Феномен лідерства і його використання при маніпуляції поведінкою.

Пiд лiдерством розумiють один з процесiв органiзацiї й управлiння соцiальною групою, що сприяє досягненню групових цiлей в оптимальнi строки i з найбільшим ефектом.

Види лідерів:

- експресивні (враховані емоції) –регулює симпатія і антипатія;

- інструментальні (цілі) – фахівець;

- дифузні (випадкові)

Феноменом лiдерства є результат внутрiшньогрупового розвитку, усi члени групи тою чи iншою мiрою — члени цього процесу, а лiдер — член групи з найвищим статусом, який найпослiдовніше дотримується норм i цiнностей групи.

Лiдер — це особистiсть, за якою всi iншi члени групи визнають право брати на себе найвiдповiдальнiші рiшення, що торкаються їх iнтересів i характеру дiяльностi всiєї групи. Це найбiльш референтна особа у групi.

За змiстом розрізняють такі типи:

· лiдер-органiзатор,(який вмiє швидко i чiтко розподiляти виробничi завдання, оперативно приймати рiшення, здiйснювати контроль за їх виконанням);

· лiдер-iнiцiатор, який може висувати пропозицiї, iнiцiативи, вести за собою особистим прикладом, пропонувати програму поведiнки;

· лiдер — генератор емоцiйного настрою, який пiдтримує “мажорний” настрiй у групi, заражає і заряджає членiв колективу своєю енергiєю, бадьорим настроєм.

За стилем керiвництва лiдери бувають авторитарнi, демократичнi й такi, що об’єднують перших два типи.

За характером дiяльностi розрізняються такі типи залежно вiд широти меж, в яких виявляється лiдерство: унiверсальний (виявляє лiдерськi якостi в основних видах дiяльностi групи) та функціональний (виявляє лiдерськi якостi лише в одному видi дiяльностi); стiйкий (постiйно виявляє лiдерськi якостi) та ситуацiйний (виявляє лiдерськi якостi тiльки в певнiй ситуацiї).

Ось одна з найбільш типових проблем лідера.

Картина світу, якою керується лідер, повинна бути достатньо адекватна, тобто відповідати дійсності, інакше ведені раніше або пізніше визнають свого ведучого фантазером, мрійником або невдахою. Оскільки лідер не оглядаючись на інших відразу переходить від рішення до його втілення, його соціальний досвід швидко росте, картина світу стає адекватнішою, а ведені все більш визнають і покладаються на його авторитет.

Але якщо раніше лідер набирав досвіду на свій страх і ризик, то чим вище стає його авторитет і статус, тим більше йому "є що втрачати" у разі невдачі. Тепер він прагне менше ризикувати особисто, доручаючи найбільш ризиковані кроки своїм веденим, забезпечуючи ним допомогу, захист і прикриття у разі невдачі. Таким чином він продовжує - вже через своїх ведених - набирати досвід і доповнювати свою картину світу, в той же час сильний не ризикуючи своїм авторитетом.

Проте, деякі з ведених, яких він спонукає робити ризиковані кроки, починають завдяки цьому самі набиратися досвіду, збагачувати свою картину світу і в цьому сенсі наближатися до лідера.

Тепер лідер для того, щоб мати перевагу в адекватності картини світу, починає радитися з такими веденими, цікавитися їх оцінкою ситуації і подій, спонукає їх ділитися прогнозами. Чого він раніше, як правило, не дозволяв. Спочатку веденим це лестить, і вони охоче йдуть в цьому лідерові назустріч, але рано чи пізно їм захочеться якось позначити інтелектуальний внесок, а то і авторство в найбільш успішних рішеннях.

Лідер встає перед реальною і не дуже комфортною проблемою: або відсунути від себе ведених, таких, що претендують на інтелектуальне і управлінське "співавторство", і позбутися важливого джерела розвитку своєї картини світу або ж поділитися з ними владою.

Різні лідери вирішують це питання по-різному.

Одні починають замінювати ведених в своєму оточенні на слабкіших і неконкурентоздатних в сенсі лідерства, розлучаючись з тими, хто створює загрозу незаперечності їх авторитету.

Інші влаштовують таким, що своїм претендує на співуправління веденим пастки, приводять їх до невдач, допомагаючи потім вибратися з них для того, щоб ті "отримали урок" і стали скромнішими.

Треті обертають свій погляд на найбільш здатних новачків, наближають їх до себе і діляться з ними конфіденційною інформацією з тим, щоб укріпити їх авторитет в групі і дати зрозуміти "старій гвардії", що "незамінних немає".

І нарешті, четверті - позитивніші герої - не чіпляються за свій авторитет, не стають його заручниками, а продовжують особисто ризикувати і особисто нести відповідальність, завдяки чому продовжують розвиватися, збагачувати картину світу. Правда, ризик, і провали, і невдачі можуть траплятися. Такий лідер повинен навчитися "тримати удар, падати і знову підніматися". Не так-то просто на це зважитися, коли, дійсно, "є, що втрачати". Але без веселої готовності "втратити все" по цьому шляху йти складно. І лише з таких людей зростають по-справжньому великі лідери.

Лідерство характеризується неоднозначно:

1) лідерство є різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз і носієм такої влади виступає не більшість, але одна людина або невелика група осіб - «лідерство - влада, здійснювана одним або декількома індивідами»(Ж. Блондель);

2) лідерство є управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана з ухваленням рішень, це керівна посада. Суспільство є складна ієрархічно організована система соціальних статусів і відповідних їм соціальних ролей;

3) лідерство - це вплив на інших людей (У. Кац, Л. Едінгер), але не будь-яке, а що відповідає наступним умовам: постійність впливу, широта впливу, явний пріоритет у впливі, організаційний лідер спирається не на пряме застосування сили.

4) лідерство - природний соціально-психологічний процес в групі, побудований на впливі особистого авторитету людини на поведінку членів групи. Під впливом розуміють таку поведінку людини, яка вносить зміну до поведінки, відносин, відчуттів іншої людини;

5) лідерство є неформальне явище, це символ емоційно-психологічної спільності групи і зразок поведінки для її членів. Ця позиція широко поширена у вітчизняній психології.

З погляду масштабності вирішуваних завдань виділяють:

1) побутовий тип лідерства (у шкільних, студентських групах, об'єднаннях, в сім'ї);

2) соціальний тип лідерства (на виробництві, в профспілковому русі, в різних суспільствах: спортивних, творчих і т. д.);

3) політичний тип лідерства (державні, суспільні діячі).

Обкреслимо феномен лідерства

1. Лідер той, хто володіє картиною світу, сам її вибирає або приймає для себе і акцептує її для інших. Лідер той, хто здатний самостійно прийняти для себе і запропонувати іншим картину світу.

2. Лідер сам ухвалює рішення і, не потребуючи будь-якої підтримки, тут же запроваджує його в життя. Ведений, навіть вибравши відповідне для себе рішення, все ж таки потребує акцептації цього рішення лідером або іншою людиною, яка опиниться поряд, перш ніж почати діяти.

3. Лідер, розуміючи, що думають і відчувають інші люди, здійснює вчинок, який додає іншим моральні сили для необхідних дій, надихає, додає сміливості або витримки іншим. Лідер той, хто здатний на вчинок, що надихає інших.

4. Лідер займає особливе місце в соціальній структурі. До речі, завдяки даному механізму ЗМІ часто "роблять лідерів" просто багатократними із нав'язучою згадкою, що ця людина - лідер такого-то руху або такого-то співтовариства. І завжди до цієї людини починають відноситися як до лідера.

5. Лідер має привабливу силу, навіть якщо просто мовчить і нічого не робить, тобто володіє тим, що називають харизмою. З ним цікавіше, і кожна хвилина більше наповнена подіями і забарвлена емоційно, чим без нього. Знаходячись поряд з ним, люди яскравіше проявляють ті якості, які цінуються в даній групі. Лідер - той, хто володіє для людей привабливою силою.

 

 

ОСНОВНІ ПИТАННЯ З ПСИХОЛОГІЇ

 

1. Біхевіоризм, необіхевіризм. Основні теоретичні положення.

2. Види мислення. Якості розуму. Розвиток мислення у навчальній діяльності.

3. Властивості і особливості сприймання. Сприймання часу, простору і руху.

4. Властивості уваги. Розвиток уваги та виховання уважності.

5. Впливи на індивіда, образ і функція відгуку.

6. Врахування законів і закономірностей при управлінні поведінкою людей.

7. Гештальтпсихологія, її внесок у психологічну науку. Теорія поля К.Левіна.

8. Головні історичні етапи у становленні індустріальної психології.

9. Групова діяльність: види груп і управління ними з позицій психології;

10. Гуманістична психологія. А.Маслоу, К.Роджерс - загальні положення їх концепції.

11. Еліти і врахування психологією їх наявності для управління поведінкою людей.

12. Емоції і стрес в житті людини.

13. Емоційна напруженість і її вплив на продуктивність праці людини.

14. Закономірності відчуттів. Пороги відчуттів. Основний закон психофізики.

15. Класифікація видів пам'яті. Мнемічні здібності. Раціональна способи запам'ятовування.

16. Коротка історія становлення психології.

17. Культурні норми як стереотипи в житті людини і використання їх в психології.

18. Методи досліджень уваги.

19. Методи психології.

20. Механізми психологічного захисту за З.Фрейдом.

21. Мислення і мова. Функції мови.

22. Мислення. Визначення. Особливості.

23. Мотиви і життєві стратегії особистості за К.Хорні..

24. Мотиви, мотивація.

25. Найбільш поширені методи психології.

26. Неофрейдизм. Мотиваційні фактори особистості за А.Адлером.

27. Операції мислення. Форми мислення.

28. Основні властивості характеру та темпераменту особистості.

29. Основні галузі сучасної психології та основні тенденції її розвитку.

30. Основні теоретичні напрямки, що виникли на межі XIX - XX століть.

31. Основні характеристики психічних процесів.

32. Особистість: активність, рушійні сили та фактори її розвитку.

33. Пам'ять. Процеси нам'яті. Властивості пам'яті.

34. Погляди К. - Г.Юнга на структуру несвідомого, типи особистості.

35. Поняття про відчуття. Класифікація відчуттів.

36. Поняття: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

37. Потреби, як джерело активності особистості.

38. Примативність.

39. Психічні стани і їх основні характеристики.

40. Психоаналіз та його значення для розвитку сучасної психології. Структура психіки за З.Фрейдом.

41. Психологічні аспекти прийняття рішення і функція корисності людини.

42. Психологічні особливості стереотипної поведінки людини в організації.

43. Психологічні принципи маніпуляції поведінкою людини і приклади її використання в вузі.

44. Психологія і профорієнтація.

45. Психологія як наука. Об’єкт, предмет психології. Класифікація психічних явищ.

46. Ранговий потенціал і його врахування.

47. Рівні дослідження людини та її психіки.

48. Самоактуалізація. Характерні ознаки людини, яка самоактуалізується.

49. Соціалізація, і використання її психологічною наукою.

50. Сприймання. Відмінності сприймання від відчуття. Класифікація сприймання.

51. Спрямованість особистості.

52. Стереотипні дії і їх використання при управлінні поведінкою індивіда.

53. Стереотипні поведінкові схеми дії і їх використання при управлінні індивідом засобами психології.

54. Стратегії індивіда, який приймає рішення.

55. Структура особистості та її компоненти.

56. Течії і напрямки в психології.

57. Увага. Види уваги.

58. Управління і маніпуляція в освіті.

59. Уява і органічні процеси. Зв'язок уяви з фізіологічними процесами в організмі.

60. Уява. Функції уяви. Способи створення образів уяви.

61. Феномен лідерства і його використання при маніпуляції поведінкою.