Криміналістика і природничі науки.

Дані природничих і технічних наук здавна використовуються для розкриття і попередження злочинів безпосередньо. Наприклад: фотографічна, мікроскопічна, рентгеноскопічна та інша техніка використовується для будь-яких переробок або з внесенням спеціальних змін в методику їх розслідування. Так, за допомогою фізико-хімічних закономірностей кольорових матеріалів розроблено метод колірного зіставлення шляхом фотозйомки досліджуваних об'єктів безпосередньо на кольоровий фотопапір.

Біологічні методи дослідження об'єктів тваринного і рослинного походження удосконалені й трансформовані в криміналістичні методики. Наприклад, становлення групової належності спорово-пилковим аналізом.

Криміналістика і судова медицина.

Криміналістика і судова медицина мають найбільш давні і міцні зв'язки. Судово-медичні знання почали використовуватися при розкритті злочинів значно раніше, ніж виникла криміналістика. Тому деякі медичні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозичені криміналістикою, і, навпаки, багато криміналістичних прийомів і технічних засобів з успіхом застосовується в судовій медицині.

Криміналістика і судова психіатрія.

Судова психіатрія як і судова медицина, сформувалася окремо від криміналістики і зберігає самостійність внаслідок чіткого розмежування предметів їх дослідження. Судова психіатрія досліджує психіку людини, її поведінку при розладах психічної діяльності. Психічний стан злочинця безпосередньо пов’язаних із призначенням міри покарання і взагалі притягнення людини до кримінальної відповідальності.

Криміналістика та судова психологія.

Дані психології широко використовуються в криміналістичній тактиці і методиці розслідування окремих видів злочину, а також для формування часткових методик, теорії спілкування на досудовому слідстві, вчення про навички, методи розпізнання інсценівок, способи вчинення злочинів, детектування емоційного стану допитуваного.

Криміналістика, логіка та етика.

Криміналістика широко і творчо запозичує положення формальної та діалектичної логіки, особливо такі прийоми мислення як аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, гіпотезу і аналогію, узагальнення і абстрагування.

Логічні закони та прийоми мислення входять у методологічні основи криміналістики, крім того використання їх дозволило розробити "логіку слідства", а вчення про криміналістичну версію в логіку доказування у кримінальному судочинстві.

6. Глибоке проникнення психології та логіки в криміналістику стало передумовою для розробки програм і алгоритмів розслідування конкретних видів злочинів, створення автоматизованих систем пошуку інформації і забезпечення інформацією процесу прийняття процесуальних рішень слідчим і судом.

Розробки тактичних прийомів неможливі без урахування етичних правил спілкування в суспільстві.

Тактичні прийоми роботи з об'єктами живої та неживої природи розрізняються за етичними особливостями.

Те, що можна використати для дослідження неорганічного об'єкта, треба простежити через принципи етики, щоб використати для дослідження об'єкта живої природи, особливо людини.

8. Крім того, криміналістика пов'язана з науковою організацією праці, оскільки діяльність слідчого, судді, прокурора підпорядковується загальним закономірностям НОП, її машинізації та автоматизації, вона широко використовується для планування навантажень, планування розслідування конкретних справ.

Останнім часом на основі принципів НОП в слідчу практику впроваджено сітьове планування.

Література

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Белкин Р.С, Винберг А.И. История советской криминалистики. Вып.1: Этап возникновения и становления науки (1917-1930-е гг.). - М., 1982.

3. Белкин Р.С, Винберг А.И. История советской криминалистики. Вып.2: Формирование частных криминалистических теорий (1940-1950-е гг.). - М., 1983.

4. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М., 1997.

5. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. – м., 1997.

6. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. - М., 1984.

7. Миронов А.И. Возникновение и развитие криминалистических подразделений органов внутренних дел. - М., 1979.

8. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: Система понятий. – М., 1982.

 

Тема № 5 „Методи криміналістики”

 

ПЛАН

1. Процес пізнання у криміналістиці.

2. Класифікація методів криміналістики та їх види.

Самостійна робота

1. Співвідношення методів криміналістики та методів практичної

діяльності при розслідування злочинів.

2. Методи вивчення сфери діяльності податкового законодавства.

Процес пізнання у криміналістиці.

Загальна методологія науки - це вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання.

Методологічною основою криміналістики є теорія пізнання.

Методологія криміналістики передбачає діалектичний підхід, використання принципів та категорій діалектичної логіки.

Важливу роль в криміналістичній науці та практичній діяльності по боротьбі зі злочинністю відіграють філософські положення:

1. Про єдність теорії і практики;

2. Взаємозв'язок і обумовленість;

3. Здатність матерії до відображення;

4. Вивчення явищ у розвитку;

5. Відповідність і інваріантність;

6. Суперечності і таке інше.

Ці загальні філософські положення конкретизуються за допомогою таких категорій як:

1. Форма і зміст;

2. Сутність і явище;

3. Необхідність і випадковість;

4. Можливість і дійсність;

5. Причина і наслідок;

6. Система;

7. Структура і елементи;

8. Конкретне і абстрактне;

9. Загальне та окреме, тощо.

Методологія - це не тільки логіка пізнання, а й сукупність методів практичної діяльності. Практика забезпечує надійність метода науки.

Метод від грецького - шлях до дослідження, теорія, вчення.

Метод - це спосіб досягнення якої-небудь мети, вирішення конкретного завдання.

Однак метод слід розуміти не тільки як спосіб досягнення мети, а й як упорядковану діяльність.

Процес пізнання істини в розслідуванні та судовому розгляді підпорядкований загальним закономірностям з урахуванням певних особливостей.

Розслідування та розкриття злочинів являє собою окремий випадок пізнання об'єктивної діяльності.

Розслідування злочинів та розгляд кримінальних справ у суді має ретроспективний характер.

Слідчий або суд вивчають подію злочину за допомогою:

1. Відображень, залишених на місці події;

2.Речових доказів;

3.Показань свідків;

4.Висновків судових експертиз.

Слідчий (суддя) не може безпосередньо сприймати подію злочину, він сприймає вже результати події.

Процес пізнання при розслідуванні злочинів відбувається в установленій законом процесуальній формі:

1. З дотриманням процедури збирання доказів;

2. Конструюванням версій;

3. Використання засобів доказування по кримінальній справі.

Встановлення істини під час розслідування чи судового розгляду обмежено часом, встановленими законодавством строками.

Особливості криміналістики зумовили на самих ранніх етапах її розвитку використання формально-логічних методів пізнання:

1. Аналізу і синтезу;

2. Індукції та дедукції;

3. Конкретизації та абстрагування;

4. Аналогії;

5. Версії, тощо.

Використання цих методів забезпечує правильність мислення за формою, отримання нових знань за сутністю.

Аналіз

Це метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь, тобто, це процес розчленування цілого на частини.

Аналіз є важливим методом пізнання піл час розслідування злочинів, в процесі експертних досліджень. Практично всі слідчі дії при розслідуванні кримінальних справ засновані на аналізі.

Синтез

Це процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин, або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле.

Індукція

Це спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. Це рух знання від одиничних стверджень до загальних положень.

Індукція тісно пов'язана з дедукцією. Логіка розглядає індукцію як вид умовиводу, розрізняючи повну і неповну індукцію.