Підзаконні нормативні акти: 1,3,6,7,8,9,12



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підзаконні нормативні акти: 1,3,6,7,8,9,12



Тема 9: Правові засади здійснення банківського нагляду в Україні.

Бан­ківське регулювання –це система заходів, за допомогою яких держава через центральний банк забезпечує стабільне та безпеч­не функціонування банківської системи.

Законодавче визначення вказаних термінів міститься у Законі України «Про Національний банк України». Так, згідно з цим Зако­ном банківське регулювання — одна із функцій Національного бан­ку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяль­ності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд – це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками і а іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановле­них нормативів з метою забезпечення стабільності банківської сис­теми та захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.

Тобто, банківське регулювання, на думку законодавця, поля­гає у встановленні «правил гри» на ринку банківських послуг, годі як банківський нагляд – у контролі за їх дотриманням.

З нашої точки зору, термін «регулювання» по відношенню до банківської діяльності ми можемо розглядати у широкому та у вузькому розумінні. У широкому розумінні державне регулюван­ня в сфері банківської діяльності якраз і включає всю систему за­ходів, які вживаються уповноваженими органами держави для забезпечення сталого та надійного функціонування банківського і сектора. У вузькому розумінні банківське регулювання – це діяльність уповноважених органів, яка полягає у виданні правових актів у сфері банківської діяльності.

Наглядово-контрольна система передбачає декілька напрямів діяльності, зокрема:

· державний нагляд;

· внутрішній банківський контроль;

· зовнішній аудит.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

· реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

· встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

· застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

· нагляд за діяльністю банків;

· надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

· встановлення обов'язкових економічних нормативів;

· визначення норм обов'язкових резервів для банків;

· встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

· визначення процентної політики;

· рефінансування банків;

· кореспондентських відносин;

· управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

· операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

· імпорту та експорту капіталу.

Головними завданнями, що стоять перед будь-якою системою банківського нагляду,є:

· гарантія здоров’я банківського сектору для підвищення та сприяння економічному зростанню країни;

· захист вкладників, які розміщують свої кошти в банках;

· підвищення конкуренції в банківському секторі;

· підвищення ефективності банківської справи та справедливий розподіл кредиту в економіці.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами. У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. У разі розгляду Національним банком України питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку для надання пояснень запрошується голова правління (ради директорів) або голова спостережної ради цього банку, за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора. При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:

для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності; для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

Система банківського нагляду в Україні скоординована за верти­каллю і функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та територіальних управлінь НБУ. Вона має такі рівні:

- відділ банківського нагляду територіального управління НБУ;

- комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при тери­торіальному управлінні НБУ;

- начальник територіального управління НБУ;

- відповідні департаменти банківського нагляду НБУ;

- заступник Голови Правління НБУ;

- комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків НБУ.

Структура банківського нагляду в Україні змінювалася декілька разів. За сучасних умов структура банківського нагляду включає в себе такі департаменти:

- департамент банківського регулювання і нагляду;

- департамент методології банківського регулювання і нагляду;

- департамент реєстрації та ліцензування;

- департамент запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму.

Результатом нагляду НБУ за діяльністю банківських установ є визначення рейтингової оцінки фінансового стану комерційного бан­ку. Така оцінка важлива не лише для визначення стану справ безпо­середньо у банку, але й для порівняння з результатами діяльності інших банків. Особливого значення визначення рейтингової оцінки банків має на загальнодержавному рівні, оскільки ця інформація дозволяє цент­ральному банку визначити стан банківської системи в цілому, оцінити динаміку діяльності банків, віднесених до певних груп (класу, кате­горій) тощо.

Рейтинг банків -це загальноприйнята система оцінки діяль­ності банківських установ на основі аналізу фінансових показників і даних балансу банку.

Рейтингова оцінка діяльності банку полягає у виведенні узагаль­нюючої оцінки на основі оцінки за основними напрямами діяльності банку (рівнем рентабельності, рівнем ліквідності, показниками достат­ності капіталу, якості активів та ін.). З метою оцінки фінансового стану банків рейтинговий підхід передбачає розроблення системи числових значень показників, на основі яких була б можливість у кінцевому підсумку віднести той чи інший банк до певної групи.

У міжнародній практиці розрізняють три основних методипо­будови рейтингів:

1) номерний- полягає у побудові співвідношень значень показ­ників фінансового стану банку і, відповідно, присвоєння кожному з цих співвідношень певного місця у рейтингу. Дана система в основ­ному розрахована на слабо деталізовану методику з невеликою кількістю показників, що впливають на фінансовий стан банків. При цьому шкала критеріальних значень номерного методу невелика;

2) бальний- дозволяє провести оцінку фінансового стану банку в балах, присвоєних йому за кожним оціночним показником. Узагаль­нена бальна оцінка банку дозволяє віднести банк до певної групи банків і використовується, зазвичай, в складніших методиках визна­чення рейтингу банків;

3) індексний- на основі даного методу розраховується індекс кожного з оціночних показників фінансового стану банків відносно базисних значень чи середніх значень, розрахованих за кілька років. Визначивши індекси за окремими показниками, здійснюють розраху­нок комбінованих індексів, попередньо зваживши індивідуальні індек­си за їх часткою у сукупності. Рейтинг на основі індексного методу орієнтується не на статистичне значення, а на показники, зважені на ризик (аналізуються як балансові, так і позабалансові дані), що перед­бачає більш детальний аналіз діяльності банку.

Самостійна робота

1. Зміст і суть банківського нагляду, його завдання.

2. Система банківського нагляду в Україні.

3. Організація, форми і методи банківського нагляду.

4. Особливості застосування комплексної рейтингової оцінки банків за системою CAMELS.

5. Мета та основні види інспекційних перевірок банків.

6. Базельський комітет з питань банківського нагляду та основні принципи ефективного банківського нагляду.

Рекомендована література:

1. Основна: 4,5,7,8,10,11

2. Додаткова: 7,11,13,20

Закони України 1,6,16,21



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.178.91 (0.009 с.)