Тема 5: Правовий статус банків в Україні



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 5: Правовий статус банків в Україні



Комерційний банк є юридичною особою, отже, на нього по­ширюються положення чинного цивільного законодавства щодо правового статусу юридичних осіб. Тобто, банк як юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Аналізуючи струк­туру банківських правовідносин, було з'ясовано, що банк, поряд із загальною цивільною правоздатністю, характеризується ще і спеціальною правоздатністю. Спеціальна правоздатність комер­ційного банку виникає після його внесення до Державного реєст­ру комерційних банків та після отримання відповідної ліцензії (дозволу) Національного банку України на здійснення певних операцій.

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держа­на не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповіда­ють за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено зако­ном або договором. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язан­нями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам міс­цевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку за виня­тком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Банк- це юридична особа, яка на підставі ліцензії, виданої НБУ, має виключне право здійснювати у сукупності такі види операцій, як: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені. На власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Можна виділити такі різновиди комерційних банків в Україні:

1) 3а спеціалізацією:

• універсальні;

• спеціалізовані.

2) 3а формою власності:

• державні;

• приватні;

• комунальні;

• змішані.

3) 3а організаційно-правовою формою:

• банки, створені у формі товариства з обмеженою відповідаль­ністю;

• банки, створені у формі акціонерного товариства;

• кооперативні банки.

4) В залежності від участі іноземного капіталу:

• банки без участі іноземного капіталу;

• банки з частковою участю іноземного капіталу;

• банки з 100-відсотковою участю іноземного капіталу.

У загальнім організаційній структурі банку виділяють два типи відділів: відділи, що виконують лінійні функції, та відділи, що викопу­ють штабні функції.

Органами управління комерційного банку є загальні збори учас­ників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризи­ками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема кредитний, тарифний, комітет з управління активами та пасивами.

Банки також створюють службу внутрішнього аудиту, яка є орга­ном оперативного контролю спостережної ради банку.

Банківське законодавство містить додаткові вимоги щодо організаційно функціональної структури банку в залежності від здійснюваних ним банківських операцій. Наприклад, якщо комерційний банк бажає отримати спеціальний дозвіл Національного банку України на здійс­нення тих чи інших додаткових банківських операцій, він повинен мати відповідні структурні підрозділи, які будуть їх здійснювати.

На відміну від філій представництва банків не мають права здійс­нювати банківську діяльність.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Відомості про філії та представництва банків Національний банк України включає до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Банк не пізніше ніж за десять днів до початку здійснення філією банку обслуговування клієнтів зобов'язаний подати Національному банку України повідомлення про відкриття філії. Банк зобов'язаний надсилати Національному банку України копію рішення про внесення змін до положення про філію або представництво у двотижневий термін після його затвердження уповноваженим органом банку. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про припинення філії або представництва у триденний термін після прийняття відповідного рішення.

Банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність;

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують: наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом; забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України; наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком. Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується. Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку. Національний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію банку у разі:

1) систематичних порушень банком законних вимог Національного банку України;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 відсотків протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу;

3) якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань;

4) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку;

5) вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;

6) необґрунтованої відмови банку у наданні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим представникам Національного банку України;

7) наявності публічного конфлікту у керівництві банку;

8) наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення.

Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Національним банком України.

Термін повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.

Національний банк України має право продовжувати дію тимчасової адміністрації для системоутворюючих банків на термін до одного року.

Реорганізація банку – це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків пра­вонаступникам.

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із
законодавством України про господарські товариства за умови попереднього дозволу Національного банку України.

Примусова реорганізація здійснюється у разі істотної загрози платоспроможності банку. Банк вважається реорганізованим з моменту внесення Націона­льним банком України змін до Державного реєстру банків.

Банк може бути ліквідований:

• з ініціативи власників банку;

• з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідатором банку може бути призначено:

• фізичну особу, яка відповідає вимогам, що висуваються Законом до тимчасового адміністратора;

• юридичну особу, яка здійснює професійну діяльність щодо тимча­сової адміністрації та ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консалтингових послуг і має не менше трьох працівни­ків з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2 - 3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої цієї статті. Дозвіл надається, якщо:

1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Категорією пасивних банківських операцій охоплює діяльність банків із залученням коштів клієнтів – фізичних та юридичних осіб. Крім того, до пасивних операцій можна віднести й отримання кредитів на міжбанківському кредитному ринку, випуск облігацій. Для центрального банку пасивною операцією є емісія грошових коштів. Аналіз економічної сутності пасивних операцій дозволяє віднести до них такі цивільно-правові угоди, як договір банківського вкладу, договір банківського рахунку, кредитний договір, за яким банки виступають позичальником, емісію банківською установою облігацій для залучення позикового капіталу.

У міжнародній банківській практиці якість активів поряд із достатністю капіталі є фундаментальною умовою, що визначає фінансовий стан банку, його благополуччя. Активні

банківські операції є різнорідними за своїм економічним змістом, доходністю, якістю. При цьому основні види розміщення є високодохідними, але передбачають високі ризики. Банківські ресурси розміщують у кредити, інвестують у цінні папери, а також в інші операції комерційного банку (лізингові, факторингові, іпотечні, трастові тощо). Тобто, до активних операцій належать угоди, які забезпечують клієнту можливість отримати необхідні йому кошти. Слід зауважити, що поділ операцій на активні та пасивні пояснюється особливостями їхнього правового режиму.

Банківська таємниця – інформація щодо діяльності та фінансо­вого стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківська таємниця є різновидом службової таємниці. Законом визначено перелік інформації, яка становить банківську таємницю. Законом закріплено порядок розкриття інформації. Необхідно розрізняти поняття «банківська таємниця» та «комер­ційна таємниця банку».

Самостійна робота

1. Класифікація банківських установ.

2. Сутність банківської діяльності як підприємницької діяльності. Роль банківських установ у розвитку економіки країни.

3. Порядок реєстрації банку. Документи, необхідні для реєстрації банку.

4. Припинення діяльності банків.

5. Органи управління та структура банку.

6. Класифікація банківських операцій.

Рекомендована література:

1. Основна: 1,3,4,5,6,7,10

2. Додаткова: 1,2,3,4,5,9,10,14,15,19,21,23

Закони України: 3,4,5,6,7,8,9,14,15,18,19,22



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.108.188 (0.02 с.)