Тема 7: Правове регулювання грошового обігу та розрахунків

Термін «розрахунки» розглядають в декількох значеннях. По-перше, під розрахунками розуміють будь-який спосіб припинення зобов'язань (як грошових, так і неї ротових) між сторонами, в тому числі виконання зо­бов'язання в натурі та зарахування однорідних зустрічних (послідовних) вимог (широке значення терміна «розрахунки»). По-друге, під поняттям «розрахунки» розуміють саме грошові зобов'язання (обов'язки) сторін, платежі (вузьке значення терміна «розрахунки»). У цьому значенні поняття «розрахунки» нерідко обмежують сферою безготівкових розрахунків, які здійснюються суб'єктами господарювання через фінансово-кредитні уста­нови. Найбільш обґрунтованою, на нашу думку, є позиція, згідно з якою розрахунки можуть здійснюватися у грошовій та не грошовій формах. Грошові розрахунки, в свою чергу, можуть бути готівковими та безготівковими.

Поняття «розрахунки» та «розрахункові правовідносини» не є тотожними. Обов'язковим суб'єктом розрахункових правовідносин є банк або небанківська фінансова установа, тобто фінансовий посередник, за допомогою якого здійснюються ці розрахунки. Відповідно розрахунко­ві правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, які ви­никають у процесі здійснення безготівкових розрахунків.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

Згідно зі статтею 342 Господарського кодексу України рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом.

Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності.

Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за подою цих банків у порядку, встановленому Національним бан­ком України.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні і депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів що передаються клієнтом банку в управління на встановле­ний строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інстру­ментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Кореспондентський рахунок — рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських пе­реказів.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у поряд­ку, що визначається Національним банком України, та на підста­ві відповідного договору.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормати­вно-правовими актами Національного банку України й договора­ми, що укладаються клієнтами й обслуговуючими їх банками.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, мі нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій, регламентуються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, ствердженою Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 р.

Саме цією Інструкцією визначено порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах, порядок використання коштів на цих рахунках та порядок їх закриття.

Для відкриття поточного рахунку юридична особа, зобов’язана подати такі документи:

· Заяву про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник і головний бухгалтер юридичної особи;

· Копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органах виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

· Копію установчого документу(статуту, засновницького договору, установчого акта, положення засвідчену нотаріально;

· Копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;

· Картку із зразками підписів і відбитком печатки, засвідчену нотаріально;

· Копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Пенсійному фонді України;

· Копію страхового свідоцтва що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Для відкриття поточного рахунку фізична особа-підприємець, зобов’язана подати такі документи:

· Заяву про відкриття поточного рахунку, яку підписує фізична особа-підприємець;

· Копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця в органах виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

· Копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби;

· Копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у Пенсійному фонді України;

· Картку із зразками підписі

Закриття поточних рахунків відбувається на підставі: заяви клієнта, рішення органу, на який законом покладено функцію ліквідації або реорганізації юридичної особи, відповідного рішення суду, у разі смерті власника рахунку, або договором між банком і клієнтом. Водночас за банком залишено право відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років поспіль і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Вкладні(депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закривають після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів вкладнику. Для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов’язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви.

Банки можуть відкривати клієнтам і карткові рахунки. Для їх відкриття необхідні ті самі документи, що й для відкриття поточних рахунків.

За договором банківського вкладу дона сторона, що прийняла від іншої сторони або для неї грошову суму, яка надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором. У якості вкладу можуть виступати не лише кошти, а й банківські метали. Сторонами договору банківського вкладу є банк і вкладник (юридична або фізична особа, будь-який суб’єкт цивільного права). Договір банківського вкладу вкладається у письмовій формі. Важливою умовою оформлення банківського вкладу є те, що факт укладення такого договору з фізичною особою та внесення грошових коштів на її рахунок підтверджує ощадна книжка. Згідно з чинним законодавством в договорі банківського владу слід відображати: вид банківського вкладу, суму, яку вносять або перераховують на вкладний рахунок, строк дії договору, розмір і порядок сплати процентів, умови перегляду їхнього розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання, інші умови за погодженням сторін.

За договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові(володільцеві рахунку), кошти, що надходять для нього. Виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування та видачі відповідних сум із рахунку та проведення інших операцій за рахунком. На відмінну від відносин, що виникають із приводу договору банківського вкладу, банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оприлюднених банком умовах. Умови відкриття рахунку погоджуються сторонами. Оскільки здійснення розрахунків належать до базових банківських операцій, які передбачають отримання доходів, за банками залишають право використовувати кошти на рахунку клієнта. При цьому банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. На банківському рахунку обліковують власні кошти клієнта, з нього здійснюють переказ коштів клієнта за допомогою платіжних інструментів і, відповідно, забезпечують безготівковий обіг. Будь-який клієнт має право відкривати необмежену кількість рахунків у будь-якій установі банку та в обраній валюті за власним бажанням. Крім того, клієнт обов’язково має повідомити податковий орган про відкриття рахунку.

Форма безготівкових розрахунків являє собою урегульовану нор­мами права на підставі принципів безготівкових розрахунків сукупність способу платежу, форм розрахункових документів та відповідного їм документообігу, джерел платежу, а також прав та обов'язків учасників ос {готівкових розрахунків. Тобто, форми розрахунків формуються та відрізняються одна від одної саме поєднанням (варіаціями) різновидів складових елементів, визначених відповідними правовими нормами. При цьому спосіб безготівкових розрахунків є одним із елементів фор­ми безготівкових розрахунків.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків у наці­ональній валюті визначений, в першу чергу, у Законі України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», а також в Інструкції «Про безготівкові розрахунки в національній валюті України», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Згідно із вказаним Законом ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допо­могою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом ви­конавчих документів у випадках, передбачених законом.

Ініціювання переказу проводиться шляхом:

· подання ініціатором до банку, в якому відкрито його раху­нок, розрахункового документа;

· подання платником до будь-якого банку документа на пе­реказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

· подання ініціатором до відповідної установи — члена пла­тіжної системи документа па переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

· використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

· подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

· надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чи­ном оформленого доручення на договірне списання.

Правовими формами, у яких можуть здійснюватися безготівкові розрахунки, виступають: акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розра­хункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) меморіальний ордер.

5) акредитив.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання із свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ який складається з двох частин:Верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; Нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек – це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку банку-емітента, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Меморіальний ордер – це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньо - банківських операцій відповідно до нормативно-правових актів НБУ.

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку – емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь беніфіціара або доручає іншому банку здійснити цей платіж. Банк –емітент може відкривати такі види акредитивів: покритий, непокритий.

Самостійна робота

1. Поняття і зміст розрахункових правовідносин.

2. Сутність банківського рахунку.

3. Порядок відкриття і закриття рахунку в банку.

4. Правова природа договору банківського рахунку і банківського вкладу.

5. Характеристика безготівкових розрахунків.

6. Організація роботи з готівкою.

7. Примусове стягнення коштів з рахунку клієнта банку.

 

Рекомендована література:

1. Основна: 1,2,4,6,7,10

2. Додаткова: 2,5,8,10,11,18,19,21

Закони України: 3,5,6,8,14,17,21,22