Психологія і профорієнтація.

Завдання психолога є розглянути які якості індивіда навики, уміння і інтелектуальні здібності, потрібні в тій або іншій професії. І відповідно допомогти зорієнтуватися в світі професій виходячи з їх індивідуальних якостей людини. Власне це і є завданнями профорієнтації.

Виникнення професійної орієнтації пов'язують з появою першого кабінету профорієнтації в Страсбурзі в 1903р і бюро по вибору професій в Бостоні (США) в 1908р. робота цих служб профорієнтацій грунтувалася на «моделі трьохчинника» Ф.Парсонса, коли у претендента на ті або інші професії виявляли здібності і психологічні якості, співвідносили їх з вимогами професій і, вже на підставі цього, видавали рекомендацію про придатність або не придатності людини до даної професії. Така робота вперше будувалася на науковій основі: використання самої ідеї співвідношення характеристик людини з професією як основний критерій появи професійній орієнтації. Критерій появи профорієнтації пов'язаний з зростанням і розвитком промисловості.

У профорієнтації традиційно виділяють наступні напрями: профінформація, профагітація, профосвіта, профдіагностика і профконсультація. Профорієнтація припускає широкий, такий, що виходить за рамки психології і педагогіки, комплекс заходів по наданню допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально орієнтована допомога в професійному самовизначенні.

Дві принципові відмінності між професійним і особовим самовизначенням:

1. Професійне самовизначення конкретніше, воно направлене на орієнтацію особи в світі професії.

2. Професійне самовизначення більше залежить від зовнішніх дій, а особове - в основному обумовлено внутрішніми чинниками.

Особливістю завдань профорієнтації є проблема, що реально виникла перед значними масами людей - проблема свободи вибору.

Кваліметрія – наукова галузь в межах якої вивчаються методологія і проблематика комплексного. Кількісного оцінювання якості об’єктів будь-якої природи: предметів або процесів, продуктів праці або продуктів природи, що мають матеріальні або духовні характеристики, штучне або природнє походження.

Кінцева мета кваліметрії – розробка і вдосконалення методів, з допомогою яких якість предметів, що оцінюється може бути виражена одним числом, що характеризує ступінь задоволення даним об’єктом, суспільною або особистісною потребою.

Кваліфіковані характеристики визначають вимоги джо знань, вміння та навичок фахівця.

Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми – документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик, особистісних та професійно важливих якостей спеціаліста.

Визначення рівнів якості:

- проф. підготовка – визначається шляхом іспитів;

- особ. характеристики – наприкл.використ. тести і есперем. Методи, шляхом опитувань;

- псих.-фізіол. параметри – шляхом методів медицини.

Інколи поняття професіограма замінюється терміном психограма, що для вирішення профорієнтац. задач буває недостатнім – 2 група якостей відповідає поняттю психограма.

Основними професіограф. проблеми:

- визначення оптимальної кількості параметрів;

- визначення рівня, що відповідає поняттю 1,0

- можливості взаємо компенсації.

Сьогодні набуває популярності компетенцісний підхід, який акцентує увану при навчанні не на над широкому засвоєнні знань, а на добре засвоєному комплексі умінь.

Першою зачею є вирішення комплексу питань про визначення переліку потрібної проф.компетентності, засвоєння яких дасть можливість фахівцеві реалізувати свою професійну діяльність. Другою є встановлення вимог до особистісних характеристик. Третя забезпечення формування потрібних психо.-фізіол. характеристик фахівця з врахуванням його індивід можливостей.

Ці задачі вирішуються:

- в процесі навчання на всіх щаблинах освітянського шляху;

- пов’язана з вихованням і перш за все визначається успіхами первинної соціалізації;

- шляхом комплексного використання зусиль медицини і спорту.

Центральним у профорієнтаційній роботі її психологічний аспект, оскільки предмет професійної орієнтації – це формування ставлення, інтересів, намірів і здібностей особистості до майбутньої професійної діяльності.

Комплексний аналіз особливостей будь-якої професії передбачає: виробничу характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення, соціологічну і соціально-психологічну, педагогічну характеристики професії, а також санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на так званих шкідливих для здоров'я виробничих процесах; перелік медичних протипоказань для роботи у даній професії; психограму (перелік психологічних вимог професії до спеціаліста).

Зокрема психологічна характеристика професійної діяльності, передбачає визначення вимог професії до психологічної сфери особистості, у тому числі до окремих психічних функцій: жорстко пов'язані з технологією професійної діяльності і детерміновані нею; бажані для оптимальної професійної діяльності.

Виявляються спеціальні і загальні здібності, від наявності яких залежить успіх діяльності в даному виді професійної праці. Окреслюються професійно значущі властивості особистості, її особливості: інтереси, вольові, емоційні та мотиваційні характеристики, комунікативні і організаторські, спеціальні ділові якості (наприклад, оперативність або пунктуальність у розв'язанні певних істотних для даної професійної діяльності питань). Визначаються також суттєві для даної професії характерологічні особливості особистості. Розкриваються професійно значущі особливості прояву окремих психічних функцій: мислення, пам'яті, сприймання, уяви, а також сенсомоторики і уваги. Зазначаються можливості компенсації тих чи інших властивостей або особливостей прояву особистості у процесі професійної діяльності. При цьому проблема компенсації трансформується у проблему формування індивідуального стилю роботи, що забезпечує оптимальну професійну діяльність.

Вивчаючи професію з метою профорієнтації, необхідно зуміти побачити професійну діяльність очима людини, яка буде за цією професією працювати. Якщо, наприклад, мова йде про опис вимог професії до психологічної сфери особистості, треба мати на увазі не простий перелік цих вимог, а їх характеристику з обґрунтуванням кожної вимоги об'єктивними умовами професійної діяльності.

Якщо, припустимо, мова йде про вимоги професії до уваги людини, то мало вказати, що для цієї професії необхідний прояв того чи іншого виду уваги. Потрібно вказати джерело цих вимог у виробничо-технічній структурі професії і в об'єктивних умовах виконання професійної діяльності. У професіограмі також розкриваються можливості компенсації тих чи інших якостей і особливостей прояву особистості в процесі її професійної діяльності, визначається перелік якостей, що їх можуть затребувати екстремальні навантаження, а також протипоказання.

Декан факультету психології МГУ ім. М.В. Ломоносова, Президент РПО проф. Е.А. Клімов виділяє п'ять основних доданків даної системи.

1. Цивільні якості - моральна зовнішність людини як члена суспільства

2. Відношення до праці, професії, інтереси і схильності

3. Дієздатність загальна не тільки фізична, але і розумова. Включаючи інтелектуальні здібності, гнучкість психіки, самоконтроль ініціативність. А також фізичні - стан здоров'я, сила витривалість і т.д.

4. Одиничні, приватні, спеціальні здібності. Це такі особисті якості які важливі для даної роботи, професії.

5. Навики, звички, знання, досвід.

На думку того ж Е.А. Клімова існують різні ступені профпридатності. Він виділяє чотири таких ступені:

1. Непридатність (до даної професії) Вона може бути тимчасовою або практично непереборною. Про непридатність варто говорити, коли відхилення в здоров'ї не сумісні з даною професією. А також протипоказання можуть бути і педагогічними.

2. Придатність (до тієї або іншої професії або групи таких) Цей ступінь характеризується тим, що немає протипоказань. Тобто, є реальний шанс, що людина буде хорошим фахівцем в цій області.

3. Відповідність (даної людини даної області діяльності). Характеризується не тільки відсутністю протипоказань, але і наявністю особистих якостей які придатні для вибору даної професії або групі професій.

4. Покликання (даної людини даної області діяльності). Це ступінь профпридатності характеризується тим, що у всіх основних елементах її структури є явні ознаки відповідності людини вимогам діяльності. Мова йде про ознаках, якими людина виділяється серед рівних собі по навчанню і розвитку.

Підводячи підсумки, хотілося б відзначити, що абсолютної профпридатності бути не може тому, що всі люди різні.