Переломи дистального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування

Пошкодження верхньої кінцівки трапляються частіше (більше 50%) і зумовлені анатомічними особливостями організму.

Ці пошкодження, як правило, супроводжуються тривалою втратою працездатності, часто стають причиною інвалідності потерпілих у випадках множинних і поєднаних пошкоджень, нерідко створюють безпосередню загрозу життю потерпілим.

Надвиросткові переломи. До них відносять переломи з лінією зламу, що проходить дистальніше тіла плечової кістки, але без порушення внутрішньосуглобової частини виростка. За механізмом травми розрізняють згинальний і розгинальний переломи.

Згинальний перелом виникає при падінні на зігнуту в ліктьовому суглобі руку. Виникає біль і порушення функції кінцівки. При спробі активних і пасивних рухів можлива крепітація відламків. Ліктьовий суглоб деформований, помітний набряк. Трикутник і лінія Гютера збережені. Порушено ознаку Маркса – змінений кут між середньою повздовжньою віссю плечової кістки і горизонтальною лінією, що з'єднує обидва надвиростки.

 

 

Рис.. Варіанти надвиросткових переломів плечової кістки.

 

У нормі кут складає 90°. На рентгенограмах дистального кінця плеча в двох проекціях визначається перелом. Лінія зламу йде над виростком косо знизу і позаду, допереду і допереду. Центральний відламок усунутий дозаду і досередини, периферичний – допереду і назовні. Кут між відламками відкритий допереду і досередини.

Лікування згинального надвиросткового перелому плеча полягає в місцевому або загальному знеболенні та закритої ручної репозиції. Роблять тракцію вздовж осі кінцівки, периферичний відламок зміщають дозаду і досередини. Репозицію виконують на розігнутій в ліктьовому суглобі кінцівці. Після зпівставлення відламків передпліччя згинають під кутом 90-100° і фіксують лонгетою на 6-8 тижнів, потім лонгету роблять знімною та залишають ще на 3-4 тижні.

Розгинальний перелом трапляється при падінні на розігнуту в ліктьовому суглобі руку. Клінічні ознаки ідентичні симптоматиці згинального перелому, але на рентгенограмі, при однаковому рівні ушкодження, зміщення відламків буде іншим. Периферичний відламок зміщається дозаду і назовні, центральний – допереду і досередини. Лінія зламу йде попереду і знизу – допереду і дозаду. Згиначі передпліччя притискають периферичний відламок до центрального. М'язи плеча зміщають відламки по довжині.

Після знеболення виконують ручну репозицію. Кінцівку згинають у ліктьовому суглобі під прямим кутом для розслаблення м'язів і роблять тракцію по поздовжній осі. Периферичний відламок зміщають допереду і досередини. Накладають лонгету на зігнуту в ліктьовому суглобі руку під кутом у 60-70°. Роблять контрольну рентгенографію. Термін іммобілізації такий, як і при згинальному переломі.

Після невдалої репозиції застосовують скелетне витягання за ліктьовий відросток з накладанням гіпсової лонгети.

Переломи виростка плеча.

Можливі ушкодження таких відділів, що складають виросток плечової кістки: внутрішнього та зовнішнього надвиростків плечової кістки, голівки виростка плечової кістки, блока, самого виростка у вигляді лінійних Т- і У- подібних переломів.

Переломи надвиростків плечової кістки. Відносяться до позасуглобових ушкоджень, що частіше бувають у дітей і підлітків. Механізм травми непрямий – надлишкове відхилення передпліччя досередини або назовні (відривні переломи), але може бути і прямим – удар в ділянку ліктьового суглоба або падіння на нього. Частіше страждає внутрішній надвиросток плечової кістки.

Клініка і діагностика. Турбує біль у місці травми. Відмічається значна припухлість, синець. При пальпації – болючість, іноді рухливий кістковий фрагмент, крепітація. Порушуються зовнішні орієнтири суглоба. У нормі точки надвиростків, що вистоять, і ліктьового відростка при зігнутому передпліччі утворюють рівнобічний трикутник, а при розгинанні в ліктьовому суглобі точки розходяться, створюючи пряму лінію – трикутник і лінію Гютера. Зміщення надвиростка призводить до деформації цих умовних фігур. Прямування в ліктьовому суглобі помірно обмежені через біль, більш виражене обмеження ротаційних рухів передпліччя, згинання кисті при переломі внутрішнього надвиростка та розгинання кисті при травмі зовнішнього надвиростка плечової кістки.

Діагноз підтверджується за допомогою рентгенографії ліктьового суглоба у прямій і бічній проекціях.

Лікування. При переломах без зміщення, або коли відламок знаходиться вище суглобової щілини, застосовують консервативне лікування.

Після новокаїнової блокади зони перелому кінцівку іммобілізують гіпсовою лонгетою від верхньої третини плеча до голівок п'ясткових кісток і положення передпліччя, середньому між супінацією і пронацією. Згинання в ліктьовому суглобі – 90°, променевозап'ястковий суглоб розігнутий під кутом 150°. Термін іммобілізації – 3 тижні. У подальшому призначають відновне лікування. Працездатність встановлюється через 5-6 тижнів.

Якщо є значне зміщення відламка, роблять закриту ручну репозицію. Після знеболення відхиляють передпліччя у бік зламаного надвиростка і пальцями притискають фрагмент до материнського ложа. Передпліччя згинають до прямого кута. Накладають циркулярну гіпсову пов'язку від верхньої третини плеча до голівок п'ясткових кісток – на 3 тижні, потім пов'язку роблять знімною – на 1-2 тижні. Призначають відновне лікування. Працездатність після перелому зовнішнього надвиростка плечової кістки – через 5-6 тижнів, внутрішнього – через 6-8 тижнів.

Іноді при вивихах передпліччя відбувається відрив внутрішнього надвиростка з обмеженням його в порожнині суглоба. Саме тому після вправляння передпліччя не відновлюється функція ліктьового суглоба («блокада» суглоба) і зберігається болючий синдром. На рентгенограмі помітно надвиросток плечової кістки, що ущемився. Показано термінове оперативне втручання. Терміни іммобілізації та відновлення працездатності такі ж, як і при консервативному лікуванні.