Принципи та методи розрахунку ВВП

Розглянемо особливості та принципи розрахунку макропоказників у СНР.

1) Перша особливість полягає в тому, що в СНР існує відмінність між національною та ві-тчизняною "основами" реєстрації показників. Тому й розрізняють показники валового внутріш-нього продукту та валового національного доход у (про це йшла мова раніше).

2) Друга особливість, друге правило, яке закладене в основу розрахунків макроекономіч-них показників, – це рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економіч-ної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів і послуг неминуче є доходами виро-бників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов'язково відбитися на доходах, і навпаки – все, що впливає на доходи надалі відбивається на витратах.

3) Наступний принцип – це чітке розмежування категорій запасу і потоку.

4) Четверта особливість полягає в тому, що при вимірюванні випуску важливо уникнути подвійного рахунку – ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією ме-тою в СНР вирізняють такі поняття:

 

• проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу (сировина, матеріали, електроенергія тощо);

• кінцева продукція – частина ВВП (товари і послуги), що купуються з метою кінцевого спо-живання, нагромадження, експорту, для заміщення витрачених засобів виробництва, але не для подальшої переробки чи перепродажу;

• додана вартість фірми – вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва. Додана вар-тість включає заробітну плату, прибуток, амортизацію.

При розрахунку ВВП враховується вартість кінцевої продукції і віднімається вартість проміжних товарів і послуг. Чому? Бо у вартості кінцевих продуктів уже враховано всі наявні проміжні операції. Але, оскільки на макрорівні надто складно визначити кінцеві товари (галу-зей-виробників дуже багато, і не завжди можна чітко визначити, як буде використано вироблений продукт – на кінцеве чи проміжне споживання), то ВВП розраховують як суму доданих варто-стей усіх виробників.

5) П'яте питання, яке заслуговує на увагу: в СНР для розрахунку загальної вартості виробництва використовують ринкову ціну товарів і послуг. Та оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.

Одна із сфер, де застосовують імпутування, – домашні господарства. Наприклад, людина, що орендує житло, платить орендну плату, яка входить в рахунки ВВП як доходи власника бу-динку і як витрати тієї людини, котра це житло орендує. Проте значна кількість людей про-живає у власних будинках; зрозуміло, що вони не сплачують орендної плати, хоча й користують-ся такими само послугами, що й люди, які житло орендують. Тому, аби врахувати цей обсяг послуг, у ВВП внесено "орендну плату", яку власник будинку ніби сплачує сам собі.

Ринковою ціною такої послуги є сума орендної плати, яку власникові будинку довелося б сплатити за умови, якби він орендував аналогічний будинок, або якби його будинок дійсно здавався в оренду. Це є імпутована рента, і вона входить у рахунки ВВП і як витрати, і як до-ходи власника будинку.

Інша сфера, де застосовується імпутування, – послуги, які надані державним сектором еко-номіки (оборона, охорона громадського порядку, освіта й охорона здоров'я, які фінансуються з державного бюджету, та ін.). Ці послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни. То-му в складі ВВП вони враховуються у відповідності з поточними затратами, які пов'язані з їх наданням.

Мет а застосування імпутованих оцінок – отримати повніші та вірогідніші значення ВВП.

6) Ще один принцип, який важливо знати: при розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

 

• перепродаж товарів; • суто фінансові операції.

 

У свою чергу, суто фінансові операції поділяються на:

• державні трансфертні виплати. Під трансфертами в цілому розуміють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, то це є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, подарунки ветеранам, допомога багатодітним та малозабезпеченим сім’ям і т. ін.);

• приватні трансфертні платежі (допомоги батьків дітям-студентам, подарунки замож-них родичів тощо). Ця операція не є наслідком виробництва, а виступає як акт передачі коштів від однієї приватної особи до іншої;

• операції з цінними паперами (купівля – продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

Показник ВВII можна розрахувати трьома методами:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільчий метод).

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:

∑ валовий випуск – ∑ проміжне споживання = ∑ додана вартість.

гал. гал. гал.

Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий пуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або додану вартість, створену всіма галузями економіки.

У модифікованому варіанті ВВП за даним методом розраховується так:

ВВП = ∑(ВВ - МВ)+(П - С),

де ВВ - валовий випуск окремих галузей;

МВ - матеріальні витрати окремих галузей (проміжне споживання); П - податки на продукти, на споживання; С - субсидії.

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, які спожиті суспільством:

ВВП = Y = C + I + G + NX, де С – кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла);

І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на:

• будівництво будинків і споруд,

• придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій,

• створення товарно-матеріальних запасів,

• амортизацію,

• а також витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (І) зменшити на величину амортизаційних витрат (А), то ми отримаємо показник чистих приватних внутрішніх інвес-тицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між І та А є добрим індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зростаючої економіки справджується нерівність І > А; коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І < А;

G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу;

NХ – чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом:

NХ = Х – Z.

При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й непрямі податки на бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

• амортизаційні витрати;

• чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;

• винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);

• рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухомості, включаючи ім-путовану ренту за проживання у власних будинках;

• чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;

• доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власнос-ті;

• прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій.

Можна навести таку формулу розрахунку ВВП за доходами:

ВВП (GNP) = W + R + i + p + A + T_Н, де W – заробітна плата, R – рента, i – процент (у даному випадку виступає у вигляді доходів від грошового капіталу, який заощаджується домогосподарствами), p – прибуток (доход від влас-ності та прибуток корпорацій), A – амортизація, T_Н – непрямий податок (універсальні акцизи, мито податок на додану вартість).

У більшості країн світу найпоширенішими із наведених методів розрахунку ВВП є ме-тод кінцевого використання та виробничий метод. Власне кажучи, вибір того чи іншого мето-ду розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази.

Інші показники СНР

Окрім названих основних (ВВП – ВНП (ВНД)), існує цілий ряд інших взаємопов'язаних показників національного рахівництва. Всі вони розраховуються на основі ВВП і ви-користовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – Амортизаційні відрахування.

Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці, який отримують власники фа-кторів виробництва (праці, капіталу, землі) – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих по датків на бізнес:

НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес,

або

НД = ЧВП – T_Н.

Національний доход – це сума факторних доходів від праці, землі та капіталу за рік:

НД = W + R + i + p.

Показник особистого доходу (ОД) можна отримати, коли від національного доходу від-няти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибу-ток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.

Використовуваний доход (ВД), або доход кінцевого використання, розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД – Прибутковий податок – Неподаткові платежі державі.

Також варто зауважити, що під прибутковим податком часто розуміють особисті прибуткові податки, податки на особисте майно та податки на спадщину. Це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.