Поняття діяльності та її види

Діяльність - категорія спеціальна. Вона має соціально-перетворюючу направленість і пов'язана зі здатністю людини до вироблення цілеспрямованих змін в матеріальному середовищі. Зміни як результат людської діяльності охоплюють широке поняття, яке зачіпає перетворення в різних сферах суспільної (духовної) матеріальної діяльності.

Наприклад:

1. Зміни у певній державній структурі;

2. Зміни у комерційній організації;

3. Зміни у виробничій технології і таке інше,

Такі зміни дають можливість побачити сліди в широкому розумінні, оскільки вони виникають в результаті людської діяльності. Різні юридичні науки вивчають сліди-зміни, як наслідки злочинної діяльності.

Саме криміналістика вивчає головним чином наслідки людської діяльності у вигляді матеріальних та ідеальних відображень.

На цій підставі механізм діяльності, її види і структура відіграють не останню роль при пізнанні подій злочину, встановленні його учасників та інших обставин.

Структура соціальної діяльності містить:

1. Суб'єкт з його проблемами;

2. Мету, у відповідності з якою суб'єкт перетворює предмет;

3. Об'єкт, на який спрямована діяльність;

4. Засоби реалізації мети;

5. Результат діяльності.

Діяльність - це здійснення суб'єктом певної фізичної або інтелектуальної роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямована діяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей.

У структурі діяльності необхідно розрізняти дві грані:

1. теоретичну грань;

2. практичну грань.

Суть першої полягає у визначенні суб'єктом мети діяльності, коли суб'єкт створює ідеальний образ бажаного результату, згідно з яким перетворює об'єкт діяльності.

Але не завжди ідея суб'єкта може бути здійснена.

Тому практична грань діяльності (це вже друга грань) є ведучою.

Таким чином, сутність теорії і практики втілюються в практичну діяльність.

Працедіяльність - це різновидність соціальної діяльності, вид і характер якої визначається практичними потребами людини.

Отже, всяка діяльність має цілеспрямований характер, який відповідає намірам суб'єкта діяльності або особи, яка її організує.

Так, у кримінальному праві визначені організатор і виконавець злочину.

Залежно від потреб суспільства існують такі види соціальної діяльності:

1. духовна;

2. матеріальна;

3. виробнича;

4. трудова;

5. нетрудова, та різні її підвиди.

Лочин як суспільно-небезпечне діяння

У криміналістиці діяльнісний підхід означає дослідження об'єктів, подій та дій в аспекті специфіки діяльності суб'єкта.

Криміналістика не досліджує правової сторони злочину, а вивчає технічні засоби і методи виявлення і використання джерел інформації для доказування наслідків злочину, тобто, слідів злочину.

Криміналіста, фахівця насамперед цікавлять:

1. сліди, знайдені на місці злочину;

2. який механізм їхнього утворення;

3. яким чином і як давно вони залишені;

4. як діяв суб'єкт при досягненні поставленої мети;

5. обставини вчинення злочину.

Як стверджують більшість вчених-криміналістів, діяльнісний підхід у методології криміналістики є перспективним напрямом, який забезпечує сучасний рівень стану науки криміналістики.

У методиці розслідування злочинів діяльнісний підхід пов'язаний з історичним, який має на меті поетапне вивчення діяльності і розвитку суб'єкта.

Включаючи при цьому виникнення злочинного наміру:

1. розвиток і формування мети;

2. складання плану і моделі бажаного результату;

3. дослідження фізичної реалізації мети.

Інакше кажучи, власне самої злочинної діяльності.

У криміналістиці діяльнісний підхід зумовлений суттю і поняттям злочину у кримінальному праві.

Злочин - це передбачене кримінальним законом небезпечне діяння, що посягає на суспільний устрій та його економічну основу, приватну власність, конституційні права і свободи громадян, а також інші діяння, що посягають на суспільний правопорядок і громадську безпеку.

Згідно закону злочином визначається передбачене Кримінальним кодексом України (2001 рік) суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Суть злочину як суспільно-небезпечного діяння (або бездіяльності) полягає у фізичній дії суб'єкта, внаслідок якої в оточуючому середовищі виникають зміни, а також кінцевий продукт - корисний або не корисний і соціально-небезпечний для суспільства.

Таким чином, злочин - це завжди діяльність суб'єктів між собою і матеріальним середовищем, завжди взаємодія матеріальних та ідеальних слідів.

Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів

Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за суспільно-небезпечне діяння, діяльність (бездіяльність), результати якої можуть мати ознаки адміністративних, цивільних, фінансових правопорушень.

Тому не всяка проти/правова діяльність є злочинною.

Злочинна діяльність - це посягання особи на об'єкти кримінально-правової охорони і об'єктивні умови, пов'язані з ними.

Тому, ознаки діяльності, які складають об'єктивну сторону злочину, - місце, час, спосіб діяння, вимірювання матеріальної обстановки, в якій відбувалося злочинне діяння, знаходиться якби на поверхні і передусім потрапляють в поле зору слідчого на місці події.

Діяння складається з послідовних рухів, результати яких, як правило, усвідомлені і відповідають поставленій меті.

Наприклад: щоб зробити постріл зі зброї, треба виконати декілька операцій:

1. дослати патрон у патронник;

2. звести курок;

3. прицілитись;

4. натиснути на спусковий гачок.

Злочинна діяльність

Це система обдуманих дій (бездіяльності) суб'єкта, які викликають зміни в матеріальному середовищі(природі, суспільстві) і вважаються суспільно-небезпечними, винними і кримінальне караними.

Структура злочинної діяльності складається з таких елементів:

1. суб'єкт;

2. способи підготовки вчинення і приховування злочину;

3. засоби діяльності;

4. предмет злочинної діяльності;

5. сліди злочину.

Суб'єкт злочинної діяльності

Це фізична особа, здатна діяти, вступати у взаємодію, проводити роботу і таким чином відображати себе.

Суб'єкт злочину не просто фізична особа, він має бути осудним, усвідомлювати свої дії, вміти визначати мету, складати план її реалізації, мати відповідний вік.

Засоби злочинної діяльності.

Засоби — це знаряддя праці, такі як:

1. предмети;

2. інструменти;

3. механізми і їхні системи;

4. тварини і живі істоти;

5. речовини природного і синтетичного походження.

У структурі злочинної діяльності засоби вчинення злочину, це засоби „праці" злочинця, до яких належать не тільки матеріальні предмети, але і не матеріальні діяння:

1. слова

2. мімічні рухи і інші.

Предмет злочинної діяльності

Це природне середовище людини, оскільки діяльність це спосіб її буття, її здатність вносити зміни в дійсність.

Щодо криміналістики, то предмет злочинної діяльності (предмет злочину) можна уявити як кінцевий продукт. Результат протиправної діяльності суб'єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи.

Сліди злочинної діяльності.

Такі сліди розглядаються в трьох планах:

1. в глобальному плані;

2. загальному;

3. частковому.

Глобальний - це зміни у природній сфері і суспільстві, внесені суб'єктом злочинної діяльності.

Вони становлять собою матеріальні та ідеальні відбитки, сліди екологічного злочину.

Загальний - глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема.

Частковий - сліди злочинної діяльності є результатом контактної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.

Сліди злочинної діяльності

Це явні і неявні зміни, які призводять до порушень функцій людини, речей і відношень між ними.

Більшість явних слідів одержується під час проведення огляду місця події, на підставі яких слідчим приймаються процесуальні рішення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. - К., 1999.

2. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы). - К., 1980.

3. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики. - К., 1997.

4. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. - М., 1973.

5. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. – Х., 1976.

 

Тема №4 „Криміналістика і інші науки”

План

1. Місце криміналістики в системі юридичних наук.

2. 3в'язок криміналістики з іншими науками.

Самостійна робота

1. Криміналістика і теорія оперативно-розшукової діяльності.

2. Криміналістика і науки фінансово-податкової сфери.