Сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець, – це

а) мовний стиль; б) мовне правило; в) мовна норма;

г) мовний етикет.

 

 

Мовна норма – це:

а) сукупність правил поведінки;

б) сукупність правил реалізації мовної системи;

в) сукупність стилів мови;

г) закріплене традицією слововживання.

 

Мовна норма – це:

а) правила реалізації мовної системи;

б) загальнонаціональні правила мовної поведінки;

в) правила поведінки у діловій сфері;

г) правила ведення ділових спорів.

 

 

Існують такі види мовних норм:

а) орфоепічні, орфографічні, лексичні, граматичні, пунктуаційні;

б) лексикологічні, словотворчі, морфемні, синтагматичні;

в) структурні, системні, динамічні, статичні;

г) діалектні, усні, письмові, загальні.

 

 

Укажіть правильний варіант відповіді:

а) стилістичні норми – регламентують творення мовних засобів у конкретній мовній ситуації;

б) орфографічні норми – встановлюють закономірності творення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями;

в) морфологічні норми – охоплюють правила творення та вживання форм слів, їх поєднання у словосполучення та речення;

г) орфоепічні норми – регулюють вимову звуків і звукосполучень.

 

 

Орфографічні норми літературної мови регламентують:

а) написання слів;

б) закономірності творення нових слів;

в) використання слів відповідно до їхнього лексичного значення;

г) вживання розділових знаків.

 

 

Орфографічні норми регламентують:

а) творення та вживання форм слів;

б) правильне написання слів та їх частин; в) вимову голосних, приголосних звуків; г) вживання розділових знаків.

 

 

Пунктуаційні норми – це система правил, які визначають:

а) відтворення звукової мови на письмі;

б) вживання розділових знаків у реченні;

в) використання слів відповідно до їхнього значення;

г) творення та вживання форм слів.

 

 

Норми, які регулюють творення та вживання форм слів, побудовусловосполучень і речень, – це:

а) орфографічні;

б) граматичні; в) стилістичні; г) лексичні.

 

 

Творення та вживання граматичних форм слів регулюють норми:

а) лексичні;

б) морфологічні;

в) пунктуаційні;

г) орфографічні.

 

 

Мовні норми, які регулюють правильну побудову словосполучень і речень,

– це:

а) стилістичні;

б) морфологічні;

в) синтаксичні;

г) пунктуаційні.

 

 

Словотвірні норми літературної мови регламентують:

а) виділення складу у слові;

б) вживання слів відповідно до їхнього значення;

в) творення нових слів;

г) виділення слова у реченні або фразі.

 

 

Орфоепічні норми регулюють:

а) вживання розділових знаків;

б) вимову звуків і звукосполучень;

в) написання іншомовних слів;

г) творення слів.

 

 

Лексичні норми регламентують:

а) поєднання слів у словосполучення та речення;

б) закономірності творення нових слів за наявними у мові словотвірними моделями;

в) використання слів відповідно до їхнього лексичного значення;

г) творення та вживання форм слів.

 

 

Акцентуаційні норми – це:

а) правила вимови звуків;

б) правила наголошування слів;

в) правила вживання слів;

г) правила творення граматичних форм.

 

 

Орфографічні норми – це

а) правила вимови звуків;

б) правила написання слів і словоформ;

в) правила творення граматичних форм;

г) правила побудови словосполучень і речень.

 

 

Морфологічні норми – це:

а) правила вимови звуків;

б) правила наголошування слів;

в) правила уживання граматичних форм;

г) правила побудови словосполучень і речень.

 

 

Словотвірні норми – це:

а) правила вимови звуків;

б) правила наголошування слів;

в) правила вживання морфем і утворення нових слів;

г) правила побудови словосполучень і речень.

 

 

Пунктуаційні норми – це:

а) правила вимови звуків;

б) правила наголошування слів;

в) правила використання розділових знаків;

г) правила побудови словосполучень і речень.

 

 

Стилістичні норми – це:

а) правила вживання розділових знаків;

б) правила вживання слів, граматичних форм і синтаксичних конструкцій у текстах різних стилів;

в) правила написання слів;

г) правила уживання граматичних форм різних частин мови.

 

 

Граматичні норми – це:

а) правила вживання розділових знаків;

б) правила наголошування слів;

в) правила написання слів;

г) правила уживання граматичних форм різних частин мови, а також побудови словосполучень і речень.

 

 

Синтаксичні норми – це

а) правила вимови звуків;

б) правила наголошування слів;

в) правила уживання граматичних форм;

г) правила побудови словосполучень і речень.

 

 

Синтаксичні норми НЕ регламентують:

а) творення граматичних форм слів;

б) правильну координацію присудка з підметом;

в) дотримання відповідного порядку слів;

г) особливості синтаксичного керування.

 

 

НЕ існує таких видів мовних норм:

а) орфоепічних;

б) лексикологічних;

в) граматичних;

г) орфографічних.

 

 

Культура мови

 

 

Культура мови – це:

а) розділ науки про мову, який вивчає стан і статус норм літературної мови в певну епоху;

б) рівень освіченості, вихованості людини;

в) рівень розвитку суспільства у певну епоху;

г) рівень лінгвістичної компетенції мовної особистості.

 

 

Культура мови – це:

а) розділ мовознавства, що займається виробленням основних норм орфоепії та законів милозвучності;

б) галузь мовознавства, що займається кодифікацією норм на всіх мовних рівнях;

в) розділ мовознавства про всебічне багатство мови;

г) галузь мовознавства, що займається укладанням словників.

 

 

Культура мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:

а) досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;

б) користуватися мовою в повсякденному житті;

в) добирати варіанти форм, слів, словосполучень, конструкції речень;

г) досконало знати діалектизми та використовувати їх.

 

 

Основними критеріями культури мовлення є:

а) правильність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота;

б) популярність, естетичність, милозвучність;

в) чіткість, гучність, передбачуваність;

г) логічність, експресивність, естетичність.

 

 

Критеріями культури мовлення є:

а) точність, правильність, багатозначність, паспортизація, синхронність;

б) прозорість, синонімічність, багатозначність, паспортизація, синхронність; в) популярність, естетичність, милозвучність, чіткість, виразність, передбачуваність;

г) точність, правильність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

 

 

Основними аспектами вияву культури мовлення є:

а) порядність і багатство, етика і хороший тон, поліфункціональність;

б) нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність;

в) дохідливість, чіткість, логічність, послідовність, переконливість, однозначність;

г) логічна стрункість, багатство, точність, ясність, чистота.

 

 

Визначте комунікативні ознаки культури мовлення:

а) правильність, змістовність, емоційність, вербальність, багатство, чистота;

б) логічність, вміння керувати спілкуванням, тональності спілкування;

в) правильність, логічність, змістовність, багатство, виразність, доречність;

г) популярність, невербальність, багатство, чистота.

 

 

Правильність – визначальна ознака культури мовлення, яка передбачаєдотримання:

а) усіх норм, які діють у мовній системі;

б) загальноприйнятих норм поведінки;

в) законів, які регламентують використання мови в суспільному житті;

г) правил спілкування.

 

 

Змістовність – визначальна ознака культури мовлення, яка передбачає: а) вміння добирати потрібний матеріал та підпорядковувати його обраній темі; б) сукупність різних видів повідомлень;

в) розмежування конкретного й абстрактного значення слова;

г) процес називання предметів.

Багатство – ознака культури мовлення, яка передбачає вміння:

а) використовувати різноманітні мовні засоби та конструкції;

б) вживати слова відповідно до їхнього лексичного значення;

в) уникати стандартних типових висловів-кліше, емоційно-образної лексики;

г) використовувати слова відповідно до стилю мови.

 

 

Доречність мовлення – це:

а) відповідність мовлення правилам сучасної літературної мови;

б) врахування ситуації спілкування, адресата мовлення, мети й умов спілкування;

в) врахування правил мовного етикету;

г) врахування стилю мовлення.

 

 

Логічність мовлення – це:

а) правильне мовлення, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знанні

об’єктивної дійсності;

б) дотримання стилістичних норм;

в) смислова погодженість частин висловлювання й тексту;

г) відповідність мовлення мовним нормам.

 

 

Чистота мовлення – це:

а) відсутність у мові позалітературних елементів;

б) максимальне насичення тексту різними мовними засобами;

в) зрозумілість для адресата висловленої думки;

г) відповідність мовлення мовним нормам.

 

 

Точність мовлення – це:

а) відсутність у мові позалітературних елементів;

б) максимальне насичення тексту різними мовними засобами;

в) зрозумілість для адресата вираженої мовою думки;

г) відповідність самого мовлення предметові мовлення.

 

 

Ознака культури мовлення, що полягає у вмінні забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті, – це:

а) логічність;

б) виразність;

в) доречність;

г) змістовність.

 

 

Ознака культури мовлення, що полягає у вмінні враховувати обставини спілкування, категорію слухачів, – це:

а) логічність; б) виразність;

в) доречність; г) змістовність.

Мовний суржик – це:

а) нечиста, скалічена мова як результат штучного змішування елементів різних мов;

б) варіант літературної мови, призначений для використання в побуті; в) народна мова, яка поєднує літературні та діалектні мовні елементи; г) літературна мова з елементами просторіччя.

 

 

Мовний суржик – це:

а) штучно змішана, скалічена мова;

б) поєднання літературних і говіркових мовних елементів;

в) сленг, жаргон, професійна лексика;

г) поєднання діалекту, сленгу, термінів.

 

 

Лексикографія

 

 

Лексикографія – це:

а) наука про правильність написання слів;

б) наука про словниковий склад мови;

в) наука про теорію і практику укладання словників;

г) наука про правильність наголошування слів.

 

 

Розділ мовознавства, що займається теорією і практикою укладання словників, – це:

а) лексикологія;

б) лексикографія;

в) лексика;

г) етимологія.

 

 

Словник – це:

а) сукупність слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному);

б) фіксація словотвірних значень слів;

в) опис стилістичних норм сучасної мови;

г) фіксація усіх граматичних значень слів.

 

 

Словники виконують такі функції:

а) нормотворчу, ідентифікаційну;

б) нормативну, інформативну;

в) фатичну, гносеологічну;

г) естетичну, словотворчу.

 

 

Словники виконують такі функції:

а) інформативну та нормативну;

б) культурологічну та просвітницьку;

в) основну та допоміжну;

г) організаційну та обмежувальну.

 

 

Способи подання матеріалу в словниках бувають:

а) алфавітний, гніздовий, тематичний;

б) алфавітний, етимологічний, тематичний;

в) частотний, гніздовий, акцентологічний;

г) тематичний, хронологічний, гніздовий.

 

 

Залежно від змісту матеріалу та об’єкта опису розрізняють два типи словників:

а) лінгвістичні та технічні;

б) філологічні та енциклопедичні;

в) спеціальні та універсальні;

г) мовні та загальноосвітні.

 

 

Усі словники поділяють на дві групи:

а) граматичні і філологічні;

б) енциклопедичні і довідкові;

в) енциклопедичні і філологічні;

г) філологічні і перекладні.

 

 

Енциклопедичні та філологічні словники відрізняються:

а) способом розташування матеріалу;

б) наявністю чи відсутністю ілюстративного матеріалу;

в) вибором об’єкта опису – поняття або слова;

г) шрифтами і технічним оформленням.

 

 

Відмінність між енциклопедичними та філологічними словниками полягає в тому, що:

а) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – слово, у філологічному –

поняття;

б) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – поняття, у філологічному –

слово;

в) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – загальна семантика, у філологічному – словоформа;

г) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – загальновживана лексика, у філологічному – термінологія.

 

 

Тлумачний словник – це словник, у якому:

а) подають лексичне значення слів;

б) розкривають зміст поняття, описують подію або явище;

в) перекладають слова з однієї мови на іншу;

г) з’ясовують спосіб творення похідного слова.

Першими лексикографічними пам’ятками були:

а) лексикони;

б) ономастикони;

в) тлумачники;

г) глоси.

 

 

Перший в українському мовознавстві друкований словник уклав:

а) Лаврентій Зизаній;

б) Мелетій Смотрицький;

в) Памво Беринда;

г) Єпифаній Славинецький.

 

 

Про походження слів можна дізнатися зі словника:

а) тлумачного;

б) етимологічного; в) орфографічного; г) орфоепічного.

 

 

Словник, у якому подано інформацію про предмети, явища, події, визначних осіб, – це:

а) словник термінів;

б) словник мови письменника; в) енциклопедичний словник; г) історичний словник.

 

 

Відомості про факти, події, явища, видатних особистостей подають словники:

а) енциклопедичні;

б) тлумачні;

в) власних назв;

г) термінологічні.

 

 

Енциклопедичні словники поділяють на:

а) спеціальні, загальні;

б) галузеві, тематичні;

в) філологічні, універсальні;

г) власне енциклопедичні, спеціальні.

 

 

Енциклопедичні словники призначені для того, щоб:

а) розкрити лексичне значення слова;

б) подати опис поняття, факту, події, явища;

в) зафіксувати лексичні норми української мови;

г) з’ясувати походження слова.

Словникова стаття у тлумачному словнику містить:

а) реєстрове слово, граматичну характеристику, тлумачення, ілюстративний матеріал, його паспортизацію;

б) реєстрове слово, граматичні характеристики, тлумачення, малюнки; в) реєстрове слово, граматичні характеристики, тлумачення, спосіб словотворення;

г) реєстрове слово, граматичні характеристики, тлумачення, паспортизацію,

спосіб словотворення, антоніми та синоніми.

 

Ілюстративний матеріал як елемент словникової статті у філологічному словнику − це:

а) кольорове зображення предмета;

б) цитата;

в) схематичне зображення з текстовим коментарем;

г) синоніми до реєстрового слова.

 

 

Перекладні словники бувають:

а) одномовні;

б) одномовні та двомовні;

в) двомовні та багатомовні;

г) одномовні та багатомовні.

 

Фразеологічний словник розкриває значення:

а) термінів;

б) стійких висловів;

в) авторських неологізмів;

г) архаїзмів.

 

 

Термінологічні словники бувають:

а) орфографічні і тлумачні;

б) орфоепічні і перекладні;

в) тлумачні і частотні;

г) перекладні і тлумачні.

 

 

Про вимову слів можна дізнатися зі словника:

а) тлумачного;

б) етимологічного; в) орфографічного; г) орфоепічного.

 

Словник іншомовних слів – це різновид словника:

а) тлумачного;

б) перекладного;

в) термінологічного, г) етимологічного.

Призначення орфографічних словників:

а) розкрити лексичне значення слів;

б) подати слова і словоформи в їхньому нормативному написанні;

в) подати правильну вимову слова;

г) дати довідку про походження лексеми.

 

 

Словники-довідники з культури мови подають:

а) проблемні випадки слововживання;

б) лише загальноприйняті усталені форми слів;

в) діалектні слова та їхні літературні відповідники;

г) переклад слів з однієї мови на іншу.

 

 

Словники скорочень розшифровують: а) складноскорочені слова та абревіатури; б) математичні символи;

в) умовні позначки;

г) склади і звуки слова.

 

 

Нормативне наголошування можна перевірити за словником:

а) власних назв;

б) скорочень;

в) фразеологічним;

г) наголосів.

 

 

Який словник подає відомості про правильну вимову і наголошування слів:

а) словотвірний;

б) орфоепічний;

в) орфографічний;

г) тлумачний.

 

 

Синонімічний словник – це словник, який містить слова:

а) подібні за звучанням і написанням;

б) близькі або подібні за значенням;

в) протилежні за значенням;

г) з однаковим звучанням та написанням.

 

 

Словник, який містить слова близькі за звучанням, – це словник:

а) синонімів;

б) антонімів; в) паронімів; г) омонімів.

Орфографічний словник подає:

а) орфограми в алфавітному порядку;

б) перелік слів і словоформ у їхньому нормативному написанні;

в) тлумачення значення слів;

г) вимову та наголошування слів.

 

 

Тлумачні словники – це словники, що: а) розкривають лексичне значення слова; б) містять відомості про будову слова;

в) подають типові словосполучення і фразеологічні звороти;

г) регламентують написання слів.

 

 

Словник іншомовних слів – церізновид тлумачного словника, в якому розкривають значення:

а) діалектних слів,

б) запозичених слів;

в) міжмовних омонімів;

г) нових слів.

 

 

У словнику іншомовних слів НЕ подають:

а) лексичного значення;

б) буквального перекладу слова;

в) вказівки на мову-джерело;

г) граматичної довідки.

 

 

Словник, у якому подано терміни певної галузі знань, – це:

а) термінологічний;

б) етимологічний;

в) інверсійний;

г) універсальний.

 

 

Термінологічний словник – це словник, який містить:

а) нові та іншомовні слова;

б) ненормативну лексику;

в) терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва;

г) жаргонну лексику та сленг.

 

 

Історичний словник – це словник:

а) історичних термінів;

б) лексики давніх писемних пам’яток;

в) історичних подій, поданих у хронологічному порядку;

г) історії словникарства.

Словник, який подає проблемні випадки слововживання, – це словник:

а) інверсійний;

б) культури мови;

в) морфемний;

г) паронімів.

 

 

Джерелами для створення «Історичного словника українського язика» за редакцією Є. Тимченка слугували тексти:

а) законів про українську мову;

б) давніх українських писемних пам’яток;

в) розмовного та художнього стилів;

г) художньої літератури.

 

 

Лексичні норми літературної мови фіксує словник:

а) орфографічний;

б) тлумачний;

в) етимологічний;

г) орфоепічний.

 

 

Словникову статтю «ВТІШÁТИ, -шаю, -шаєш, втíшити, -шу, -шиш 1) радовать, обрадовать, порадовать, разг. Утешать, утешить; доставлять, доставить удовольствие; несоверш. розм. отрадой (для кого); 2) (успокаивать) утешать, утешить » узято зі словника:

а) термінологічного;

б) тлумачного;

в) перекладного;

г) історичного.

 

 

Словникову статтю «ВЕРХ, у, розм. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь;

вершина. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи до купочки (Українські народні ліричні пісні, 1958, 215)» узято зі словника:

а) термінологічного;

б) тлумачного;

в) перекладного;

г) історичного.

 

 

Словникову статтю «МРІЯТИ (створювати в уяві образ когось, чогось, поринати в мрії; прагнути в думках до когось, чогось), МАРИТИ, ГАДАТИ,СНИТИ, МРІТИ розм.; ФАНТАЗУВАТИ (поринати в фантазії). Галина перед війною мріяла поступити в кіностудію) » узято зі словника:

а) термінологічного;

б) синонімів;

в) перекладного;

г) історичного.

Словникову статтю «Вікінги – із старосканд. 1. Учасники морських походів скандинавів у кінці 8 – середині 11 ст. У Київській Русі їх називали ще варягами, у західній Європі – норманами. 2. Стародавні скандинавські національні » узято зі словника:

а) тлумачного;

б) іншомовних слів;

в) інверсійного;

г) історичного.

 

 

Словникову статтю «Додаток, -тка, ч. 1. рідко. Дія за знач. додавати, додати

1-3. 2. Те, що додається, служить доповненням до чого-небудь. 3. грам.

Другорядний член речення, який перебуває в об’єктних відношеннях із підпорядковувальним членом » узято зі словника:

а) енциклопедичного;

б) термінологічного;

в) словника іншомовних слів;

г) тлумачного.

 

 

Значення слова асоціація допоможе з’ясувати:

а) орфографічний словник;

б) орфоепічний словник;

в) словник іншомовних слів;

г) фразеологічний словник.

 

 

Значення слова електроліз можна з’ясувати з допомогою:

а)орфографічного словника;

б) діалектного словника;

в) словника термінів;

г) орфоепічного словника.

 

 

Про значення слова аломорф можна дізнатися зі словника:

а) термінологічного;

б) етимологічного;

в) орфографічного;

г) орфоепічного.

 

 

Інформацію про поділ слова перечитування на значущі частини містить словник:

а) частотний;

б) інверсійний; в) словотвірний; г) морфемний.

Словникові статті на зразок:

Осел, віслюк, ослиха, ослиця, ослюк, осля, осляр, ослятина, ослиний, ослячий, ослити; - р. осѐл, бр. асѐл, др. oсьлъ, п. osiol, osiel, ч. osel, слц. osol, вл. нл. wosol…; - псл. Osьlъ; запозичення з готської або латинської мови; гот. asilus

«осел» походить від лат. аsellus, зменш. до asinus, яке … через фрако- іллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови – подає словник:

а) тлумачний;

б) етимологічний;

в) словотвірний;

г) іншомовних слів.

 

 

Знак ~ в перекладних словниках позначає:

а) неправильне дієслово;

б) незмінну початкову частину реєстрового слова;

в) омоніми до слова;

г) фразеологізм із реєстровим словом.

 

 

Знак ◊ у тлумачних словниках позначає:

а) неправильне дієслово;

б) незмінну початкову частину реєстрового слова;

в) омоніми до слова;

г) фразеологізм із реєстровим словом.

 

 

Упорядником «Словаря української мови» у 4-х томах (1907–1909 рр.) є:

а) М. Зеров;

б) Б. Грінченко;

в) І. Рудченко;

г) П. Грабовський.

 

 

Першою українською пам’яткою (1073 р.), яка містила лексикографічне опрацювання слів, є:

а) Руська Правда;

б) Изборник Святослава;

в) Лексис. Сирьчъ реченія въкратъць събранны и из Словенскаго языка…;

г) Лексикон славеноросскій и Именъ тлъкованіє….

 

 

Пояснення значення окремих слів на полях тексту і в самому тексті давніх рукописних книг – це:

а) виноски;

б) глоси;

в) примітки;

г) індекси.

Перекладні словники – подають:

а) тлумачення слів певної мови;

б) написання слів певної мови;

в) переклад слів та висловів з однієї мови на іншу;

г) вимову і наголошування слів певної мови.

 

 

Термінологічні словники НЕ бувають:

а) перекладними;

б) тлумачними;

в) багатомовними;

г) з етимологічною довідкою.

 

 

Фразеологічні словники НЕ бувають:

а) перекладні;

б) тлумачні;

в) тлумачно-перекладні;

г) з транскрипцією.

 

 

Словники-довідники з культури мови НЕ призначені:

а) розкривати основні поняття культури мови;

б) закріплювати різні типи мовних норм;

в) подавати проблемні випадки слововживання;

г) фіксувати різні форми написання слів.

 

 

Граматична характеристика реєстрового слова передбачає вказівку на:

а) правопис слова;

б) рід та відмінкове закінчення слова;

в) емоційне забарвлення слова;

г) вимову слова.

 

 

Підкреслена частина словникової статті «АНЕКСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир — мир без анексій і контрибуцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30) »– це:

а) додаткові параметри;

б) граматична характеристика;

в) ілюстрація;

г) умовні позначки.

 

 

Підкреслена частина словникової статті «АНЕКСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території.

У «Зверненні до на ро дів і ур ядів во юючих кра ї н» зап роп онува в нег ай но укла сти

м ир – м ир без анексій і ко нтр и буцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30) »– це:

а) додатковий коментар;

б) ілюстрація;

в) виписка;

г) підтвердження.

 

 

Підкреслена частина словникової статті «АНЕКСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир – мир без анексій і контрибуцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30) » – це:

а) додатковий коментар;

б) ілюстрація;

в) виписка;

г) паспортизація.

 

 

Про вимову слова студентство можна дізнатися зі словника:

а) тлумачного; б) орфографічного;

в) словотвірного; г) орфоепічного.

 

 

Про походження слова підмет можна дізнатися зі словника:

а) історичного;

б) фразеологічного;

в) етимологічного;

г) словотвірного.

 

 

Наведена словникова стаття «Батальйон – птах, що живе на заболочених територіях Євразії та Африки; довж. бл. 30 Говерла, найвища вершина Укр. Карпат і всієї України; розташована на хребті Чорно гра, на межі Івано- Франківської обл., у межах охоронної зони Карпатського заповідника; вис.

2061 м; конусоподібної форми, складається з пісковиків та конгломератів » –

узята зі словника:

а) енциклопедичного;

б) тлумачного;

в) іншомовних слів;

г) термінологічного.