етапи становлення нового бізнесу, починаючи з самого «нуля», і виконувати великий обсяг чорнової роботи. Все це вимагає неабиякої частки здорового авантюризму і колосальної витримки. Коштів в бізнесі ніколи не буває багато. Який би не був розмір стартового капіталу у колишнього менеджера, йому доводиться серйозно міняти своє ставлення до грошей після переходу в статус підприємця. Йому доводиться пускати в оборот всі свої доходи, щоб розвивати бізнес і платити зарплату співробітникам, щоб вони не пішли до конкурентів. Тому багато бізнесменів починають подумувати про повернення в статус менеджера, що працює на процвітаючого господаря. Хтось йде назад в наймані працівники, бо не зміг налагодити ефективний бізнес, а хтось набратися досвіду в більш масштабному підприємстві. Такі процеси: з менеджерів в підприємці і назад, постійно протікають в суспільстві, поступово формуючи два багато в чому протилежні групи людей - власників і менеджерів. Тільки побувавши в обох іпостасях, людина може з повним розумінням сказати, що у неї виходить краще.

 

Існує три основні системи координат, через які можна визначити життєві стратегії особистості будь-якої людини, в тому числі – і підприємця:

Ø Перша система координат позначає місце стратегії на осі егоїзм-альтруїзм. Одні люди більше орієнтуються на власні інтереси, інші - на суспільну користь.

Ø Друга система координат визначає ступінь відповідальності людини за власну долю, що визначається рівнем суб'єктивного контролю, або, навпаки, схильності піддаватися зовнішній регламентації.

Ø Третя система координат визначає можливі засоби досягнення цілей. На одному її полюсі розташовується прагматизм, на іншому – моральні обмеження і моральний самоконтроль.

Якщо говорити про стратегію підприємницької діяльності, то в Україні вона досі зміщена в області егоїзму, внутрішнього локусу контролю і прагматизму.

Це не означає, що підприємцям в Україні не притаманні такі риси як альтруїзм, високі моральні принципи і довіра до соціального середовища, просто ці орієнтири не є головними в житті бізнесмена. Неважко уявити собі, що станеться, якщо підприємець почне більше дбати про вигоду своїх конкурентів на шкоду собі, почне розмірковувати, наскільки морально нав'язувати потенційним клієнтам свої товари, або ж припинить зусилля з розширення свого бізнесу, вирішивши, що від долі не втечеш. Такий підприємець майже не має шансів для виживання в жорстокому світі бізнесу. Реалії життя свідчать, що благодійність, певий альтруїзм і роздуми «про вічне і святе», як правило, починають хвилювати свідомість бізнесменів в кінці їх життєвої кар'єри, коли вони вже домагаються серйозного фінансового успіху, а значить - виходять зі стадії підприємця.

В рамках цих головних стратегічних напрямків життєвого шляху можна виділити більш вузькі напрямки діяльності людей, пов'язані з реалізацією потреб особистості. Для одних підприємців головною метою є задоволення фізіологічних потреб, для інших - престиж і повага навколишніх людей, для третіх - свобода і незалежність, для інших - можливість самореалізації.

Далеко не кожна людина має усвідомлену і сформовану стратегію життя, більшість людей визначають свої пріоритети частиною імпульсивно, а частиною інтуїтивно, а пошуком власної унікальності займаються мізерно мала частина популяції підприємців. Єдина область життя, де пошук унікальності є для вітчизняних бізнесменів актуальним – це пошуки того сегмента ринку, де вони очікують для себе максимальної прибутковості.

Загальну стратегію життя людини багато в чому визначають батьківські настанови, які ще в дитинстві формують сценарій життєвого шляху дитини (система «скриптів» за Е. Берном). Припустимо, що троє людей вирішили стати підприємцями і поставили перед собою мету через п'ять років мати мережу з п'яти продовольчих магазинів. Підприємець з програмою «переможця» через визначений термін доб'ється поставленої мети, і буде мати торгову мережу з п'яти або навіть шести магазинів. Підприємець з програмою «невдахи» розориться вже на першому році бізнесу і після декількох невдалих спроб зайвий раз переконається в своїй нікчемності. Підприємець «не-переможець», незважаючи на важку наполегливу працю, доб'ється певних результатів, але не досягне наміченого (наприклад, у нього буде тільки три-чотири магазини зі стійкою, але не дуже прибутковою торгівлею). Цікаво, що якби «не переможець» поставив своєю метою мати три магазини, то мав би два – тільки тому, що закладена в ньому програма націлює його на наполегливу працю, але не дозволяє йому домагатися легкого і повного успіху.

 

Уявлення про успіх:

Ø багатство,

Ø влада,

Ø незалежність,

Ø переживання щастя, радості, спокою, почуття задоволення,

Ø відчуття стабільності, стійкості,

Ø високе становище в суспільстві,

Ø придбання відомості чи навіть слави.

Питання 5. Психологічні аспекти прийняття рішень. Специфіка та функції прийняття рішення в діяльності підприємця

 

У структурі управлінської діяльності керівника-бізнесмена можна виділити кілька найважливіших функцій:

Ø цілепокладання,

Ø прогнозування,

Ø планування,

Ø організація,

Ø мотивування,

Ø контроль,

Ø найбільш істотний елемент – функція прийняття управлінських рішень.

Функцію прийняття рішень,

Психологічні механізми,

Існує модель успішного керівника яка забезпечує максимальну можливість успішної розробки та реалізації управлінських рішень. У цей набір входять: екстравертірованность, комунікабельність, рішучість, професіоналізм, відкритість, допитливість, орієнтація на результат, впевненість.

 

Тема 2.

Год.

1. Людина,індивідуальність особистість як предмет прикладної психології.
2. Темперамент, його роль у діяльності людини.
3. Проблема міжособистісної сумісності.
4. Характер, його вплив на ділову співпрацю.
5. Типологія особистості
6. Трансактний аналіз спілкування

 

Питання 1.

Кожна людина, як складна самоорганізована система має окрему тілесність, тобто окрему фізичну структуру (механістична основа), а також свою власну, індивідуальну сукупність духовно-психологічних рис (синергетична основа), що визначають її індивідуальність.

Індивідуальність — це сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, зді­бностей, які відрізняють одну людину від іншої.

Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, які забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв'язків із навколишнім світом.Інди­відуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного.

Особистість — найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Вона представлена соціально зумовленими, психо­логічними характеристиками, які виявляються у суспільних зв'язках, відносинах, є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої людини, так і для її оточен­ня. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість — основна властивість, у якій виявляється її суспіль­на сутність. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки, тощо.

Людина — це складна система, у якій фізичне і психічне, ге­нетично зумовлене і набуте, природне і соціальне утворюють нерозривну єдність. Саме в громадському житті, в системі суспільних відносин, набуваючи соціальних якостей для самостійної діяльності й активності, для самопізнання і самоствердження в ре­альній дійсності вона стає особистістю.

Структуру особи за 3. Фрейдом становлять три інстанції:

1. «Воно» — це первісна, основна, центральна частина струк­тури особистості, яка містить усе успадковане при народженні, її зміст майже цілком несвідомий.

2. «Его» («Я») — психічна інстанція, яка підкоряється прин­ципу реальності, постійно перебуває у зв'язку з зовнішнім сере­довищем і виробляє ефективні способи спілкування із зовнішнім світом.

3. «Супер-Его» («Над-Я») — моральні принципи людини, що визначають прийнятність чи неприйнятність для неї певного спо­собу поведінки. Ця психічна інстанція розвивається не з «Воно», а з «Я», вона є суддею і цензором особистості. До функцій «Над-Я» належать совість, самоспостереження і формування ідеалів.

Незадоволеність собою, тривоги і турботи, які часто виникають у людини, є емоційним відтворенням у свідомості індивіда боротьби «Воно» і «Над-Я». Намагаючись позбутися цих неприємних емоційних станів, людина за допомогою «Я» виробляє у собі захисні механізми:

1. Заперечення — проявляється тоді, коли людина намагається не помічати, заперечувати неприємну для неї дійсність, що ча­сто заважає їй продуктивно працювати. Поширеною формою такої поведінки є заперечення критики на свою адресу як психологічний самозахист.

2. Придушення (стримування) — проявляється у блокуванні внутрішніх імпульсів і погроз (напротивагу запереченню).

3. Раціоналізація — постає як спосіб розумного виправдання будь-яких вчинків, що суперечать моральним нормам.

4. Реактивне утворення — проявляється у приховуванні людиною від себе мотиву власної поведінки, його придушенням через особливо виражений і свідомо підтримуваний мотив протилежного типу.

5. Проекція — проявляється в тому, що власні негативні якості людина несвідомо приписує іншій особі.

6. Інтелектуалізація — намагання уникнути загрозливої ситуації шляхом її обговорення в абстрактних термінах.

7. Заміщення — полягає в частковому задоволенні неприйнятного мотиву будь-яким морально допустимим способом.

Згідно з теорією гуманістичної психології особистість є уніка­льною цілісною системою, здатною до самоактуалізації, що притаманне тільки людині. Це вчення базується на таких основних положеннях:

ü людину слід вивчати лише в цілісності;

ü кожна людина є унікальною, саме тому аналіз окремих ви­падків не менш важливий, ніж статистичні узагальнення;

ü головною психологічною реальністю є переживання люди­ною світу і себе в ньому;

ü людське життя слід розглядати як єдиний процес станов­лення і буття людини;

ü людина є активною, творчою особистістю;

ü людина має потенції до безперервного розвитку і самореалізації;

ü людина наділена певними ступенями свободи від зовніш­ньої детермінації завдяки сенсу і цінностям, якими вона керуєть­ся у своєму виборі.

При створенні цієї теорії американський психолог Карл-Ренсом Роджерс (1902—1987) брав до уваги здатність кожної людини до особистісного самовдосконалення. Важливим компо­нентом її структури є «Я-концепція», що формується у процесі взаємодії суб'єкта з навколишнім середовищем і є інтегральним механізмом саморегуляції поведінки людини.

 

 

«Я-концепція»

— цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей, образ власного «Я», який є установкою людини стосовно себе.

«Я-концепція» може бути позитивною, негативною і амбіва­лентною (суперечливою). Задоволеність людини життям, від­чуття нею щастя жити залежить від того, якою мірою її досвід, «реальне Я» та «ідеальне Я» співвідносяться між собою. Найва­жливішою характеристикою психологічно зрілої особистості є її відкритість для досвіду, гнучкість, вдосконалення людсько­го «я».

На шляху розвитку особистості у її прагненні до психоло­гічної зрілості виникає проблема міжособистісної суміс­ності.

Позитивний синергізм дії виникає внаслідок психоінтеграції двох чи групи індивідуумів — особистостей у найбільшій мірі психологічно сумісних.

Головними ознаками психологічної сумісності є:

Ø взаємне прийняття партнерів у спілкуванні та спільній дія­льності;

Ø висока безпосередня задоволеність учасників взаємодії її процесом і результатом, коли кожний з них виявився на висоті вимог іншого.

Вона базується на оптимальній схожості або доповнюваності ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, інших індивідуально-психологічних та соціально-психологічних характеристик особистості. Критерієм міжособистісної суміс­ності

є суб'єктивна задоволеність партнерів результатами взаємодії.

Ключову роль у психологічній інтегративності відіграє темперамент особи. Він визначає сумісність (інтегративність, високо-інтегративність, слабоінтегративність, несумісність).

Фізіологічна концепція людської особистості І. Павлова базується на наявності у людини (як і у тварини) двох нервових процесів: збудження і гальмування. Ви­користовуючи цю концепцію, він проаналізував такі антиподи виявів людських властивостей, важливі для пізнання суті й особливостей темпераменту та його типів: ü сила — слабкість; ü врівноваженість — неврівноваженість; ü швидкість, рухливість — інертність, повільність.

 

Питання 2.

Темперамент (від лат. temperamentum – узгодженість, устрій) — індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її на­строїв.

Для вивчення індивідуальності застосовують чотири типи темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

Сангвінік — сильний, врівноважений, рухливий тип нерво