Положення моз україни про ортопедо-травматологічний кабінет (затверджено наказом моз від 30. 02. 94. №41)

1. Ортопедо-травматологічний кабінет призначений для консультативного прийому, лікування та доліковування виписаних із стаціонару хворих, диспансерного обліку хворих із різними ускладненнями після консервативного та оперативного лікування, хронічними захворюваннями, які потребують передчасного відновлення здоров’я, а також інвалідів після травм і набутих та природжених захворювань органів руху та опори.

2. Ортопедо-травматологічний кабінет організовується на базі амбулаторно-поліклінічного відділення ОКЛ, ЦРЛ.

3. Число штатних одиниць визначає головний лікар та завідуючий поліклінікою з урахуванням обсягу роботи, кількості та складності категорії хворих.

4. Ортопедо-травматологічний кабінет у своєму складі повинен мати не менше 3-ох кімнат:

– реєстрації та огляду хворих;

– гіпсовально-протезну;

– перевязочну.

5. На працівників орт.-травм. кабінету поширюється дія відповідно всіх положень та наказів, що передбачені для медичного і обслуговуючого персоналу.

 

ПЕРЕЛІК ОБЛАДНАННЯ:

 

1. Перевязочний стіл.

2. Набір інструментів для зняття гіпсових повязок.

3. Шафа для інструментів.

4. Сухо-жарова шафа.

5. Набір хір. інструментів.

6. Столи інструментальні.

7. Шафа для зберігання медикаментів та перев’язочного матеріалу.

8. Бікси.

9. Тази.

10. Лотки.

11.Простирадла для зберігання стерильного інструменту та перевязочного матеріалу.

12. Столи письмові, стільці, кушетка.

 

4.Організація протезної служби в Україні.

 

Протезування є одним з видів відновлення працездатності хворих та інвалідів і використовується або в процесі лікування, або після його закінчення як заключний етап реабілітації.

Для планомірного забезпечення осіб, що потребують протезування, у кожній області та республіці Крим є протезно-ортопедичне підприємство, куди направляються пацієнти для виготовлення протезів, апаратів, корсетів, бандажів, ортопедичного взуття, слухових апаратів та ін. виробів.

Протезно-ортопедичне підприємство — складний медико-технічний комплекс. Він складається з двох взаємодіючих частин: * медичного відділу зі стаціонаром, та * виробничої частини.

Медичний відділ протезно-ортопедичного підприємства очолює головний лікар – він є замісником директора підприємства та відповідає за медичне обслуговування, роботу медичної частини та якість протезування, йому підпорядкований весь медичний та технічний персонал медичного відділу та стаціонару.

Медичний відділ включає: - реєстратуру; - кабінети для прийому осіб що протезуються; - примірочну; - гіпсовочну; - перев’язочну; - відділення ЛФК; - рентгенологічний кабінет; - склад готових виробів; - картотеку та архів особових справ осіб, що протезуються (історії протезування) та стаціонар на 25-35 ліжок з примірочною, - гіпсовочною; - перев’язочною; - відділенням ЛФК; - фізіотерапевтичним кабінетом; - кухнею та столовою. Для обслуговування дітей в медичному відділі виділяють особливий кабінет, а в стаціонарі – палати. Залежно від кількості осіб, що протезуються, виділяють кабінет для прийому замовлень на ортопедичне взуття. Лікар кабінету ЛФК у стаціокарі за відповідних умов може обслуговувати амбулаторних та стаціонарних хворих.

Протезуванню в умовах стаціонару підлягають усі хворі, які проводять первинне протезування, хворі зі складним протезуванням (наприклад хворі та інваліди з дефектом або деформацією двох або більше кінцівок і одночасно хребта), всі діти, яким проводять повторне та первинне протезування. Залежно від стану процесу в умовах стаціонару проводять протезування хворим після ампутації з приводу судинних захворювань.

Якщо особа, що протезується працює, то на час протезування вона має право на отримання листка непрацездатності на терміном до 30-ти діб.

При необхідності оперативного лікування, реампутації, відновнювальних операцій на культях, усунення контрактур, пластичних операцій на шкірі, пересадці м’язів, осіб, що потребують зазначеного лікування направляють для госпіталізації в обласну лікарню, де, по вказівці МОЗ України, виділені спеціальні ліжка.

Щоб наблизити протезну допомогу до інвалідів, що мешкають у районах, віддалених від обласного центру, протезно- ортопедичне підприємство використовує пересувну протезну майстерню, розташовану в автомобілі. За певним графіком ця майстерня розгортає роботу на базі місцевого районного лікувального закладу. При майстерні працює бригада у складі лікаря, техніка та майстра-протезиста. Майстерня оснащена інструментом та 2-3-ма станками, що працюють від електростанції, розташованої в кузові автомобіля, або від місцевої електромережі. Завдання бригади заключається в прийомі замовлень на повторне протезуваня, примірці, виданні готових виробів та дрібного ремонту. Подібні виїзди здійснюються в санаторії, будинки-інтернати для інвалідів.

Існує інструкція про постачання інвалідів протезно-ортопедичними виробами. В інструкції передбачений порядок забезпечення різних категорій громадян, що потребують протезування та членів їх сімей, інвалідів, персональних пенсіонерів, осіб, що знаходяться в лікувальних закладах та закладах соціального забезпечення; передбачені права осіб, що протезуються, на ремонт у період гарантійного терміну носіння виробу, безкоштовне отримання двох протезів або іншого робочого, оплату проїзду від місця проживання інваліда до протезного підприємства для замовлення, примірки та видачі виробу, замовлення протезу за власні кошти інваліда за його бажанням і т.п.

Інструкція передбачає також терміни виготовлення замовлення до 30-ти діб, подовження їх при складному протезуванні та виготовлення в більш короткі терміни дітям та особам, що знаходяться в лікувальних закладах або стаціонарі протезного відділення.

Другою частиною протезно-ортопедичного підприємства є виробництво, яке очолює технічний керівник, що має права замісника директора.

У протезній промисловості поєднуються два способи виробництва: серійне та індивідуальне.

Серійним способом виготовляються напівфабрикати, що дозволяє спеціалізувати обладнання, робітників та підприємства в цілому. Готові вузли поступають на протезно-ортопедичне підприємство, де здійснюється індивідуальний спосіб виробництва – по індивідуальним замовленням.

Виробнича частина протезно- ортопедичного підприємства складається з двох відділів: протезного та взуттєвого, кожний з них має різний цикл виробництва.

Важливе значення в підвищенні якості протезування має організація “опорних пунктів“ – методичної бази Головного управління протезної промисловості та інститутів протезування. В якості опорних пунктів виділяються підприємства, що мають висококваліфіковані кадри лікарів та інженерно-технічного персоналу, оснащені відповідним виробничим обладнаням, мають стаціонари. На опорних пунктах зосереджена організаційно-методична робота інститутів: - апробація нових видів виробів, технологічних удосконалень та медичних рекомендацій по протезуванню та навчанню користуванням виробів та ін., на їх базі проводять курсові збори з підвищення кваліфікації персоналу опорних пунктів та прикріплених до них підприємств. Опорні пункти в свою чергу ведуть методичну роботу по всім новим питанням, що стосуються покращення якості протезування та підвищення кваліфікації кадрів, здійснюють практичну допомогу шляхом виїзду на прикріплені підприємства та приймають у себе для підвищення кваліфікації на робочому місці фахівців інженерно-технічного та медичного складу, здійснюють допомогу в матеріалах та напівфабрикатах, приймають більш складні замовлення на протезування при перебуванні таких хворих у стаціонарах.

Диспансерному нагляду після протезування органами охорони здоров’я по місцю проживання підлягають:

1.Всі діти до 16-ти років з деформаціями та захворюваннями опорно-рухового апарата.

2.Особи після ампутації та протезування з приводу судинних захворювань та пухлин.

3.Особи, що страждають спастичними та в’ялими паралічами внаслідок захворювань та травм хребта та спинного мозку.

4. Особи, що перенесли туберкульоз кісток та суглобів.

5. Особи з рецидивами деформацій та запальних процесів.

Диспансерному нагляду в медичному відділі підприємства підлягають:

1.Діти до 16-ти років, що користуються протезами, апаратами, корсетами та ортопедичним взуттям.

2.Інваліди з численими ампутаційними дефектами, з поширеними в’ялими та спастичними паралічами, короткими культями з уродженими дефектами.

3.Інваліди, що знаходяться на первинному та повторному протезуванні після ампутації з приводу судинних захворювань.

Диспансерний нагляд проводять кожні 6 міс. Відповідальність за проведення диспансеризації лежить на головних лікарях медичних відділів та головних лікарях лікувальних закладів по місцю проживання. Уся робота по виявленню, обліку та проведенню чергових оглядів зосереджується в інспектора-методиста, який спеціально виділений з цією метою та підпорядкований головному лікарю підприємства.

Головний лікар сумісно з технічним керівником є відповідальними за підвищення кваліфікації медичного та інженерно-технічного персоналу підприємства. Посібником для проведення бесід, практичних занять, доповідей є збірки праць інститутів, інструктивно-методичні матеріали та інформація, що видається центральним бюро науково-технічної інформації Міністерства соціального захисту, а також журнал “Ортопедия, травматология и протезирование’’, що видається у Києві та Харкові.

Для підвищення знань у галузі протезування, протезобудування, економіки виробництва функціонують курси підвищення кваліфікації лікарів, техніків та майстрів, що проводяться на базі інститутів протезування.

На базі інститутів протезування проходять підготовку молоді наукові працівники — лікарі та інженери в порядку проходження аспірантури та практичні працівники у клінічній дворічній ординатурі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анкин Л.Н., Левицкий В.Б. Принципы стабильно-функционального остеосинтеза. – К.: Здоров’я, 1991. – 143 с.

2. Ахтемійчук Ю.Т., Пішак В.П., Слободян О.М., Цигикало О.В. Практичні навики з оперативної хірургії. Чернівці, 2005, 152с.

3. Білик С.В. Стабільно-функціональний накістковий остеосинтез діафізарних переломів стегнової кістки та їх наслідків // Вісн. ортопед., травматол. та протезув. – 2002. – № 3. – С. 47–52.

4. Білик С.В., Зінченко А.Т. Стабільно-функціональний остеосинтез подвійною деротаційною пластиною (ПДП) у лікуванні переломів довгих кісток верхньої кінцівки і ключиці та їх наслідків // Буковин. мед. вісн. – 2001. – Т. 5, № 4. – С. 18–22.

5. Бруско А.Т., Рибачук О.І., Анкін Л.М. Біологічні аспекти загоювання переломів кісток // Мат. ХІІ з'їзду травматологів-ортопедів України. – К.: УкрНДІТО, 1996. – С. 25–26.

6. Венгер В.Ф., Сердюк В.В., Рашед Мохамед. Травматология и ортопедия, Одесса. “Друк”, 2004.- 285с.

7. Застосування стабільно-функціонального остеосинтезу в запобіганні та лікуванні порушень репаративної регенерації кісток після переломів / О.І. Рибачук, А.В. Калашніков, К.І. Катонін, Л.П. Кукуруза // Мат. ХІІ з’їзду травматологів-ортопедів України. – К.: УкрНДІТО, 1996. – С. 76–77.

8. Илизаров Г.А. Основные принципы чрескостного компрессионного и дистракционного остеосинтеза // Ортопед., травматол. и протезир. – 1971. – № 11. – С. 7.

9. Корж А.А. Остеосинтез – достижения и проблемы // Ортопед., травматол. и протезир. – 1992. – № 1. – С. 1–4.

10. Корж А.А., Осыпив В.А., Иванов О.К. Cистема внеочагового остеосинтеза стержневыми аппаратами // Ортопед., травматол. и протезир. – 1988. – № 7. – С. 1–7.

11. Неотложная хирургическая помощь при травмах, под.ред.Б.Д.Комарова.- М.:Медицина.- 1984. –272с.

12. Об оптимальных условиях репаративной регенерации опорных органов / Г.И. Лаврищева, Л.Н. Михайлова, Д.И. Черкес-Заде, Г.А. Оноприенко // Гений ортопедии. – 2002. – № 1. – С. 120–125.

13. Особливості загоєння переломів діафіза стегнової кістки після МОС / В.В. Вовк, М.К. Терновий, О.Я. Суслова, А.В. Самохін // Вісн. ортопед., травматол. та протезув. – 1999. – № 1. – С. 127–128.

14. Попсуйшапка А.К. О механизме формирования периостального сращения при функциональном лечении диафизарного перелома // Ортопед., травматол. и протезир. – 1992. – № 1. – С. 10–15.

15. Рубленик І.М., Билык С.В., Шайко-Шайковський О.Г. Применение металлополимерных фиксирующих систем для интрамедуллярного остеосинтезу // Рос. журн. биомеханики. – 2003. – Т. 7, № 1. – С. 83–90.

16. Рубленик І.М., Білик С.В. Малоінвазивний накістковий остеосинтез в лікуванні діафізарних переломів плечової кістки // Ортопед., травматол. и протезир. – 2002. – № 2. – С. 111–113.

17. Рубленик І.М., Білик С.В., Шайко-Шайковський О.Г., Гуцуляк К.В. Порівняльний біомеханічний аналіз накісткового остеосинтезу при використанні різних фіксуючих конструкцій // Клін. та експерим. патологія. – 2003. – Т. 2, №1. – С. 70–74.

18. Хирургическое лечение несросшихся переломов и ложных суставов диафиза бедренной кости / О.Ш. Буачидзе, Г.А. Оноприенко, В.М. Сухоносенко и др. // Хирургия. – 1989. – № 1. – С. 10–13.

19. Черниш В.Ю. Закриті діафізарні переломи стегнової кістки: функціональні результати та ускладнення при різних методах лікування // Травма. – 2000. – Т. 1, № 2. – С. 21–27.

20. Baumgaertel F., Buhl M., Rahn B.A., Unfallchirurgisch-Orthopadische Fracture healing in biological plate osteosynthesis // Injury. – 1998. –Vol. 29, Suppl 3. – P. 63–66.

21. Biomechanical analysis of the Medoff sliding plate / K. Lunsjo, L. Ceder, K. G. Thorngren et al. // J. Trauma. – 2000. – Vol. 48, № 1. – P. 93–100.

22. Biomechanical evaluation of the schuli nut / P. Kolodziej, P.S. Lee, A. Patel et al. // Clin. Orthop. – 1998. – Vol. 347. – P. 79–85.

23. Brug E., Pennig D. Indikation zur Verriegelungsnagelung // Unfallchirurg. – 1990. – № 93. – S. 492–498.

24. Buciuto R, Hammer R. RAB-plate versus sliding hip screw for unstable trochanteric hip fractures: stability of the fixation and modes of failure – radiographic analysis of 218 fractures // J. Trauma. – 2001. – Vol. 50, № 3. – P. 545–550.

25. Clinical results using the trochanter stabilizing plate (TSP): the modular extension of the dynamic hip screw (DHS) for internal fixation of selected unstable intertrochanteric fractures / R. Babst, M. Biedermann // J. Orthop. Trauma. – 1998. – Vol. 2, №. 6. – P. 392–399.

26. Complex Nonunion of Fractures of the Femoral Shaft Treated By Wave-plate osteosynthesis / D. Ring, J.B. Jupiter, R.A. Sanders et al. // J. Bone Jt Surg. – 1997. – Vol. 79-B, № 2. – P. 289–294.

27. Der neue Femurmarknagel der АО – klinische Ergebnisse einer prospektiven multizentrischen Studie mit 365 Faellen / A.L. Schuetz, P. Heini, D. Hoentzsoh et al. // Ned. Tijdsohr. Traum. – 1998, Suppl. – S. I. – P. 1–12.

28. Hofer H.P., Wildburger R., Szyszkowitz R. Observations concerning different patterns of bone healing using the Point Contact Fixator (PC-Fix) as a new technique for fracture fixation // Injury. – 2001. – Vol. 32, Suppl. 2. – P. 15–25.

29. Krettek C., Muller M., Miclau T. Evolution of minimally invasive plate osteosynthesis (MIPO) in the femur // Injury. – 2001. – Vol. 32, Suppl. 3. – P. 14–23.

30. Lungershausen W., Ullrich P. Biological osteosyntheses // Zentralbl Chir.– 1997. – Vol. 122, № 11. – P. 954–961.

31. Manual der Osteosynthese. AO-Technik / M.E. Muller, M. Allgower, H.Willenegger u. a. – Berlin, Heidelberg: Springer Verlag, 1977. – 409 S.

32. Manual of internal fixation / M. Muller, M. Algower, H. Willenegger, R. Schneider. – Berlin, Heidelberg, New-Jork,Tokio: Springer Verlag, 1996. – 750 S.

33. Nowy sposob Stabilizacji odlamow kostnych / J. Marciniak, W. Ramotowski, J. Cieplak, S. Vitura // Inzynieria materialowa. – 1994. – № 15 (6). – S. 158–161.

34. Perren S.M. Basic aspects of internal fixation // M.E. Mueller, M. Allgoewer, R. Schneider, H. Willenegger. Manual of internal fixation. Techniques recommended by the AO-ASIF group. – Berlin: Springer Verlag, 1992. – 3-d Ed. – P. 1–117.

35. Petersen V.S. An unconventional way of treating sequential fractures in the femur of an osteoporotic patient // J. Orthop. Techniques. – 1995. – № 3. – P. 155–157.

36. Plate fixation of open fractures of the tibia / R.P. Clifford, C.G. Beauchamp, J.F. Kellam et al. // J. Bone Jt Surg. – 1988. – Vol. 70-B, № 4. – P. 644–648.

37. Ring D., Perrey B.H., Jupiter J.B. The functional outcome of operative treatment of un-united fractures of the humeral diaphysis in older patients // J. Bone Jt Surg. – 1999. – Vol. 81. – P. 177–190.

38. Roberts I.B. Management of fracture and complications of the femoral schaft the ASIF compression plate // J. Trauma. – 1997. – Vol. 17, № 1. – P. 20–28.

39. Stephan F.J., Krodel A., Refior H.J. Die fehlverheilte Femurfraktur – Indikation und Technik der Korrekturosteotomie // H. Ramanzadch, A. Meissner (Hrsg). Stoerungen der Frakturheilung. – Steglizer Unfalltagung, 1992. – Bd. 9. – S. 202–207.

40. Sturme K.M. Die elastische Plattenosteosynthese, ihre Biomechanik, Indikation und Technik im Vergleich zur rigiden Osteosynthese // Unfallchirurg. – 1996. – Bd, 99, Vol. 11 – S. 816–829.

41. Weller S. Die biologische Ostheosynthese Zangenbecks // Arch. Chir. – 1998, Suppl. 11. – 1998. – S. 61–65.

42. Zur Technik der Plattenosteosynthese des Femurs / K. Wenda, J. Degreif, M. Runkel, G. Ritter // Unfallchirurg. – 1994. – Bd. 97. – S. 13–18.