Сприймання часу, простору і руху

Сприймання часу - це відображення об'єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. В основі сприймання більш простих форм часу (послідовності) лежить елементарний біологічний годинник. Це ритмічна зміна збудження та гальмування у нервовій системі. У сприйманні часу беруть участь слуховий, органічний (спрага, втома тощо), шкірний - тактильний (тривалість, послідовність часу), кінестетичний (сприймання ритму) аналізатори, причому слуховий аналізатор переважає в точності, в оцінці тривалості зовнішніх впливів за всі інші аналізатори і відіграє роль у сприйманні складних форм часу - вироблення еталону часу (секунди, хвилини).

Довгі інтервали часу -дні, тижні - це достатньо складна форма часу. Тут важливу роль відіграє інтелектуальний фактор.

Сприймання часу залежить від факторів:

- зміст діяльності людини (час, заповнений діяльністю, проходить швидше).

- пам'ять (час у минулому, який був насичене переживаннями, сприймається тривалішим).

- емоційний стан (позитивні емоції створюють враження більш швидкого перебігу часу)

- установка особистості (очікування приємних подій створює враження повільнішого перебігу часу)

- вік людини (чим старшою стає людина, тим швидше у неї сприймається час)

- вплив фармакологічних речовин (одні препарати скорочують оцінку часу, інші подовжують)

Сприймання простору включає сприймання:

- відстані, на які предмети розміщені від нас і одне від одного;

- напрямки, в яких вони знаходяться;

- розміри і форми предметів.

Головну роль в сприйманні простору грають кінестетичний і зоровий аналізатори. На думку І. М. Сєченова просторове бачення здійснюється по-перше, за допомогою пропріоцепторів очних м'язів, по-друге, шляхом багаторазового поєднання оцінки відстаней очима та руками або ногами. Сприймання просторового розташування речей цілком очевидно в процесі реального рухового оволодіння простором - спочатку шляхом хапальних рухів, після цього шляхом пересування.

Геометрія простору, яке сприймає людина є багатомірною - окрім традиційних трьох вимірів, сюди потрібно віднести колір, відчуття маси (пов'язано з матеріалом), фактуру (якість обробки поверхні), зміст предмету.

Сприймання руху - це відображення зміни положення, яке об’єкт; займає у просторі. Основну роль відіграють зоровий та кінестетичний аналізатор, також шкірні та слухові

Параметрами руху об'єктів є швидкість, прискорення, напрямок.

Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет стосовно іншого нерухомого чи рухомого предмета. У першому випадку рух предмета сприймається адекватніше, ніж у другому. При сприйманні рухомого предмета відносно іншого предмета, що рухається в одному з ним напрямку або у протилежному напрямку, може виникнути ілюзія відсутності або прискорення руху. Нерухомий предмет, відносно якого сприймається рух іншого предмета, здається рухомим, але його рух сприймається у протилежному напрямку. Якщо в полі зору немає нерухомого предмета, відносно якого сприймався рухомий предмет, то рух сприймається у 15–20 разів повільнішим.

Також слід розглянути і ілюзорний рух. Прикладом ілюзорною руху є "рухома" картинка у кінематографі. Враження руху виникає в результаті послідовного сприймання окремих положень предмету, які віддалені один від одного як просторовими проміжками так і часовими. Око наділене властивістю інерції. Завдяки цій властивості ока ми бачимо в кіно стійке зображення, а не блимаючі картинки. Цей ефект, на якому базується кінематограф, називається стробоскопічним рухом.

Властивості уваги. Розвиток уваги та виховання уважності.

Увага характеризується рядом властивостей.

1. об’єм, обсяг - це кількість одиниць, які одночасно зберігаються в зоні чіткої свідомості. (7+-2 предмети – магічне число Міллера). Ця властивість уваги знайшла своє з'ясування тільки щодо чуттєвих її форм. Під обсягом тут розуміють кількість об'єктів, яку ми можемо сприйняти з повною ясністю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час.

2. концентрація – це утримання уваги на одному об’єкті абстрагуючись від іншого. Характеризується затратою нервової енергії на виконання завдання і є результатом оптимального збудження в одних ділянках кори головного мозку при його гальмуванні в інших. Чим більш концентрована увага до певного об'єкта, тим у більшій мірі гальмуються впливи побічних стимулів, тим менше ми їх помічаємо, тим продуктивніша діяльність, пов'язана з даним об'єктом. Концентрація уваги пов'язана з її стійкістю і залежить від тих же умов, які визначають останню. Проте ступінь концентрації уваги на певному об'єкті не залишається однаковим протягом часу. Він то підвищується, то знижується. Такі зміни концентрації уваги називають її коливаннями.

Коливання уваги - це періодичні короткочасні мимовільні зміни ступеня її інтенсивності. Фізіологічною основою коливання уваги є зміна збудливості відповідних ділянок кори великих півкуль. При невеликих коливаннях спрямованість діяльності підтримується, а при значних - увага може відволікатися. Дослідження показали, що при сприйманні ледве помітних подразників ці коливання уваги настають дуже часто, а саме: через 2 - 3 сек. і максимум через 12 сек. Причиною такої частоти є різноманітність подразників, що спричиняється до послаблення збудження коркових клітин аналізатора. В умовах більш змістовної розумової чи практичної діяльності ці періоди коливань, тобто посилення і послаблення уваги, стають значно більшими, вимірюючись навіть десятками хвилин.

3. стійкість витікає з концентрації – властивість, яка визначається тривалістю часу протягом якого зберігається необхідна концентрація на якомусь об'єкті. Стійкість уваги є необхідною внутрішньою умовою доведення завдання до його кінця і продуктивного його виконання. Фізіологічною її основою є відносна сталість тих співвідношень процесів збудження і гальмування, які утворюються в корі великих півкуль під впливом певних умов. До цих умов потрібно віднести зміст зовнішніх об'єктів, його багатство, динамічність, силу впливу тощо. Змістовні об'єкти стійко привертають до себе увагу також через відповідну діяльність людини. (15-20 хв)

4. переключення – свідоме перенесення уваги з одного об’єкта на інший, від одного виду діяльності до іншого. Це переміщення в корі головного мозку оптимального збудження. При цьому швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів. Потреба переключати увагу виникає в цілому ряді складних діяльностей людини. Здатність переключати увагу особливо важлива там, де треба швидко, без зволікань реагувати на зміни середовища. Досліджень показують, що довільна зміна спрямованості уваги може відбуватися досить швидко, а саме: протягом 0,2 - 0,3 сек., тобто за секунду ми можемо перевести 3 - 4 рази увагу з одного об'єкта на інший. Фізіологічною основою переключення уваги є переміщення, рухливість осередку оптимального збудження.

5. розподіл – це здатність тримати в центрі уваги декілька об’єктів, одночасно виконувати два і більше різних видів діяльності. Ця особливість уваги властива кожній людині і виробляється на практиці. Розподіл уваги вдається людині при певних умовах. До них треба передусім віднести достатнє оволодіння людиною певними видами діяльності, способами її виконання, автоматизації дій. Одночасно виконувати дві роботи можна тоді, коли виконання принаймі однієї з них більш чи менш автоматизоване і коли робота не натрапляє на всілякі серйозні перешкоди. З цих причин неможливо розподіляти увагу між такими діяльностями, які потребують участі одних і тих же аналізаторів. Розподіл уваги залежить і від ступеня її зосередженості.

Виховання уважної людини.

В цілому виховувати увагу — це означає формувати в людини вміння свідомо спрямовувати своє сприймання, мислення і дію відповідно до обраної мети. Для цього передусім слід зміцнювати волю, навчитися керувати своєю поведінкою, підкоряти свою діяльність почуттю обов'язку. На розвиток уваги істотний вплив справляє фізичний стан людини.При роботі з неуважними учнями велике значення має розвиток окремих властивостей уваги. Для проведення занять психолог може використати такі види завдань:

1.Розвиток концентрації уваги. Основний тип вправ - коректурні завдання, в яких дитині пропонують знаходити і викреслювати певні, визначені букви в друкованому тексті. Такі вправи дозволяють дитині відчути, що означає "бути уважним", і розвивати стан внутрішнього зосередження. Ця робота повинна проводитись щоденно (по 5 хв. на день) 2-4 місяці. Рекомендується також використовувати завдання, які вимагають виділення ознак предметів і явищ (методом порівняння); вправи, які базуються на точному відтворенні якогось зразка (послідовність букв, цифр, геометричних візерунків, рухів і т.д.); завдання типу: "переплутані лінії", пошук скритих фігур.

2.Збільшення об'єму уваги і короткочасної пам'яті. Вправи базуються на запам'ятовуванні числа і порядку розміщення предметів, які пред'являють на кілька секунд. Коли вправа освоюється, число предметів поступово збільшується.

3. Тренування розподілу уваги. Основний принцип вправ: дитині пропонується одноразове виконання двох різнонаправлених завдань (наприклад, читання оповідання і підрахунок ударів олівця по столі; виконання коректурного завдання і прослуховування запису казки і т.п.) Після закінчення виконання вправи (через 10-15 хв) визначається ефективність виконання кожного завдання.

4. Розвиток навику переключення уваги. Виконання коректурних завдань з чергуванням правил викреслювання букв.

При цьому необхідно створити такі умови, які б сприяли формуванню увагу:

1) Привчити учнів працювати в різних умовах, тренуючи довільну увагу;

2) Захоплювати цікавою і важкою працею, формуючи післядовільну увагу;

3) Домагатись усвідомлення суспільної значущості діяльності учня, розвитку моральних якостей;

4) Пов’язувати увагу з вимогою дисципліни;

5) Розвивати стійкість уваги, формувати вольові якості учнів;

6) Формувати обсяг і розподіл уваги як певну трудову навичку виконання кількох дій у високому темпі;

7) Формувати переключення уваги вправами переключення уваги з об’єкта на об’єкт за маршрутами і виділенням найбільш важливих із них.

Треба привчати дітей за жодних обставин не робити щось недбало. Це є запорукою формування в них уважності.