Техніка блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу металевими та металополімерними конструкціями.

Наведемо опис найбільш вживаних металополімерних конструкцій для остеосинтезу діафізарних переломів стегнової і великогомілкової кісток.

Компресійний металополімерний фіксатор КМПФ-2 (а. с. СРСР №806019 – рис. 2.1 та 2.2) являє собою порожнистий круглий металевий корпус 1, в якому на всьому протязі виконані поздовжні наскрізні отвори 2, заповнені поліамідом-12.

Рис Схема КМПФ-2.

Рис Схема остеосинтезу КМПФ-2.

Це дозволяє здійснювати блокування фіксатора з кісткою при переломах діафіза на будь-якому рівні, що значно розширює можливості ефективного використання конструкції.

На проксимальному кінці металевого корпусу знаходиться внутрішня різьба 3, за допомогою якої фіксатор з'єднується з інструментом, що використовується при введенні і видаленні фіксатора з кістки. Для правильної орієнтації блокуючих гвинтів на торці фіксатора в одній площині з наскрізними поздовжніми отворами виконано шліц 4. Поперечна міжвідламкова компресія здійснюється блокуючими гвинтами, які проводяться через відламки і полімерні ділянки фіксатора перпендикулярно до поздовжньої осі кістки (рис. 2.2).

КМПФ-3 (а. с. СРСР №946531 – рис. 2.3) виконано у вигляді круглого металевого стержня 1. Проксимальний його кінець закінчується різьбовим хвостовиком 2 з шліцом на торці 3. Під різьбовим хвостовиком знаходиться деротаційна лопать у формі трапеції 4 з основою на стержні. З метою зменшення травматизації кістки при введенні і видаленні фіксатора вільні сторони лопаті загострені.

Рис. 2.3 Схема КМПФ-3.

При введенні фіксатора в кістковомозкову порожнину деротаційна лопать заглиблюється в губчасту речовину проксимального метафізу кістки і в такий спосіб виключає можливість прокручування фіксатора в центральному відламку, не перешкоджаючи динамічній компресії, яка виникає під час дозованого навантаження кінцівки.

На дистальному кінці стержня в одній площині зі шліцом та деротаційною лопаттю виконано поздовжній наскрізний отвір (5), заповнений ПА-12.

Міжвідламкова компресія досягається за допомогою компресуючої ніпельної гайки (6), яка нагвинчується на різьбовий хвостовик після блокування фіксатора в дистальному відламку (рис. 2.4).

В КМПФ-3, як і у більшості компресійних фіксаторів такого типу, конструктивні елементи, за допомогою яких здійснюється осьова міжвідламкова компресія, знаходяться на поверхні кісткових утворів, що мають губчасту структуру (великий вертлюг стегнової кістки, плато великогомілкової кістки над її горбистістю). В цих умовах величина компресуючого зусилля лімітована низьким опором зминанню губчастої речовини кістки.

Рис. 2.4 Схема остеосинтезу КМПФ-3.

З огляду на це розроблено КМПФ-5 (а. с. CPCP №1176897 – рис. 2.5), який дозволяє забезпечити ефективну міжвідламкову компресію і підвищити стабільність остеосинтезу за рахунок перенесення компресуючого зусилля з губчастої кістки на компактну.

Рис. Схема КМПФ-5.

КМПФ-5 (рис.2.5) являє собою круглий порожнистий металевий корпус 1, на дистальному кінці якого розташований поздовжній наскрізний отвір 2.

Рис. 2.6 Схема остеосинтезу КМПФ-5

На рівні отвору порожнина корпусу виповнена ПА-12. В проксимальному кінці вільного від полімера корпусу, виконана внутрішня різьба 3, деротаційна лопать 4 і шліц 5. Під деротаційною лопаттю в тій же площині, що і в дистальному відламку, зроблено наскрізний поздовжній отвір 6. Складовими частинами фіксатора є також блокуючий і компресуючий гвинти 8 та установочний гвинт 9.

Компресійний остеосинтез виконується в такий спосіб (рис. 2.6). Після фіксації відламків КМПФ-5 блокують стержень в дистальному відламку. Другий гвинт проводять через проксимальний відламок на рівні верхньої частини поздовжнього наскрізного отвору, не заповненого полімером.

Відтак у фіксатор занурюють до контакту з гвинтом полімерний стержень-штовхач і закручують установочний гвинт. Компресуюче зусилля, яке при цьому виникає, передається на полімерний стержень-штовхач і на гвинт, що забезпечує тісний контакт і нерухомість відламків.

Для досягнення мінімальної травматичності оперативних втручань та якнайменшого ризику інфекційних ускладнень розроблені також блокуючі інтрамедулярні металополімерні фіксатори для закритого остеосинтезу.

Рис. 2.7 Схема БМПФ–6.

 

Блокуючий металополімерний фіксатор шостої моделі БМПФ-6 (рис.2.7) виконаний у вигляді круглого порожнистого металевого корпусу 1, на дистальному кінці якого знаходиться наскрізний поздовжній отвір 2. Проксимальний кінець містить внутрішню різьбу 3, деротаційну лопать 4, шліц 5 і лиски 6. На рівні деротаційної лопаті з протилежної сторони виконано поздовжній отвір 7. Порожнина металевого корпусу на всьому протязі до внутрішньої різьби на проксимальному кінці заповнена полімером 8.

На дистальному кінці полімер виходить за межі корпусу, утворюючи наконечник 9. В середині полімеру зроблено поздовжній направляючий канал 10. Після введення фіксатора у відламки кістки проводять його блокування гвинтами на рівні поздовжніх отворів (рис. 2.8).

 

 

Рис. 2.8 Схема остеосинтезу БМПФ–6.

 

Нами розроблено і впроваджено блокуючий інтрамедулярний фіксатор сьомої моделі для остеосинтезу вертлюгових переломів стегнової кістки – БМПФ-7 (Деклараційний патент України на винахід № 34297 А МКВ 6 А 61В 17/18, 2001), який складається з круглого порожнистого стержня змінного діаметра 1, в якому зроблені наскрізні вікна 2 і 3, заповнені поліамідом-12 (рис. 2.9),. На проксимальному кінці фіксатора знаходяться лиски 4, отвір 5, шліц 6, внутрішня різьба 7

Рис. 2.9 Схема БМПФ-7

 

Остеосинтез за допомогою пристрою здійснюють закритим способом без оголення місця перелому під контролем електронно-оптичного перетворювача (ЕОП) (рис. 2.10).

Для цього укладають хворого на тракційний стіл з упором у промежину і фіксацією обох стоп. Витяганням по довжині, невеликим відведенням (до кута 15°) при, як правило, нульовій ротації, усувають всі види зміщення. Через розтин шкіри довжиною 4-5 см трепанують великий вертлюг, свердлом калібрують кістковомозкову порожнину. У підготовлену таким чином кістку, вводять запропанований фіксатор. Через отвір 10 кондуктора і отвір 5 фіксатора (рис. 2.10) у головку стегна вводять спицю 9, розташовуючи полімерні ділянки фіксатора в одній площині з шийкою стегна. За допомогою кондуктора 8 у полімерній ділянці фіксатора 2, головці і шийці стегнової кістки просвердлюють два канали під кутом 130° до поздовжньої осі стегна. Ще два канали просвердлюють у поперечному напрямку через стегнову кістку і полімерну ділянку 3. За допомогою мітчика в отриманих каналах нарізають різьбу і вводять гвинти 11 і 12. Спицю 9 видаляють, кондуктор 8 знімають, на шкіру накладають шви.