Формальні правила міркування

Фундамент культури мислення складають правила і закони мислення. Недаремно дуже поширеним став термін "логічне мислення", тобто мислення, яке відповідає спеціальним правилам. Фактично наше мислення керується двома видами правил: формальними та змістовними.

Ф о р м а л ь н и м називається правило, застосування якого передбачає відомим тільки форму того, що перетворюється згідно з цим правилом, незалежно від знання змісту перетворюваного.

Формальні правила логіки застосовують до окремих думок, тобто, до формул, що виражають ці думки. Думка, в якій фіксується відображення предмета через сукупність його суттєвих ознак, називається поняттям, а думка, в якій фіксується зв'язок предмета та його ознаки – судженням.

Звідси, для перетворення понять і суджень за формальними правилами слід виділити їх форму від змісту (смисл і значення).

 

Порівняльна характеристика змістовних і формальних правил мислення.

З м і с т о в н і правила беруть до уваги саме зміст того, що згідно з ними перетворюється.

Розглянемо на прикладі відмінність формальних правил від змістовних. Звернемося до правил, що перетворюють форму складних суджень.

Візьмемо два судження:

1. Варшава - столиця Франції.

2. Якщо Варшава - столиця Франції, то 2x2=4.

очевидно, що перше судження хибне, а друге навряд чи хто прийме за таке, що має смисл у звичайному розумінні цього слова.

Отже, смисл суджень не є суттєвим для застосування формальних правил логіки.

Коли виявиться, що судження "А" та судження "якщо А, то В" істинні, то обов'язково буде істинним і "В". У випадку їх хибності істинність "В" негарантована. Г оловною властивістю формальних правил є можливість їх застосування на основі знання тільки форми понять, суджень.

Формально-логічні правила є важливим об'єктом дослідження логіки. Вона їх систематизує і будує з них різні системи, які називаються логіками.

Одних формальних правил для повноцінного процесу мислення замало. Використовуються і змістовні правила, які враховують зміст понять і суджень.

До змістовних правил належатьправила аналогії, пояснення тощо. Особливістю змістовних правил є те, що ми їх не можемо застосовувати до суджень і понять, зміст яких нам невідомий. Це визначається тим, що застосування його до певного змісту має сенс, а застосування його до іншого призводить до явно хибного висновку. (приклад про здатність мислити і Києво-Печерську лавру).

 

Характристика визначень «мислення», «свідомість», «абстрактне мислення»

Логіка - наука про закони і форми правильного мислення. Її предметом є абстрактне мислення. За межами спеціального вивчення поняття свідомість, мислення, абстрактне мислення розглядаються як синоніми. Але для логіки це не так.

М и с л е н н я - це активний процес діяльності людського мозку.

С в і д о м і с т ь - це процес ідеального відображення дійсності, що включає в себе мислення, знання, емоції, пам'ять, волю. Тому кожна людина має своє бачення світу, властиву лише їй свідомість.

А б с т р а к т н е мислення - це один із ступенів процесу пізнання, якому передує чуттєвий ступінь пізнання.

Основні форми чуттєвого пізнання.

Мета чуттєвого пізнання - зафіксувати предмет у вигляді факту чуттєвої наявності. Реалізує цю мету чуттєве пізнання через свої форми: відчуття, сприйняття, уявлення.

Предмети та явища навколишньої дійсності, впливаючи на органи чуття, викликають різноманітну інформацію (зорову, дотикову), що й складає зміст такого рівня чуттєвого пізнання, як відчуття. Отже, відчуття є відображенням окремих властивостей предметів та явищ дійсності (колір, звук), які діють на наші органи чуття.

За допомогою сприйняття отримують інформацію про предмети та явища навколишнього світу у їх цілісному вигляді. Так, сприйняття квітки дає нам не тільки інформацію про її окремі властивості, а насамперед формує зоровий образ про неї як своєрідний предмет, відмінний від її середовища.

Необхідною умовою формування інформації про предмет у вигляді відчуття і сприйняття є безпосередня наявність предмета чи явища. Тільки тоді можна виділити окремі властивості предмета або ж характеризувати предмет у його цілісності.

Але ми можемо отримати інформацію про предмет і не споглядаючи його. Відомості про предмети та явища, які сприймалися раніше, можуть відновлюватися в нашій уяві у вигляді різних образів. Ось ці образи і є уявленнями. Отже, у я в л е н н я м називають таку форму чуттєвого пізнання, яка продукує інформацію про предмет у вигляді наочних образів.

На рівні уявлення ми намагаємося подолати хаотичне розмаїття відомостей про предмет, отриманих за допомогою відчуття і сприйняття, встановити тотожність між предметом і його наочним образом, нехтуючи відчуттям і сприйняттям як менш досконалими формами чуттєвого пізнання.

Але для уявлення, як і для чуттєвого пізнання в цілому, характерним є брак диференціації одиничного і загального, суттєвого і несуттєвого, випадкового і закономірного. А без такої диференціації неможливий генезис знання про предмет. Це й зумовлює необхідність такого ступеня пізнання, яким є абстрактне мислення.

 

 

Характерні особливості абстрактного мислення

Для уявлення, як і для чуттєвого пізнання в цілому, характерним є брак диференціації одиничного і загального, суттєвого і несуттєвого. А без такої диференціації неможливе формування знання про предмет. Це й зумовлює необхідність такого ступеня пізнання, яким є абстрактне мислення (від латинського «відокремлення, відволікання»).

Характерні особливості абстрактного мислення:

ü Узагальненість - це така риса абстрактного мислення, яка розкриває його здатність характеризувати предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак. На рівні чуттєвого пізнання предмет постає у вигляді наочного образу, а на рівні абстрактного мислення - у вигляді поняття.

ü Опосередкованість - це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання набуває певної відносної самостійності. З ним ми можемо поводитися як з чимось реально існуючим і використовувати як фундамент та для добування нового знання.

ü Зв'язок з мовою. М о в а - це безпосередня реальність думки. Завдяки ній ми не тільки фіксуємо отримане знання, а й передаємо інформацію один одному. Людина, вивчаючи мову, оволодіває і певними прийомами міркування.

ü Активність характеризує весь процес пізнання в цілому, але активність перш за все - це ознака абстрактного мислення. Утворюючи наукові поняття, людина перетворює знання про предмети дійсності, виражає їх не тільки засобами природної мови, але й за допомогою символів формалізованої мови.

 

Дефініція предмета логіки як науки

У мові втілюється не тільки знання як результат пізнавальної діяльності, а й спосіб його отримання, то людина, вивчаючи мову, оволодіває і певними прийомами міркування. Будь-яке слово і узагальнює, і опосередковує, і фіксує певну думку про предмет. Тому абстрактне мислення можна назвати мовним мисленням, в мову - практичним мисленням, підкреслюючи цим, що головним акумулятором знання є мова.

Отже предмет логіки - абстрактне мислення, яке по суті поглинається мовою, а це означає, що логіка врешті-решт вивчає мову. Насправді ж логіка не вивчає структури мови як такої, тобто її граматичних властивостей. Граматичні структури безпосередньо не виражають логічних структур. Вони виражають принципи побудови природних мов і є предметом лінгвістики. На відміну від лінгвістики логіка вивчає не саму природну мову, а закономірності, правила та головні прийоми функціонування мислення в такій матерії, як мова.

Отже, предметом логіки є абстрактне мислення, що має специфічні форми і підпорядковується властивим йому правилам і законам.

 

 

Поняття про форми мислення.

А б с т р а к т н е мислення - це ступінь процесу пізнання, який слідує за чуттєвим пізнанням.

Формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід.

Кожна думка має форму і зміст. Змістом думки є те, про що ми мислимо. А формою думки є спосіб зв'язку структурних елементів або складових частин думки. Особливістю форми думки є те, що вона незалежна від змісту думки. Одна і та сама форма може містити різний зміст. У цій незалежності є водночас і перевага і недолік. Перевага в тому, що різноманітний зміст ми можемо стандартизувати, а значить подавати його у вигляді системи. Недоліком є те, що при цьому ми відсуваємо на задній план тонкощі змістовних відтінків одержаної інформації.

Л о г і ч н і ф о р м и - це види структур, які незалежні від конкретного змісту думки. Вони - своєрідний будівельний матеріал з якого будуються конкретні міркування.

Форма мислення, яка відображає предмети та явища через сукупність суттєвих ознак, називається п о н я т т я м.

форма мислення, яка відображає зв'язок між предметом та його ознакою, називається судженням.

форму мислення, завдяки якій із одного або кількох відомих суджень ми отримуємо нове судження, називають у м о в и в о д о м.