Основні чинники виникнення екстремальності та екстремальної поведінки.

У сучасних умовах особливу актуальність серед проблем психології набула проблема готовності людини до різних видів діяльності (військової, спортивної, трудової, операторської тощо), а також до творчого виконання конкретних життєвих, громадських завдань. Ще раз підкреслимо, що часто діяльність людини протікає в змінених умовах, які суттєво відрізняються від звичайних, повсякденних. Це змушує по-новому ставити питання щодо готовності професіонала до діяльності в особливих, і передусім - в екстремальних умовах. До таких умов належать:

- робота в унікальних ситуаціях, пов'язаних з небезпекою для життя і здоров'я;

- висока «вартість» (відповідальність) рішень, що приймаються;

- ускладнення виконуваних трудових функцій;

- збільшення темпу діяльності;

- монотонність роботи в умовах очікування сигналу до екстрених дій (т. н. ситуація очікування);

- поєднання різних за цілями дій в одній діяльності (т. н. поєднана діяльність);

- переробка великих обсягів і потоків інформації (т. н. перевантаження інформацією);

- дефіцит часу на виконання необхідних дій;

- ускладнені чинники робочого середовища тощо.

Особливі умови діяльності пред'являють підвищені вимоги до працюючої людини, є причиною помилок і зривів в роботі, несприятливо впливають на працездатність людини і стан здоров'я. Ці причини зумовили виникнення таких дисциплін, як екстремальна психологія і психологія праці в особливих умовах.

Особливі умови діяльності завжди пов'язані з впливом екстремальних чинників або виникненням екстремальних ситуацій. Залежно від ступеня періодичності, частоти їх виникнення і тривалості розрізняють:

Власне особливі умови діяльності, які стосуються ситуацій, коли діяльність пов'язана з епізодичним впливом екстремальних чинників.

Екстремальні умови діяльності (як крайня форма особливих умов), пов'язані з постійним впливом екстремальних чинників.

Наприклад, діяльність космонавта або льотчика здійснюється завжди в екстремальних умовах, тобто постійно мають місце екстремальні чинники: невагомість, перевантаження, сенсорна ізоляція, потенційна загроза життю тощо. Причому ці умови зберігаються практично постійно упродовж усієї діяльності. Аналогічна картина має місце в діяльності пожежників, військовослужбовців, рятувальників, скелелазів та ін. Її вивченням займається екстремальна психологія.

Проте екстремальність умов або наявність певної ймовірності їх появи властива не лише представникам вказаних професій. Робота машиніста залізничного потягу, водія автотранспорту, оператора енергосистеми, авіадиспетчера тощо здійснюється в умовах, пов'язаних з ймовірністю аварійних ситуацій, дефіцитом часу, можливою різкою зміною функціональних станів від монотонного і оперативного спокою до стресових станів. Проте такі ситуації не супроводжують постійно діяльність цих фахівців, а виникають лише епізодично. Вивченням такої діяльності займається психологія праці в особливих умовах. На жаль, точний кількісний вимір, що відділяє особливі умови від екстремальних, в психології допоки не визначений [31].

Суть особливих і екстремальних умов така, що часто вони існують об'єктивно і їх принципово неможливо змінити, що унеможливлює активний впливу на них і створення для працюючої людини функціонального комфорту.

 

Традиційно діяльність в особливих і екстремальних умовах вивчається шляхом аналізу взаємозв'язків тріади параметрів: характеристик екстремальних чинників (зовнішніх умов діяльності); психологічних станів і властивостей особи (внутрішніх умов діяльності); показників (результатів) діяльності. Цей взаємозв'язок показаний на мал. I.

У цій тріаді важливим є питання про субординацію зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) чинників, або, інакше кажучи, умов діяльності. Визначальними зрештою є суб'єктивні чинники, оскільки початкова формула діалектико-матеріалістичного розуміння детермінізму людської поведінки, сформульована С. Л. Рубінштейном, свідчить, що зовнішні причини діють тільки через внутрішні умови. Отже, в одних і тих же умовах різні люди діятимуть якісно по-різному. Стосовно трудової діяльності німецьким психологом Вінфрідом Хаккером це положення було сформульоване у вигляді концепції психологічного опосередкування умов праці.

Коротко розглянемо складові елементи названої тріади параметрів. Це зовнішні (об'єктивні) чинники і чинники професійної діяльності. До перших відносяться чинники повсякденного побутового існування людини (шуми, вібрації, різного роду випромінювання, температурні умови, радіація тощо); до других - чинники професійної діяльності (гіподинамія, монотонія, невагомість, поєднання дій, безперервність діяльності т.і.). В цій групі особливо виділяють інформаційні чинники (дефіцит і перевантаження інформацією, наявність перешкод, сенсорний голод, змінена аферентація та ін.).

Слід зазначити, що розподіл психогенних чинників на ці групи є досить умовним, і інколи буває досить важко відокремити їх один від одного.

Серед внутрішніх чинників особливого значення набувають особистісні характеристики. Можливі їх різні класифікації. Проте більшість фахівців виокремлюють зазвичай наступні:

- рівень загального інтелекту (інтелектуальна гнучкість, загальна обізнаність, когнітивна гнучкість, практичне мислення, координація здібностей);

- рівень особової стабільності (надійність, резистентність до стресу, упевненість в собі, відповідальність, соціабельність, комунікативні здібності);

- відсутність напруженості, тривожності і психопатологічної симптоматики;

- психодинамічні властивості (нейротизм, екстравертованість-інтровертованість, тип вегетативної саморегуляції та ін.).

Під впливом зовнішніх чинників і залежно від особистісних характеристик у людини формуються ті або інші психічні стани. Вони дуже різноманітні, їх інтегральна характеристика в конкретних умовах діяльності визначається як функціональний стан. Функціональний стан є характеристикою станів людини з точки зору ефективності виконуваних нею функцій і задіяних в цьому систем організму за критерієм надійності і внутрішньої вартості діяльності. Інакше кажучи, функціональний стан людини показує, наскільки вона готова до виконання тієї або іншої діяльності, чи достатньо для цього резервів її організму і наскільки вони надійні.

Основними різновидами функціональних станів є:

- стан оперативного спокою, що характеризує готовність людини до виконання діяльності, але не відображає її специфіки;

- стан адекватної мобілізації, який характеризує людину, яка вже реалізує діяльність; при цьому зміни, що відбуваються в організмі, адекватні цій діяльності;

- стан динамічного розузгодження, який виникає у тому випадку, коли відповідь організму неадекватна навантаженню або необхідна психофізіологічна відповідь перевищує актуальні можливості людини.

На виникнення та перебіг того чи iншого стану психiки людини в екстремальній ситуацiї впливають наступні чинники:

1) інтенсивність і особливості дiї подразника. Відносно невелике психічне напруження до певної межі є позитивним, але коли воно перевищує поріг можливостей особи, настає різке погіршення психічного стану та ефективності дiяльностi в цілому. Так, поступове наростання загрозливої ситуацiї в умовах повноти iнформацiї про неї i достатнього часу дозволяє працівнику мобілізуватися та успішно виконати завдання (наприклад, затримати злочинця). Навпаки, відсутність необхідної iнформацiї, неочікуване застосування злочинцем зброї чи iнших засобiв підвищеної небезпечності, про якi завчасно не було відомо, може призвести до його дезорганізації;

2) психологічна надійність – інтегральна індивідуальна характеристика, що передбачає наявність сукупності певних психофізіологічних, індивідуально-типологічних та характерологічних властивостей особистості. Зокрема, йдеться про стійкість до перенапруження, небезпеки та невдач у сполученні зі здатністю до виправданого ризику, швидке подолання переживання та розчарування, оптимальний рiвень тривожності, стриманість в емоціях, врівноваженість, розсудливість. Розвиненість певних психофізіологічних якостей (швидкість перебігу психічних процесів, сила нервової системи, оптимальне сполучення процесів збудження i гальмування, висока працездатність) та особливостей психічних пізнавальних процесів (спостережливість, розвинена уява та iн.) дозволяють здійснювати прискорену переробку iнформацiї та приймати правильне рiшення. У сукупності зазначені особливості, властивості та якості визначають поріг корисності напруження, характерний для конкретної особистостi;

3) психологічна підготовленість – спеціальна тренованість до дiй і екстремальних умовах, пiд впливом якої поріг корисності напруження підвищується. Вона залежить вiд знання співробітником типових форм прояву екстремальних ситуацій та особливостей перебігу емоційних станiв, що при цьому виникають; володіння методами i засобами їх подолання та ступеня сформованості професійної пильності – особливої властивості, що виявляється у виправданій настороженості та підвищеній увазі до ризикованих і небезпечних ситуацій. Ця властивість допомагає вчасно виявити ознаки загрози, правильно оцінити ситуацію, що склалася (факти, обставини, дiї). Протилежністю професійної пильності є недбалість, що спричиняється нерозумінням небезпеки, невмінням вчасно її розпізнати та правильно зрозуміти, зниженою концентрацією уваги („не встиг отямитися...”, „не помітив”, „не надав уваги” i т.iн.). Недбалість може мати й іншу причину – зневажання безпеки, невиправдана самовпевненість;

4) функціонально-психологічний стан організму – поріг корисної напруженості зменшується пiд впливом перенесених соматичних захворювань та психічних травм, в тому числі внаслідок невдач по службі, втоми, участі в конфліктних ситуаціях із вираженим психофізіологічним реагуванням тощо.

Відомий дослідник екстремальної поведінки О.М.Столяренко вважає, що доцільно говорити не про фактори екстремальних ситуацій, а про екстремальні фактори психогенного ризику. “ Поняття “стресфактори” передбачає виникнення стресу як неспецифічної психоемоційної реакції, але стрес... далеко не єдина можлива реакція”. Отже, виходячи з місця фактора в структурі екстремальної ситуації автор виділяє обстановочні, діяльнісні та особистісні екстремальні фактори психогенного ризику.

А) Обстановочні фактори поділяються на обстановочно-матеріальні та обстановочно-соціальні.

Обстановочно-матеріальні:

- Фактор Ом-1 –об”єктивно-матеріальний тип обстановки: ситуації озброєної боротьби, зникнення людини, руйнування будинку, хвороба тощо;

- Фактор Ом-2 – незвичність, незрозумілість, новизна обстановки;

- Фактор Ом-3 – неможливість контролювати обстановку, стихійність перебігу подій, некерованість та непередбачуваність розвитку події;

- Фактор Ом-4 – раптовість, неочікуваність, швидкість та радикальність змін обстановки;

- Фактор Ом-5 – незнайомі та погрожуючі явища, різкі та інтенсивні звуки, спалахи світла, вібрація, свист куль тощо;

- Фактор Ом-6 - темрява, обмеження лінії зору, сутінки, туман;

- Фактор Ом-7 – дискомфортні умови: спека, спрага, голод, холод, вогкість, уособленість, нерегламентована діяльність, втома;

- Фактор Ом-8 – небезпека для матеріальних цінностей при руйнуваннях, пожежах, аваріях, катастрофах, стихійних лихах;

- Фактор Ом-9 – небезпека для життя та здоров”я людини: пожежі, падіння з висоти, застосування зброї, аварії, втоплення;

- Фактор Ом-10 – спостереження наслідків руйнувань, пожеж, дезорганізації життя, трупів тощо.

Обстановочно-соціальні фактори:

- Фактор Ос-1 – соціальний тип обстановки: конфлікт, напад ворога чи злочинця, паніка, сутичка, розповсюдження чуток тощо;

- Фактор Ос-2 – психологія та соціально-психологічний клімат в групах (родини, колективи, суспільство, народ та нація);

- Фактор Ос-3 – присутність, поведінка та психічні стани оточуючих людей;

- Фактор Ос-4 – складності спілкування та взаємодії з іншими людьми: образи, грубощі, приниження, зверхність, шантаж;

- Фактор Ос-5 – агресивна спрямована поведінка інших людей – погрози, переслідування, пресинг, тероризація, погроза фізичного насильства;

- Фактор Ос-6 – небезпека для інших людей: діти та члени родини, друзі, тяжкі захворювання, інвалідність;

- Фактор Ос-7 – страждання та смерть людей, поранення та каліцтво;

- Фактор Ос-8 – соціальна ізоляція та самотність: депресія, песимізм, страх;

- Фактор Ос-9 – обстановка в соціальному середовищі: загальна національна культура, традиції, ритуали, статус в суспільстві, суспільна неповага та презирство;

- Фактор Ос-10 – руйнування соціальних цінностей, криза культури та соціально-економічних умов, радикальна зміна взаємин в суспільстві;

- Фактор Ос-11 – життєві перспективи або їх відсутність, імовірність життєвого краху, кризи очікування майбутнього.

Б) Екстремальні діяльнісні фактори поділяються, в свою чергу, в залежності від домінування змістовних, організаційних та операційних елементів в них.

Екстремальні змістовні діяльнісні фактори:

- Фактор Дс-1 – тип діяльності. Екстремальність визначається змістом професійної діяльності, за якої частота, характер та складність екстремальних ситуацій детермінуються особливостями типу діяльності;

- Фактор Дс-2 – засвоєність діяльності людиною, опрацьованість відповідних вмінь та навичок;

- Фактор Дс-3 – мета, задачі та значущість діяльності як важливий фактор мотивації;

- Фактор Дс-4 – інтелектуальна, вольова та рухова складність діяльності, труднощі досягнення бажаного результату;

- Фактор Дс-5 – підвищений ступінь ризику рішень та дій, імовірність невдач;

- Фактор Дс-6 – зворотність (невідворотність) можливих наслідків, перш за все – небажаних;

- Фактор Дс-7 – віра в успіх діяльності, заснована на системі цінностей;

- Фактор Дс-8 – відповідальність та самостійність суб”єкта діяльності та самої діяльності;

- Фактор Дс-9 – монотонність діяльності. Одноманітність ситуації та дій призводить до втоми та втрати пильності.

Організаційно-діяльнісні фактори:

- Фактор До-1 – ступінь організованості діяльності. Внутрішня неупорядкованість діяльності сприяє підвищенню ризику та напруженості;

- Фактор До-2 – ступінь авторитетності та ефективності керівництва діяльністю зворотно пропорційний імовірності виникнення напружених ситуацій;

- Фактор До-3 – узгодженість, взаєморозуміння, взаємна довіра та сумісність виконавців сприяють зменшенню елементів напруженості в діяльності;

- Фактор До-4 – забезпеченість вирішення службових завдань. Її порушення призводить до виникнення невдоволення, негативних настроїв, невпевненості в успіху;

- Фактор До-5 – забезпеченість засобами особистого захисту та впевненість в їх надійності;

- Фактор До-6 – забезпеченість життєдіяльності людей в екстремальних ситуаціях – організація харчування, особистої гігієни, відпочинку, медичної допомоги, евакуація тощо;

- Фактор До-7 – заходи по підтриманню працездатності та боєздатності в процесі екстремальної діяльності.

Операційно-діяльнісні фактори:

- Фактор Дп-1 – труднощі розуміння складності обстановки та її змін. Цей фактор пов”язаний, перш за все, з інформацією стосовно обстановки діяльності – дефіцит інформації, її неупорядкований надлишок або наявність дезінформації сприяє загостренню напруженості;

- Фактор Дп-2 – надійність зв”язку та забезпечення взаємодії в екстремальних умовах;

- Фактор Дп-3 – інформаційне перевантаження, пов”язане з індивідуальними особливостями виконавців, кількістю та інтенсивністю значущої інформації;

- Фактор Дп-4 – виконання погано засвоєних дій, операцій суттєво погіршує психологічний стан виконавця;

- Фактор Дп-5 – стримування активних дій при очікуванні дозволу на їх початок може призводити до передстартової лихоманки, яка дезорганізує психічний стан та оптимальність подальшого реагування;

- Фактор Дп-6 - застосування зброї та використання насильницьких дій призводить до негативних емоційних вражень та тривалих негативних психічних станів;

- Фактор Дп-7 – дуже висока активність дій, їх стрімкість та темп, дефіцит часу;

- Фактор Дп-8 – можливі невдачі на початку, на протязі та за результатами діяльності (сс.63 – 69).