При розслідуванні конкретного злочину криміналістичні версії утворюють систему.

Системність версій полягає в тому, що для розкриття злочину висувається не одна, а декілька загальних версій, усередині яких, у свою чергу, висувається система приватних версій, що охоплює всі елементи предмета доведення, причому жодна з приватних версій не повинна суперечити загальній версії.

5. По ступеню ймовірності:

1. Є малоймовірні версії;

2. Найбільш ймовірні.

Незалежно від ступеня ймовірності тієї або іншої версії їх необхідно перевіряти паралельно. Часом саме відпрацьовування малоймовірних версій і приводять до розкриття злочинів.

6. За часом побудови:

1. Є початкові;

2. Наступні, але ні перші, ні другі не є пріоритетними. Нерідко в процесі розслідування доводиться звертатись до «старих», тобто до початкових версій.

7. Стосовно предмета доведення ці версії підрозділяються на:

1. Обвинувачувальні;

2. Виправдувальні.

Обвинувачувальна версія - лише одне з ймовірних пояснення здійсненого злочинного діяння, альтернативою якої є виправдувальна версія, що припускає безвинність даної особи. Обидві ці версії вимагають рівнозначної об'єктивної перевірки.

При побудові версій широко використовуються прийоми логічного мислення - такі як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія.

Аналіз - це дослідження окремих сторін, властивостей, складових частин предмета, факту, явища

Синтез - це дослідження виділених за допомогою аналізу ознак у їхній єдності і взаємному зв'язку. Приведемо конкретний приклад використання цих прийомів.

Приклад: оперативна група в складі слідчого, оперативного працівника, дільничного інспектора й експерта-криміналіста виїхала на місце пригоди в продовольчий магазин.

У результаті огляду з'ясувалося, що в торговий зал злочинці проникнули через стелю, попередньо її проломивши. Розмір пролому невеликий - доросла людина не могла б через нього проникнути в приміщення. Викрадені були цукерки, цигарки і банки з компотом. Проаналізувавши ситуацію (розміри пролому, характер викраденого), була висунута версія, що крадіжку зробила група підлітків, що і підтвердилося в кінці розгляду справи

Індукція - це приблизний висновок від часткового до загального.

Дедукція - висновок від загального до часткового (приватного).

При використанні прийому індукції для побудови версій, спочатку встановлюються і досліджуються ознаки одиничних фактів, вивчається їхнє походження. Потім факти індуктивно узагальнюють. Приблизний висновок робиться від часткового до загального, від одиничних суджень щодо встановлених фактів до пояснення їхнього походження.

Аналогія - прийом логічного мислення який заключається на основі зіставлення фактів, їхніх окремих ознак. У результаті такого зіставлення робиться висновок - якщо ознаки подібні, то і факти подібні або пояснюються одною причиною. Наприклад, знаючи спосіб учинення крадіжки і те що саме таким способом робить крадіжки неодноразово засуджений Н., слідчий висуває версію: «крадіжку зробив, можливо, «Н.».

Перевірка версій перебуває у виявленні фактичних даних що підтверджують або спростовують версію. Необхідні дані утворюються процесуальним шляхом, тобто в результаті проведення слідчих дій. Версії перевіряються також, по можливості одночасно і паралельно, а не в порядку черговості. Деякі слідчі допускаючи відступи від даного правила, звичайно мотивують це тим, що та версія яка перевіряється в першу чергу є більш ймовірною, ніж інші. Однак нерідко версія, що здається більш очевидною, не підтверджується, а після її перевірки можливості для перевірки інших версій виявляються втраченими.

Забезпечити цілеспрямовану перевірку усіх версій, повноту, об'єктивність і всебічність розслідування неможливо, якщо слідчий не буде планувати свою роботу.

2. Поняття, мета, значення, принципи і види планування.

Розкриття і розслідування злочинів являє собою складний процес пізнання події минулого. Робота з кожною, навіть порівняно нескладною кримінальною справою вимагає проведення цілого ряду слідчих дій, пошукових заходів; усі вони повинні бути ретельно підготовлені і проведені у визначеній послідовності з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним законом строків.

Оперативність і повнота збирання доказів багато в чому залежить від чіткої організації дій слідчого.

Ми знаємо, що на розгляді слідчого знаходиться не одна, а декілька кримінальних справ.

Тому одна з умов успішного розслідування злочинів є планування.

Планування розслідування визначається як розумовий процес, який полягає у визначенні змісту і порядку роботи, щодо встановлення всіх обставин скоєного злочину і викриття винних у суворій відповідності з вимогами закону і з найменшою витратою часу і сил.

Цілі планування полягають у визначенні шляху й змісту діяльності слідчого на всіх її стадіях:

1. Забезпеченні і цілеспрямованості

2. Повноти,

3. Об'єктивності

4. Всебічності і швидкості

5. Економії часу і сил;

6. Ефективного застосування засобів та прийомів роботи з доказами;

7. Суворого дотримання законності.

Цілі планування підпорядковані вимогам принципів досудового розслідування.

Діяльність по плануванню розслідування містить у собі наступну роботу:

1. Вибір напрямку розслідування за допомогою висування слідчих версій;

2. Визначення завдань розслідування і їхньої конкретизації шляхом встановлення предмета і меж доведення, а також обставин, що супроводжують предмет доведення, з'ясування яких необхідне для встановлення істини;

3. Визначення кола слідчих і інших дій і заходів оперативно-розшукового й організаційно-технічного характеру, необхідних для вирішення поставлених завдань, перевірки висунутих версій;

4. Визначення тактики намічених слідчих дій;

5. Установлення строків і послідовності проведення намічених дій;

6. Визначення виконавців запланованих дій;

7. Оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків, карток.

Планування розслідування кримінальних справ варто відрізняти від планування роботи слідчого., оперативного працівника.

Планування розслідування здійснюється по кожній кримінальній справі в цілому.

Розрізняють також, планування окремих слідчих дій, наприклад, проведення очної ставки, обшуку.

Планування дозволяє всебічно досліджувати всі обставини справи, які підлягають доведенню, сприяє розкриттю складних і заплутаних справ. Без планування неможливо працювати групі слідчих по багатоепізодним справам.

Принципи планування розслідування

Виділяються три головних принципи планування:

І. Динамічність означає що процес планування це не разовий акт:

1. Він здійснюється постійно протягом усього процесу розслідування по справі,

2. Складений план не являється остаточним

3. План постійно доповнюється та змінюється

4. В плані враховуються заново виниклі слідчі версії, потребуючі додаткової перевірки

5. Постійна корекція плану є однією з принципових відмінностей планів розслідування від більшості інших планів.

6. Окрім загального плану розслідування по справі, складаються плани проведення найбільш складних та відповідальних слідчих дій.

ІІ. Індивідуальність планування

1. Обумовлюється неповторністю кожного з розслідуваних злочинів

2. Особливостями особистості слідчого, що здійснює планування

3. План повинен будуватись тільки на даних, отриманих у ході конкретного слідства.

4. Неприпустимість шаблону

5. Обов'язковість укладання плану саме для конкретної справи, з врахуванням усіх його особливостей

6. Неможливість розробляти єдиний зразок плану, що був би придатний для розслідування по всіх кримінальних справах у якості типового.

ІІІ. Конкретність планування

1. Полягає у відсутності в розроблювальних планах

2. загальних формулювань, 2. Визначає ціль запланованих дій

3. Хто в які строки, де і коли буде здійснювати ці дії

4. В плані перераховуються питання які підлягають з'ясуванню по тій або іншій версії

5. Пошукові й інші заходи які потрібно провести

6. Позначені терміни їхнього проведення і виконавці

7. Кого зі свідків передбачається допитати

8. У кого зробити обшуки

9. Коли і хто буде здійснювати ці слідчі дії.

Види планування:

І. Планування початкового етапу розслідування визначається специфікою розв'язуваних завдань:

1. Орієнтування в обставинах скоєного злочину

2. Пошук доказів і джерела їхнього надходження

3. Встановлення і розшук злочинців по гарячих слідах

4. З'ясування причин і умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину

На цьому етапі розслідування широке використання знаходять типові плани, до яких відносяться:

1. Плани проведення комплексних операцій при учиненні визначеного виду особливо небезпечних злочинів

2. Переліки невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, здійснюваних при надходженні повідомлень або заяв про вчинення злочинів

3. Програми дій учасників слідчо-оперативної групи, що виїжджають на огляд місця події.

При вирішенні питання про послідовність здійснення тих чи інших слідчих дій враховується:

1. Невідкладність слідчих дій зв'язаних із забезпеченням оперативного одержання інформації, що втрачається

2. Фіксації слідів, що швидко зникають,

3. Обстановки місця події, що зміниться

4. Допит помираючого потерпілого

5. Терміни проведення процесуальних дій, що регламентуються законом

6. Затримки пред'явлення обвинувачення

7. Допиту обвинувачуваного

8. Тривалість періоду здійснення окремих дій (експертиза, ревізії)

9. Можливість перевірки шляхом проводження тієї або іншої дії відразу по декількох слідчих версіях.

При розслідуванні кримінальної справи групою слідчих, це називається груповим методом. Груповий метод розслідування частіше всього застосовується щодо великих справ про розкрадання. Такі справи, як правило, багатоепізодні, злочини що тривають, виконуються злочинною групою і заподіюють значний збиток.

Для розслідування таких справ створюється група слідчих, призначається керівник групи який складає загальний план розслідування, що передбачає:

1. Загальні версії, і шляхи їхньої перевірки;

2. Індивідуальний план для кожного слідчого, який входить до складу групи по окремих, виділених йому напрямках роботи;

3. Обов'язки керівника групи і перелік слідчих дій, що він проводить особисто;

4. Координацію дій між слідчими;

5. Порядок узагальнення даних, одержуваних слідчими.

На основі загального плану, кожний слідчий складає особистий план розслідування. Такий план може стосуватися діяльності особи, конкретного епізоду і т.п.

Старший групи складає план, щодо мережі розслідування, в якому координується діяльність слідчих, намічається послідовність найбільш важливих слідчих дій, визначаються терміни розслідування.

По окремих справах можна складати, плани-схеми, що показують які слідчі дії й у якій послідовності проводити. Це дозволяє прискорити розслідування, ефективніше контролювати роботу слідчого, надавати йому необхідну допомогу.

ІІ. Планування наступного етапу розслідування

Здійснюється відповідно до загальних завдань даного етапу, що полягають в одержанні нових доказів, дослідженні, перевірці й оцінці вже зібраних фактичних даних з метою викриття обвинувачуваного, встановлення всіх учасників вчиненого злочину. Істотний вплив на весь процес планування розслідування робить позиція, зайнята обвинувачуваним, визнає він або заперечить пред'явлене обвинувачення.