Вимірники (показники) обсягу продукції



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вимірники (показники) обсягу продукції



       
   

 

 


Номенклатура продукції– це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції (перелік виробів, які треба виготовити на підприємстві в плановому році).

Асортимент– це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (характеризує співвідношення питомої ваги окремих видів у загальному випуску продукції).

Товарна продукція – це продукція, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції (загальна вартість ус1х вид1в готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам).

Реалізована продукція – це продукція, постачена споживачам, гроші за яку надійшли на розрахунковий рахунок постачальника. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції– обсяг товарної продукції з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду.

 

Фактичний показник реалізований продукції – п1сля оплати споживачем (замовником) вартості продукції та надходження в1дпов1дних грошових сум на банк1вський рахунок постачальника.

 

Валова продукція – це вартість усієї промислової продукції підприємства незалежно від ступеня її готовності. Валова продукція включає товарну і зміну залишків незавершеного виробництва. Незавершене виробництво – це незакінчена у виготовленні продукція, що знаходиться в обробці, зборці на різних стадіях технологічного процесу.

 

Чиста продукція - обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість уречевленої праці.

 

Для складання виробничої програми використовуються :

· вихідні дані про попит внаслідок вивчення ринку;

· портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів, що

відображає його прямі господарські зв’язки;

· державні контракти (замовлення).

В лісовій галузі об’єм виробництва продукції, закінчених об’єктів і послуг лісогосподарського виробництва в натуральному виразі планується на основі доведених до ДП Лісове господарство державних замовлень, укладених прямих договорів із споживачами продукції та постачальниками сировини з врахуванням попиту і пропозиції на ринку лісоматеріалів.

Виробнича програма розраховується за формулою

к.п. п.п.

ОВі= РПі +Згі – Згі,

де ОВ – виробнича програма і-го виробу (обсяг випуску) у плановому періоді,од.; Згі – запас готової продукції і-го виду на початок планового періоду,од.; Згі- запас готової продукції і-го виду на кінець планового періоду, од.;РПі- обсяг продажів (реалізації) і-го виду продукції в плановому періоді, од.

Виробнича програма (зразок)

Найменування продукції План продажу (реалізації) продукції, одиниць Запаси готової продукції,од Виробнича програма
    На кінець року На початок року од. тис.грн.
А 2017,6
В 580,8
С
Всього         3002,4

 

Запаси готової продукції на початок періоду визначаються з їх фактичної (очікуваної) величини на початок цього періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із строку зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду розраховані, виходячи з тривалості планового періоду – 360 днів і строку зберігання запасів відповідно по виробах: А – 5 днів, В-10 днів і С – 16 днів за формулою:

к.п.

Згі=РПі х tзбер.і/ Д

Де tзбер – середній строк зберігання і-го виду продукції на складі у днях;

Д – тривалість планового періоду у днях.

ЗА= 5000 х 5+ 360= 69 од.

Зв=1000Х10+360=28 од.

Зс=2000х 16+360=89 од.

До складу виробничої програми включають розрахунки:

1. Обсягів виробництва продукції, готових об’єктів і послуг та вартості ТП і валової продукції лісогосподарського виробництва.

2. Обсягів виробництва продукції і послуг та вартості ТП і реалізованої продукції лісопромислового виробництва.

3. План лісозаготівельних робіт по операціях в натуральних вимірниках.

4. Техніко-економічних показників використання трелювальних тракторів, лісовозних автомобілів та іншого устаткування.

На кожен обєкт, вид продукції чи послуги розробляється нормативно-технологічна карта, яка містіть такі реквізити:

- найменування робіт, закінчених об’єктів і послуг;

- одиниця виміру;

- норма виробітку на маш.зміну та один людино-день;

- потреба в машино-змінах та людино-днях;

- тарифний розряд робітників (на механізовані роботи) та робіт (на ручні та кінно-ручні роботи);

- денна тарифна ставка;

- тарифний фонд ЗП;

- фонд преміальних доплат;

- фонд основної ЗП;

- Додаткова ЗП;

- Загальний фонд ЗП;

- Відрахування на соціальне страхування;

- Відрахування у фонд зайнятості;

- Витрати на матеріали і інвентар;

- Втрати по експлуатації та утриманню однієї машино-зміни устаткування та всього затрат по цій статті.

Норми виробітку на машино-зміну приймаємо залежно від типу робіт по таких збірниках:

Галузеві норми виробітку на роботи в лісових розсадниках,К.,1992.

Галузеві норми виробітку на вирощуванні лісових культур,К.1992.

Типові норми виробітку на заготівлю шишок,М.1987р.

Типові норми виробітку на переробку шишок,М.1988р.

Типові норми виробітку на лісоосушувальні роботи,М.1979р.

Галузеві норми виробітку на рубки проміжного користування.К,1992

Єдині норми виробітку на лісозаготівельні і нижньоскладські роботи,К.1993р

Типові норми виробітку на лісогосподарські роботи і побічне користування.М.1986р.

Слід мати на увазі, що на механізовані роботи норми виробітку приводяться на одну машино-зміну, а на ручні, кінно-ручні – на один людино-день.

Щоб визначити норму виробітку на 1 люд.день на механізованих роботах, необхідно норму виробітку на одну машино-зміну розділити на кількість робітників, що обслуговує даний механізм.

Потреба в машино-змінах та людино-днях по нормативно-технологічній карті визначається діленням одиниці робіт, на яку складається карта (наприклад, на рубці догляду – 1 га, або виборку деревної маси з 1 га).

Тарифний розряд робітників та робіт беремо з діючих тарифно-кваліфікаційних довідників.

Денні тарифні ставки беремо з відповідних таблиць.

Тарифний фонд ЗП розраховуємо множенням потреби в людино-днях на денну тарифну ставку. Якщо роботу виконує бригада робітників з різними розрядами , то береться середня тарифна ставка, зважена по трудозатратах кожного з них.

Додаткова ЗП береться в процентах до основної.

Відрахування у фонд зайнятості в розмірі 1 %, на соцстрах – 37%.

 

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції,або об’єм робіт, що можуть бути досягнуті при умові повного використання на підприємстві робочої сили, устаткування, сировини та фінансових ресурсів.

Розрізняють виробничу потужність вхідну, вихідну і середньорічну.

Вхідна виробнича потужність – це виробнича потужність на початок планового року, розраховується за формулою:

ВПв= НхДх КзмхКвмхКтгхПзм

де Н - спискова кількість устаткування; Д – календарна тривалість планового періоду; Кзм – коефіцієнт змінності; Квм – коефіцієнт використання справного устаткування; Ктг – коефіцієнт технічної готовності; Пзм – змінна продуктивність устаткування; Ктг- маш.дні в справн.стані/ маш.дні перебування в господарстві; Квм= машино-дні устаткування в роботі/ маш.дні в справному стані; Кзм= маш.зміни/ маш.дні (не більше 3)

Вихідна виробнича потужність – визначається відповідно на кінець планового року. Розраховується вихідна виробнича потужність аналогічно як вхідна виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність - це виробнича потужність, яку матиме підприємство за плановий рік.

При розрахунку середньорічної виробничої потужності до величини вхідної ВП додається середньорічний приріст потужності і віднімається середньорічне вибуття потужності.

Середньорічний приріст потужності розраховується за формулою

СРП =Н хВПхА/12

де Н- кількість одиниць устаткування, що прибуває; ВП – виробнича потужність одиниці устаткування на рік; А – число повних місяців роботи устаткування до кінця року з моменту його прибуття; 12 – число місяців року.

Середньорічне вибуття ВП визначається аналогічно, з тією різницею, що до уваги береться кількість одиниць устаткування, що вибуває і кількість повних місяців його відсутності до кінця року з моменту вибуття.

Плановий коефіцієнт використання виробничої потужності: плановий обсяг випуску продукції або виконання робіт по підприємству чи його виробничому підрозділу ділять відповідно на їх середньорічну ВП.

За вихідні дані беруть середньорічну виробничу потужність підприємства та коефіцієнт її використання.

Виходячи із загальної потреби та ефективного використання проводиться економічне обґрунтування виробничої програми з огляду на її забезпечення необхідними трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Планування техніко-економічних показників використання трелювальних тракторів і лісовозних автомобілів

Визначення техніко-економічних показників використання устаткування є заключним етапом планування виробничої програми.

Планування техніко-економічних показників використання устаткування і транспортних засобів здійснюють в такій послідовності:

1. Плановий об’єм робіт на рік.

2. Розрахункова норма виробітку на машино-зміну.

3. Плановий ріст продуктивності праці проти рівня розрахункової норми по збірнику.

4. Планова змінна продуктивність устаткування.

5. Планова потреба в машино-змінах.

6. Коефіцієнт змінності.

7. Планові машино-дні в роботі.

8. Коефіцієнт використання справного устаткування.

9. Планові машино-дні в справному стані.

10. Коефіцієнт використання справного устаткування.

11. Планові машино-дні перебування устаткування в господарстві.

12. Спискова кількість устаткування на плановий рік.

13. Плановий виробіток на спискову одиницю устаткування в рік.

 

Коефіцієнт змінності устаткування, використання і технічної готовності

устаткування приймають по даних служби головного механіка за міжремонтний цикл.

Розглянемо це стосовно до трелювальних тракторів.

Спочатку проставляють в таблицю річний об’єм підвезення деревини тракторами.

Після цього по збірнику „Єдині норми виробітку і розцінки на лісозаготівельні роботи” визначають змінну норму виробітку на трактор в залежності від об’єму хлиста, типу трактора і віддалі підвезення і заносять її в таблицю як розрахункову.

Після цього визначають планову норму виробітку на тракторозміну множенням розрахункової норми, визначної по збірнику на коефіцієнт, що враховує ріст продуктивності праці в плановому році проти передбаченого рівня розрахункової норми по збірнику.

При рості продуктивності праці 4% коефіцієнт приймається 1.04; при 10% - 1,1 і т.д.

Планову потребу в машино-змінах визначають діленням річного об’єму підвезення на планову норму виробітку на машино-зміну.

Планові машино-дні в роботі визначають діленням планової потреби в машино-змінах на коефіцієнт змінності.

Планові машино-дні в справному стані визначають діленням машино-днів в роботі на коефіцієнт використання справних тракторів.

Планово-машино-дні в господарстві розраховують діленням машино-днів в справному стані на коефіцієнт технічної готовності тракторів.

Планову середньоспискову чисельність трелювальних тракторів визначають діленням машино-днів перебування тракторів у господарстві на 365.

Плановий виробіток на середньосписковий трактор в рік визначають діленням річного об’єму підвезення на спискову планову кількість трелювальних тракторів.

При плануванні техніко-економічних показників використання лісовозних автомобілів по відношенню до вище приведеної методики враховують деякі зміни.

1.Розрахункова норма виробітку на машино-зміну встановлюється як добуток числа рейсів на зміну на навантаження на рейс Нв= Р х О.

2.Визначаються додаткові показники – річний пробіг автомобілів та об’єм вантажної роботи в кубокілометрах.

Навантаження на рейс береться із „збірника єдиних норм виробітку на ласозаготівельні роботи” (п.3.2.1)

Кількість рейсів на зміну розраховується за формулою:

Т зм –(Тпз +Тобс+ Топ)

Nрейсів=----------------------------------

К L хТ1 + Т2

Де: Т зм- тривалість робочої зміни , хв.; Тпз – час на підготовчо-заключну роботу за зміну,хв.(із збірника єдиних норм з тогож параграфа. Вона встановлюється 36 хв).

- час нульового пробігу 1 км в обох напрямах, 4хв.;

- віддаль нульового пробігу, 3 км;

Топ– час на особисті потреби і медогляд водія – 14 хв. на зміну; Т1 – час пробігу 1 км в обох напрямах, хв.; Т2 – час перебування автомобіля під навантаженням і розвантаженням на рейс,хв.; L – віддаль вивозки, км; К – коефіцієнт, що враховує вплив віддалі вивозки на час пробігу, при віддалі вивозки до 40км

К=1.7/L+0.96,

де L= віддаль вивозки по магістралі, км;

Річний пробіг автомобілів визначається по формулі:

Ррічн= 2Lх В річн/Qх1.05

де 2L– пробіг автомобіля за рейс в обох напрямах (з вантажем і порожнім),км;

В річн- річний об’єм вивозки, тис.м³; Q – навантаження на рейс м³;

1,05 – коефіцієнт, що враховує нульовий пробіг.

Вантажна робота розраховується множенням річного обсягу вивозки на віддаль вивозки. Для переведення вантажної роботи в тоннокілометри добуток необхідно помножити на коефіцієнт 0.8,що враховує питому вагу деревини.

 

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне повне і достовірне визначення фактичних витрат на виробництво і збут продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Мета складання кошторису витрат- встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році. Сюди входять всі затрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов’язані зі зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.016 с.)