Підзаконні нормативні акти: 1,2,3,4,6,7,8,9,10,11,14

 

Тема 6: Правове регулювання кредитних правовідносин.

Банківські кредитні правовідносини – це урегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення бан­ками кредитної діяльності. Необхідно зазначити, що банківські кредитні відносини неоднорідні за своєю правовою природою і регламентуються нормами різних галузей права. Зокрема, кредитні відносини комерційних банків між собою а також між комерційними банками та їх клієнтами регулюються і нормами цивільного та господарського права.

Слово «кредит» походить від латинського «сгеdeге», що означає «вірити», «довіряти».

Поняттям кредиту охоплюється таке коло явищ:

1) товарний кредит, за якого оплата товару (або зустрічна поставка (передача) у порядку оплати раніше отриманого товару) здійснюється через певний проміжок часу після його отримання. Про товарний кредит мова йде і у тих випадках, коли на умовах відстрочення оплати виконується робота або надається послуга;

2) комерційний кредит, за якого здійснюється попередня оплата належних до поставки товарів, виконання робіт або надання послуг;

3) позика, за якої речі, визначені родовими ознаками, переда­ються у власність позичальнику за умови повернення позичкодавцю у визначений строк такої ж кількості речей. На умовах позики можуть передаватися і гроші;

4) податковий кредит.

Банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбані право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашеним боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повер­нення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату про центів та інших зборів з такої суми.

Проаналізувавши чинне законодавство, можна зробити висно­вок, що кредит можна розглядати у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні під кредитом розуміються операції З розміщення банком коштів на підставі кредитного договору. У широкому розумінні до кредиту включаються також операції банків, які, хоча і здійснюються на підставі договорів іншого виду (зокрема, договори лізингу та факторингу), але мають кредитний характер, у зв'язку з чим віднесені законодавцем до кредитних операцій.

Банківські кредити можна класифікувати за різними критеріями: строками, предметом кредитування, кредитором, цілями, забезпеченістю,методами надання та способами погашення, характером та способами сплати відсотків, числом кредиторів тощо.

За строками використання кредити поділяють:

Строкові:

· Короткострокові – до 1 року;

· Середньострокові –від 1до3 років;

· Довгострокові – понад 3 роки.

Безстрокові (до вимоги).

· Залежності від предмета: товарний та грошовий.

· Залежності від кредитора: банківський, державний, комерційний, кредитом приватних осіб.

· Залежності від цілей використання: споживчі, промислові, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні й експортні тощо.

· За наявністю та характером забезпеченості: забезпечені, незабезпечені (бланкові).

· За характером і способом сплати процентів: фіксована процентна ставка, плаваюча процентна ставка.

· За кількістю кредиторів: надані одним банком, паралельні (синдиковані).

Принципи банківського кредитування:

Забезпеченості, повернення, строковості, цільового характеру, платності. Сукупне застосування названих принципів кредитування спрямоване на дотримання інтересів всіх суб’єктів кредитних правовідносин.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з додержанням встановлених НБУ обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних коштів. Установи комерційного банку можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої належності, статусу, форми власності за умови наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення й сплати відсотків за користування ним.

Кредитування здійснюється у декілька етапів, серед яких виокремлюють:

· Розгляд кредитного проекту;

· Оформлення кредитної документації;

· Етап використання кредиту та наступного контролю у процесі кредитування.

Підстави на яких формується кредитний портфель

· види, строки, розміри і якість забезпечення;

· опис повноважень підрозділів банку у процесі видачі, ведення та погашення кредиту;

· перелік необхідних документів;

· основні правила прийому, оцінки та реалізації кредитного забезпечення;

· лімітування операцій щодо кредитування;

· політику встановлення процентних ставок за кредитами;

· методики оцінки кредитних заяв;

· методи діагностики проблемних кредитів, їх аналізу та шляхи подолання труднощів, що виникають.

Структура типової форми кредитного договору.

· Сторони кредитних відносин;

· Предмет договору;

· Порядок надання кредиту та сплата процентів;

· Права та обов’язки сторін;

· Відповідальність сторін;

· Звільнення від відповідальності;

· Врегулювання спорів;

· Заключні положення;

· Реквізити та підписи сторін.

Діяльності банку щодо здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника.

До основних економічних показників діяльності позичаль­ника - юридичної особи відносять: платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності); фінансову стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надход­жень на рахунки позичальника та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів — у динаміці); склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки); собі­вартість продукції (у динаміці); прибутки та збитки (у ди­наміці); рентабельність (у динаміці); кредитну історію (по­гашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

При цьому зазначені вимоги є мінімально необхідними, і за банками залишено право самостійно встановлювати додат­кові критерії оцінки фінансового стану позичальника.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи слід брати до уваги: загальний матеріальний стан клієнта (доходи та витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; від­повідні підтверджувальні документи); соціальну стабіль­ність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан; вік клієнта; інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також ко­ристування іншими банківськими послугами тощо; ділову репутацію; іншу інформацію.

Як ми вже знаємо з попередніх тем, однією з функцій Національного банку України є функція кредитора останньої інстанції для банків та організація системи рефінансування (ст.7 Закону України «Про Національний банк України»). Слід зверну­ти увагу на те, що відносини, які виникають внаслідок реалізації Національним банком України цієї функції, за своєю правовою природою є фінансово-правовими.

Отже, комерційний банк або інша кредитна установа, у разі вичерпання інших можливостей рефінансування, може звернути­ся до Національного банку для отримання рефінансування. При цьому Національний банк України має право, але не зобов'я­заний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

Отже, під рефінансуванням банків розуміють операції з на­дання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Кредит овернайт – це кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною процентною ставкою через постій­но діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком.

Пряме рeпo – це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про купів­лю Національним банком державних цінних паперів із портфеля папку або іноземної валюти (перша частина угоди peпo) з пода­ваним зобов'язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (друга частина угоди peпo) за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Стабілізаційний кредит – кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансо­вого оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначе­нні Національним банком строк.

Слід звернути увагу, на те, що законодавством встановлені умови, виключно за наявності яких комерційний банк може претендувати на рефінансування Національного банку України.

 

Самостійна робота

1. Поняття кредитних правовідносин, їх об’єкт, суб’єкт, принципи.

2. Призначення, функції та види кредиту.

3. Правова природа кредитного договору.

4. Формування кредитного портфелю банківської установи.

5. Умови надання та підстави відмови у наданні кредиту. Порядок погашення кредиту.

Рекомендована література:

1. Основна: 2,3,4,5,6,7

2. Додаткова: 2,4,5,7,9,14,16,18,19,23

Закони України: 3,6,7,16