Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі.

Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу основних фондів і т.д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення технічного складу основних фондів, розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Оцінка основних фондів є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона об’єктивно необхідна для правильності визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємств та інших суб’єктів господарювання.

Види оцінки основних фондів:

· залежно від моменту проведення оцінки – за первісною або відновною

вартістю;

· залежно від стану основних фондів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів - це фактична їх вартість на момент придбання та взяття на баланс (купівлі) (кошторисна вартість будівництва виробничих приміщень, первісна вартість устаткування з врахуванням його транспортування та монтажу на місці експлуатації).

Первісна вартість складається з таких витрат (згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7):

- суми, що сплачується постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання ОФ);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкти ОФ;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) ОФ (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки ОФ;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження ОФ;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОФ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна балансова вартість об ’ єкта основних фондів (Sn) показує їх вартість на момент встановлення і обчислюється:

Вп= Ц+ З + С+М, грн.,

Де Ц – ціна обладнання, грн.; З – збори, мита, непрямі податки, грн..; С – витрати

зі страхування ризиків доставки, грн.; М – витрати на установку і монтаж обладнання, грн.

Відновна вартість ОФ – це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки ОФ (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.

Вn

Вв=-----------------------,грн.,

∆П t

[ 1+-----------]

де t – тривалість використання основних фондів до моменту визначення відновної вартості;Вn- первісна вартість ОФ;∆П – середньорічний процент приросту продуктивності праці у країні за період використання ОФ;

Справедлива вартість - ц е первісна вартість ОФ, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об’єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентно незалежними сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість ОФ, яка визначається професійними оцінювачами – експертами. В разі неможливості такої оцінки ОФ переоцінюються за відновною вартістю з врахуванням зношення. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю ОФ.

Залежно від стану ОФ вони оцінюються за:

1. Повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю).

2. Залишковою вартістю.

Залишкова вартість ОФ – частина повної первісної вартості об’єкта основних

засобів, ще не перенесена на продукт, яка залишається після вирахування суми зносу. Характеризує реальну їхню вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт ОФ який був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зношення. На практиці її використовують для розрахунку норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ.

Ліквідаційна вартість – це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. Це вартість реалізації зношених і знятих з виробництва основних фондів (наприклад, ціна брухту). За цією вартістю підприємства можуть реалізовувати ОФ, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Зношування – це втрата основними фондами своєї вартості в процесі експлуатації. Розрізняють два види зношування – фізичне і моральне.

Фізичне зношування основних фондів означає матеріальний їх знос під впливом виробничого процесу та сил природи.

Форми фізичного спрацювання основних фондів за рівнем спрацювання і можливістю усунення:

· усувне (тимчасове, ліквідовується шляхом ремонтів);

· неусувне (яке призводить до повного руйнування основних фондів та їх

ліквідації).

Методи визначення фізичного спрацювання:

1. За строком її експлуатації (зіставлення фактичної та нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості);

2.За даними обстежень технічного стану відносної величини економічного зносу, тобто як відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції, до загальної балансової вартості на кінець року.

Коефіцієнт фізичного зносу ОФ

Вк А

Кф = ------ або К= ---

Вп Вп

де Вк- вартість чергового капітального ремонту;Вп- початкова вартість основних фондів; Асум- сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.

0 < Кф.з.≤ 1

Моральне зношування – це невідповідність основних фондів сучасному рівню техніки, зниження техніко-економічної доцільності їх експлуатації.

Моральне зношування 1 роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.

Коефіцієнт морального зносу ОФ

Вп - Вв

К м= -----------------

Вп

Вв – відновна вартість ОФ; Вп – первісна вартість ОФ

Моральне зношування ІІ роду – це часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає економічно невигідним. Величина цього зношування буде різною у різних споживачів даного виду основних фондів і тому немає можливості враховувати величину морального зношування 11 роду. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом модернізації основних фондів.

Загальний коефіцієнт зношування основних фондів визначається:

К з= 1 –(1-Кф) (1-Км)

де Кф – коефіцієнт фізичного зносу ОФ;Км - коефіцієнт морального зносу ОФ.

Види спрацювання та старіння засобів праці
Фізичне спрацювання	Техніко-економічне старіння
усувне	неусувне	Повне	Часткове
ремонт	заміна	модернізація
Форми усунення спрацювання та старіння засобів праці

 

Амортизація основних засобів – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Щорічна сума амортизаційних відрахувань для основних фондів обчислюється шляхом множення середньорічної вартості виробничих фондів на відповідні норми амортизації.

Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини ОФ.

Норма амортизації (На) визначається:

Вп - Вл

На= ------------ 100%,

Вп х Тсл

де Вп – балансова (первісна чи відновна) вартість ОФ; Вл – ліквідаційна вартість ОФ; Тсл – амортизаційний період(нормативний строк функціонування) ОФ,років.

Методи нарахування амортизації основних фондів:

прямолінійний (рівномірний)
зменшення залишкової вартості
прискореного зменшення залишкової вартості	Методи прискореної амортизації
кумулятивний
виробничий

Прямолінійний метод - річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів

Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основних фондів протягом усього терміну їх служби

Вп - Вл

Аріч=---------------,грн.,

Т

Де Аріч – річна сума амортизації, грн.; Вп - первісна вартість ОЗ, грн.; Вл- ліквіда-