Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Майно підприємства (основні фонди) (рис.1) становлять:

— необоротні активи (1 розділ балансу);

— оборотні активи (2 розділ балансу);

— витрати майбутніх періодів (3 розділ балансу).

Запам’ятайте

Найбільш значимою частиною необоротних активів є основні засоби. Це вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів відповідно до положення (стандарту).

Основні засоби – це грошова оцінка основнихфондів як матеріальних цінностей, що мають тривалий період функціонування.

Основні фонди поділяються на фонди виробничого й невиробничого призначення.

Запам’ятайте

Співвідношення окремих груп основних фондів (ОФ) становить їх структуру (рис. 1). Поліпшення структури основних виробничих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Рис. 1. Склад основних фондів підприємства

 

Запам’ятайте

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

У різних галузях економіки структура основних засобів значно відрізняється, оскільки вона відображає технічну структуру, особливості технології, спеціалізації та організації виробництва в цих галузях (рис. 2.).

З тієї причини, що основні засоби функціонують протягом тривалого часу і частинами переносять свою вартість на вартість про­дукції (робіт, послуг), зберігаючи при цьому свою майнову вартість, вони мають кілька видів грошової оцінки.

Рис. 2. Фактори, що впливають на структуру основних фондів

 

Прочитайте та законспектуйте основні положення

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна вартість основних засобів — визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, — представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченні передбаченого періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на основі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизацією).

Прочитайте та законспектуйте основні положення

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих фондів (ОВФ) проходить три стадії (рис. 3).

Рис. 3. Стадії обороту основних фондів

Відтворення ОВФ — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють такі види відтворення:

- просте відтворення, при якому відбувається створення ОВФ у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування є нарахована сума амортизації;

- розширене відтворення, при якому здійснюється кількісне і якісне зростання ОВФ. Джерелом фінансування є використання частини створеного додаткового продукту.

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих фондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Показники стану й ефективності використання основних фондів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними фондами;

2) стан основних фондів;

3) ефективність використання основних фондів (таблиця 1).

Запам’ятайте

Таблиця 1

Показники стану та ефективності використання основних фондів підприємства

Умовні позначення:

Фср — середньорічна вартість ОФ;

Фк — балансова вартість ОФ на кінець періоду;

Фп — балансова вартість ОФ на початок періоду;

Вп — вартість виробленої продукції;

Фз — залишкова вартість ОФ;

М — вартість майна підприємства;

Зо — сума зносу ОФ;

Ч — чисельність працівників;

Фв.в — вартість введених ОФ;

Фви6 — вартість виведених ОФ;

К3 — коефіцієнт зносу ОФ;

Пб — балансовий прибуток підприємства