Умови пропускання реактивного фільтра



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Умови пропускання реактивного фільтра



За типами елементів фільтри розділяються на: реактивні (во­ни складаються з елементів L та С); п’єзоелектричні (вони скла­да­ються з кварцових пластин); безінерційні (з елементів R та С) та інші.

У теорії реактивних фільтрів полягають, що активні опори кон­денсаторів та котушок індуктивності досить малі у по­рів­нян­ні з їх реактивними опорами. Тому, фільтри подібного типу фор­му­ються тільки із реактивних елементів.

 

З визначення фільтра, як пасивного симетричного чо­ти­ри­по­люс­ника з узгодженим навантаженням, випливає

(1)

де коефіцієнт поширення g=a+jb, та

(2)

Еквівалентні Т- та П-схеми чотириполюсника вказують, що параметр А визначається відношенням поздовжного опору до поперечного. При прийнятих позначеннях елементів Т- та П-схеми фільтра параметр А буде визначатися однією і той самою формулою

(3)

Порівнюючи рівняння (2) та (3) запишемо

(4)

У зоні пропускання коефіцієнт згасання а=0. При цьому g=jb та

(5)

(6)

Граничними значеннями cos b є -1 та +1. Отже, зона про­пус­кан­ня фільтра визначається в межах

(7)

або

(8)

У реактивному фільтрі Z1=jX1 та Z2=jX2. Тому, зону про­пус­кан­ня можна визначити у такому вигляді

(9)

Нерівність (9) є необхідною та достатньою умовою існування зо­ни пропускання. Як видно з (9), чотириполюсник стає філь­тром, якщо реактивні опори Х1 та Х2 будуть мати протилежний ха­ра­ктер та за абсолютним значенням

57. Класифікація радіотехнічних сигналів.

Радіотехнічний сигнал – це фізичний процес, що несе певну інформацію. Інформація (від лат. – роз’яснення) – це сукупність відомостей про який-небудь процес, подію або предмет, які зменшують невизначеність, що була в одержувача до здобуття ним інформації. Отже, якщо повідомлення не усуває невизначеності, то воно не несе інформації. Повідомлення – мате-ріальна форма подання інформації. У системах зв’язку під повідомленням розуміють електричну напругу чи електричний струм, що виникає на виході фізико-електричного давача, який перетворює енергію носія інформації на енергію електричних коливань. Повідомленням модулюють сигнал, який несе інформацію на необхідну відстань.

Для передачі інформації з одного пункту простору до іншого застосовують радіотехнічну систему передачі інформації, принципову структурну схему якої наведено на рис. 1.1. Основні елементи системи (радіоканалу) такі:

Давач – пристрій, в якому повідомлення перетворюється в електричний сигнал (мікрофон, давачі тиску чи температури тощо); кодер – пристрій, в якому сигнал від давача перетворюється в сигнал іншої форми, більш придатної для запам’ятовування й подальшої передачі. Наприклад, напруга давача температури перетворюється в послідовність імпульсів, які відповідають значенням температури в дискретні моменти часу; запам’ятовуючий пристрій (ЗП) зберігає закодований сигнал до початку його передачі. Наприклад, інформація на космічному кораблі накопичується безперервно протягом всього польоту, а передається у сеансах зв’язку; передавач сигналу складається з генератора коливань несучої частоти й модулятора;

генератор коливань несучої частоти (генератор) генерує гармонічні

високочастотні електромагнітні коливання, які спроможні поширюватися на великі відстані. Основною вимогою до генератора є висока стабільність частоти коливань, що ним генеруються; модулятор здійснює модуляцію одного чи кількох параметрів (амплітуди, частоти, фази та ін.) високочастотного коливання за законом повідомлення, що передається; передавальна антена випромінює високочастотні електромагнітні коливання, які промодульовані передавальним сигналом (повідомленням); приймальна антена приймає промодульовані високочастотні електромагнітні коливання, які потім поступають на вхід приймача. Приймач складається з вибіркового підсилювача, детектора, декодера й користувача інформації: вибірковий підсилювач (ВП) виділяє та підсилює з множини сигналів, які приймаються антеною, високочастотне модульоване коливання; детектор здійснює процес, зворотний модуляції, – виділяє з високочастотного модульованого коливання сигнал, яким у передавачі була здійснена модуляція; декодер – пристрій, що здійснює декодування прийнятого сигналу на форму, зручну для обробки користувачем інформації; користувач інформації (КІ) перетворює електричний сигнал в інформацію, подану в тій чи іншій формі, наприклад, у звук при передачі мови чи музики, у зображення при прийманні телевізійного сигналу, у запис на стрічку при телеметрії тощо.

Структурна схема каналу зв’язку (рис. 1.1) використовується при передачі даних з космічного супутника на Землю. У простіших випадках ряд операцій над сигналами і, зрозуміло, ряд блоків, зображених на рис.1.1, відсутні. У найпростішому каналі зв’язку можуть бути відсутні блоки кодування, запам’ятовування та декодування.

На сигнал, що передається радіотехнічним каналом, впливають завади.

Завада – це стороннє збурення, що заважає передачі, обробці та прийманню сигналу. Завада спричинює відхилення прийнятого повідомлення від переданого.

 

Рис. 1.1

 

 

У передачі мови завади проявляються як тріск та шуми, які погіршують якість звучання. У телеграфії вони спотворюють повідомлення, що передається; в локації – зумовлюють пропуск реальної або виявлення неіснуючої цілі. У телевізійному приймачі вони спотворюють зображення. За належністю до систем зв’язку завади поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні завади зумовлені атмосферними явищами, процесами (космічні завади), що відбуваються на різних об’єктах Всесвіту, індустрійними завадами, завадами перешкоджаючих радіостанцій.

Внутрішні завади виникають внаслідок дискретної природи заряджених частинок. Це теплові шуми, шуми антени, дробовий шум електронного приладу.

Під дією завад сигнал, який проходить через радіоканал, спотворюється й

може бути розшифрований неправильно. Одна з головних проблем

організації каналу зв’язку – підвищення завадостійкості радіосистем, що

входять до складу каналу. Для радіосистеми передавання інформації,

завадостійкість кількісно визначають як здатність із заданою ймовірністю виділити повідомлення із суміші сигналу та завади, що надходять до місця приймання.

Радіосигнали класифікують за множиною ознак, які ґрунтуються на фізичних властивостях джерел сигналів, методах отримання або на найважливіших параметрах сигналів з погляду їх використання. Розглянемо провідні з них з точки зору теорії сигналів.

Сигнал стане об’єктом теоретичного аналізу й розрахунків, якщо вказати

спосіб математичного визначення його, тобто скласти його математичну

модель. Наприклад, формула

 

u(t)=Umcosωt –

це математична модель гармонічної напруги як функції часу. За своєю

природою радіосигнали є дійсними функціями часу. Однак у теорії сигналів і

при дослідженнях радіосистем широко використовують поняття

комплексного сигналу

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.22.242 (0.01 с.)