Підзаконні нормативні акти: 1,2,3,4,5,6,7,11,13,15

 

Тема 9: Правове регулювання валютних операцій.

 

Валютне регулювання можна визначити як урегульовану нормами законодавства діяльність уповноважених органів держави, спрямовану на встановлення порядку здійснення валютних операцій резидентами та нерезидентами на території України, а також резидентами України за кордоном, а валютний контроль — як діяльність уповноважених орга­нів державної влади інших уповноважених суб'єктів, спрямовану на за­безпечення дотримання встановленого порядку здійснення валютних операцій. Основні принципи валютного регулювання закріплені у Статуті МВФ, який набрав чинності 27 грудня 1945 р.3а класифікацією МВФ, нині у світі практикують п'ять основних типів валютних режимів: курс, фіксований щодо однієї валюти; фіксо­ваний щодо кошика валют; з обмеженою гнучкістю; з керованою гнуч­кістю; незалежно плаваючий курс. Україна, як і більшість держав СНД, входить до групи країн із керованими плаваючими курсами. Основні засади валютного регулювання та валютного контролю закріплені як в актах загального законодавства, так і в актах спеціаль­ного законодавства України.

Суб’єктами валютного регулювання і контролю є:

· Уповноважені банки – резиденти;

· Юридичні особи резиденти і нерезиденти;

· Фізичні особи – резиденти та нерезиденти.

Об’єктом валютного регулювання і контролю є:

·Операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов’язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти за кордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги, а також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебувають за межами України.

Основними методами валютного регулювання є:

· Валютні інтервенції;

· Девальвація та ревальвація валют;

· Дисконтна (облікова) політика;

· Девізна валютна політика;

· Управління валютними резервами;

· Валютні обмеження.

На сьогодні режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'я­зки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного ко­нтролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93.

Валюта (іт. valuta, букв. – ціна, вартість) – грошова одиниця, грошові знаки іноземних держав та кредитні кошти обігу і платежу, які виражені в іноземних грошових одиницях (векселі, чеки тощо) і використовуються в міжнародних розрахунках.

Національна валютна система складається з таких елементів:

· національна валюта;

· умови обрання «мостів» валюти держави;

· паритет національної валюти;

· режим курсу національної валюти;

· наявність або відсутність валютних обмежень у країні;

· національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни;

· регламентація використання міжнародних кредитних коштів обігу;

· режим національного валютного ринку та ринку золота;

· державні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни.

Розрізняють такі види валют:

· конвертована валюта;

· частково конвертована валюта;

· неконвертована валюта;

· валюта платежу;

· валюта операції;

· валюта ціни.

Конвертована (оборотна) валютаобмінюється на будь-яку іноземну валюту.

Оборотність частково конвертованої валютиобмежена тими чи іншими власниками або тими чи іншими валютними операціями.

Неконвертована (замкнута) валютафункціонує в межах однієї країни.

Валюта платежу– валюта, в якій відбувається фактична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашення міжнародного кредиту.

Валюта операції– валюта, в якій установлюється ціна товару у зовнішньоторговельному контракті або виражається сума наданого міжнародного кредиту.

Валюта ціни– грошова одиниця, в якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті

Валютному регулюванню та ва­лютному контролю підлягають саме валютні операції, тобто, операції, об'єктом яких виступають валютні цінності. Отже, не­обхідно з'ясувати, що саме розуміє законодавець під валютними цінностями. Відповідно до статті 1 Декрету до категорії валютних ціннос­тей відносяться:

• валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, каз­начейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але під­лягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, ко­шти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, ку­пони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, ін­ші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

• іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банк­нотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебува­ють в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебу­вають на рахунках або вносяться до банківських та інших креди­тно-фінансових установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифі­кат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Слід підкреслити, що об'єктом валютного контролю можуть бути не будь-які операції з валютними цінностями, а саме ті, які чітко визначені у Декреті Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно з цим нормативно-правовим актом до валютних операцій відносяться:

• операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидента­ми у валюті України;

• операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням забор­гованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

• операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і переси­ланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

У Декреті Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю» визначено повноваження державних органів у сфері валютного регулювання та валютного контролю, у тому числі НБУ, який визнано головним органом валютного контрою, а також уповноважених банків, органи державної податкової служби України, Міністерство зв’язку України, Державна Митна служба України.

Національний банк України:

· здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених декретом до компетенції інших державних органів;

· забезпечує виконання уповноваженими банками функцій здійснення валютного контрою згідно з декретом та іншими законами.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці банки.

Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами на території України.

Державна Митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Відповідно до статті 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснен­ня валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь пері­од дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну лі­цензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкри­вати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а)вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

• вивезення, переказування і пересилання за межі України фі­зичними особами резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

• вивезення, переказування і пересилання за межі України фі­зичними особами резидентами і нерезидентами іноземної ва­люти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних під­ставах;

• платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед не­резидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелек­туальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, сві­доцтвами, сертифікатами) страхування життя;

• платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді про­центів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

• вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинен­ня інвестиційної діяльності;

б)ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті З Декрету;

в)надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г)використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

д)розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами — резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими ба­нками;

- відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазна­ченими в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом при­дбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших ко­рпоративних прав, отриманих фізичними особами резидента­ми як дарунок або у спадщину.

Строк дії ліцензії не може перевищувати одного календарного року. Ліцензія видається без права передавання іншим особам.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді.

 

Самостійна робота

1. Характеристика валютних цінностей.

2. Система органів, що здійснюють валютне регулювання.

3. Правовий режим валютних операцій.

4. Валютний контроль.

5. Суть поняття «валютне регулювання» і «валюта».

6. Функції НБУ у сфері валютного регулювання.

7. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

8. Здійснення контролю за проведенням валютних операцій органами державної податкової служби України.

Рекомендована література:

1. Основна: 3,4,6,7,10

2. Додаткова: 1,2,8,11,14,19,23,25

Закони України: 1,3,4,5,6,14,21,22