Як визначається балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду.

а) Як балансова вартість груп основних фондів на початок пері­оду, що передував звітному, збільшена на суму витрат, понесених на придбання основних фондів і зменшена на суму виведених з ек­сплуатації основних фондів відповідної групи та суму амортиза­ційних відрахувань;

б) як середньохронологічна балансова вартість основних фондів за період, що передував звітному;

в) як балансова вартість основних фондів у звітному кварталі з Урахуванням введення і вибуття основних фондів цього кварталу;

г) як балансова вартість основних фондів на початок періоду, що передував звітному, з урахуванням введення й вибуття основних фондів.

16. Капітальні вкладення — це...

а) витрати на створення нових, реконструкцію й технічне пере­озброєння діючих основних фондів;

б) витрати на придбання нових основних фондів і капітальний ремонт діючих основних фондів;

в) витрати на розширення та реконструкцію діючих виробництв;

г) витрати на розширене відтворення основних фондів.

17. Назвіть джерела капітальних вкладень:

а) прибуток, амортизаційні відрахування, довгострокові креди­ти банку, іноземні інвестиції;

б) власні фінансові ресурси, кошти державного та місцевого бюджетів, довгострокові кредити банку;

в) власні фінансові ресурси, залучені фінансові ресурси, фінан­сові кошти від продажу цінних паперів, кошти державного та місце­вого бюджетів, кошти іноземних інвесторів;

г) статутний фонд підприємства, фонд нагромадження, фонд матеріального заохочення, інші спеціальні фонди.

Як визначається капітальний дохід?

а) Як різниця між балансовою вартістю відповідної групи основ­них фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю цієї групи основнихфондів до такої індексації;

б) як різниця між сукупною балансовою вартістю основних фондів на початок звітного року і залишковою вартістю таких ос­новних фондів після нарахування амортизації;

в) як різниця між балансовою вартістю основних фондів групи 2 і 3 на початок звітного року з урахуванням коефіцієнта індек­сації і балансовою вартістю цих груп основних фондів до індексації;

г) як різниця між балансовою вартістю нематеріальних активів на початок звітного року з урахуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю цих активів до індексації.

Як визначається сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів підприємства?

а) Як сума кредиторської заборгованості на початок року і плано­вої потреби будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

б) як сума наявних оборотних активів у капітальному будів­ництві і наявної кредиторської заборгованості на початок плано­вого періоду;

в) як скорочення потреби в оборотних активах на плановий пе­ріод та приросту стійкої кредиторської заборгованості у плановому періоді;

г) як сума планової потреби в оборотних активах будови на кінець планового періоду і перехідної кредиторської заборгованості на кінець планового періоду.

20. Які з наведених показників, на вашу думку, не належать до по­казників ліквідності та платоспроможності?

а) Коефіцієнт покриття загальний;

б) коефіцієнт швидкої ліквідності;

в) рентабельність акції;

г) коефіцієнт автономії;

д) чисельність працівників.

Що характеризує рівень фінансової стійкості підприємства?

а) Відносини між позиковими і власними коштами;

б) рівень отриманого прибутку;

в) відношення прибутку до собівартості продукції;

г) відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і нормативних оборотних коштів;

д) рентабельність акції.

Які показники, на вашу думку, впливають на фінансовий стан підприємства?

а) Прибутковість підприємства;

б) платоспроможність;

в) собівартість продукції;

г) ліквідність;

д) чисельність працівників.

Як визначається коефіцієнт платоспроможності?

а) Відношенням власного капіталу до загальних зобов'язаньпідприємства;

б) відношенням прибутку до собівартості продукції;

в) відношенням прибутку до фонду заробітної плати;

г) відношенням виручки від реалізації продукції до собівартості

д) продукції;

е) відношенням виручки від реалізації до обсягу готової продукції.

Які показники найбільш повно характеризують фінансовий стан підприємства?

а) Оподаткований прибуток, фондомісткість;

б) фондовіддача, коефіцієнт фінансування;

в) коефіцієнт автономії;

г) коефіцієнт фінансування, рівень рентабельності;

д) показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості, ефективного використання активів.

25. Щоб мати думку про фінансове положення підприємства у ви­значений момент часу, необхідно вивчити його:

а) рекламний проспект;

б) балансовий звіт;

в) фінансовий план;

г) платіжний календар;

д) бізнес-план.

Що таке платоспроможність?

а) Здатність виконувати свої коротко- та довгострокові зобов'я­зання за рахунок власних коштів;

б) ефективність використання всіх видів ресурсів;

в) оборотність усіх активів;

г) здатність підприємства за короткий проміжок часу вивільни­ти необхідну кількість фінансових ресурсів;

д) здатність підприємства розрахуватись за надану продукцію (товари, послуги).

27. Фінансовий аналіз є складовою...

а) аналізу господарської діяльності підприємства;

б) аналізу фінансової діяльності підприємства;

в) аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства;

г) аналізу виробничого обліку;

д) аналізу бухгалтерської звітності.

28. Прийоми оцінювання фінансового стану підприємства — це...

а) аналіз відносних показників;

б) факторний аналіз;

в) аналіз платоспроможності;

г) аналіз кредитоспроможності;

д) порівняльний аналіз.

29. Які показники характеризують майновий стан підприєм­ства?

а) Коефіцієнт зносу основних засобів;

б) головний показник прибутковості;

в) коефіцієнт покриття запасів;

г) коефіцієнт критичної оцінки;

д) сума господарських коштів, яка є в розпорядженні підприєм­ства.

30. Коефіцієнт автономії (незалежності) визначається як відношення:

а) позикових і власних коштів;

б) продажу і матеріальних запасів;

в) власних оборотних коштів і майна підприємства;

г) поточних пасивів і зобов'язань перед акціонерами;

д) запасів та витрат і активів.

31. До фінансів підприємств належать відносин, пов'язаних з формуванням:

1) статутного капіталу;

2) додаткового капіталу;

3) грошових коштів у касі.

32. Об’єктом фінансів підприємства є:

1) оптимальне співвідношення фінансових ресурсів;

2) економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів;

3) грошовий капітал підприємства.

33. Матеріальною базою фінансів підприємств є:

1) виробництво;

2) реалізація товарів;

3) доходи підприємств.

34. Грошові фонди підприємства – це:

1) відокремлена частина грошових коштів, які мають цільове спрямування;

2) статутний капітал, фонди оплати праці, амортизаційний фонд, резервний фонд;

3) вірна відповідь відсутня.

35. Баланс підприємства – це звіт про:

1) активи і пасиви;

2) активи, зобов’язання і власний капітал;

3) фінансові результати.

36. В балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відноситься до:

1) активів;

2) необоротних активів;

3) фінансових вкладень.

37. Звіт про фінансові результати доповнює баланс і показує:

1) вартість майна підприємства за звітний період;

2) економічний ефект від діяльності підприємства за звітний період;

3) доходи, витрати, прибутки та збитки за звітний період.

38. Операційна діяльність – це сукупність операцій, пов’язаних з:

1) виробництвом і реалізацією продукції;

2) реалізацією оборотних активів;

3) реалізації фінансових інвестицій;

4) реалізацією іноземної валюти.

39. Валовий доход – це:

1) знову створена вартість;

2) валова продукцію за мінусом матеріальних витрат виробництва;

3) частина вартості валової продукції, яка залишається після відшкодування матеріальних витрат на її виробництво;

4) частина вартості валової продукції, що залишається після сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

40. Прибуток підприємства - це:

1) частина чистого доходу підприємства;

2) частина доданої вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу;

3) частина доданої вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва.

41. На зміну обсягу реалізації продукції впливають зміни:

1) витрат на оплату праці;

2) амортизаційні відрахування;

3) обсяг виробництва, залишки нереалізованої продукції, рентабельність продукції.

42. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від основних показників:

1) обсягу реалізації продукції;

2) фінансового доходу;

3) собівартості реалізованої продукції.

43. Основні засоби – це:

1) матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року;

2) нематеріальні активи, які є об'єктом власності підприємства;

3) вірна відповідь відсутня.

44. За призначенням основні засоби поділяються на:

1) виробничі і невиробничі;

2) матеріальні і грошові;

3) активні і пасивні.

45. Балансова вартість основних засобів – це:

1) початкова вартість;

2) залишкова вартість;

3) початкова вартість, проіндексована на коефіцієнт інфляції;

4) переоцінена вартість.

46. Що, на вашу думку, можна віднести до критеріїв віднесення об’єкту до активів:

1) об’єкт з’явився у результаті деяких операцій;

2) об’єкт контролюється підприємством;

3) використання об’єкту в майбутньому приведе до одержання економічної вигоди.

47. До прискорених методів амортизації у фінансовому обліку належать:

1) методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод;

2) метод зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості;

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод і виробничий метод.

48. Оборотні кошти – це:

1) частина авансованого капіталу у виробництво;

2) виручка від реалізації;

3) вірна відповідь відсутня.

49. Власні джерела формування оборотних активів – це:

1) прибуток підприємства;

2) весь авансований у виробництво капітал;

3) статутний капітал;

4) страхові відшкодування.

50. За якою формулою розраховується коефіцієнт обертання обігових коштів (де Р – обсяг реалізованої продукції, Зс – середні залишки обігових коштів підприємства, Д – тривалість періоду):

1) ;

2) ;

3) .

Глосарій

Авальний кредит — кредит, призначений для сплати за зобов’язанням клієнта банку в тому разі, коли сам клієнт неспроможний цього зробити. Здійснюється у формі авалю векселя.

Акредитив — розрахунковий документ з розпорядженням однієї кредитної установи іншій такій установі здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акцептний кредит — один з видів кредитів комерційних банків, пов’язаний із вексельним обігом. На відміну від облікового кредиту, що надається векселедержателю (одержувачу коштів за векселем), акцептний кредит надається векселедавцеві (платникові за векселем) і є гарантійною послугою.

Акцизний збір — непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну у твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки до оподатковуваного обороту.

Амортизаційні відрахування — відрахування частини вартості основних засобів з метою відшкодування їхнього зношування.

Амортизація — процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення.

База оподаткування — показник, який визначається для обчислення податку.

Базова рентабельність — показник рентабельності реалізованої продукції, визначений за попередній (минулий) період.

Баланс доходів і витрат — це форма річного фінансового плану, яка складається з двох частин: перша — доходи та надходження грошових коштів; друга — витрати та відрахування грошових коштів.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства, отримана від усіх видів діяльності за звітний період, що відображена в його балансі. (Цей показник використовувався до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів.)

Банківська позика — основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові в тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента.

Банкрутство — пов’язана з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього кредиторами вимоги й виконати зобов’язання перед бюджетом.

Безготівкова форма розрахунків — грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках.

Бізнес-план — внутрішній плановий документ підприємства, що включає всі основні планові показники виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства або окремого інвестиційного проекту, виражає встановлені цілі та визначає форми конкретних маркетингових, економічних і фінансових показників.

Брак власних оборотних коштів — перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю.

Бюджетний рахунок — рахунок, що відкривається установам, організаціям, яким виділяються кошти з бюджету для цільового їхнього використання.

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку на прибуток від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід підприємства — вартість новоствореного продукту в грошовому виразі.

Валовий прибуток — прибуток (збиток) підприємства, що визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань, собівартості реалізованої продукції.

Валові витрати — витрати, здійснені платником податку на прибуток протягом звітного податкового періоду, які виключаються із суми скоригованого валового доходу для обчислення суми оподатковуваного прибутку.

Векселі казначейські — вид державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету.

Векселі приватні — вид цінних паперів, що емітуються корпораціями, комерційними банками, фінансовими групами і не мають спеціального забезпечення.

Векселі товарні (комерційні) — вид цінних паперів, які використовуються для кредитування торговельних операцій.

Вексель — письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Вексель доміцильований — розрахунковий документ, який підлягає сплаті третьою особою (доміцилянтом) за місцем знаходження платника.

Вексель забезпечений — розрахунковий документ, гарантований заставою, який передається боржником кредиторові аж до сплати боргу.

Вексель переказний — розрахунковий документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента).

Вексель простий (соло-вексель) — розрахунковий документ, що його виписує покупець, який бере на себе зобов’язання сплатити за векселем продавцю певну суму у визначений час.

Вексельна форма розрахунків — це оформлені векселем розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу.

Використання прибутку — спрямування прибутку підприємства на сплату податків, створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, фінансування витрат у процесі фінансово-господарської діяльності.

Виокремлення підприємств — форма реорганізації, за якої на базі існуючого суб’єкта господарювання чи його структурної одиниці створюється нове підприємство.

Виплата дивідендів — використання прибутку для виплати доходів власникам акцій, корпоративних прав.

Виручка від реалізованої продукції — грошові кошти, які надійшли підприємству за продану продукцію

Відносне вивільнення оборотних коштів — має місце, коли темпи зростання обсягу виробництва випереджають темпи зростання оборотних коштів.

Відтворювальна структура капітальних вкладень — співвідношення в загальному обсязі капітальних вкладень витрат на нове будівництво і реконструкцію основних фондів.

Вільна ціна — відпускна ціна, що встановлюється виробником на договірній основі, чи роздрібна ціна, що визначається торговцями самостійно.

Власні оборотні кошти — забезпечують оптимальну планову потребу в фінансових ресурсах для поточної діяльності підприємства і визначається на основі бухгалтерського балансу.

Внески в державний інноваційний фонд — спеціальні відрахування, які встановлені у відсотках від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), валового доходу суб’єктів господарювання для забезпечення фінансування інноваційної діяльності.

Внутрішній (традиційний) фінансовий аналіз — аналіз, який здійснюється самим підприємством за даними бухгалтерського обліку та звітності, а також за оперативними даними.

Вхідний податок на додану вартість — сума податку на додану вартість, яку включено в ціну товарів (робіт, послуг) і котра сплачується суб’єктом господарювання за придбання цих товарів (робіт, послуг).

Готівкова форма розрахунків — форма розрахунків, що здійснюється з використанням готівки.

Грошовий оборот — сукупність платежів у грошовій формі, пов’язаних із купівлею-продажем товарів чи використанням різного роду фінансових зобов’язань.

Грошові кошти — гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства і в підзвітних осіб. Грошові кошти підприємства згідно з чинним законодавством зберігаються на його поточних, валютних, бюджетних та інших рахунках у банках.

Грошові потоки — сукупність розподілених за часом, грошових надходжень і напрямків використання коштів, що мають місце в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Грошові фонди — та частина грошових коштів підприємства, що утворилися за формування фінансових ресурсів, яка має цільове призначення. До грошових фондів належать статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, а також фонди, створені внаслідок розподілу прибутку підприємства.

Депозитний рахунок — рахунок, який відкривається установою банку на визначений строк для зберігання грошових коштів юридичних і фізичних осіб.

Державна позика — форма державного кредиту, коли держава виступає в ролі боржника (позичальника). Заборгованість за державні позики зараховують до суми державного боргу країни.

Державний кредит — залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат.

Джерела сплати податків — джерела, за рахунок яких суб’єкт господарювання перераховує податки до бюджету в процесі своєї фінансово-господарської діяльності. Такими джерелами можуть бути: прибуток, собівартість, виручка від реалізації.

Дизажіо — відхилення ринкового курсу цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік зменшення.

Дискриптивні моделі фінансового аналізу — головні моделі, за допомогою яких здійснюється фінансовий аналіз, а саме: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, системний аналіз оцінних коефіцієнтів.

Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами, і під контролем кредиторів.

Додатковий продукт — вартість, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.

Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності — грошові кошти, отримані у вигляді дивідендів, відсотків за корпоративними, державними, іншими цінними паперами, розміщення коштів на депозитних рахунках у комерційних банках.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав), тобто різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.

Емісія акцій або облігацій підприємств — сукупність дій емітента щодо проведення передплати на акції або продажу облігацій.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування — цільові відрахування, які здійснюють платники цього збору — суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні особи — з метою формування державного пенсійного фонду.

Збір на обов’язкове соціальне страхування — цільові відрахування, які здійснюють платники цього збору — суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні особи — з метою фінансування витрат на соціальне страхування працівників, а також витрат на соціальне страхування працівників на випадок їхнього безробіття.

Збори (загальнодержавні й місцеві) — цільові відрахування, передбачені чинним законодавством, які здійснюють суб’єкти господарювання в процесі своєї діяльності з метою формування цільових фондів для забезпечення фінансування відповідних витрат.

Зворотний лізинг — господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

Злиття підприємств — форма реорганізації суб’єктів господарювання, яка здійснюється об’єднанням підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (або кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, який утворився в результаті злиття.

Знос основних засобів — утрата вартості основних засобів у процесі їх експлуатації.

Зовнішній фінансовий аналіз — це аналіз, який здійснюється партнерами підприємства та контролюючими органами на підставі даних публічної фінансової звітності.

Капітальний дохід — різниця між скоригованою балансовою вартістю основних засобів згідно з коефіцієнтом індексації та балансовою вартістю таких основних засобів до індексації.

Капітальний ремонт основних засобів — часткове відшкодування фізичного зношування основних засобів.

Капітальні вкладення — витрати на створення нових, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих основних засобів.

Касові операції — операції, пов’язані з прийняттям та видачею готівки.

Коефіцієнт вибуття основних засобів — показник відтворення основних засобів, що визначається як відношення основних засобів, що вибули протягом року, до їхньої наявності на початок року.

Коефіцієнт зносу основних засобів — показник стану основних засобів на певний час. Показник обчислюють діленням суми зносу основних засобів на повну їхню балансову вартість.

Коефіцієнт оновлення основних засобів — показник відтворення основних засобів, який обчислюють як відношення вартості основних засобів, уведених в експлуатацію протягом року, до вартості основних засобів на кінець року.

Комерційний кредит — короткотерміновий кредит, що надається продавцем (виробником) покупцеві у формі відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи чи надані послуги). Здебільшого оформляється переказним векселем.

Комерційний розрахунок — метод ведення господарства, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовій формі) витрат і результатів діяльності. Метою комерційного розрахунку є отримання максимального прибутку за мінімальних витрат.

Комітет кредиторів — робочий орган зборів кредиторів боржника під час провадження справи про банкрутство і обирається зборами кредиторів у складі не більше семи осіб. До компетенції комітету належать такі питання: скликання зборів кредиторів; підготовка та укладання мирової угоди; звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації; визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого.

Конверсія акцій — об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу), яке здійснюється з метою приведення у відповідність з величиною статутного фонду у разі його зменшення номінальної вартості випущених в обіг акцій.

Консигнація — форма комісійного продажу експортованих товарів, за якої їхній власник (консигнант) передає комісіонерові (консигнаторові) товар для продажу зі складу комісіонера. При цьому право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за консигнантом.

Контокорентний кредит — вид банківського кредиту в національній або іноземній валюті, що надається клієнтові, який має в банку поточний рахунок.

Кредитна лінія — оформлена договором згода банку чи об’єднання банків надавати позичальникові кредити протягом певного часу (звичайно одного року) до певної максимальної величини (ліміту кредиту).

Кредитний рахунок — рахунок, призначений для обліку виданих банком кредитів.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги щодо виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Кредиторська заборгованість — позапланове залучення джерел формування оборотних коштів, що свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту позичальником, спроможність повернути його в повному обсязі у встановлений термін.

Кредитування — надання суб’єктові підприємництва банківських кредитів на засадах платності, строковості й повернення.

Лізинг — довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення, що є способом фінансування інвестицій і активізації збуту.

Лізинговий кредит — стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює ліквідацію визнаного банкрутом суб’єк­та підприємницької діяльності та забезпечує задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна вартість майна — імовірна ціна, за яку майно можна буде продати на ринку з урахуванням терміну продажу, визначеного ліквідаційною комісією.

Ліквідаційна маса — сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання (за винятком майна, що є предметом застави). До ліквідаційної маси включаються також майнові активи інших осіб, які відповідно до законодавчих актів або установчих документів банкрута відповідають за його зобов’язаннями.

Ліквідаційна процедура — це здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов’язаних із задоволенням вимог кредиторів через продаж його майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Ліквідаційний баланс — це баланс підприємства, який складається після проведення ліквідаційних процедур, тобто після реалізації майнових об’єктів, які входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та після розподілу виручених сум між кредиторами.

Ліквідні активи — майно підприємства, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Ліквідність підприємства — його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Маневреність власного капіталу — показник, який характеризує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладається в оборотні кошти.

Маржинальний прибуток — різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами. Це та сума прибутку, який спрямовується на покриття постійних витрат та на формування прибутку. Маржинальний прибуток можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. Цей показник використовується в процесі аналізу точки беззбитковості.

Масова оцінка майна — визначення вартості майна підприємства з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних.

Методи фінансового аналізу — комплекс науково-мето­дичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Методологія та методика фінансового аналізу — сукупність видів, прийомів, методів фінансового аналізу, які використовуються для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства.

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство.

Мито —непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуютья через митний кордон країни.

Міжміські розрахунки — розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником, що перебувають у різних містах або регіонах.

Місцеві податки — податки, що їх сплачують юридичні й фізичні особи для забезпечення наповнення місцевих бюджетів.

Моральний знос основних засобів — зменшення вартості основних засобів унаслідок впровадження у виробництво нових, технічно досконаліших та економічно ефективніших машин і устаткування.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів — припинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Надлишок власних оборотних коштів — перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені нормативи.

Ненормовані оборотні кошти — ті елементи (статті) оборотних коштів, щодо яких планова потреба не визначається.

Неплатоспроможність — це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов’язання, строк сплати яких настав, пов’язана з браком активів у ліквідній формі.

Непрямі податки — податки, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг). Реальними платниками цих податків є покупці відповідних товарів (робіт, послуг), а їх платниками до бюджету — суб’єкти підприємницької діяльності.

Нетоварні операції — розрахунки, які пов’язані з фінансовими операціями (отримання чи погашення кредиту; сплата податків, зборів, обов’язкових відрахувань, штрафів).

Номінальна вартість корпоративних прав — це вартість, яка відповідає частці участі держателя таких прав у статутному фонді емітента і визначається діленням статутного фонду на кількість корпоративних прав, які є в обігу.

Норма оборотних коштів —показник, який визначається в днях, відсотках, гривнях для обчислення нормативів оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів — оптимальна потреба в оборотних коштах, що визначається за окремими статтями і в цілому по підприємству в грошовому виразі.

Нормативне фінансове планування — розрахунок потреби суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах на підставі встановлених фінансових норм і нормативів.

Нормативні моделі фінансового аналізу — моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними (розрахованими на підставі затверджених нормативів).

Нормовані оборотні кошти — ті елементи (статті) оборотних коштів, щодо яких визначається оптимальна планова потреба.

Об’єкт оподаткування — показники, операції, які визначені в законодавчому порядку і використовуються за обчислення окремих податків і зборів.

Оборотні виробничі фонди — оборотні кошти у виробничих запасах і виробництві.

Оборотні кошти — кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу.

Овердрафт — форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо.

Оперативний фінансовий план — план поточних грошових надходжень та грошових витрат, складений на короткий проміжок часу (місяць, декаду, п’ятиденку).

Оподатковуваний прибуток — показник, що визначається для розрахунку податку на прибуток способом виключення із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку та суми нарахованих ним амортизаційних відрахувань.

Організація фінансів підприємств — методи, форми й способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення поставлених цілей.

Основні засоби — матеріальні цінності, що використовуються підприємством понад один календарний рік із дня введення їх в експлуатацію.

Оцінка фінансового стану підприємства — систематичний і всебічний аналіз фінансового стану підприємства на засаді використання системи показників оцінки