Поняття сутність та види слідчих ситуацій.

Слідча ситуація - це нова категорія криміналістичної тактики, яка сформувалася в 1967 році (О.П.Колісніченко). Однак і до цього часу її поняття викликає дискусію.

Розслідування злочинів є пізнавальною діяльністю, що протікає за конкретних умов часом, місцем, навколишнім середовищем і пов'язана з поведінкою осіб, які опинилися у сфері кримінального судочинства, а також під впливом інших, інколи невідомих для слідчого факторів.

Ця складна система взаємозв'язків в результаті утворює ту конкретну обстановку, в якій працює слідчий і в якій протікає конкретний акт розслідування.

Отже, слідча ситуація - це умови (обставини), в яких знаходиться процес розслідування по кримінальній справі на даний визначений момент часу.

Слідча ситуація - це інформаційна модель, яка склалася у суб’єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких здійснюється розслідування.

Облік слідчої ситуації дозволяє слідчому прийняти більш вірне рішення, застосувати необхідні тактичні прийоми.

При побудові слідчої ситуації слідчий враховує наступні чинники:

1. Інформаційний характер стосовно події злочину;

2. Процесуальний і тактичний характер;

3. Психологічний характер;

4. Організаційний характер.

Існує слідуюча класифікація слідчих ситуацій:

1. Сприятливі та несприятливі слідчі ситуації;

2. Конфліктні та безконфліктні;

3. Типові та специфічні;

4. Початкові, проміжні, кінцеві.

1. Сприятлива ситуація - складається за наявності достатньої інформації.

Ситуація стає сприятливою, коли для її вирішення потрібно лише забезпечити раціональну реалізацію можливостей і досягнення мети розслідування, це:

1. Слідчих можливостей;

2. Оперативно-розшукових можливостей;

3. Громадських можливостей;

4. Організаційних можливостей.

2. Несприятлива слідча ситуація складається, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його.

Несприятлива ситуація найчастіше характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення.

Дії слідчого спрямовані на збирання інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу.

3. При конфліктній ситуації інтереси слідчого та учасників процесу розслідування не збігаються, тобто складаються відносини суперництва та протидії, наприклад:

1. Обвинувачений прагне приховати сліди злочину;

2. Обвинувачений не хоче нести відповідальність за скоєний злочин.

4. Безконфліктна слідча ситуація виникає тоді, коли інтереси учасників процесу розслідування збігаються.

5. Типова ситуація складається коли при розслідуванні злочину діють загальні закономірності механізму здійснення злочину, утворення джерел доказової інформації.

 

Для вирішення типових ситуацій застосовуються заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого, дізнавача.

6. Специфічна ситуація складається за характерним збігом обставин, які потребують вибору нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення.

7. Початкові слідчі ситуації виникають на стадії порушення кримінальної справи та на початковому етапі її розслідування.

8. Проміжні (наступні) слідчі ситуації характерні для подальшого етапу розслідування (робочого стану).

9. Кінцеві (заключні) виникають при завершенні розслідування, оцінці його результатів, вони визначають, як закінчилося розслідування, які проблеми виникли у зв'язку з цим.

Вирішення кінцевих ситуацій передбачає діяльність слідчого, яка завершує процес розслідування.

Фактори впливу на формування слідчої ситуації.

На формування слідчої ситуації впливають:

I. Суб'єктивні фактори впливу;

II. Об'єктивні фактори впливу;

III. Інформаційний характер впливу;

IV. Матеріальний та організаційно-технічний характер впливу.

І. Суб'єктивні фактори впливу:

1. Психологічний стан слідчого, органу дізнання;

2. Рівень їх професійної підготовки;

3. Життєвий і професійний досвід;

4. Аналітичні можливості;

5. Поведінка осіб які проходять по кримінальній справі: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;

а) результат конфлікту між ним/і слідчим;

б) протидія між слідчим і цими особами;

в) сприятливий хід розслідування тобто, їх допомога розслідуванню та інші.

ІІ. Об'єктивні фактори впливу:

1. Стан провадження по кримінальній справі;

2. 3ібрана або відсутня на даний момент розслідування доказова і орієнтована інформація;

3. Можливість речових доказів і інших носіїв (втому числі і можливих) до збереження закладеної в них інформації.

4. Джерела доказів;

5. Можливість вибору необхідних запобіжних заходів;

6. Техніко-криміналістичні засоби, тактичні прийоми і методики, які використовуються при розслідуванні злочинів;

7. Рівень взаємодії слідчого з органом дізнання і іншими оперативними апаратами.

8. Проведення конкретної слідчої дії і наявність протидії з боку зацікавлених осіб.

ІІІ. Інформаційний характер впливу.

1. Поінформованість слідчого:

а) щодо обставин злочину;

б) щодо можливих доказів по справі;

в) можливості збирання доказів та їх дослідження;

г) можливості протидії по справі.

ІV. Матеріальний та організаційно – технічний характер впливу.

1. Наявність зв'язків між черговою частиною і слідчо оперативною групою;

2. Наявність засобів прийому та передавання інформації;

3. Можливість мобільного маневрування силами та засобами, тощо.

Вирішення слідчої ситуації завдяки тактичному рішенню, тактичній комбінації та тактичній операції.

Для вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення, проводить тактичну комбінацію і тактичну операцію.

І. Тактичне рішення.

Тактичне рішення - це вольовий акт слідчого, що полягає у визначенні цілі, а також засобів та способів її досягнення.

При тактичному рішенні слідчий вибирає засоби і методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні.

Спочатку - це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому:

1. Це формування уявної інформаційної моделі;

2. Побудова слідчих версій;

3. Планування;

4. Вирішення слідчої ситуації;

5. Реалізація тактичного рішення.

Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає:

1. Оцінку ситуації;

2. Створення уявної інформаційної моделі;

3. Вичленення проблем та побудови версій;

4. Планування діяльності щодо вирішення ситуацій;

5. Практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактичні рішення поділяються:

1. На процесуальні рішення;

2. Непроцесуальні рішення.

До перших відносять вибір слідчих дій, міри запобіжних заходів, тобто, все те, що відноситься до кримінально-процесуального закону.

Непроцесуальні тактичні рішення - це прийоми і засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінальне - процесуального законодавства.

Вибір найбільш раціональних і тактичних прийомів пов'язаних із ризиком, тому необхідна достатня інформаційна база.

Існують деякі етапи прийняття тактичного рішення:

1. Визначення мети;

2. Аналіз інформації слідчої ситуації, що склалася;

3. Вибір методів та засобів досягнення цілі;

4. Доведення рішення до виконання.

Таким чином, будь-яке тактичне рішення повинно відповідати низці вимог:

1. Законності (рішення приймається слідчим у межах його процесуальної компетенції з використанням лише таких засобів впливу, що не суперечить закону);

2. Етичності (відповідність рішення і засобів його реалізації моральним принципам проведення розслідування);

3. Обґрунтованості (відповідність рішення ситуації, що склалася, якщо воно направлене на реалізацію вимог закону, враховує інтереси взаємодії слідчого та інших учасників і органів);

4. Своєчасності (рішення приймається саме тоді, коли це забезпечує поступальний розвиток процесу доказування);

5. Реальності виконання (це можливість здійснення намічених дій).

ІІ. Тактична комбінація:

Комплекс тактичних прийомів набув у криміналістиці назву тактичної комбінації.