У криміналістиці розроблені методи відновлення змісту подібних документів.

1. Для відновлення розірваних документів їх частини спочатку сортують по якості паперу, кольору штрихів, почерку.

2. Відшукують частини, у яких одна або дві сторони є рівними, тобто являють собою краї або кути документів. Внутрішню частину документу заповнюють залишившимися уривками, підбираючи їх по формі та змісту.

3. Монтують розірваний документ на склі, а потім покривають його іншим склом такого ж розміру та оклеюють по краям липкою плівкою.

Можливість виявлення змісту текстів згорівших документів, в багатьох випадках визначається складом паперу, фарбуючої речовини тексту та інтенсивністю і температурою горіння:

1. Заборонено брати згорівши документи руками та пінцетом. При їх виїмці листом паперу або картону створюють легкі потоки повітря, під дією яких документ переміщається на скло.

2. Після цього документ, для надання йому еластичності, запобігання пошкодження зволожують парами води, або розчином гліцерину за допомогою пульверизатора.

З. Розпилювач рідини направляють вверх, щоб виключити пошкодження документу прямим потоком вологого повітря.

4. По мірі зволоження документ розправляють, покривають іншим склом, окантовують по краям.

5. 3горівший документ можливо також помістити у коробку, яка з середини виложена ватою.

6. На згорівших документах методом фотографування з тіньовим освітленням вдається виявити вдавлені штрихи тексту. Текст, виконаний графітовим олівцем, топографічною фарбою, в яких маються солі металів, а також надруковані на друкарський машинці, можуть бути відновлені фотографуванням у інфрачервоних променях.

Можливе виявлення тексту шляхом термічної обробки. Згорілі документи можуть знаходитися у різних стадіях:

1. Засушування;

2. Обуглення;

3. Зпопеління;

4. Озолення.

Частіше всього приходиться працювати з документами, які знаходяться в стадії обуглення.

8. Якщо такий документ помістити між двох термостійких стекол, довести його у мифільній пічці до зпопеління, то фон згорілого паперу стає більш світлим і на ньому проявляються штрихи, які складаються з графіту, сажі або солі металів.

Для виявлення тексту можуть застосовуватися і інші методи:

1. Фотозйомка у рентгенівських променях;

2. Люмінесценція.

Закреслені або залиті фарбником тексти вдається прочитати за допомогою:

1. Світофільтру;

2. Електронно-оптичного перетворювача.

Текст, залитий чорнилом, однакового з ним кольору, досліджують у ультрафіолетових променях.

Якщо текст залитий чорнилом фіолетового або синього кольору, то зміст його може бути виявлений фотографуванням з використанням світофільтру того ж кольору, що і чорнило.

Дослідження машинописних текстів.

Машинописні тексти досить часто зустрічаються в практиці розкриття та розслідування злочинів.

Їх дослідження проводиться, як правило, у цілях ідентифікації друкарської машинки та виконавця, встановлення кількості напечатаних у одну закладку примірників, а також засобу зміни їх змісту.

Друкарські машинки характеризуються загальними та приватними ознаками.

Загальні - це:

1. Величина шагу головного механізму (шаг письма);

2. Величина міжрядкових інтервалів;

3. Тип клавіатури;

4. Комплект знаків;

5. Марка шрифту.

Шаг головного механізму — відстань, на яку переміщується каретка при ударі по клавішам.

Розмір шагу визначається шляхом виміру відстані між однойменними знаками та поділу його на кількість знаків між ними, включаючи проміжки.

Точність виміру перевіряється на декількох рядках. Для цієї цілі також маються спеціальні трафаретки, вимірювальні сітки.

У різних друкарських машинках величина шагу головного механізму неоднакова, та складає 2,12 - 3,00 мм.

Величина міжрядкових інтервалів - це відстань між нижніми закінченнями літер поряд з розташованими рядками.

Нерівномірна величина інтервалів свідчить про друкування з виключеним інтервальним механізмом, або про його несправність.

У машинописних текстах можуть відображуватися ознаки, які дозволяють одержати деякі відомості про виконавця документу:

1. Сила та рівномірність удару;

2. Витривалість рядка, полів;

3. Наявність помилок і ін.;

4. 3вичка розміщення тексту та його частин (нумерація сторінок, розташування заголовку, підпису, дати, розміри абзацних рядків та ін.).

Якщо виконавець або автор документу одна і та ж особа, ідентифікаційними ознаками письмової мови є:

1. Особливості стилю викладення;

2. Лексика;

3. Граматика та тому подібного.

Для експертного дослідження, крім машинописного документу, необхідні 1-2 листа примірників шрифту, надрукованих на перевіряємій друкарський машинці, десь в один час з досліджуємим документом.

Призначення експертизи по дослідженню документів.

Для дослідження рукописних та машинописних текстів призначають:

1. Почеркознавчу експертизу документів;

2. Технічну експертизу документів.

При призначенні почеркознавчої експертизи можливості ідентифікації особистості у багатьох випадках залежать від якості представлених експерту матеріалів.

Досліджуємий рукопис представляється цілком в оригіналі. У окремих випадках, коли цього зробити неможливо (напис на стінці), допустимо представлення копії (фотознімку).

Для вирішення поставленого завдання, крім оригіналу, необхідні тексти (підписи), з якими будуть зрівнювати рукопис-примірники почерку або підпису.

Вони бувають двох видів:

1. Вільні;

2. Експериментальні.

Вільні - написані до виявлення злочину. Справа у тому, що в них немає ознак навмисної зміни написання, так як виконавець заздалегідь не знав, що вони можуть бути використані у такій якості.

Вільні примірники можуть бути одержані за місцем роботи:

1. Заява,

2. Автобіографія,

3. Конспекти,

4. Щоденники.

Експериментальні - необхідні тоді, коли немає вільних примірників або їх об'єм та якість недостатні для проведення дослідження.

Як і вільні, ці примірники повинні бути співставленні та відібрані у необхідній кількості.

Для одержання експериментальних примірників підозрюваному пропонують написати який-небудь текст.

Якщо виконавець намагається навмисно змінити почерк, то йому пропонують написати текст під диктовку декілька разів (з розривом у часі), при цьому у текст вставляються слова та окремі речення, які використані в досліджуємому документі.

Коли особа, яка пише зменшує темп написання, щоб обмислити написання окремих літер та слів, слід збільшити швидкість диктовки.

Експериментальні підписи відбирають в декілька прийомів на 3-4 листках паперу, для уникання їх зміни-по 13-20 підписів на кожному листку.

Література

1. Аубакиров А.Ф., Ваницкий Л.В. Криминалистическая экспертиза машинописных текстов. - Караганда, 1981.

2. Бахин В.П., Гора И.В., Цимбал П.В. Криминалистика. - Ирпень, 2002.

3. Грановский Г.Л. Исследование письменной речи. Судебно-почерковедческая экспертиза. - М., 1971.

4. Идентификационные исследования в почерковедческой экспертизе. – К., 1972.

5. Клименко Н.М., Ципенок С.А. Использование «географических» признаков письма при идентификации личности. // Криминалистика и судебная экспертиза: Сб.науч.тр. – Киев, 1968. – Вып.5.

6. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. - М., 1996.

7. Сосенушкина М.Н. Основы технико-криминалистической экспертизы документов. - М., Методический центр МВД, 1996.

8. Судебно-техническая экспертиза документов. - М., изд-во ВНИИСЭ, 1993.

9. Яблокова Н.П. Криминалистическое исследование материалов документов. - М., 1961.

 

Тема № 9 „Трасологія”

План

1. Поняття і загальні положення трасології. Класифікація слідів, їх - криміналістичне значення.

2. Сліди людини (антропоскопія).

3. Сліди знарядь злому, інструментів

Самостійна робота

4. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів.

5. Засоби та методи виявлення та вилучення слідів.

6. Види і особливості слідів характерних для скоєння податкових злочинів. Особливості виявлення і вилучення вказанних слідів.

7. Сліди виробничих механізмів.

8. Сліди - предмети.