Характеристика, склад і класифікація грошових надходжень підприємств

Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Грошові надходження — це сукупність надходжень грошових коштів на банківські рахунки чи в касу підприємства за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також виконання інших господарських операцій операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.

Потрібно зазначити, що сума грошових надходжень підприємства за певний період здебільшого не дорівнює сумі доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) та майна цього підприємства.

Дохід (виручка) — це збільшення економічних вигод підприємства у формі набуття або зростання активів (грошових коштів, інших матеріальних чи нематеріальних активів) чи зменшення зобов'язань підприємства, що забезпечує зростання власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

У світовій практиці 60—70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Запам’ятайте

Внутрішні надходження включають:

— виручку від реалізації продукції, товарів,робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;

— виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;

— доходи від позареалізаційних операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, Що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.

Зовнішні надходження:

Основними ознаками, за якими класифікують грошові надходження (вхідні грошові потоки), є: види господарської діяльності, масштаби обслуговування господарського процесу; методи обчислення обсягу грошових надходжень; процес формування (рис. 1).

За видами господарської діяльності підприємства, які зумовлюють грошові надходження поділяють на:

— грошові надходження від операційної діяльності, до яких належать надходження грошових коштів від покупців за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) грошові надходження від основної діяльності; грошові надходження від операційної оренди, від операційних курсових різниць, грошові надходження від продажу оборотних активів — запасів сировини, матеріалів, палива тощо (грошові надходження від іншої операційної діяльності);

— грошові надходження від фінансової діяльності, які об'єднують надходження грошових коштів від розміщення акцій власної емісії та інших операцій, що забезпечують збільшення власного капіталу підприємства; надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, інших короткострокових і довгострокових зо­бов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю);

—
грошові надходження від інвестиційної діяльності, які включають: грошові надходження від реалізації фінансових інвестицій (від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств; грошові надходження від реалізації необоротних активів та майнових комплексів (дочірніх підприємств, інших господарських одиниць); отримані відсотки за фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери та за передані у фінансову оренду необоротні активи; отримані дивіденди на придбані акції або частки капіталу інших підприємств тощо.

 

 

Рис. 1. Класифікація грошових надходжень підприємства

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Грошові надходження від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства поділяють на дві основні групи. До першої групи належать грошові надходження від звичайної діяльності, тобто від будь-якої основної діяльності підприємства, а також від операцій, що її забезпечують або зумовлені її проведенням. До другої групи належать грошові надходження від надзвичайних подій в операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності.

Надзвичайна подія — це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді (стихійне лихо, пожежа, техногенна аварія тощо). До грошових надходжень від надзвичайних подій належать страхові відшкодування та покриття втрат від надзвичайних подій тощо.

За масштабами обслуговування господарського процесу виділяють грошові надходження:

— підприємства загалом;

— окремих структурних підрозділів (центрів відповідальності) підприємства;

— від окремих господарських операцій.

За методом обчислення обсягу грошових надходжень виділяють:

— валові грошові надходження — сума всіх надходжень грошових коштів на підприємство за певний період часу;

— чисті грошові надходження — перевищення суми грошових надходжень над грошовими видатками за певний період часу.

За процесом формування виділяють:

— регулярні грошові надходження — це постійні (з фіксованими інтервалами) надходження грошових коштів протягом звітного періоду (грошові надходження від продажу продукції, кредитна лінія, цільове фінансування тощо);

— дискретні грошові надходження — надходження грошових коштів від виконання разових господарських операцій у звітному періоді (грошові надходження від продажу зайвого майна, отримання благодійної допомоги тощо).

 

1.3.2. Доходи (виручка) від реалізації продукції

Важливим фактором розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде зрештою залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан.

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кожного господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції:

1) метод нарахування (продукцію відвантажено або відпущено споживачу);

2) касовий метод (одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію).

Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т—Г). Тому бартерні операції не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми власності. На жаль, згідно з діючим господарським законодавством бартерні операції нині включаються у звітність з реалізації продукції підприємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ. (Приблизно 40 % реалізації з усіх галузей в Україні відбулися за бартерних операцій.)

На розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) впливають такі фактори (рис. 2).

Запам’ятайте

За умов ринкової економіки існують:

• фіксовані ціни, які встановлюються адміністративно державою, переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та інше);

• регульовані ціни, що встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності (хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування тощо);

• вільні ціни, які складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції.

Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у різноманіних формах, основні з яких такі:

• пряме затвердження уповноваженим органом виконавчої влади (центральної або місцевої) оптових і роздрібних цін і тарифів (так званих державних фіксованих цін і тарифів) на товари і послуги;

• встановлення граничних (максимальних або мінімальних) цін і тарифів;

• затвердження граничних рівнів рентабельності (частки прибутку в ціні, тарифи);

• встановлення граничних рівнів торгових надбавок і постачальницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.

 

Рис. 2. Фактори, що впливають на розмір виручки від реалізації продукції

 

Вільні ціни встановлюються підприємством самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобігання ажіотажного попиту і пропозиції.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Крім класифікації цін на фіксовані, регульовані та вільні, існує поділ цін на оптові та роздрібні. Оптові ціни — це ціни, що встановлюються між підприємством — виробником продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та іншими підприємствами (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими і роздрібними торговельними підприємствами. Оптова ціна включає в себе собівартість товару і прибуток.

Оптова ціна також може включати в себе транспортні витрати, пов'язані з доставкою продукції до споживача. Залежно від внесення або невнесення в оптову ціну транспортних витрат розрізняють ціни: франко-склад постачальника, франко-станція призначення тощо. Термін "франко" показує, до якого пункту транспортні витрати покриваються за рахунок постачальника при даній оптовій ціні.

Роздрібні ціни використовуються при реалізації товарів і послуг населенню через підприємства торгівлі і громадського харчування державної та інших форм власності, включаючи товари виробничо-технічного призначення, які надходять в особисте користування громадян. Вони включають в себе спільно з оптовою ціною торгові надбавки (націнки), які є джерелом покриття витрат підприємств роздрібної торгівлі на організацію торгівлі.

Запам’ятайте

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц₁= С + П, (1)

де С — собівартість продукції; П — прибуток;

Ц₂ = С + П + ПДВ, (2)

де ПДВ — податок на додану вартість;

Ц₃ = С + П+АЗ + ПДВ, (3)

де A3 — акцизний збір.

Роздрібна ціна продукції:

Ц₄ = С + П+АЗ + ПДВ + ТН, (4)

де ТН — торговельна націнка.

Виручка від реалізації продукції — це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію.

На плануванні величини виручки від реалізації продукції базується все фінансове планування підприємства.

Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Правильне планування виручки від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, достатні для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.

Запам’ятайте

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку: множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою

В = Р * Ц, (5)

де В — виручка; Р — кількість реалізованих виробів; Ц — ціна реалізації кожного виробу.

Запам’ятайте

Обсяг реалізації продукції можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки на кінець планового періоду:

Р = З₁ + Т - 3₂, (6)

де Р — обсяг реалізації у плановому періоді;

З₁ — залишки готової продукції на початок планового періоду;

Т — випуск товарної продукції у плановому періоді;

3₂ — залишки готової продукції на кінець планового періоду.

В умовах стабільного розвитку економіки, коли можна з достатньою вірогідністю передбачити поведінку економічних суб'єктів у плановому періоді, застосовуються аналітичні методи прогнозування оптимальної виручки. При цьому будується аналітична крива попиту і враховується еластичність попиту.

Якщо надходження виручки на розрахункові рахунки підприємства являє собою завершення кругообороту коштів, то її використання є як початком нового кругообороту, так і стадією розподільних процесів. На цій стадії формується дохідна база бюджетів різних рівнів і тим самим забезпечуються загальнодержавні інтереси, а також утворюються власні фінансові ресурси підприємства.

Виручка, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства, відразу ж використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива, енергії. З виручки здійснюються відрахування податків у бюджет, відрахування в позабюджетні фонди, виплата заробітної плати у встановлений термін, відшкодовується знос основних ви­робничих фондів, фінансуються витрати, передбачені фінансовим планом і не включені в собівартість продукції.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Виручка від реалізації продукції, незважаючи на зовнішні ознаки (грошову форму, надходження коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, зроблені послуги, регулярність надходження, джерело різних платежів підприємства), не є доходом у повному розумінні цього слова, тому що з нього насамперед необхідно відшкодувати зроблені витрати, виплатити заробітну плату. Залишкова частина виручки набере форми чистого доходу підприємства (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл виручки від реалізації продукції

 

Валовий дохід має велике значення як елемент національного доходу країни — основного джерела формування фінансових ресурсів держави. Будучи кінцевим результатом роботи підприємства, валовий дохід займає одне з важливих місць у системі показників, що використовуються для оцінювання економічної ефективності їх роботи поряд з фондовіддачею, собівартістю та рентабельністю.

При визначенні сутності валового доходу як фінансової категорії потрібно виходити з того, що це новостворена працею вартість, яка у процесі реалізації продукції набуває грошового виразу у вигляді перевищення виручки над витратами минулої уречевленої праці. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою та матеріальними й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показни­ком діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати.

Будучи кінцевим результатом роботи підприємств валовий дохід відображає рівень ефективності їх господарської діяльності.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Валовий дохід — це основне джерело формування фінансових ресурсів підприємства і державного бюджету.

Не можна ставити знак до­рівнює між прибутком і валовим доходом як показниками, що відображають рівень ефективності господарської діяльності. Прибуток відображає тільки частину новоствореної вартості, а валовий дохід визначається величиною всієї новоствореної вартості — основного джерела національного доходу країни. Використання валового доходу як головного узагальнюючого показника ефективності дасть змогу враховувати реальний економічний ефект, який отримає народне господарство в результаті діяльності кожного підприємства. На відміну від прибутку валовий доход дає можливість оцінити ефективність роботи підприємства з погляду не тільки його госпрозрахункових, а й народногосподарських інтересів. Перевага валового доходу полягає в тому, що в ньому найбільш реально відображаються такі важливі сторони діяльності, як скорочення матеріаломісткості, підвищення продуктивності праці. Крім того, показник валового доходу використовується і для оцінювання рівня ефективності збиткових підприємств.

Чистий дохід — це різниця між валовим доходом і заробітною платою.