Огляду місця події та деяких інших слідчих дій

В якості місця пригоди по справам щодо організованої злочинності частіше всього оглядаються:

1. Місце одного із злочинів, скоєних членами групи.

2. Місце збору злочинців.

3. Місце виявлення тайника з вкраденою зброєю або майном.

4. Місце затримання членів групи, особливо - затримання на гарячому.

5. Місце виявлення трупів жертв.

6. Місце зберігання захоплених заручників або викрадених з метою викупу людей.

7. Місце передачі хабаря.

8. Місце "зустрічі " між членами двох ворогуючих злочинних формувань і т. д.

Особливості тактики огляду визначаються характером пригоди, базовими та допоміжними елементами організованої злочинної діяльності, часом який пройшов з моменту пригоди на оглянутому місці. Слід звертати увагу на ознаки участі в злочині декількох чоловік, найчастіше на груповий характер злочину вказує:

1. Сліди відображення (це сліди рук, ніг).

2. Недопалок різного роду папірос та цигарок.

3. Кількість використаної посуди, ложок, виделок, залишків їжі та напоїв.

4. Гільзи та кулі від патронів, які були випущені з різних стволів (про що показують надалі дослідження експертів).

5. Сліди крові, сперми, слини, які по висновку експертів не могли виникнути від однієї особи.

6. Факти переносу та переміщення тяжких предметів, які неможливо перенести (пересунути) одному.

7. Значний об'єм викраденого.

8. Важливо виявити та зафіксувати сліди жорстокості, хитрощів, які були використані злочинцями для досягнення цілі та прикриття злочину (це підпал, знищення слідів, інсценування і т. д.).

Уважне вивчення сукупності ознак, які виявлені при огляді місця події, які вказують на скоєння злочину групою осіб - дозволяє зробити досить обґрунтуванні висновки про кількість співучасників. Можливо, що при огляді виявлені сліди не всіх осіб, які приймали участь в скоєні злочинів, так як не кожний з них залишив свої сліди на місці події.

2. Допити потерпілих та свідків також є одним із основних способів в отриманні інформації про скоєний злочин групою осіб. Завдання допиту полягає в встановленні кількості співучасників та в конкретизації дій кожного з них. При допиті дозволяється використовувати умовні позначення: "високий парубок у білій сорочці", "чоловік в темних окулярах", "парубок в кашкеті" і т. д.

3. Допит підозрюваного та обвинуваченого.

До такого допиту необхідно ретельно готуватися, складати письмовий план допиту, вивчати їх особистості.

Ширше, чим при розслідуванні звичайних справ застосовується звуко- та відеозапис, як додатковий засіб фіксації ходу та результатів допиту.

При допиті необхідно враховувати такий момент, як самообмова, тобто другорядні учасники угрупування беруть всю відповідальність за конкретні злочини на себе у відповідності з раніше підписаною ним (лідером) лінією поведінки.

4. Різних експертиз в першу чергу криміналістичних, наприклад, по висновку, почеркознавчої експертизи встановлено, що підробний документ виконаний декількома особами. Якщо застосовувалась зброя при скоєнні злочину, то за допомогою балістичної експертизи можливо встановити, що виявлені та вилучені з місця події, а також вилучені з трупа кулі та гільзи відносяться до різних моделей зброї.

5. Обшук - необхідно проводити груповий, тобто одночасно в декількох місцях. Для цього необхідно підготувати декілька обшукових груп, та забезпечити їх транспортом і відповідним зв'язком.

Завданнями обшуків по таким справам є знайдення та вилучення документів, різних предметів та речей, добутих злочинним шляхом, і звичайно ж - зброя, боєприпаси, наркотики, телефонні книжки, печатки, штампи, фінансові документи, розписки в отриманні грошей тощо.

Якщо перед обшуком на пропозицію слідчого видати ті чи інші об'єкти обшукуванний із задоволенням їх видає, то це повинно насторожити слідчого, оскільки таким чином вони прагнуть запобігти пошуків, при яких може бути виявлено вагомі для справи предмети, речі та знаряддя злочину.

Література

1. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М., 1997.

2. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Т.2. - М.: Юрист, 1997.

3. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Т.3. - М.: Юрист, 1997.

4. Быков В.М. Криминалистическая характеристика преступных групп. - Ташкент, 1986.

5. Быков В.М. Преступная группа: криминалистические проблемы. - Ташкент, 1991.

6. Изучение организованной преступности: российско-американский диалог. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Л. Шелли, Ю.Г. Козлова. - М., 1997.

7. Куликов В. Й. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности. - Ульяновск, 1994.

 

 

Тема №34 „Позавидові методики розслідування злочинів”

 

ПЛАН

1. Різновиди окремих методик розслідування.

2. Позавидові методики.

Самостійна робота

(для ФПМ, перехідних груп спеціалістів і заочників на базі вищої освіти)

1 Криміналістична характеристика нерозкритих злочинів минулих років.

2. Фактори, які обумовлюють особливості розслідування цих злочинів.

Різновиди окремих методик розслідування.

Криміналістична методика як розділ науки складається з двох частин:

1. Загальні положення;

2. Окремі методики розслідування злочинів.

Перша частина включає дані вивчення загальних закономірностей організації і проведення розслідування, завдання і принципи криміналістичної методики, проблемні питання її розвитку, характеристику структури окремих методик розслідування, тощо.

Другу частину розділу складають методики розслідування окремих видів (груп) злочинів, що розробляються на основі загальних положень криміналістичної методики відповідно до потреб слідчої практики.

Методика як система взаємообумовлених слідчих дій та інших заходів, покликаних забезпечувати розкриття і розслідування злочинів, будується відповідно до певних принципів:

1. суворої відповідності нормам закону;

2. наукової обґрунтованості;

3. зумовленості її характеру і змісту обставинами, які необхідно встановити;

4. поетапності розслідування, що відображає особливості виявлення і збирання доказової інформації, забезпечення оптимальної послідовності проведення необхідних слідчих дій, що гарантують повноту і всебічність розслідування;

5. залежності від слідчих ситуацій, що складаються;

6. комплексного використання засобів і можливостей для швидкого і економного вирішення завдань розслідування.

Суть криміналістичної методики зводиться до рекомендацій щодо розкриття таємниці скоєного злочину, коли невідомо, хто його вчинив, і встановлення обставин споєння злочину, коли спосіб дій винного достатньо очевидний, але вимагає роз'яснення і з'ясування причин скоєних дій.

У найбільш загальному вигляді - це рекомендації щодо виявлення слідів скоєних дій (бездіяльності), їхнього аналізу і правової оцінки.

Оскільки при скоєнні різних видів злочинів використовується специфічний набір засобів і способів досягнення злочинної мети, для кожного виду злочинів будуть характерні свої специфічні сліди і обумовлені цим засоби і методи їхнього виявлення і „прочитання". Цим визначається необхідність розробки окремих методик розслідування певних видів злочинів.

Таким чином, окремі методики є в першу чергу, відображенням їх видових особливостей, обумовлених передусім об'єктом злочинного посягання (крадіжка, вбивство, тощо).

Однак у міру формування видових методик виявилися негативні обставини, що виникли при розробці окремих методик тільки існуючої кримінально-правової класифікації злочинів, що звужувало поле пошуку спорідненості, ускладнювало концентрацію уваги саме на криміналістичних проблемах. При цьому зазначалося, що через таке спрямування вивчених злочинів, залишаються нез'ясованими важливі в криміналістичному відношенні загальні закономірності, що покладені в основу їхнього скоєння, взаємозв'язки і взаємозалежності, що визначають єдність основних принципів їхнього розкриття.

Позавидові методики

Аналіз специфіки скоєння і розслідування окремих видів злочинів підказав необхідність додаткової деталізації видових методик залежно від особливостей слідчих ситуацій, що складалися, та інших своєрідних обставин здійснення злочинної діяльності.

Так з'явилися методики розслідування:

1. крадіжок із квартир;

2. крадіжок із крамниць;

3. крадіжок на транспорті;

4. крадіжок в міській і сільській місцевості.

Однак, окрім подрібнення видових методик на специфічні внутрішньовидові, стали висуватися пропозиції про побудову методик розслідування, відповідно, до інших криміналістичне значущих основ (ознак) і більш широкого рівня спорідненості різних видів злочинів.

У зв'язку з цим як основа для криміналістичної класифікації злочинів вказувалися:

1. характер первинної інформації, що обумовлює специфіку набору необхідних слідчих дій і їх змісту;

2. види відображення злочинних дій (в облікових документах, в інших матеріальних та ідеальних слідах);

3. спосіб скоєння злочинів, знаряддя і засоби їх скоєння, що використовуються;

4. ступінь приховування і маскування злочину, наявність у винного злочинного досвіду;

5. особа злочинця і потерпілого.

Одночасно з процесом диференціації методик став розгортатися процес своєрідної інтеграції, коли почалися формуватися методики міжвидових груп злочинів, що відображають не видові, а інші особливості скоєння і розслідування об'єднаних видів злочинів.

До таких методик, що отримали достатньо широке відображення слід віднести:

1. методику розслідування злочинів неповнолітніх;

2. нерозкритих злочинів минулих років;

3. злочинів скоєних іноземцями і злочини скоєні проти іноземців.

В основу цих методик покладено:

1. особливості суб'єкта злочину;

2. вплив фактора часу;

3. специфіка засобів скоєння злочинів.

 

1. Так, стосовно злочинів неповнолітніх, особливості їх характеру і поведінки надто своєрідно виявляються як в протиправній діяльності (мотиви, мета скоєння злочинів, вибір і ставлення до предметів посягання, специфіка слідової картини, тощо), так і в процесі проведення розслідування (недооцінка того, що відбувається, хибне почуття товариства).

2. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Основні специфічні моменти пов'язані із заходами щодо маскування слідів злочину і особливостями організації роботи щодо виявлення та усунення недоліків, допущених на початковому етапі розслідування (врахування дії фактора часу, пошук невикористаних можливостей, застосування при аналізі погляду „збоку" та інше).

Завдяки таким ознакам - особливостям в одній групі об'єднуються дуже різні види злочинів:

1. вбивства;

2. грабежі;

3. зґвалтування;

4. крадіжки та інші.

Для розкриття і розслідування цих злочинів виявляються вже нові можливості.

Таким чином, в основі кожної такої об'єднуючої (позавидової) методики, лежать особливості, що виходять за межі специфіки конкретного виду злочину, та дозволяють виявляти і використовувати в діяльності щодо розкриття і розслідування злочинів додаткові фактори, які визначаються не видом злочину, а ознаками, характерними для групи різних злочинів, і сприяють підвищенню ефективності їх розслідування.

Слід підкреслити, що ці особливості визначаються передусім специфікою скоєння злочинів, тому не можна погодитись з віднесенням до позавидових методик особливостей розслідування злочинів по „гарячих слідах ", бо в даному випадку йдеться не про особливості скоєння злочинів, а тільки про організацію їхнього розслідування, при/чому про те, що повинно здійснюватись у кожному випадку розслідування невідкладному і безперервному використанні наявної інформації з метою розкриття скоєного злочину, але на практиці реалізується далеко не завжди.

Або, наприклад, виділення методики розслідування злочинів бригадним методом, де немає нічого від характеру скоєного злочину і є лише оціночно-організаційні моменти (резонансність злочину, значимість обсягу роботи, яку необхідно виконати, тощо).

Критерієм для виділення позавидових методик розслідування злочинів може виступати не тільки суб'єкт злочину, але й інші фактори, наприклад, рівень організації і професійності злочинності.

Формування позавидових методик здійснюється за рахунок групування різних видів злочинів на основі характерних ознак, що їх об'єднують, і є орієнтиром та засобом забезпечення успішності роботи щодо їх розкриття і розслідування.

Особливе значення позавидові методики отримали сьогодні, коли докорінним чином змінилася злочинність, з'явилися нові види злочинів, та істотно змінилися способи їх скоєння:

1. використання в якості засобів скоєння злочинів комп'ютерної техніки;

2. вибухових речовин, тощо.

Найбільш актуальна розробка позавидової методики стосовно організованої злочинності. У більшості випадків розслідування злочинів, скоєних цими структурами або на їх замовлення, починається з одиничного факту вбивства, рекету, тощо.

І тільки у процесі кропіткої і грамотної роботи у такій справі можна „нащупати сліди діяльності організованого співтовариства.

Сприяти цьому повинна позавидова методика розслідування вчинків організованої злочинності, що буде створена на основі узагальнення досвіду боротьби з нею.

Причому методика, яка буде відображати не тільки загальні для скоєння злочину параметри (спосіб, слідові картина, тощо), але і дані в цілому про організовану злочинність, характер злочинної діяльності:

1. її структуру;

2. форми організації;

3. комплектування „кадрами";

4. систему розвідки і контррозвідки;

5. тактику злочинної діяльності;

6. способи життєзабезпечення, тощо.

Без створення такої методики результативна та ефективна боротьба з організованою злочинністю не може бути забезпеченою.

Одним із аргументів проти побудови поза/видових методик висувається та обставина, що практичне розслідування, як правило, починається у руслі видової методики, коли, наприклад, про скоєння злочину специфічним суб'єктам нічого не відомо.

Зрозуміло, це справедливе зауваження, але справа у тому, що рекомендації поза видової методики дозволяють:

1. на більш ранньому етапі виявляти ознаки дій такого суб'єкта, або прояв іншого специфічного фактора;

2. цілеспрямовано використати методичні поради відповідної методики.

Наведений спектр різноманітних окремих методик розслідування по-різному називається у криміналістичній літературі:

1. особливі і окремі;

2. комплексні;

3. міжвидові та групові (стосовно позавидових);

4. мікрометодики і групові (стосовно внутрішньовидових) тощо.

Найближчим до сутності позавидових методик вважається назва В.В.Радаєва - міжвидові, оскільки головне полягає не в тому, що вони особливі, комплексні, а в тому, що вони об'єднують будь-що специфічне, характерне для різних видів злочинів.

Тому більш точним було б називати ці методики не міжвидовими, а позавидовими, що відображає їх сутність - побудова зовсім за іншим принципом, ніж усі інші, це особиста точка зору професора Бахіна В.П. і вона - правильна.

Література

1. Аверьянов Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Понятие криминалистической методики. Криминалистика. - М., 1999.

2. Бахин В.П., Гора И.В., Цимбал П.В. Криминалистика. - Ирпень, 2002.

3. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Л., 1976.

4. Каневский Л.Л. Расследование и профилактика преступление несовершеннолетних. - М., 1972.

5. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. – Х., 1985.

6. Расследование преступлений по горячим следам: Учеб. пособие / В. П. Лавров, В. Е. Сидоров. - М.: ВЮЗШ, 1989.

7. Лукьянчиков Е.Д. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних. - К., 1990.

8. Образцов В.А. Общие положения криминалистической методики расследования. - М., 1995.