Навчально-науковий інститут заочного навчання

 

 

ПСИХОЛОГІЯ ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

 

 

Київ – 2014

 

Укладач:

професор кафедри юридичної психології, кандидат психологічних наук, професор Андросюк В.Г.

 

Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Психологія екстремальної поведінки» затверджений на засіданні кафедри юридичної психології

«04» вересня 2014 р., протокол № 2

 

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

Психологія екстремальної поведінки – спецкурс у межах психології професійної поведінки, присвячений засадам детермінації екстремальності та психоемоційної напруженості, діагностики та корекції стресових та постстресових психоемоційних станів. Ті чи інші умови та ситуації, в яких може опинитись людина, здатні містити складові, що виникають не очікувано та є небезпечними для життя і здоров’я. Саме ці складові перетворюють життєві ситуації на граничні, екстремальні; нормальний стан життєдіяльності людини змінюється на напружений, незвичний, а змінена поведінка людини стає екстремальною.

Екстремальними в побутовому спілкуванні найчастіше називають ситуацiї, що загрожують здоров’ю i самому життю людини. Більш точно екстремальні ситуації можна визначати як несприятливий, складний стан умов людської життєдіяльності, що набув для окремої особи або групи осіб особливої значимості; це об’єктивно складні умови діяльності, що сприймаються й оцінюються як напружені чи небезпечні. Це – зовнішня, об’єктивна сторона проблеми. Суб’єктивно екстремальні ситуації набувають форми екстремальності – особливого стану людської психiки (екстремум-стану), спричиненого незвичними чи екстраординарними умовами, що породжують підвищену тривожність та особливу емоційну напруженість. Ситуація стає для особи надзвичайно значимою, причому безвідносно до того, містить вона реальну небезпеку чи така небезпека лише уявна: екстремальність є суб’єктивним переживанням реальної дійсності. Тому не виключено, що одна й та ж ситуація різними людьми буде усвідомлюватися як екстремальна і ординарна; об’єктивно екстремальна ситуація сприйматиметься конкретною особою як штатна і, навпаки, об’єктивно безпечна – як екстремальна.

Екстремальні ситуацiї можуть бути регламентованими i нерегламентованими, плановими i ситуаційними, „штатними” i „позаштатними”. У найбільш загальному вигляді вони поділяються на чотири групи: 1) спричинені надзвичайними умовами (стихійне лихо, природна чи техногенна катастрофа, війна, масові терористичні акції тощо); 2) життєві, повсякденні (пожежа, напад злочинця, гострий брак часу, необхідність одночасного вирішення декількох однаково важливих завдань), тобто такi, що виникають у житті кожної людини; 3) пов’язані з захопленням потенційно небезпечними видами хобі (альпінізм, підводне плавання, швидкісна їзда та ін.); 4) службові, професійні – зумовлені виконанням фахових обов’язків.

У зв’язку з цим формування готовності до роботи з особами, поведінка яких є екстремальною, а наслідки для психіки потребують залучення спеціалістів, є важливою складовою загальної фахової підготовки психолога, особливо, тих хто працює у сфері правоохоронної діяльності.

Метою вивчення дисципліниє формування знань про психологію екстремальної (граничної) поведінки людини, екстраполяція на них психологічних знань про особистість, групову поведінку, психофізіологічні та нейродинамічні своєрідності психічних змін; вмінь самостійно здійснювати психодіагностичну і консультативну роботу з особами, що пережили екстремальні, психотравмуючі ситуації; вмінь відповідально здійснювати психологічне супроводження екстремальної професійної поведінки та корекцію її наслідків.

В результаті вивчення спецкурсу студенти повинні:

знати:

- психологічну сутність поняття екстремальності, основні підходи до її вивчення в зв’язку з потребами психологічної практики;

- психологічні своєрідності екстремальних ситуацій, чинники та умови, що роблять їх небезпечними для психіки людини;

- ознаки, види, рівні та етапи розвитку екстремальної поведінки людини в професійній діяльності;

- особливості і характер змінених станів психіки в екстремальних умовах;

- індивідуальні (нейродинамічні, характерологічні, вікові, професійні) особливості прояву психоемоційної напруженості;

- зміст та основні напрями та технології профілактики та подолання стресових та постстресових психоемоційних станів, як наслідків неадекватної екстремальної поведінки;

- особливості діяльності психолога щодо організації та проведення індивідуальної консультативної, профілактичної роботи з особами, що пережили несприятливий вплив екстремальних ситуацій; основні методи психологічної корекції руйнівних психоемоційних станів.

уміти:

- виявляти зовнішні та особистісні ознаки екстремальності та екстремальної поведінки;

- визначати чинники, що сприяють формуванню станів психоемоційної напруженості (стресових та постстресових);

- використовувати адекватні методи психологічної діагностики негативних станів психоемоційної напруженості

- надавати психологічну допомогу психотравмованим особам, здійснювати ефективну корекційну роботу з ними.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

№ з/п	Назви тем	Всього годин	в т.ч. аудиторних	Само- стійна робота
Лекції	Семінари	Прак- тичні заняття
1.	Поняття та сутність екстремальності. Основні концепції детермінації екстремальної поведінки				-
2.	Психологічні та організаційно-функціональні особливості екстремальної поведінки
3.	Психологічні чинники діагностики та профілактики станів психоемоційної напруженості в екстремальній поведінці				-
	Форма підсумкового контролю – Залік
Всього по дисципліні:				-

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Екстремальні ситуації - несприятливий, складний стан умов людської життєдіяльності, що набув для окремої особи або групи осіб особливої значимості; це об’єктивно складні умови діяльності, що сприймаються й оцінюються як напружені чи небезпечні.

Екстремальна поведінка – форма активності, детермінована зовнішніми та внутрішніми ситуативними чинниками, яка супроводжується психоемоційною напруженістю і призводить до мінливих чи тривалих негативних психічних станів та регулятивних механізмів поведінки.

Стрес – нервово-психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником, адекватна реакція на який раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуацiї, що склалася; емоційний стан, що спонукає до вирішення екстремальної ситуацiї за рахунок загальної мобілізації всіх ресурсів організму до пристосування в наявних умовах.

Афект – бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває особою й характеризується значними змінами в свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою.

Фрустрація – емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню особистісно значимої мети.

Підсвідомий автоматизм поведінки – особливість організації екстремальної поведінки, що характеризується втратою свідомого контролю, звуженням сприймання, домінуванням рефлексії, імпульсивності та наслідування.

Релаксація – загальний психічний стан розслабленості, який виникає після зняття напруженості, зумовленої надсильними переживаннями чи фізичним перевантаженням.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це непсихотична, відстрокована реакція на вплив травмуючих ситуативних чинників життєдіяльності, що призводить до стійких негативних соматичних і психічних змін в особистості і потребує невідкладної системної колекційної допомоги.

Екстренна психологічна допомога – система короткострокових заходів, спрямованих на регуляцію актуального психологічного, психофізіологічного стану та негативних емоційних переживань людини, що постраждала внаслідок кризової чи надзвичайної події.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Основна література

1. Столяренко А.М. Экстремальная психопедагогика. – М.: Юнити, 2002. – 607 с.

2. Лебедев В.И. Личность в экстремальных ситуациях. — М., Медицина, 1989. – 366 с.

3. Смирнов Б.А., Долгополова Е.В. Психология деятельности в экстремальных ситуациях.- X.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007, - 276 с.

4. Александровский Ю.А. Психогении в экстремальных условиях. – М.: Здоровье, 1991. – 412 с.

5. Психология экстремальных ситуаций. Хрестоматия. – Минск: Мир книг, 1991. – 533 с.

6. Малкина-Пых И. Г.Психологическая помощь в кризисных ситуациях. – М.: Эксмо, 2005 – 960 с.

7. Юридична психологія. За ред..Л.І.Казміренко.– К.: КНТ,2007.– 412 с.

8. Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності працівників ОВС в екстремальних умовах. – К.: НАВСУ, 2003. – 122 с.

Додаткова література

9. Василюк Ф.Е. Психология переживаний. – М.: Медицина, 1999. – 398 с.

10. Ялом И., Элкин Дж. Хроники исцеления. – М.: Прагма, 2005. – 616 с. 11. Черепанова Э.М. Психологический стресс. – Горький: Академия, 1996. – 96 с.

12. Посттравматические стрессовые расстройства в практике медико-социальной экспертизы. – М.: Медицина, 1997. – 608 с.

13. Лазарус А. Краткосрочная мультимодальная психотерапия. – СпБ: Речь, 2001. – 577 с.

14. Осухова Н.Г. Психологическая помощь в трудных и экстремальных ситуациях. – М.: Академия, 2007. – 389 с.

15. Психология экстремальных ситуаций./ Под ред.В.В.Рубцова. – М.: Психологический институт РАО, 2007. – 253 с.

16. Шех О.И., Сергеев С.С. Технологии психологической помощи в кризисных и экстремальных ситуациях – СпБ.: ПГУПС, 2007 – 409 с.

17. Трубицына Л.В. Процесс травмы. – М.: Смысл, ЧеРо, 2005 – 177 с.

18. Бодров В.А. Психологический стресс: развитие и преодоление. – М.: ПЕР СЭ, 2006. – 371 с.

19. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. – Минск: Харвест, 1998. – 682 с.

20. Алиев Х.М., Захаров В.В. Купирование острого стресса и антистрессовая подготовка \\ Московский терапевтический журнал - 2006, № 4, С.131-142.

ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ