Культурні норми як стереотипи в житті людини і використання їх в психології.

Стереотипи – тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представниках цих груп.

Дуже схоже трактування поняттю "стереотип" дає Байбурін А.К.: це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним фарбуванням, що приписує визначеному класу обличчя деякі властивості, чи, навпаки, що відмовляє їм у цих властивостях. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі. Ознаки, що містяться в стереотипах, використовуються для оцінки співвіднесеності предметів до того чи іншого класу і приписування їм визначених характеристик.

Стереотипи мають узагальнюючу функцію, що складається в упорядкуванні інформації:

1. Когнітивну функцію - генералізація (іноді надмірна) при упорядкуванні інформації - коли відзначають що-небудь, що "кидається в очі". Наприклад, при засвоєнні чужої культури на заняттях іноземною мовою приходиться одні стереотипи (регулюючі інтерпретацію мови) заміняти іншими;

2. Афективну функцію - визначена міра етноцентризму в міжетнічному спілкуванні, виявлена як постійне виділення "свого" у противагу "чужому";

3. Соціальну функцію - розмежування на "внутрігрупове" "позагрупове" приводить до соціальної категоризації, до утворення соціальних структур, на які активно орієнтуються в повсякденному житті. Важливу роль грає орієнтація по національній ознаці, найбільшою мірою виражаючись (для стороннього спостерігача, принаймні) як забобони і з найбільшою гостротою реалізуємі при міжетнічному спілкуванні.

Норми культури – один із стереотипів у людській діяльності – це правила поведінки або дії, які стали внутрішніми регуляторами людських дій. Норми культури мінливі, вони змінюються разом із суспільство. Вони поділяються на:

· Загальнолюдські;

· національні;

· класові;

· групові;

· між індивідуумами.

Норми культури диференціюються за соціальними структурами, в різних соціальних групах вони можуть відрізнятись за своїм змістом. Норми підтримують дистанцію між класами, професійними групами, станами і забезпечують розподіл знань і типів діяльності та відповідного соціального статусу і привілеїв.

Норми культури відрізняються одна від одної за ступенем обов’язковості (спонукальні норми, заборонені).

Культурні норми – норми, що підтримують стійкі принципи комунікацій, взаємодії між індивідуумами і групами. Різке відхилення від прийнятих норм – ненормальна поведінка, якщо вона не отримала статус оригінальності або талановитості.

Методи досліджень уваги.

При дослідженні пам’яті і уваги велике значення мають деякі експериментально-психологічні методики: запам'ятовування 10 слів, не пов’язаних за змістом, чи набору цифр, відтворення розповідей, «коректурна проба", відшукування чисел за таблицями Шульте та ін.

„Коректурна проба”. У спеціальному бланку коректурної таблиці досліджуваний повинен закреслити 2 вказані йому цифри чи літери. Враховують кількість помилок, швидкість у хвилинах і час виконання завдання в цілому. Перевірку правильності виконання проводять за завчасно виготовленим «ключем» (бланк з відміченими літерами). Складають графік, який за хвилинами відбиває зміни швидкості й точності. За нормою здорові особи молодого віку при роботі протягом 10 хв. допускають від однієї до 10-15 помилок. Проба спрямована на перевірку стійкості уваги та стомлюваності, але в ході її виконання можна реєструвати

ставлення до завдання та емоційні реакції (уповільнення темпу і зростання кількості помилок при астенічних станах тощо).

Відшукування чисел за таблицями Шульте. Досліджуваний повинен послідовно на кожній із 5 сторінок (розміром 60x60) з безладно написаними числами від одного до 25 їх відшукати і вказати послідовність. Враховується час, витрачений на кожну таблицю. У здорових осіб молодого віку він дорівнює 30-60 с. Проба розрахована на перевірку збереження обсягу і стійкості зорової уваги, швидкості орієнтаційних пошукових рухів зору (уповільнення темпу при втомі, астенічних станах, епілепсії, затримка при церебральному атеросклерозі тощо).

Рахунок за Крепеліном. На спеціальному бланку із завданням досліджуваний повинен скласти 2 числа і одержану суму записати. Враховують кількість виконаних операцій за 15 с. у кожному рядку і кількість помилок. Будують графік одержаних результатів. Проба спрямована на вивчення психічного темпу, коливання уваги, її переключення, втомлюваності і ставлення хворого до завдання. Видозмінений варіант проби, в якому передбачено зміну додавання та віднімання, дає змогу судити про рухливість уваги, швидкість її переключення (уповільненість, зростання кількості помилок при астенії).

Відраховування. Досліджуваному пропонують такі завдання: від 200 відняти 17, від 100-7, від 30-3 і т. ін. (залежно від його освіти). Віднімання проводиться усно або письмово. Фіксується швидкість (за допомогою секундоміра), затримки, помилки. Пробу застосовують для перевірки збереження навичок лічби, втомлюваності, стійкості уваги, ступеня утрудненості інтелектуальних процесів.

Зорова пам'ять включає запам’ятовування лінійних геометричних фігур (за Ф. Є. Рибаковим) простих і більш складних малюнків. Досліджуваному пропонують уважно розглянути і запам'ятати геометричні фігури протягом 10 с, а потім пропонують відшукати їх серед фігур, зображених на іншій таблиці. Звичайно досліджуваний запам’ятовує 5-6 фігур. У такий же спосіб проводять дослідження на запам’ятовування об’єктів на таблицях.

Досліджують можливість утворення і відтворення відразу декількох тимчасових зв'язків, що замикаються на подразникові першої сигнальної системи (на зорові комплекси – незнайомі і знайомі, відносно прості і складніші). Часові зв’язки проявляються в рухових і мовних реакціях.

Слухова пам'ять – запам'ятовування цифр, слів і речень на слух. Досліджуваному пропонують уважно вислухати і запам’ятати цифри, слова, речення і повторити їх. Слова треба читати повільно і чітко. Дослідження рекомендують розпочинати з однозначних чисел, потім переходити до двозначних, тризначних і т. д. (це стосується запам'ятовування слів із різною кількістю

складів). Матеріал, що пропонується для запам'ятовування, досліджуваному читають один раз. Необхідність повторного читання-уже вказує на послаблення у нього пам'яті і уваги.

Заучування 10 слів (за А.Р. Лурія). Досліджуваному зачитують 10 слів і пропонують їх повторити. Це повторюється 5 разів із записом названих слів, а через 50-60 хв. досліджуваний без нагадування повинен відтворити слова, які він запам'ятав. Складають графік одержаних результатів (за нормою до третього повторення відтворюється 9 чи 10 слів). Проба дає змогу судити стан пам'яті, стійкість уваги й емоційне ставлення досліджуваного до експерименту.

Відтворення розповідей. За прочитаним або прослуханим коротким оповіданням досліджуваний повинен дати усний чи письмовий виклад його змісту. Методика дає змогу перевірити стан пам'яті, стійкість уваги і логічне мислення.

 

 

Методи психології.

За своїми методами психологія суттєво відрізняється від інших наук. Специфіка психічної дійсності вимагає розробки й застосування спеціальних методів її пізнання та формування. Тому у створенні свого методичного інструментарію психологічна наука спирається на певні методологічні принципи: об'єктивність, генетичний підхід, системність, особистісний підхід, індивідуалізація, єдність теорії та практики.

Методи психології доцільно розділити на дві групи: пізнавальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість.

1. Пізнавальні (дослідницькі) методи

Процес психологічного дослідження складається з ряду етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних та формулювання висновків. Відповідно до етапів психологічного дослідження розрізняють 4 групи методів: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні методи.

Організаційні методи включають: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, що відрізняються за віком, видом діяльності тощо, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завдання дослідження; лонгітюдний метод, який виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб протягом тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об'єкт вивчається різними засобами й представниками різних наук, що дає змогу з різних боків характеризувати особистість.

До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод; трудовий метод.

Метод спостереження полягає в тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Для наукового спостереження характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті, формування психологічної характеристики особистості.

У науковій психології використовується також метод самоспостереження, який виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей.

Головним методом психологічного пізнання вважається експеримент. Дослідник активно втручається у діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, якості.

Метод тестів. Вони призначені для того, щоб установити наявність чи відсутність уже відомих психологічних особливостей у тих чи інших досліджуваних. Тести - це найчастіше разові випробування, вони дозволяють зробити зріз, зафіксувати те, що є на даний момент.

Тести мають відповідати таким вимогам: стандартизація, однакові можливості для проявлення наявних психологічних особливостей людини, інтерпретація результатів.

У психології широко відомі три види тестів.

1. Тести визначення здібностей дозволяють провести відносні виміри рівня розвитку психічних властивостей (наприклад, властивостей пам'яті, мислення, уяви тощо).

2. Тести успішності дають можливість визначити ступінь готовності до певної діяльності, тому що заміряють рівень засвоєння знань і навичок, необхідних для певної діяльності.

3. Проективні тести найчастіше скеровані на те, щоб встановити наявність певних психічних властивостей у даної людини.

Застосування анкет (опитувальників) полягає у збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально складеною програмою Недоліком цього методу є певний суб'єктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів.

У складанні анкети велике значення має чіткість змісту запитань і чіткість їх формулювання. Анкети поділяються на два види: закриті (вибір однієї із запропонованих відповідей) й відкриті (необхідно сформулювати відповіді на поставлені запитання).

Соціометричний та референтометричний методи забезпечують вивчення стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії-антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).

Інтерв'ю та бесіда як методи здобуття інформації про особистість, її погляди, самооцінку, психічні властивості спираються на попередньо розроблену програму, гнучку стратегію формування запитань залежно від очікуваних та отриманих відповідей.

Аналіз продуктів діяльності як метод дослідження можливий за наявності об'єктивних наслідків діяльності людини, таких як архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення і т.д. Їх аналіз дає підстави відтворювати закономірності психічної діяльності особистості, її психічні властивості.

Для біографічного методу характерні використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її житті, внаслідок чого реконструюються характерні риси особистості.

Трудовий метод передбачає включення дослідника у конкретну діяльність (професійну, громадську тощо), оволодіння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей.

Методи обробки даних - це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку - з виділенням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, який передбачає встановлення зв'язків між усіма психічними якостями індивіда і системний метод, який полягає у реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

2. Методи активного впливу на особистість.

Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації. Ці методи може застосовувати тільки професійний психолог. Назвемо деякі з цих методів.

Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації.

Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психологічний тренінг (вправи, ділові ігри) застосовується для розвитку здібностей, наприклад, уваги, пам'яті, мислення, уяви тощо.

Психологічна терапія та реабілітація - це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану - під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії та реабілітації широко застосовуються техніка гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапія (оздоровлення мистецтвом), терапія творчим самовираженням, трудотерапія тощо.